Загальна характеристика

Азовське море

Екологічні проблеми.

Значна водозбірна площа Чорного моря (1864000 км²) через води річок сприяє потраплянню у море великої кіль­кісті розчинених речовин як природного, так і антропогенного поход­женя, що веде до проблеми забруднення Чорного моря. За рахунок господарської діяльності у воду надходять як уже існуючі у морі речовини, так і чужорідні штучно синтезовані сполуки. Причиною негативних ефектів є інтенсифікація сільського господарства (прискорення ерозії ґрунтів, збільшення стоку добрив і ядохімікатів з полів, відходів тваринницьких комплексів), розвиток промисловості (газоподібні, рідкі і тверді відходи), зростання населених пунктів (гос­подарсько-побутові відходи) та ін. Усі перераховані антропогенні забруднення надходять у Чорне море основними каналами: з атмосфери, річок, берегів, сусідніх морів.

Проведення комплексних природоохоронних за­ходів потрібно здійснювати усіма країнами, розташованими в басейні Чорного моря. Прикладом у цьому плані може бути р. Дунай, яка омиває десять країн Європи. До 70-х років р. Дунай була головним джерелом надходжен­ня в Чорне море радіоактивних забруднень від випробування ядерної зброї. Лише після підписання Московської угоди про заборону ядер­них випробувань у відкритих середовищах (1963 р.) концентрація стронцію-90 стала поступово знижуватись до рівня, при якому р. Ду­най перестала підвищувати концентрацію цього радіонукліду в Чор­ному морі. Однак р.Дунай залишається джерелом евтоофування пів­нічно-західного шельфу Чорного моря внаслідок перенесення великої кількості фосфатів, нітратів і органічних речовин.

З мінеральних ресурсів на Чорному морі добуваються будівельний пісок і гравій, газ, ведуться пошуки нафти на шельфі. У чорномор­ських пісках знайдені крупинки золота, кристаллики алмазів, але до­бування їх нерентабельне.

Над вирішенням проблем Чорного моря працюють науковці при­чорноморських країн: України, Росії, Румунії, Болгарії, Турції. До цих досліджень залучаються також фахівці з багатьох інших країн.

Азовське море належить до типу внутрішніх морів, це наймілкіше море на землі. Мілководність моря визначає малу термічну і динамічну інерцію вод цього моря. Азовське море - найменше на планеті, про що свідчать його ос­новні морфометричні характеристики: площа 39,1 тис. км², об'єм 290 км³, найбільша глибина 13м, середня - близько 7,4 м. Однак Азовське море - са­мостійне море.

В Азовське море впадають дві великі річки - Дон і Кубань і близько 20 малих річок Приазов'я. Найбільша частина берегового стоку припадає на весняно-літній сезон, однак після зарегулювання р. Дону і р. Кубані сезонний розподіл стоку кількісно змінився.

Переважна частина обміну водами Азовського моря відбувається через Керченську протоку з Чорним морем. У цілому за багаторічний відрізок часу найбільшу частку надход­ження утворюють материковий стік (43 %) і приплив води з Чорного моря (40 %). У витратній частині переважають стік азовської води в Чорне море (58 %) і випаровування.

Інтенсивне прогрівання мілководного Азовського моря в теплу пору року зумовлює високу температуру його поверхневих вод. Багаторічна середньорічна тем­пература води на поверхні моря становить 11 °С. На Азовському морі щорічно утворюється лід, але під час зими він може з‘являтися і руйнуватися.

Сольовий баланс Азовського моря такий: у морі акумулюються близько 67 % всіх принесених річками іонів Са²⁺ і НСО₃^- або близько 36 % всіх солей, принесених річками в Азовське море. В Азовське море також надходить Мg²⁺ і SOбільше, ніж витрачається.

Дата добавления: 2014-01-04