Норми радіаційної безпеки. Граничні рівні вмісту радіонуклідів Назва продукту Питома активність Цезію Стронцію Питна вода 5 х 10-10 1 х 10-10

Граничні рівні вмісту радіонуклідів

Назва продукту	Питома активність
Цезію	Стронцію
Питна вода	5 х 10^-10	1 х 10^-10
Молоко, молочні продукти	1 х 10^-8	1 х 10^-9
М’ясо, птиця, риба, яйця	2 х 10^-8	-
Картопля та овочі	1,6 х 10^-8	1 х 10^-9
Хліб, хлібопродукти, борошно, цукор	1 х 10^-8	1 х 10^-9
Свіжі дикорост. ягоди, гриби	4 х 10^-8	-
Продукти дитячого харчування	5 х 10^-9	1 х 10^-10
Лікарські рослини	2 х 10^-7	-

Великі експериментальні дані щодо забруднення радіонуклідами продуктів харчування були одержані українським спеціалістами після чорнобильської катастрофи 1986 року. У перші 30-40 діб після аварії критичним продуктом було молоко, яке заражене радіоактивним цезієм та йодом. Тільки наприкінці 1986 року рівень забруднення молока знизився. У середньому по Україні у 1986 році рівень забруднення молочних продуктів був вищим за доаварійний 1985 рік у 1440 разів. У 1990 році активність цезію у молоці перевищувала доаварійний рівень у 33 рази. Підвищення рівня активності РВ у м’ясі було встановлене на 14…15 діб пізніше. До кінця 1986 р. вона перевищувала рівень 1985 року більш як у 1000 разів. У 1990 р. перевищення становило 21,9 рази.

Практично на території України були заражені на довгий строк усі продукти. У 1990 році активність РРР перевищувала доаварійний (1985 року) рівень у хлібопродуктах – у 6 разів, у рибі – в 1,4 рази, у картоплі – в 11 разів, а овочах – у 12 разів.

Перші безпечні межі опромінення людей були визначені на початку ХХ століття. Оскільки у той час променеві ураження стосувались головним чином шкіри, то було запропоновано прийняти як безпечну частину дози, яка викликає еритему (почервоніння) шкіри через 130 діб.

У 1934 році міжнародна комісія радіаційної охорони встановила толерантну дозу – 0,2 рентгена за добу. Із находженням нових даних про віддалені наслідки впливу ІВ на людину термін “толерантна доза” був замінений висловом “гранично допустима” доза, а її величина встановлена 0,05 рентгена на добу, або 18 рентгенів за рік. У 1958 році МКРЗ прийняло гіпотезу безмежної лінійної залежності – доза-ефект, згідно з якою будь-які найнезначніші опромінення можуть викликати небажані генетичні наслідки, причому ймовірність таких наслідків прямо пропорційна дозі. Для спеціалістів, котрі мають справу з ІВ, доза складає 5 бер за рік. В даний час розробляються рекомендації з прийняття гранично допустимої дози в 1 бер за рік.

Нині діють “Норми радіаційної безпеки (НРБ-76/87), прийняті у 1987 році. При встановлені норм був взятий за основу наступний принцип – забезпечити захист від ІВ окремих осіб, їх нащадків та людство у цілому, а також розробити відповідні умови для необхідної практичної діяльності, під час якої люди можуть потратити під вплив ІВ.

У НРБ проведене чітке розмежування між дозовими границями для різних категорій опромінених осіб.

Категорія А – персонал, який працює безпосередньо з ІВ.

Категорія Б – обмежена частина населення (особи, які безпосередньо не працюють з ІВ, але за умовами проживання чи розташування робочих місць можуть підлягати опроміненню).

Категорія В – населення.

Встановлені три категорії органів тіла людини, опромінення яких викликає різні наслідки:

І – усе тіло, червоний кістковий мозок;

ІІ – м’язи, щитовидна залоза, жирова тканина, внутрішні органи;

ІІІ – кісткова тканина, поверхня шкіри, передпліччя, кісточка, стопи.

НБВ вказані в таблиці 6 у берах на рік.

Таблиця 6

Дата добавления: 2014-01-04