Районування меліоративно-гідрохімічних умов

Під гідрохімічними чи меліоративно-гідрохімічними умовами розуміють іонно-сольовий режим грунтів, водомістких порід, грунтових та поверхневих вод річкового басейну, в межах якого проводяться меліоративні заходи. Природними групами факторів, які впливають на формування водно-сольового балансу, є грунтово-кліматичні та геолого-гідрологічні. До головних, провідних чинників цих груп відносяться природне зволоження, засоленість порід, ступінь дренування і глибина залягання грунтових вод. Чинниками, обумовленими меліорацією, є: штучне зволоження шляхом зрошення і обводнення земель, штучний дренаж (осушення), агрохімічні та агротехнічні заходи. В табл. 3.2 наведена схема районування території за умовами формування меліоративно-гідрохімічних умов (за даними Л.М.Горєва, В.І.Пелешенка, 1984).

Таблиця 3.2 – Районування території за умовами формування меліоративно-гідрохімічних умов [2]

Індекс	Назва таксономіч- ної одиниці	Основні групи факторів формування меліоративно-гідрохімічних умов	Основні показники формування меліоративно-гідрохімічних умов	Додаткові показники
А	Зона	Кліматичні умови	Зона природного зволоження: надлишкового (k>1,2) нестійкого (k=0,8-1,2) недостатнього (k <0,8)	Тип сольового режиму товщі активного водосолеобмі-ну
І	Провінція	Геолого-літологічні умови	Засоленість порід: засолені незасолені проміжні	Характер засоленості (морський, континенталь-ний)
1.	Область	Гідрогеологічні умови	Глибина залягання грунтових вод: глибоке (5-6м); неглибоке (2-3см - 2-2,5 м)	Тип взаємозв¢язку ґрунтових і пластових вод
а	Район	Орогеоморфо-логічні умови	Умови дренування: дреновані райони; слабкодрено-вані і недреновані райони	Особливості мікрорельєфу
а¢	Ділянка	Характер водно-сольових умов	РГВ, РКК, РВКК, СГ, СП, СПОВ	Вид сольового режиму

Найбільш крупною таксономічною одиницею є зона.

Основним показником формування меліоративно-гідрохімічних умов у зоні є природна зволоженість території, ступінь якої визначається за коефіцієнтом зволоження (k), що дорівнює відношенню суми атмосферних опадів до випаровування за річний період. Виділяють зони надлишкового (k>1.2), нестійкого (k=1.2–0.8) і недостатнього (k<0.8) зволоження (О.М.Костяков, 1925). Залежно від ступеня зволоження території застосовуються типи водної меліорації: зрошення, обводнення чи осушення.

В межах зон виділяють провінції, де суттєву роль у формуванні іонно-сольового режиму відіграє засоленість порід. Розрізняють породи засолені, незасолені і проміжні. Природна засоленість порід характеризується континентальними і морськими умовами формування. В першому випадку солі континентального походження накопичувались у породах внаслідок випаровування природних вод суші у зоні недостатнього зволоження (в осад випадали солі кальцію і натрію сульфати). У другому випадку, солі морського походження накопичувались на дні морськім (в осад випадали солі натрію, магнію сульфати і натрію хлориди). Незасолені породи можуть бути первинно незасоленими і розсоленими.

У зонах надлишкового зволоження переважають розсолені породи, а в зонах нестійкого зволоження – породи з різним ступенем і походженням засолення.

Важливими чинниками формування іонно-сольового режиму вод і порід у межах областей є глибина залягання грунтових вод і їх взаємозв¢язок з пластовими водами.

В умовах надлишкового зволоження глибина залягання грунтових вод практично не впливає на іонно-сольовий баланс, але відіграє роль в режимі органічних речовин, мінеральних сполук, газів, окисно-відновних і кислотно-лужних умов. В зоні недостатнього зволоження глибина грунтових вод визначає ступінь засолення грунтів, порід і мінералізації вод.

Характер взаємозв¢язку грунтових і пластових вод визначає швидкість підйому рівня іригаційно-грунтових вод.

Залежно від глибини залягання виділяються області з глибоким (більше 5-6 м) чи неглибоким заляганням рівня грунтових вод (від кількох сантиметрів у глинистих породах до 2-2,5 м – у галечникових). В цілому глибина грунтових вод враховує дію комплексу фізико-географічних чинників: рельєф, гідрографічна мережа, геоморфологічні умови, джерела живлення та інші.

Перераховані чинники впливають й на виділення районів за ступенемдренованості території, від якої залежать напрямок і швидкість водно-сольових потоків. Розрізняють дреновані (зв¢язані з глибоким заляганням рівня грунтових вод) та слабодреновані і недреновані райони (з неглибоким заляганням грунтових вод).

Меліоративно-гідрохімічні умови в межах окремих ділянок залежать також від співвідношення елементів, які визначають характер водно-сольових умов середовища. До них відносяться глибини рівня грунтових вод (РГВ), капілярної кайми (РКК), випаровування капілярної кайми (РВКК), мінералізація та іонно-сольовий склад грунтових вод (С_Г), порід (С_П), поверхневих вод (С_ПОВ).

За співвідношенням між парами цих елементів виділяють різні групи водно-сольових умов у товщі активного водосолеобміну.

Запитання для самоконтролю

1. Що розуміють під фізико-хімічними умовами в природних водах?

2. Як розрізняють чинники формування фізико-хімічних умов у природних водах?

3. Які токсономічні одиниці виділяють при районуванні природних вод за гідрохімічними умовами?

4. Які чинники впливають на формування гідрохімічних умов у

межах конкретних площ районування?

5. Що розуміють під меліоративно-гідрохімічними умовами?

6. Назвіть основні групи факторів формування меліоративно-гідрохімічних умов?

7. За якими основними показниками формування меліоративно-гідрохімічних умов виділяють конкретні площі районування?

Дата добавления: 2014-01-04