Проведення інших невідкладних робіт

Інші невідкладні роботи проводяться з метою локалізації і усу­нення аварій і пошкоджень, які утрудняють проведення рятувальних робіт і можуть викликати нові аварії і додаткові ураження людей. Для цього залучаються, як правило, формування водопровідно-каналі­заційних мереж, аварійно-технічні з електромереж.

Інші невідкладні роботи в першу чергу проводяться в місцях аварій, які перешкоджають проведенню рятувальних робіт і загрожують життю людей (затоплення, загазованість, виникнення пожеж). Успішно­му проведенню інших невідкладних робіт буде сприяти завчасне скла­дання плану об’єкту, на якому вказуються місця знаходження комуналь­но-енергетичних мереж і напряму руху води, газу і спеціальних про­дуктів по трубопроводам, місця розташування оглядових колодязів і камер з регулювальною апаратурою, а також незатоплювані орієнтири, до яких прив’язуються колодязі, насосні станції, свердловини і ін­ші важливі елементи комунально-енергетичних мереж. Перш ніж присту­пити до будь-яких робіт в осередку ураження, необхідно провести розвідку. За даними загальної і інженерної розвідок в першу чергу проводяться роботи по влаштуванню проїздів і проходів до захисних - споруд, пошкодженим і зруйнованим будівлям і спорудам, де можуть знаходитись уражені люди, а також в місцях аварій, які перешкоджають або утруднюють проведення РіІНР.

Влаштування проїздів і проходів в завалах і гасіння пожеж.

Для влаштування проїздів (проходів) використовуються формуван­ня механізації. Якщо завал місцевий, незначний (висота завалу до 1 м), проїзд (прохід) в ньому робиться шляхом розчищення проїжджої частини від уламків, а при суцільних завалах висотою більше І м проїзд прокладається по завалу.

Для одностороннього руху проїзд влаштовують шириною 3-3,5 м, для двостороннього - 6-6,5 м. При односторонньому русі через кожні 150-200 м роблять роз’їзди протяжністю 15-20 м.

Роботи по прокладці проїздів і проходів звичайно виконуються бульдозерно-екскаваторними і крано-вантажними ланками. Великороз­мірні елементи прибираються, поверхня завалів розрівнюється і ущільнюється.

На ділянках (об’єктах) робіт локалізують і гасять пожежі основні сили протипожежної служби в першу чергу у тих місцях, де знаходяться люди (у входів в захисні споруди, на напрямах вводу і роботи формувань, на шляхах евакуації уражених людей). При необхід­ності частина пожежних машин може використовуватися для перекачу­вання води з віддалених джерел.

Укріплення або обвалювання конструкцій будівель і споруд, які загрожують обвалом.

За час проведення РіІНР необхідно виключити можливу небезпеку обвалювання пошкоджених конструкцій будівель і споруд на проїжджу частину вулиць або на захисні споруди, що відкриваються. З цією метою бу­дівлі і споруди, які загрожують обвалом, обрушують або тимчасово закріплюють. Обвалюванню підлягають вертикальні конструкції (стіни, колони), які мають значні пошкодження і порушений зв’язок з кістя­ком будівлі, виступаючі або звисаючі елементи будівлі (плити, карнизи, балки, крокви і т.п.) і які не мають достатнього опору або кріплення в стіні будівлі. Обрушують нестійкі частини будівлі, які загрожують обвалом, за допомогою лебідки і тросу або трактором. Довжина тросу повинна бути не менше двох висот конструкції, яку обрушують. За командою командира формування трос натягують лебід­кою і обрушують конструкцію. Обрушувати нестійкі конструкції буді­вель можливо також підривним способом з застосуванням невеликих зарядів вибухових речовин. Стіни висотою до 6 м закріплюються вста­новленням простих дерев’яних або металевих підкосів під кутом 45-60 ° до горизонту. Стіни будівлі висотою 6-9 м закріплюються подвійними підкосами, котрі встановлюють в кожному пристінку будівлі. Для укріплення можуть використовуватися металеві і дерев’яні балки, дошки, колоди (елементи зруйнованих будівель і конструкцій).

Невідкладні роботи на мережах водопостачання і спорудах на­правлені головним чином на запобігання загрози затопленням споруд і підвалів, ділянок шляхів, проїздів і окремих важливих споруд, на задоволення потреби у воді (в основному на протипожежні цілі) на усунення факторів, які заважають виконанню робіт по ліквідації наслідків ураження і запобігання подальших аварій і руйнувань, які загрожують безпеці людей.

Основними джерелами появи води в сховищі або підвалі, які використовуються для укриття людей, можуть бути пошкоджені домові водопровідні, опалювальні та каналізаційні комунікації, які прохо­дять поблизу сховища. Основний спосіб локалізації аварій і пошкод­жень на комунально-енергетичних та технологічних мережах - від­ключення зруйнованих ділянок і стояків в будівлях. З цією метою ви­користовують засуви в збережених оглядових колодязях і засувні вентилі у підвалах. На об’єкт вода подається із магістралі міста або глибоких свердловин піднесеної насосної станції (водопровідні башти), яка створюється на об’єкті. Водопровідні труби заглиблюють­ся в грунт на 1,7-2,5 м (нижче глибини промерзання). Для зручності їх експлуатації і обслуговування на лінії через кожні 50-100 м відбудовуються оглядові колодязі, в котрих розмішується регулюваль­на арматура і пожежні гідранти. Склад роботи і послідовність їх виконання такі: перш за все розчищають завал і відкривають кришку каналізаційного люка для скидання води, що надходить, потім відкри­вають завалений водопровідний колодязь і за допомогою засувів відклю­чають пошкоджену ділянку. Далі обладнують насип для захисту сховища. Якщо можливо, то ці роботи слід виконувати одночасно.

Ліквідація пошкоджень на водопровіднихмережах пов’язана з розкопуванням і трудомісткими

ремонтними роботами, для чого потрібні нарівні з ручною працею застосування землекопальних, во­довідливних і інших машин. Забезпечення водою для гасіння пожеж є одною із важливих завдань.

Основними роботами по забезпеченню водою для гасіння пожеж є:

поновлення частково пошкоджених насосних станцій і побудова тимчасових насосних станцій при повному зруйнуванні основних стан­цій;

усунення пошкоджень і зруйнувань на мережевих спорудах (поновлення і ремонт окремих ділянок мережі, побудова обвідних ліній і перепусків і ін.);

відключення окремих ділянок водопровідної системи для ство­рення напору в найбільш важливих місцях гасіння пожежі;

забезпечення питною водою;

розчищення і підготовка оглядових колодязів і пожежних гідран­тів для приєднання до них водозабірних і розводящих засобів гасіння пожеж;

забезпечення забору води із штучних водоймищ, ставків, озер і річок (забезпечення проїзду і будова під’їздів і спусків в міс­цях водозабору).

Аварії на трубопроводах викликають головним чином порушення розтрубних з'єднань і зварних стиків, переломів чавунних і азбесто­цементних труб, а також появлення свищів в сталевих трубах, подовж­ніх і поперечних тріщин у чавунних і азбоцементних трубах.

При великих аваріях водопроводів великих діаметрів (до 1620 м) вода швидко знаходить шлях уверх і затоплює навколишні території. Але іноді вода не прориваєтьсяна поверхню, а виходить через суміж­ні комунікації /водостоки, колектори/. В таких випадках місця по­шкодження визначають щупом. В розмочений грунт він проникає значно легше і крім того в жолобках щупа залишається волога земля.

Роботи по усуненню невеликих пошкоджень на водопровідних мере­жах полягають в закладенні окремих місць витоків, зміні окремих ділянок трубопроводів, мережної арматури. При великих обсягах робіт і неможливості їх швидкого виконання приймають інші заходи: будують тимчасові мережі, перепуски, організують подачу води обвідними ма­гістралями і т.д. При відносно невеликих пошкодженнях водоводів витік може бути усунений шляхом нанесення цементу на поверхню труби або нагнітанням цементного розчину через нагнітальні свердловини під опалубку, яка встановлюється на пошкодженій ділянці.

При виході водопроводу з ладу для постачання водою в осередку ураження або поблизу нього створюються пункти водопостачання. Їх розгортають біля вододжерел, які збереглися і виявилися придатними для використання: резервуарів чистої води на водопровідних станціях, артезіанських свердловинах, шахтних колодязів і ін. На пунктах водопостачання проводиться добування, очищення, зберігання і розпо­діл води. При розрахунках водоспоживання необхідно виходити з до­бової потреби у воді для пиття, приготування їжі, умивання і миття посуду, що складає 2,5-10 л, а у жаркому поясі - 15 л на чол. Вит­рата води на повну санітарну обробку складає 45 л на 1 чол., і 100 л на добу на одного ураженого, який знаходиться на стаціонарному лікуванні. Для механічного прання І кг білизни необхідно 65 л, для ручного - 40 л. Для очищення і знезараження невеликої кількості води використовують тканинно-вугільний фільтр ТВФ-200, за допомогою яко­го можна залежно від виду зараження провести очищення і знезараження води зі швидкістю 0,2-0,3 м³/год. Тривалість фільтрації при очищенні води від радіоактивних речовин і бактеріальних засобів 15-20 год., при знезараженні від отруйних речовин - 4 год. В окремих випадках чиста вода може бути одержана за допомогою військових автомобільних фільтровальних станцій або шляхом опріснення. Таким цілям служить пересувна опріскувальна станція ПОС (1,8 м³/год). Необхідно врахову­вати, що висока концентрація радіоактивних ізотопів спостерігається в піні на поверхні води (вона може бути в сотні разів вище, ніж в самій воді), тому оголовок забірного трубопроводу повинен розміщу­ватися по можливості глибше, але не ближче 0,5-1 м від дна, з тим щоб виключити можливість підсосу радіоактивного мулу. Не можна за­бувати, що в будь-якому випадку користуватися водою із різних дже­рел можна тільки після проведення спеціальних аналізів на її придатність і висновок медичної, служби на основні результатів аналі­зів.

Аварії на мережах каналізації косять такий же характер, як і зруйнування водопровідних мереж, і ліквідуються відключенням пош­коджених ділянок і відводом стоячих вод.

Невідкладні роботи на мережах каналізації будуть проводитися при загрозі затоплення людей, які знаходяться під завалами (в за­хисних спорудах, підвальних поверхах будівель), або затоплення проїжджої частики на найбільш важливих шляхах руху. Для відключен­ня зруйнованої ділянки каналізаційної мережі труби, які виходять з колодязя в бік зруйнованої ділянки, закривають за допомогою про­бок, заглушкою або щитами. Каналізаційні води відводять влаштуван­ням перепусків по поверхні, а також шляхом скиду вод з аварійних ділянок в систему зливової каналізації або найближчі низькі ділян­ки місцевості.

Зруйнування ліній теплопостачання може привести до затоплен­ня гарячою водою (заповнення парою) помешкань, особливо підвальних, де обладнані сховища і протирадіаційні укриття. Мережа теплопоста­чання буває комунальною і промисловою. Перша призначена для опален­ня. В ній використовується гаряча вода з температурою в подаючих трубах до 150 °С, в зворотніх - до 70 °С і тиском від 0,6 до 1,4 МПа. В другій (промисловій) мережі теплоносієм служить пара або гаряче повітря а температурою до 300 °С і тиском до 2,5 МПа..

Місця зруйнування теплової мережі виявляються по виходу гаря­чої води або пари, просадки ґрунту, танення снігу. Щоб виключити ураження людей, які знаходяться у сховищах і укриттях, необхідно відключити вводи в будівлі і ділянки теплотраси,які йдуть на тери­торію об’єкта.

При пошкодженні мережі теплопостачання усередині-будівель її відключають від зовнішньої мережі засувками на вводах в будівлю.

Пошкодження на трубах ліквідують як і на мережах водопостачання.

Невідкладні роботи на мережах газопостачання пов’язані головним чином з запобіганням і ліквідацією загазованості сховищ, укриттів і інших помешкань, де можуть находитися люди, або окремих ділянок, де ведуться рятувальні роботи, а також з ліквідацією осередків за­палення в місцях витоку газу. Основна причина можливого появлення газу в сховищі - пошкодження газових домових вводів або ліній, які проходять по підвалу будівлі. Газ може проникнути в сховище лише в тому випадку, коли порушена герметизація і не працює фільтровентиляційна установка, яка створює всередині приміщення надмірний тиск (підпір).

Усунення аварій на газових мережах здійснюється відключенням окремих ділянок на газорозподільних і газгольдерних станціях, а та­кож за допомогою засувних будівель. В будівлях, які збереглися або частково зруйновані, відключення проводиться в місцях пошкодження у приладу, на стоянці або при вводі в будівлю.

При пошкодженні газових мереж за межею будівлі відключення проводиться за допомогою спеціальних клинових засувів або гідрозатворів. Газові труби (зрізи або розриви) низького тиску заклада­ються дерев’яними пробками і обмазуються сирою глиною або обмоту­ються листовою гумою. Тріщини на трубах обмотують щільним (брезентовим) бинтом або листовою гумою з накладенням хомутів. У випад­ку запалення газу знижується його тиск у мережі, а саме полум’я гаситься піском, землею або глиною. На місце запалення можна наки­нути змочений водою брезент.

Практика експлуатації газових мереж і споруд показує, що при пошкодженні окремих елементів системи витікаючий газ може легко запалитися, після чого почнеться його інтенсивне горіння. Теж са­ме відбувається і при пошкодженні газгольдерів.

Невідкладні роботи на мережах електропостачання проводяться в осередку ураження для відключення окремих ліній і ділянок мережі електропостачання в місцях проведення рятувальних робіт з метою забезпечення безпеки людей і запобігання утворення пожеж, подачі-електроенергії в окремі райони і ділянки осередку ураження, забез­печення електроенергією особливо важливих споживачів у випадку част­кового пошкодження ліній електропередач і джерел електропостачання.

Аварії на електромережах усуваються тільки після їх відключен­ня. Для цього відключається розподільна сіть електропостачання або його окремі ділянки. Розподільні пункти відбудовуються звичайно в кожній будівлі і визначаються для виключення окремих споживачів або ділянок мережі. Виключаються рубильники на вводах в будівлі, роз’єднуються запобіжники, перерізуються дроти підводящої мережі. При першій можливості пошкоджені дроти ізолюються, підбираються з землі і підвішуються до тимчасових опор. Неізольовані дроти при прокладанні тимчасових ділянок повинні бути натягнуті на висоті не менше 5 м від поверхні землі. На повітряних електромережах зазем­лення робиться з обох боків від місця робіт на найближчих опорах, в підземних кабелях - з обох боків від місця руйнування кабелю на найближчих трансформаторних пунктах і за допомогою переносного заземлення. Такі роботи запобігають виникненню пожеж, виключають ураження людей струмом і створюють сприятливі умови для відновлювальних робіт. Пошкоджені ділянки кабельних ліній з’єднуються тим­часовою повітряною лінією або прокладенням з’єднувального кабелю на поверхні землі.

Невідкладні роботи на авіапідприємствах включають такі заходи:

перевірку надійності відключення зовнішніх інженерних мереж від зруйнованих будівель і споруд і виконання першочергових робіт, пов’язаних з локалізацією аварій на інженерних комунікаціях;

підготовку шляхів під’їзду і підходу до відновлюваних об’єктів і розбірку частин будівель і споруд, які обвалилися;

укріплення частин будівель і споруд, які загрожують обвалом;

прийняття заходів по захисту технологічного обладнання від мож­ливого пошкодження його при ремонті.

Ці заходи проводяться з метою забезпечення проведення рятуваль­них робіт, безпеки проведення поновлювальних робіт, а надалі - експлуатації аеродрому. Послідовність і обсяги робіт установлюються, виходячи із особливостей обстановки і наявності сил і засобів. В першу чергу невідкладні роботи проводяться на таких об’єктах АП:

під’їзні і внутрішньоаеродромні дороги;

злітно-посадочна смуга;

місця стоянки літаків і руліжні доріжки;

споруди управління польотами;

укриття для особового складу;

об’єкти енерго- і водопостачання;

склади авіаційного палива і паливо - мастильних матеріалів.

Питання для самоперевірки

І. Які способи проведення рятувальних робіт?

2. Які способи проведення інших невідкладних робіт?

3. Які особливості укріплення будівель і споруд, що загрожують обвалом?

4. Які особливості ліквідації пошкоджень на водопровідних мережах?

Дата добавления: 2014-01-04