Гідрохімічні особливості гирлових областей річок

Гирлова область – це ділянка впадіння річки у водойму з природним комплексом, структура і формування якого регулюється гирловими процесами: взаємодією і змішуванням вод річки і водойми (моря, озера), відкладанням річкових і морських наносів.

Гирлову область річки розглядають у двох частинах:

- гирлову ділянку річки (з дельтою), де переважає річковий гідрологічний режим, але активно впливає море;

- гирлове узмор¢я, де переважає морський гідрологічний режим, але активно впливає річка.

Ці частини розділяються морським краєм дельти чи вершиною лиману. Прикладом системи річка-ліман-море є район Північного Причорномор¢я – річки Дунай, Дніпро, Дністер і Південний Буг, які утворюють в гирлових ділянках лимани Дністровський, Бузький, Дніпровський.

Дослідження гідрологічного і гідрохімічного режиму вод в цьому регіоні проведені в Інституті гідробіології НАН України [7] та в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка [1,2].

Основним чинником, який зумовлює сольовий режим гирлових ділянок річок є гідрологічний режим річки. Збільшення водного стоку річки, яке відбувається навесні і у теплий період року, зумовлюється притокою зверху маломінералізованої (талої і дощової) води. В холодні зимові місяці приплив цієї води зменшується, а мінералізація підвищується (гирлова область Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Дніпра). Мінливий, нестійкий гідрологічний режим р.Дністра, для якого максимальний стік може спостерігатися в різні місяці року призводить до нестійкого режиму солоності води Дністровського лиману.

Другим чинником формування хімічного складу вод гирлових областей річок є згінно-нагінніявища, під час дії яких солона морська вода може потрапляти у річки. Більш виражені ці явища в гирлових ділянках (Південного Бугу, Дніпра) і лиманах (Дністровському, Дніпровсько-Бузькому), меншу роль нагони відіграють у гирлі Дунаю та Дністра.

Ще одним з факторів сольового складу води в лиманах, особливо на мілководдях, є вітри, які викликають перемішування у товщі води. Так, у Дністровському лимані, який є мілководною водоймою, під впливом вітрового перемішування вода, як правило, по всій товщі має однакову солоність.

Зарегулювання стоку на річках не стільки впливає на мінералізацію вод, скільки порушує сезонні її коливання пов¢язані з режимом річкового стоку. Так, в гирлових областях р. Дніпро (від Каховського водосховища до м.Херсон) сезонні коливання мінералізації визначаються перерозподілом стоку, зумовленим режимом роботи Каховської ГЕС.

Для лиманів солоність води залежить також і від міста розташування району лиману відносно моря (Дністровський, Дніпровсько-Бузький лимани).

Особливості хімічного складу води в гирлових районах річок північного берега Чорного моря наведені в табл.5.2.

Запитання для самоконтролю

1. Які основні особливості гідрохімічного режиму річковіх вод?

2. Як відрізняються умови формування хімічного складу річкових вод у різні сезони року?

3. Які виділяють групи річок за мінералізацією та типом вод?

4. Як змінюється тип річкових вод і їх мінералізація у період літньої межені у різних географічних зонах України?

5. Дайте порівняльну характеристику сучасного середньорічного хімічного складу річкових вод України відносно фонових (природних) умов у різних географічних зонах.

6. Дайте загальну характеристику гідрохімічної зональності річкових вод України.

7. Які основні чинники зумовлюють хімічний режим гирлових областей річок?

8. Як змінюється загальна мінералізація і хімічний склад води в гирлових районах Північного Причорномор’я?

Дата добавления: 2014-01-04