Основні тенденції розвитку сучасної сімї

Тенденції, прямо скажемо, невтішні. З одного боку, зазначила міністр у справах сім’ї, дітей та молоді Валентина Довженко, є позитив. У сім’ях підвищився інтерес до національної культури, побуту і традицій, переважна більшість сімейних однією з головних життєвих цінностей вважають домашнє вогнище і мріють мати двох і більше дітей.

З іншого боку — цілий «букет» негативних чинників. У сім’ях міцно утвердилися тривога й невпевненість у завтрашньому дні, через що молоді дедалі частіше відкладають офіційне оформлення стосунків і народження дітей — до стабілізації фінансової ситуації. При цьому створені сім’ї чи не в половині випадків розпадаються, а двоє дітей так і залишаються в планах. Як наголошується в національній доповіді про стан сімей в Україні (підготовленій Інститутом сім’ї та молоді), «кризова демографічна ситуація викликається перебудовою репродуктивних установок і змінами дітородної поведінки, ослабленням мотивів материнства та батьківства, появою в сім’ї конкуруючих із дітьми потреб. Відкладання народження дітей можна розглядати і як прагнення більш повної самореалізації в житті, і як зростання відповідальності молодих людей за свою долю і долю своїх дітей.

Однак це ще не найгірший варіант. Нерідко батьки настільки захоплені добуванням хліба насущного або ж намагаються захиститися від мінливостей долі з допомогою склянки чи шприца, що діти опиняються на вулиці. У цьому відмінність сучасних безпритульних від їхніх попередників із двадцятих років минулого століття: у багатьох із них є батьки, причому дуже забезпечені, але їм ніколи або просто лінь займатися власними дітьми.

До речі, про конфлікти. Чимало з них також породжені революційними змінами в суспільстві, зокрема змінами ролей членів подружжя та сімейної ієрархії, коли стереотипи свідомості залишилися колишніми, «доперебудовними», а реальна ситуація докорінно змінилася. Даються взнаки й інфантилізм, невміння іти на компроміс та «безтурботне дитинство». Більше чверті молодят одним із найчастіших приводів для сварки назвали розподіл і виконання домашньої роботи.

Та все ж переважна більшість проблем і, як наслідок їх, конфліктів пов’язана з матеріальним становищем молодих сімей та «квартирним» питанням. Попри те, що роботу сьогодні простіше знайти молодим і освіченим, за статистикою, доходи саме молодих сімей істотно нижчі, ніж середні доходи по країні. Не менш складна й житлова ситуація. Небагато молодят мають можливість оселитися у власному «гнізді»: найчастіше їм доводиться жити з батьками, в гуртожитку або ж орендувати квартиру.

Власне кажучи, держава не просто спостерігає за цим процесом, а й намагається якимось чином вплинути на нього. Існує система житлового кредитування молодих сімей, працюють молодіжні біржі праці, що допомагають не тільки знайти роботу, а й набути потрібної кваліфікації, надається підтримка при народженні дитини і на утримання її до трирічного віку, створено психологічні центри й інші соціальні організації, що допомагають подружжю будувати сім’ю грамотно.

По суті, єдине, що гарантує держава сім’ям із дітьми, — це надати медичну допомогу і вивчити дитину: за це поки що грошей не беруть (про якість безплатних послуг тут не говоритимемо). Тобто в найкритичніший для сім’ї момент — появи в ній нового члена — вона опиняється наодинці з мінливостями ринкової економіки і нестабільної політики держави. Про яку стабільність у сім’ї і тим більше довгострокові плани може йти мова?

Дата добавления: 2014-01-04