Розвиток мовлення у дошкільному віці

В дошкільному віці розширюється коло спілкування дітей. Стаючи більш самостійними, діти виходять за межі вузькосімейних зв'язків і починають спілкуватися з більш широким колом людей, особливо з ровесниками. Розширення кола спілкування вимагає від дитини повноцінного оволодіння засобами спілкування, основними із яких є мова. Високі вимоги до розвитку мови висуває і діяльність дитини, яка постійно ускладнюється.

Розвиток мовлення йде декількома напрямками: вдосконалюється її практичне вживання у спілкуванні з іншими людьми, разом з тим мова стає основою переходів психічних процесів, знаряддям мислення. До кінця дошкільного віку за певних умов виховання дитина починає не лише користуватися мовою, але й усвідомлювати її будову, що має важливе значення для подальшого оволодіння грамотою.

Розвивається звукова сторона мовлення. Молодші дошкільники починають усвідомлювати особливості своєї вимови. Але у них ще зберігаються і попередні способи сприймання звуків, завдяки чому вони впізнають неправильну вимову дитячих слів. Пізніше формуються тонкі і диференційовані звукові образи слів і окремих звуків, дитина перестає впізнавати неправильно сказані слова, вона і чує, і говорить правильно. До кінця дошкільного віку завершується процес фонематичного розвитку.

Інтенсивно росте словниковий склад мови дитини. Як і на попередньому віковому етапі, тут великі індивідуальні відмінності: в одних дітей словниковий запас виявляється більшим, в інших - меншим, що залежить від умов їх життя, від того, як і скільки з ними спілкуються близькі дорослі. За даними В.Штерна, в середньому півторарічна дитина активно використовує приблизно 100 слів, у 3 роки - 1000-1100, у 6 років -2500-3000 слів.

Вдосконалюється граматична будова мови. Дітьми засвоюються тонкі закономірності морфологічного порядку (будова слова) і синтаксичного (побудова речення). Дитина 3-5 років не просто активно оволодіває мовою — вона творчо засвоює мовну дійсність. Вона вірно відчуває значення "дорослих" слів, хоча й застосовує їх іноді своєрідно, відчуває зв'язок між зміною слова, окремих його частин і зміною його смислу. Слова, створені самою дитиною за законами граматики рідної мови, завжди можна впізнати, іноді вони дуже вдалі, і безперечно, оригінальні. Цю дитячу здатність до самостійного словоутворення часто називають словотворчістю. К.І.Чуковський в своїй книзі "Від 2-х до 5-ти" зібрав багато прикладів дитячого словотворення.

Те, що дитина засвоює граматичні форми мовлення і збагачує активний словник, дозволяє їй у кінці дошкільного віку перейти до контекстного мовлення. Зміст такого мовлення розкривається у контексті і тому стає зрозумілим слухачам незалежно від знання чи незнання обговорюваної ситуації. Дошкільник може розповісти прочитане оповідання або казку, описати картину, зрозуміло для оточуючих передати своє враження про побачене. Це не означає, звичайно, що ситуативне мовлення в цей період зникає. Воно зберігається, але, в основному, в розмовах на побутові теми і в оповіданнях про події, які мають для дитини яскраве емоційне забарвлення. Щоб отримати уявлення про особливості ситуативної мови, досить послухати, як діти переказують один одному мультфільми або "боєвики", пропускаючи слова, незакінчуючи фрази, перескакуючи через деякі події.

Взагалі у дошкільному віці дитина оволодіває всіма формами усного мовлення, що притаманні дорослим. У неї з'являються розгорнуті повідомлення — монологи, оповідання. В них вона передає іншим не тільки те нове, що вона пізнала, але й свої думки з цього приводу, свої задуми, враження, переживання. У спілкуванні з ровесниками розвивається діалогічне мовлення, яке включає вказівки, оцінки, узгодження ігрових дій і т.п. Егоцентричне мовлення допомагає дитині планувати і регулювати її дії. У проголошуваних для самої себе монологах вона констатує труднощі, З якими зіткнулась, створює план послідовних дій, розмірковує про способи виконання задачі.

Використання нових форм мовлення, перехід до розгорнутих висловлювань зумовлені новими задачами спілкування, які постають перед дитиною в цей віковий період. Повноцінне спілкування з іншими дітьми досягається саме в цей час, воно стає важливим чинником розвитку мовлення. Продовжує розвиватися, як відомо, і спілкування з дорослими, яких діти сприймають як ерудитів, здатних пояснити все, що завгодно, і розказати про все на світі. Завдяки спілкуванню, яке М.І.Лисіна назвала позаситуативно-пізнавальним, збільшується словниковий запас, засвоюються правильні граматичні конструкції. Ускладнюються, стають змістовними діалоги; дитина вчиться ставити питання на абстрактні теми, побіжно розмірковувати - думати вголос. Ось декілька характерних для дошкільників питань, з якими вони звертаються до батьків: "А куди летить дим?", "А хто качає дерева?", "Мама, а коли я народився, звідки ти дізналася, що я - Юра?", "Мама, хто мене виродив? Ти? Я так і знала. Якби тато, я була б з вусами" і т.п.

Дата добавления: 2014-01-04