Методи опитування

Підготовлений викладачами кафедри історії та політичної теорії Національного гірничого університету навчальний посібник з дисципліни «Соціологія» допоможе студентам самостійно підготуватися до занять, проконтролювати свої знання за допомогою творчих завдань. Структура посібника розроблена відповідно до програми курсу «Соціологія».

На початку кожної теми акцентується увага студента на тому, що він повинен знати і вміти після вивчення лекційного матеріалу, який викладено у підручниках та посібниках з соціології. Один з таких підручників створений викладачами кафедри історії та політичної теорії Національного гірничого університету (див. «Сурмин Ю.П., Полторак И.С., Липовская Н.А. Проблемы социологической науки, общества, человека. 3 части. – Днепропетровск, 2002»).

Всі теми курсу «Соціологія» визначено через опорний конспект, тобто за логічними схемами та таблицями. Щоб поглибити соціологічні знання та залучити студентів до оригінальних соціологічних положень, тверджень та аргументів, краще ознайомити їх з сучасними досягненнями соціології, в кожну тему включено додаткові підрозділи, які надають можливість студентам ознайомитись з соціологічними текстами різних авторів. До наведених фрагментів та уривків текстів сформульовано конкретні питання та завдання, спрямовані на створення зацікавленості до власної їх інтерпретації.

Навчальний посібник містить теми рефератів, доповідей, есеїв, творчих завдань.

При написанні посібника були використані матеріали, підготовлені викладачами кафедри історії та політичної теорії НГУ, а також матеріали інших посібників та підручників з «Соціології», які написані українськими, російськими та білоруськими соціологами.

Мета курсу: формування у студентів соціологічного мислення, навичок критичного розуміння феноменів повсякденного життя з позицій соціологічної науки. Завдання курсу:

o ознайомлення з понятійним та аналітичним апаратом соціологічної науки;

o ознайомлення з основними теоретичними соціологічними концепціями та результатами сучасних вітчизняних соціологічних досліджень;

o актуалізація повсякденного знання та його аналіз за допомогою наукового соціологічного апарату;

o формування вмінь критичного осмислення запропонованих концепцій та публікацій;

o розгляд широкого спектра методів соціологічних досліджень;

o формування умінь аналізу, інтерпретації та створення наукових текстів.

o Після успішного завершення курсу студенти повинні:

o розуміти та вміти використовувати в повсякденній ситуації ключові соціологічні категорії й поняття;

o уміти окреслити поле дискусій навколо термінів «суспільство», «особистість», «соціальні процеси», «соціальні інститути»;

o розуміти, що вивчені феномени не є простими теоретичними абстракціями, а існують у нашому повсякденному житті. Аналіз цих проявів у повсякденному житті повинен сприяти формуванню у студентів сучасної соціальної та політичної культури;

o володіти необхідною теоретичною та методологічною основою для критичного мислення;

o володіти комунікативними навичками, навичками концептуалізації, створення власних інтерпретаційних моделей, аргументованої презентації й захисту власної позиції;

o вміти самостійно планувати й проводити соціологічні дослідження, підбирати необхідні тактики, проводити вторинний аналіз опублікованих даних;

o вміти користуватись такими розумовими операціями, як аналіз, синтез, оцінка, вибір;

o вміти аплікувати теоретичні знання до конкретних дослідницьких завдань.

РОЗДІЛ 1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА, ЇЇ ПРЕДМЕТ, ФУНКЦІЇ. МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Мета розділу – ознайомити студентів із специфікою соціології як науки, показати її відмінність від інших соціальних наук, розкрити зміст основних етапів розвитку західної та української соціологічної думки, навчити студентів на практиці застосовувати ті чи інші методи збору соціологічної інформації.

1.1. ПРЕДМЕТ СОЦІОЛОГІЇ. СТРУКТУРА СОЦІОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ

· специфіку вивчення суспільства соціологією, відмінність її від інших соціальних наук

· основні структурні елементи і рівні соціологічного знання

· охарактеризувати основні риси об’єкту та предмету соціології

· відрізняти поняття теоретичної, прикладної та емпіричної соціології

· розкрити сутність методів та прийомів соціологічного вивчення соціальної реальності

· об’єкт соціології · теоретична соціологія · спеціальні соціологічні теорії · емпірична соціологія · функції соціології

· предмет соціології · прикладна соціологія · мікросоціологія · макросоціологія · соціальні спільноти

1.1.1. Пояснення основних категорій теми через структурно-логічні схеми та таблиці

Соціологія (від лат. societas – суспільство + гр. logos - слово, вчення) – це наука про суспільство як єдину цілісну соціальну систему, соціальні відносини та соціальну поведінку людей. Специфіка і відмінність соціології від інших суспільних наук полягає в тому, що вона вивчає соціальні відносини між людьми, а також вплив цих відносин на формування людини, на її свідомість і поведінку, залежність особистості від соціальної організації і культури, залежність соціальної організації і культури від особистості.

Визначення предмету соціології різними вченими

Автор	Основний зміст поняття
П.Сорокін	Соціологія – це наука, яка вивчає поведінку людей у середовищі собі подібних
Н.Смелзер	Соціологія – це наукове вивчення суспільства та соціальних відносин. Вона знаходить факти з реального життя і пояснює їх на основі наукового аналізу
В.Ядов	Соціологія – це наука про становлення, розвиток та функціонування соціальних спільнот, соціальних організацій та соціальних процесів, наука про соціальні відносини як механізми взаємозв’язку та взаємодії між багатьма соціальними спільнотами; наука про закономірності соціальних дій масової поведінки
Г.Осіпов	Соціологія – це наука про загальні та специфічні закони та закономірності розвитку та функціонування історичних соціальних систем; про механізми дії та форми прояву цих законів і діяльності особистостей, соціальних груп, класів, народів
А.Кравченко	Соціологія – система наукового знання, яка викладає основи упорядкування та тенденції поведінки людей як представників великих соціальних груп

Взаємодія макро- і мікрорівнів соціології

Макросоціологія – вивчає соціальну дійсність на рівні великих спільнот (місто, страта, нація, клас), або на рівні абстрактного розуміння соціальних систем та соціальних структур.

Мікросоціологія – це сукупність соціологічних знань з пізнавальною орієнтацією на вивчення так званих «мікрооб’єктів»: міжособистісних взаємодій і стосунків, комунікативних зв’язків у малих групах, поведінки особи, мікросоціальних явищ та процесів.

Об’єкт соціології – це соціальна реальність, тобто реальне суспільне життя, суспільство як цілісний організм, який вивчають й інші соціальні науки – філософія, історія, політологія, економічна теорія, право тощо, але кожна з них має свій предмет вивчення.

Предмет соціології – це певні сторони, аспекти, зв’язки, закономірності становлення й розвитку будь-якого суспільства. Тобто предметом соціології як науки є соціальні відносини, соціальні спільноти, соціальні інститути, явища та процеси, а також механізми їх взаємодії. Це те, на що спрямовані соціологічні дослідження, тобто вся сукупність властивостей, зв’язків, відносин, які мають назву «соціальних».

Елементи структури соціологічної науки (статична модель)

Структура соціологічного знання може бути представлена трьома елементами: теоретична соціологія, теорії середнього рівня, емпірична соціологія.

Теоретична соціологія – це теорії, концепції, що розробляються різними вченими з метою пояснення, інтерпретації загальних аспектів соціального розвитку суспільства.

Теорії середнього рівня – це галузеві теорії соціологічного знання, предмет дослідження яких спрямований на окремі самостійні підсистеми суспільного цілого (праця, релігія, освіта, політика тощо); спеціальні соціологічні теорії (теорія девіантної поведінки, соціологія конфлікту).

Емпірична соціологія – це окремі методи та технології збору, обробки та аналізу первинної соціологічної інформації, які спрямовані на виявлення та узагальнення соціальних фактів.

Нерідко виділяють ще один елемент структури соціологічного знання – прикладна соціологія. Прикладна соціологія – це практична частина соціологічної науки про специфічні закони, становлення, розвиток та функціонування конкретних соціальних підсистем, процесів, структур, організацій та їх елементів. Вона ставить завдання знайти засоби для досягнення практичних цілей суспільства, шляхи та методи використання здобутої емпіричної інформації, знання конкретних соціологічних теорій, тобто вона спирається на спеціальні соціологічні теорії та емпіричні соціологічні дослідження.

Теоретико-пізнавальна – вивчення та пізнання суспільства, пояснення, поповнення та збагачення існуючого соціологічного знання, розробка законів та категорій.

Описова функція – систематизація, опис, нагромадження отриманого дослідницького матеріалу у вигляді наукових звітів, статей.

Інформаційна функція – збір, систематизація та нагромадження соціологічної інформації, отриманої в результаті проведення соціологічних досліджень.

Прогностична функція – надання на основі проведених соціологічних досліджень короткострокових або довгострокових соціальних прогнозів.

Управлінська функція – сприяння вдосконаленню соціальних процесів.

Ідеологічна (світоглядна) – розширення світогляду людини, сприяння формуванню світогляду.

· суть соціологічного дослідження, його види · основні етапи організації та проведення соціологічного дослідження · основні методи збору соціологічної інформації · основні способи узагальнення, аналізу та інтерпретації соціологічної інформації

· обґрунтувати доцільність проведення соціологічного дослідження · використовувати необхідний тип вибірки · скласти програму соціологічного дослідження та вміти на практиці застосовувати ті чи інші методи збору соціологічної інформації · проаналізувати соціологічну інформацію, яка публікується в ЗМІ

· емпіричне соціологічне дослідження · моніторингове дослідження · вибіркове дослідження · програма соціологічного дослідження · випадкова вибірка · стихійна вибірка · квотна вибірка

· респондент · метод опитування · контент-аналіз документів · метод спостереження · генеральна сукупність · вибіркова сукупність · репрезентативність

1.3.1. Пояснення основних категорій теми через структурно-логічні схеми та таблиці

Соціологічне дослідження - це система логічних, послідовних, методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, яка передбачає та забезпечує отримання достовірних даних і фактів про явища та процеси, що відбуваються у суспільстві. Соціологічні дослідження можуть носити теоретичний характер (використовують глибоке узагальнення нагромадженого матеріалу в галузі соціального життя та отримання на цій основі знання про об’єкт пізнання); а можуть бути емпіричними.

Емпіричне соціологічне дослідження - це нагромадження, збір фактичного матеріалу у вказаній галузі на основі різних соціологічних методів збору інформації (опитування, аналізу документів, спостереження, експерименту), первинна обробка інформації та узагальнення, яке спрямоване на розв’язання конкретної соціальної проблеми.

Існує три основних типи соціологічних досліджень (за глибиною вивчення): а) розвідувальне (пілотажне); б) описове; в) аналітичне.

Розвідувальне дослідження (пілотажне) - здійснюється з метою ознайомлення з об’єктом дослідження тоді, коли у соціолога-дослідника недостатнє уявлення про стан об’єкта і він неспроможний висунути будь-які гіпотези. Розвідувальне дослідження передбачає вивчення документів, ознайомлення з об’єктом дослідження, з поглядами компетентних фахівців на дане питання. Завершується розвідувальне дослідження чітким визначенням проблеми, мети та завдань дослідження, формулюванням основних гіпотез.

Описове дослідження складається з систематичного кількісно-якісного опису об’єкта дослідження, головним у ньому є упорядкування та обґрунтування певних груп емпіричного матеріалу. Таке дослідження завершується класифікацією емпіричних даних, кількісних та якісних характеристик елементів структури об’єкта дослідження.

Аналітичне дослідження – дослідження, основною метою та змістом якого повинно бути встановлення функціональних зв’язків у соціальних об’єктів та процесах, аналіз закономірностей та випадковостей, які визначають їх функціонування та розвиток, а можливо, розробку та пошук нових соціальних технологій з метою удосконалення управління соціальними процесами у суспільстві.

Існують й інші види досліджень: за частотою проведення (моніторингове, повторне, когортне, лонгітюдне, разове); за способом забезпечення репрезентативності (суцільне, монографічне, вибіркове); за масштабами досліджень (міжнародне, загальнонаціональне, регіональне, локальне) тощо.

Моніторингове дослідження – являє собою цілісну систему визначення змін в суспільстві на основі аналізу масових уявлень про них. Для цього проводяться щомісячні чи щоквартальні експрес-опитування з найбільш актуальних проблем.

Повторне дослідження – це дослідження одного й того ж або різних контингентів, які проводяться декілька разів, через певні проміжки часу, в однакових або відмінних соціальних умовах. Головне в повторних дослідженнях – можливість співставлення досліджень. Повторні дослідження також поділяються на когортні, панельні і лонгітюдні.

Когортне дослідження – це дослідження, об’єктом якого є певна вікова група (когорта), яка залишається постійною під час повторних досліджень.

Панельне дослідження - це дослідження, при якому обстежуються одні й ті ж люди через однакові часові інтервали (за умов здійснення якогось соціального заходу тощо).

Лонгітюдне дослідження – дослідження, момент повторювання якого визначається з урахуванням генезису сукупності, що вивчається, тобто з досягненням цією сукупністю певної стадії свого розвитку.

Разове дослідження – дає інформацію про стан об’єкта аналізу, про кількісні характеристики якогось явища або процесу в момент його вивчення. Таку інформацію називають статичною, оскільки вона віддзеркалює нібито моментальний «зріз» характеристик об’єкта і не дає відповіді на питання про тенденції його змін в часі.

Суцільне дослідження – це дослідження, в якому об’єктом є вся сукупність респондентів, що належить до якоїсь суцільної групи. Найкрупніша з таких спільнот – населення країни. Але є і дрібніші, наприклад: персонал підприємства чи установи, мешканці міста, села тощо. Різновидністю суцільного дослідження є перепис населення.

Монографічне дослідження – спрямоване на вивчення певного соціального явища або процесу, сконцентроване на одному об’єкті, що виступає представником цілого класу подібних об’єктів. При вибірковому дослідженні описується лише репрезентативна група.

Вибіркове дослідження – проводиться за певним типом вибірки (певні процедури попадання респондентів до вибіркової сукупності).

Будь-яке соціологічне дослідження – це специфічний процес діяльності та конкретної праці суб’єктів дослідження, який має свою структуру.

Програма соціологічного дослідження

У реальній соціальній практиці будь-який процес раціональної трудової діяльності вимагає розробки та реалізації науково обґрунтованої програми. Соціологічне дослідження – один з найскладніших видів людської діяльності, і тому воно може бути ефективним тільки за умов наявності та використання досконалої програми. Програма соціологічного дослідження – це науковий документ методологічних та процедурних основ дослідження соціального об’єкта. Програма соціологічного дослідження включає і теорію, і методологію, і організацію конкретного вивчення, аналізу та висвітлення окремого соціального процесу або явища. Виходячи з цього, вона виконує три основні функції: методологічну, методичну та організаційну. Нижче наведено схему програми соціологічного дослідження.

Аналіз структури та функцій програми соціологічного дослідження дозволяє сформулювати основні вимоги до ідеальної програми.

1. Необхідність науково обґрунтованих, конкретних, чітко сформульованих визначень кожного елементу й програми дослідження в цілому.

2. Чіткість і точність, деталізація програми: всі її елементи мають бути продуманими та сформульованими відповідно до логіки дослідження.

3. Логічна послідовність усіх елементів програми: об'єкт дослідження, його мета, завдання, предмет, способи та методи дослідження тощо, повинні бути визначені в логічній послідовності та взаємозв'язку.

4. Гнучкість програми соціологічного дослідження, тобто систематичний аналіз процесу дослідження, всіх його елементів, виявлення та негайне усунення виявлених недоліків і помилок, внесення необхідних доповнень та уточнень для їх удосконалення та ефективної реалізації.

Особливу увагу під час розробки програми соціологічного дослідження та формулювання її основних елементів потрібно приділяти правильному визначенню проблеми, об'єкта, предмета, мети, завдань та гіпотез дослідження.

Велике значення для ефективності будь-якого дослідження має правильне визначення об'єкта соціологічного дослідження, яким може бути певна царина соціальної дійсності, реалії життя, діяльність людей, самі люди та їхні соціальні спільності. Отже, об'єкт має характеризуватися:

o чіткими визначеннями соціальної реальності за такими параметрами, як професійна (або галузева) належність; просторова обмеженість (регіон, місто, село); функціональна спрямованість (виробнича, політична, духовно-культурна та ін.);

o певною часовою обмеженістю;

o можливостями кількісних та якісних вимірів.

Визначивши об'єкт та проблему дослідження, соціолог, на основі наявних знань, виділяє найсуттєвіші зв'язки та характеристики об'єкта дослідження та робить деякі припущення, які, на його думку, якнайповніше охоплюють та пояснюють даний об'єкт (конкретну соціальну реальність, явище, процес), тобто формулює одну або декілька гіпотез. Гіпотезиповинні відповідати таким вимогам:

o відповідність вихідним початковим методологічним принципам філософії та соціології;

o обов'язковість теоретичної інтерпретації понять, що становлять гіпотезу;

o емпірична обґрунтованість, обов'язковість емпіричної та операційної інтерпретації гіпотези;

o уточнення логічної форми передбачень, співвідношення обсягу та змісту понять, що виражають передбачення.

Отже, розробка програми соціологічного дослідження – це початковий, фундаментальний етап дослідження, який вимагає від дослідника певного рівня загальнонаукових та спеціальних знань, досвіду та навичок такої діяльності. Сама програма соціологічного дослідження – це основний науковий документ методологічних та організаційно-процедурних основ дослідження соціальної реальності, конкретних явищ та процесів суспільного життя.

Методи соціологічного дослідження – це способи одержання теоретичної або емпіричної інформації в процесі соціологічного дослідження (отримання нових знань про об’єкт вивчення). Методи соціологічного дослідження можуть носити загальнонауковий або спеціальний характер.

Загальнонаукові методи забезпечують необхідний науковий рівень дослідження.

Діалектика як загальний метод пізнання, який дає змогу виявити й проаналізувати закономірності виникнення, функціонування та розвитку соціальної реальності – явищ, процесів, відносин, а також причинно-наслідкові зв’язки, детермінованість соціального життя людини і суспільства, малих та великих соціальних груп, обґрунтувати певні соціальні процеси.

Синергетика забезпечує виявлення та аналіз випадкових, самокерованих соціальних явищ та процесів, таких, що самі організуються, самі виникають, а також реальних та можливих біфуркацій (відхилень від норм) у соціальному житті та поведінці, самоорганізованих соціальних суб’єктів та об’єктів, виявлення й аналіз соціальної акупунктури суспільства, найбільш складних і «больових» моментів у соціальних відносинах.

Історизм (порівняльно-історичний метод) дозволяє виявити, охарактеризувати та зіставити різні рівні еволюції соціального об’єкта, що досліджується, а також певною мірою визначити основні історичні тенденції його розвитку.

Спеціальні методи конкретного емпіричного дослідження забезпечують збір, накопичення, використання необхідної інформації про кількісні та якісні характеристики об’єкта дослідження та проведення грамотного якісного аналізу соціальних проблем. Кожен із спеціальних методів має своє призначення та власні характеристики.

Зазвичай, ці методи вживаються комплексно, що забезпечує максимальну надійність та об’єктивність отриманих даних.

Методи опитування – один із способів отримання первинної соціологічної інформації шляхом постановки в письмовій формі питань до окремої людини, або більш чи менш широкої групи людей. Дуже важливий метод соціального дослідження, який часто зустрічається, особливо в процесі вивчення громадської думки, коли важливо отримати інформацію про оцінки та міркування певної групи людей.

Опитування ґрунтується на використанні опитувального листа, який містить багато запитань до респондентів з певної проблеми.

Респондент – людина, яка дає відповіді на запитання анкети, бланку інтерв’ю.

В соціології використовуються різні опитування. За характером взаємозв’язків соціолога і респондента опитування поділяють на заочні (анкетні) і очні (інтерв’ю).

Анкетування передбачає самостійне заповнення анкети респондентом.

Інтерв’ю – це такий спосіб опитування, коли інформація здобувається через безпосередню соціально-психологічну взаємодію (бесіду) інтерв’юєра з респондентом для розв’язання проблеми, що вивчається.

Роздаткове опитування – анкета роздається респондентам для індивідуального заповнення.

Поштове опитування – анкета розсилається потенційним респондентам через пошту і також через пошту отримується виконавцем дослідження.

Телефонне опитування – відбувається через телефонний зв’язок з респондентом. Достатньо поширене останнім часом. Основа для вибірки – телефонний довідник, в якому всі абоненти квартирних телефонів розташовані в алфавітному порядку.

Пресове опитування - такий вид масового опитування, що відбувається через публікацію анкети у пресі з проханням до читачів відповісти на опубліковані запитання.

Соціометричне опитування – специфічний метод опитування, який використовується для вивчення безпосередніх контактів та міжособистісних відносин в малих соціальних групах. Дозволяє виявити рівень та спрямованість симпатій, антипатій, переваг у міжособистісних взаємодіях.

Індивідуальне опитування – соціолог індивідуально кожному респонденту роздає анкети, домовляючись про термін повернення, або пояснює особисто правила заповнення, цілі та завдання опитування, та очікує, коли респондент заповнить та поверне анкету.

Масове опитування – засіб вивчення громадської думки різних груп населення, які не є спеціалістами з проблеми, що досліджується, про різні сфери суспільного життя, суспільні явища, проблеми, події.

Експертне опитування – вид опитування, при якому опитуванню підлягають фахівці з проблеми, що вивчається. Такий вид опитування відрізняється від масового тим, що експерти відповідають не анонімно, тобто вони повинні бути зорієнтовані на активне співробітництво з дослідниками, розуміти суть поставленої проблеми. Для цього виду опитування дуже важливим є вибір експертів за рівнем їх компетентності. Аналіз результатів дослідження є якісний, але чисельний показник також не ігнорується.

Найрозповсюдженішим інструментом опитування є соціологічна анкета, яка має систему запитань з проблеми дослідження. Для того, щоб отримати достовірну та репрезентативну інформацію за допомогою анкети, необхідно знати особливості різних запитань:

Види запитань анкети за предметним змістом

Запитання про факти, за допомогою яких отримують інформацію про соціальні явища, про стан справ в колективі, про поведінку і дії самого респондента, його вік, стать, освіту, соціальний стан тощо.

Запитання про знання, мета яких у з’ясуванні того, що знає і що може повідомити респондент. Як правило, це запитання, що мають за мету виявлення рівня поінформованості респондента і його знань у певній галузі.

Запитання про думки респондента мають на меті зафіксувати факти, побажання, плани на майбутнє і можуть торкатися будь-яких проблем особистості респондента.

Запитання про мотиви мають викликати суб’єктивне уявлення про мотиви своєї діяльності.

Класифікація запитань за логічною природою

Основні запитання – це запитання, відповіді на які є основою побудови висновків про явища, що вивчаються. Саме вони становлять більшу частину анкети.

Запитання-фільтри використовуються для того, щоб відсіяти некомпетентних осіб при опитуванні з проблем дослідження, або ж для того, щоб виділити частину респондентів зі всього масиву за певною ознакою.

Контрольні запитання служать для перевірки стійкості, правдивості і несуперечливості відповідей, визначення їх достовірності і щирості. Контрольні запитання, зазвичай, розташовуються в анкеті на деякій відстані, як від основного запитання, так і одне від одного. Різновидом контролю може бути повторне опитування із збереженням тих самих умов (панельне опитування), або на 5-10 відсотків осіб, опитаних раніше.

Відкриті запитання передбачають вільну форму відповіді і не надають варіантів відповідей: «Скажіть, будь ласка, що могло б сприяти підвищенню Вашого інтересу до політики?».

Запитання напівзакритого типу – в запитанні такого типу наводиться декілька варіантів відповіді, а також передбачається можливість надання свого варіанту відповіді:«Чим Ви займаєтесь у вільний час? Просимо відмітити ті з нижче наведених варіантів, що співпадають з Вашою думкою:

6) ваш варіант відповіді (напишіть) ___________________».

Запитання закритого типу: «Вкажіть Ваш вік:

Запитання «меню» пропонує респонденту вибрати будь-яке поєднання варіантів запропонованих відповідей.

Запитання «шкала» – варіантивідповідей на це запитання даються у вигляді шкали, в якій необхідно відмітити той чи інший показник.

Дихотомічні запитання: «Чи вірите Ви у гороскопи й астрологічні прогнози?» Відповідь: «Так» або «Ні».