Сніговий покрив

Опади

Атмосферні опади – це вода у рідкому або твердому стані, що випадає на поверхню ґрунту і наземні предмети з хмар (дощ, сніг, град, крупа, мряка і т.д.) або осідає з повітря у результаті конденсації пару, що знаходиться в ньому (роса, заморозок та ін.).

Розрізняють рідкі, тверді та змішані опади. До рідких опадів відносять дощі та мряку; до твердих – сніг, сніжну крупу, льодяну у, сніжні зерна, льодяний дощ, град; до змішаних – мокрий сніг.

Атмосферні опади за характером випадіння поділяють на облогові, зливові та мрячні.

Облогові опади випадають переважно з шарувато-дощових, шарувато-купчастих та високошаруватих хмар, безперервно, на протязі досить тривалого часу та охоплює значну територію; вони, як правило, добре поглинаються ґрунтом.

Зливові – випадають з купчасто-дощових хмар порівняно нетривалий час, охоплюють відносно невелику територію, проходять “смугою” і нерідко супроводжуються сильним вітром. Ґрунт при таких опадах не встигає поглинати вологу, волога уходить переважно у стік, обумовлюючі ерозію ґрунтів на схилах, іноді навіть змиває рослини з слабко розвинутою кореневою системою.

Мрячні опади – це такі опади, що складаються з дуже мілких крапельок, які не утворюють круги при падінні на водну поверхню. Мряка зазвичай випадає з щільних шаруватих хмар.

Важливими характеристиками опадів, що осідають з хмар, є їх кількість та інтенсивність.

Кількість опадів виражається висотою шару води в міліметрах, який утворився би на горизонтальній поверхні при умові, якщо б опади не стікали, не випаровувались і не просочувалися у ґрунт. Їх звичайно виміряють з точністю до 0,1 мм. У агрономічній практиці часто використовують данні про кількість опадів у одиницях об'єму (м³/га), а бо в одиницях маси (т/га). Шар опадів в 1 мм на площі 1 га відповідає об'єму 0,001м 100000 м² = 10 м³ води (або її масі у 10 тон). Тому, для перерахування опадів, що виміряються в міліметрах, в метри кубічні (або тони) на 1 га, їх кількість необхідно помножити на коефіцієнт 10.

Інтенсивність опадів визначається їх кількістю у міліметрах, що випадає за одиницю часу (мм/хв.) та розраховується за формулою

i = h/t,

де i - інтенсивність опадів (мм/хв.),

h –шар опадів (мм),

t – тривалість опадів (хв.).

Опади є основним джерелом вологи для с.-.г. рослин в ґрунті. Безпосередня дія опадів на рослини може бути як позитивна, так і негативна.

Засвоєння ґрунтом опадів залежить як від інтенсивності і тривалості опадів, так і від рельєфу місцевості, структури ґрунту та його зволоження, характеру підсилюючої поверхні. Найбільш сприятливі для с/г культур облогові опади, вони добре поглинаються ґрунтом.

Зливові опади частіш за все менш продуктивні. Сильні опади викликають полягання посівів і трав, заважають проведенню с/г робіт. Дощова погода затримує дозрівання всіх культур.

У той же час тривала відсутність опадів обумовлює посуху. Це приводить до затримання накопичення рослинами органічної речовини, поступовому в'яненні рослин та їх загибелі. Коливання врожаю с/г культур в значній мірі пов'язані з коливанням опадів у вегетаційний період.

Режим опадів визнає і засоби збирання зернових культур. Облік режиму опадів необхідний для обґрунтування технології вирощування різних с/г культур, визначення строків та способів їх збирання.

Добовий хід опадів визначається ходом і характером хмарності. В середніх широтах на протязі доби спостерігаються два максимуми і два мінімуми опадів. Головний максимум звичайно припадає на після полуденні години, головний мінімум – ополуночі. Вторинний максимум – раннім ранком, вторинний мінімум – у дополуденні години. У морському (береговому) кліматі максимум – вночі, мінімум – після полудню.

Правильний добовий хід опадів порушується вторгненням повітряних мас і пов'язаних з ним фронтальних опадів.

Взимку опади випадають переважно у вигляді снігу. Сніг, що випадає при від’ємних температурах на діяльну поверхню, утворює сніговий покрив певної потужності. Тривалість залягання і висота на полях залежить від широти місця і особливостей ходу атмосферних процесів. У південних районах кількість днів із сніговим покривом становить близько 70 діб, а висота його не перевищує 10 – 15 см.

Сніговий покрив – це не проста суміш відкладених сніжинок, а особливе природне тіло з певними властивостями, серед яких найважливішими є теплопровідність, щільність та запаси води. Сніг має високе альбедо, значне випромінювання і погану теплопровідність. Все це сприяє охолодженню приземних шарів повітря, особливо в ясну погоду. Але завдяки слабкій теплопровідності сніговий покрив захищає грунт від різких коливань температури, сильного промерзання. Ця властивість снігу дуже корисна для зимуючих культур, бо він є вирішальним фактором формування ґрунтового клімату взимку (табл. 5.1).

Таблиця 5.1 – Вплив снігового покриву на екстремальні температури ґрунту на різних глибинах (за О.М. Шульгіним )

Температура, ^0С	На поверхні снігу висотою 25 см	На глибині
3 см	15 см	25 см
Максимальна	0.0	-1.4	-1.0	-0.7
Мінімальна	-35.5	-7.4	-6.3	-4.5
Амплітуда	35.5	6.0	5.3	3.8

Сніг також захищає ґрунт від прогрівання при відлигах і тим самим затримує рослини від передчасного пробудження.

Температура ґрунту на глибині 3 см під снігом характеризується більш рівномірним ходом впродовж зими. При висоті снігу більше 30 см температура ґрунту на глибині 3 см на 15 – 16 ⁰С вища, ніж на голому полі. О.М. Шульгін запропонував номограму для розрахунку температури ґрунту на глибині 3 см за даними температури повітря і висоти снігу.

Чисельні дослідження показали, що добре зимують озимі культури в місцевостях, де морози не дуже сильні і висота снігу сягає 20 см (південь Європейської частини СНД).

Сніговий покрив також зменшує глибину промерзання ґрунту. Однак тривале залягання снігу висотою більше 30 см викликає випрівання, вимокання та утворення снігової плісені озимих культур.

Сніговий покрив акумулює опади холодної пори року за рахунок чого навесні поповнюються запаси вологи в ґрунті. Кількість вологи, що надходить в ґрунт, залежить від висоти снігу, його щільності, глибини промерзання ґрунту, наявності льодової кірки і характеру весни.

З метою регулювання температурного режиму ґрунтів під снігом, тривалості залягання снігового покриву, нагромадження зимових опадів, поверхневого стоку весняних талих вод ті ін. в с/г виробництві впроваджують снігові меліорації, основною з яких є снігозатримання.

Снігозатримання – це захід, спрямований на утримання і збереження випавшого снігу від здування. Для цього необхідно виконувати наступні заходи:

- насадження полезахисних лісосмуг (хоч вони і не дають рівномірного нагромадження снігу, оскільки найбільше снігу нагромаджується у самих лісосмугах і поблизу них). В районах з багатосніжними морозними зимами полезахисні лісосмуги повинні добре продуватися внизу і мало – у верхній частині. У малосніжних районах найефективніші смуги більш продувні у верхній і середній частинах і менш продувні внизу;

- посів високостебельних рослин (залежно від грунтово-кліматичних умов це може бути соняшник, кукурудза, сорго, суданка тощо) і залишення їх у полі на зиму;

- залишають стерню на зиму після збирання інших культур, таких як гірчиця, ріпак, ячмень, овес та ін.;

- встановлення снігозатримуючих дерев’яних щитів з просвітами (подібно до залізничних) розміром 1х2 м, перпендикулярно до домінуючого напрямку вітру. Розставляють їх рівномірно на полі по 3 – 5 у групі, приблизно 60 щитів на 1 га. Протягом зими 4 – 6 разів переставляють, тим самим добиваються більш рівномірного залягання снігу;

- валкоутворення снігу за допомогою спеціальних снігозбирачів ріджерного типу на тракторній тязі. Рухаючись широкою стороною вперед і пропускаючи сніг у вузький отвір позаду, вони створюють щільні і високі вали (40–60 см). Вали розташовують перпендикулярно до пануючих вітрів на відстані 10 – 15 м один від одного. Валкування проводять при висоті снігового покриву не менше 10 см. Причому на озимині цей спосіб краще не застосовувати, оскільки можна оголити посіви.

Снігозатримання сприяє зменшенню глибини промерзання ґрунту, захисту посівів від сильних морозів та великих амплітуд температури, збільшенню запасів вологи навесні, збільшенню тривалості залягання снігу та зменшенню інтенсивності стоку навесні.

У тих районах, де висота снігу перевищує 50 см, що може викликати випрівання посівів, сніг ущільнюють за допомогою котків.

Для правильного виконання снігових меліорацій необхідно враховувати запаси вологи на полях восени, динаміку висоти снігового покриву впродовж зими, домінуючий напрямок вітру, а також процеси в атмосфері. Кращими строками для снігозатримання є початок зими. Чим пізніше розпочинають ці роботи, тим менше снігу буде затримано на полях.

Дата добавления: 2014-01-04