Спираючись на працю Сорокіна розкрийте суть професійної стратифікації

Професійна стратифікація зв'язана з існуванням більш і менш престижних професій. Або це поділ населення за ієрархічною будовою шкали професій залежно від важливості їхніх функцій у житті суспільства.

Професійна диференціація — сама загальна основа для стратифікації в більшості сучасних суспільств. Вона ґрунтується на социоекономічному статусі, під яким Сорокін і інші дослідники розуміють різні рівні, приписані людям відповідно до безлічі їх соціальних характеристик, але з особливим виділенням професій і багатства. Професії можуть деградуватися по безліч перемінних (показників).

Соціально-професійна стратифікація, згідно з П. Сорокіним, залежить від

двох основних груп факторів:

· по-перше, певні класи професій і професійні групи фор­мують відповідні соціальні страти, через що одні про­фесійні групи характерні для верхніх соціальних про­шарків, а інші — для основи соціальної піраміди;

· по­-друге, феномен стратифікації існує також усередині кожної соціально-професійної групи, де люди стратифіковані на багато рангів і рівні. Тобто соціально-про­фесійна стратифікація проявляється у двох основних формах: ієрархія основних професійних груп (міжпрофесійна стратифікація) та ієрархія всередині кож­ної професійної групи (внутріпрофесійна стратифіка­ція)

Фундамент міжпрофесійної стратифікації, згідно з П. Сорокіним, містить

дві основні умови:

а) важли­вість професійного заняття для виживання й функці­онування соціуму в цілому;

б) рівень інтелекту, необ­хідний для успішного виконання професійних обов'язків. Соціально значимі професії пов'язані з функціями організації й контролю соціуму, вимага­ють високого рівня інтелекту і проявляються в про­фесійній освіті й досягненнях. Так, відповідно до кла­сичної теорії кастової ієрархії, соціально-професійні групи швидше «накладаються» одна на одну, ніж роз­ташовуються на одному рівні: жерці — вчителі, кшатрії — воїни й керівники, вайшї — виробники й торгов­ці, шудри — слуги (тут кожна попередня каста перевершує за походженням і статусом наступну). Поза класово-професійною стратифікацією перебувають «знедолені» — парії [7; 16].

Внутріпрофесійна стратифікація, за П. Сорокіним, поділяється на три основні прошарки,

· перший з яких охоплює організаторів — «хазяїв» тієї або іншої спра­ви,

· другий — вищих і середніх службовців,

· третій — найманих робітників.

При цьому кожен із названих прошарків поділяється, у свою чергу, на кілька підкла­сів. Незважаючи на різні назви цих внутріпрофесійних прошарків, вони існували й існують у всіх розвинених суспільствах (наприклад, у середньовічних гільдіях розрізняли метрів-майстрів, їхніх учнів і підмайстрів, тобто підприємців, службовців і робітників). Іншими словами, сьогодні у вигляді внутріпрофесійної стра­тифікації існує нова форма професійного феодаліз­м у, що реально проявляється в різниці заробітної плати й соціального стану.

Дата добавления: 2014-01-04