Р. Дарендорф

Завдання 7.

Завдання 6.

Завдання 5.

На алмазному ринку провідне місце належить південноафриканській компанії «Де Бірс». Однак, у 1990р. ряд країн, що ведуть видобування каменів, зокрема Австралія, Ангола, Конго, відмовились продавати свої необроблені алмази за каналами «Де Бірс». Крім того, ситуація загострилася кампанією громадськості проти торгівлі контрабандною сировиною із зони військових конфліктів та заклик бойкотувати «криваві камені». «Де Бірс» звинувачують у скуповуванні таких алмазів.

Чи є, на Ваш погляд, перспектива вирішення проблеми шляхом переговорів, чи у даній ситуації треба віддати перевагу одностороннім діям учасників алмазного ринку? Чому?

Перелічіть соціальні процеси за Р.Парком і Е.Берджесом. Дайте пояснення.

Прочитайте фрагмент тексту та дайте відповідь на запитання для роздумів.

Соціальний конфлікт – результат спротиву існуючим у будь-якому суспільстві відносинам панування і підкорення. Придушення соціального конфлікту веде до його загострення, а “раціональна регуляція” – до “контрольованої еволюції”. Хоча причини соціальних конфліктів в принципі усунути неможливо, “ліберальне” суспільство може залагоджувати їх на рівні конкуренції між індивідами, групами, класами.

Дарендорф Р. Соціальний конфлікт в індустріальному суспільстві. –

Штутгарт. – 1957.

Запитання для роздумів

1. Чи погоджуєтесь Ви з висновками Р.Дарендорфа? Обґрунтуйте.

2. Як Ви розумієте висловлювання «раціональна регуляція» та «контрольована еволюція»?

3. Як, на Вашу думку, залагоджує конфлікти «неліберальне» суспільство?

3.1.3. Завдання на семінар

Семінарське заняття присвячене процесам соціальних змін, що проходять сьогодні в українському суспільстві. Слід звернути увагу на діючі сили, продиференціювати їх на ті, що стримують зміни, та ті, що їм сприяють.

3.2. ОСОБИСТІСТЬ У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЯК ПРОЦЕС СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ

· специфіку соціологічного підходу до вивчення особистості

· основні соціологічні концепції особистості та її структуру

· соціологічний зміст понять «соціальний статус» і «соціальна роль»

· компоненти, етапи, основні підходи до визначення сутності соціалізації

· розкрити сутність соціологічної теорії особистості та її проблематику

· охарактеризувати основні соціальні типи особистості та їх характерні риси

· розкрити суть основних тенденцій взаємодії людини і суспільства у сучасних умовах

· індивід · потреби · рольовий набір · соціалізація · соціальні типи особистості

· агенти соціалізації · особистість · ціннісні орієнтації · соціальна роль · структура особистості

3.2.1. Пояснення основних категорій теми через структурно-логічні схеми та таблиці

Щоб правильно відповісти на запитання, що таке особистість, слід розібратись в таких термінах, як людина, індивід, індивідуальність, особистість.

Людина – істота біологічна і соціальна, яка уособлює найвищий щабель розвитку живих організмів на Землі, суб’єкт свідомої діяльності і культури.

Індивід – вживається у значенні «конкретна людина», окремий представник людського роду, коли необхідно підкреслити, що мова йде не про все людство загалом і не про будь-яку людину в ньому. Представник конкретної групи (робітник, підприємець).

Особистість (особа) – втілення конкретних історичних суспільних відносин і творець цих відносин залежно від своїх неповторних якостей та становища у суспільстві

Індивідуальність – те особливе і специфічне, що відрізняє одну людину з-поміж інших, включно з її природними і соціальними, фізіологічними і психічними, успадкованими і набутими якостями

Головна характеристика особи – її діяльність (взаємодія), основним генератором якої є мотиви. Мотиви – це конкретне внутрішнє спонукання до дії, яка безпосередньо ситуаційно визначає поведінку людей. Мотиви є відображенням у свідомості людей їхніх об’єктивних і суб’єктивних потреб та інтересів у досягненні благ, здійсненні бажань, забезпеченні умов для діяльності.

Ієрархія потреб людини (за А.Маслоу)

Рівні потреб	Вид потреб	Зміст потреб
	Духовно-культурні	Потреби в нових знаннях, самопізнанні, пізнанні філософії, наук, мистецтва
	Особистісні	Потреби в самовираженні, самореалізації, виявленні себе як самостійної і творчої особистості
	Престижні	Потреби в особистому і сімейному добробуті, гарній освіті, надійній праці, службовому зростанні, у визнанні й повазі з боку інших
	Соціальні	Потреби в любові, дружбі, спілкуванні з іншими людьми, в належності до певного кола людей, країни, держави
	Екзистенціальні	Потреби в самозбереженні, особистій безпеці, стабільності свого існування, впевненості у завтрашньому дні
	Фізіологічні	Найсуттєвіші потреби, що забезпечують життєдіяльність – у воді, їжі, одежі, житлі, повітрі, сні, відпочинку

Соціальні якості особистості – сукупність соціально-психологічних властивостей і рис особистості, певним чином взаємозв’язаних і обумовлених типом соціальної взаємодії з іншими людьми в конкретних соціально-історичних умовах і обставинах. Такі якості виявляються тільки у взаємодії з іншими людьми, в певних соціальних обставинах, в конкретних вчинках, справах, оцінках, тобто в діяльності і продуктах цієї діяльності.

Найбільш значущі соціальні якості особистості

Самосвідомість – виділення індивідом самого себе із оточуючого соціального середовища, усвідомлення себе як «Я», що протистоїть «іншим» і разом з тим нерозривно пов’язане з ними.

Активність – здатність особистості виробляти самостійно, енергійно і інтенсивно соціально значущі дії, які проявляються в спілкуванні з іншими, в спільних з ними (або окремо від них) виконаних справах, творчості.

Самооцінка – оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, здібностей, місця, яке вона займає серед інших людей.

Інтереси –спонукальний механізм пізнання і діяльності особистості, який підштовхує особистість до більш глибокого ознайомлення з новими фактами, подіями, теоріями в будь-якій сфері діяльності, а також до перетворень у тій чи іншій сфері відповідно своїх потреб, уявлень, цілей.

Направленість – сукупність стійких мотивів, які орієнтують діяльність особистості незалежно від соціальних ситуацій, в яких вона знаходиться; спрямованість особистості на досягнення певної мети.

Переконання – особистісні соціально-психологічні потреби, в основі яких лежать певні уяви, ідеї, принципи, які визначають ставлення людини до дійсності, і які спонукають її діяти у відповідності зі своїми ідеалами, принципами, поглядами, світоглядом.

Установка – соціальна характеристика особистості, яка виражає її готовність до активної діяльності в певній життєвоважливій для неї сфері соціальної дійсності – в економічній, політичній, науковій тощо.

Ціннісна орієнтація – сукупність соціальних цінностей, які виступають в якості мети життя і основних засобів її досягнення, внаслідок чого вони набувають функцію регуляторів соціальної поведінки людини.

Ідентичність – соціальна характеристика, яка є результатом свідомого і емоційного самоототожнення індивіда з іншими людьми, соціальною спільністю. Ідентичність виступає в якості прояву і результату ідентифікації – процесу ототожнення особистістю самої себе з певною політичною, етнічною, територіальною, мовною, релігійною спільністю.

Соціальні якості це складна соціальна структура особистості, в якій кожен компонент пов’язаний з усіма іншими компонентами і знаходиться з ними в постійній взаємодії.

Компоненти структури особистості

Когнітивний	(Kognitiv): думки, переконання, сприйняття, пам’ять
Емоційний	Любов, ненависть, заздрощі, симпатії, гнів, гордість
Поведінковий	(Behavioral): вміння, навички

В.А.Ядов, вказуючи на те, що соціальний тип особистості – це продукт історико-культурних і соціально-економічних умов життя людей, робить висновок про існування трьох основних соціальних типів особистості: базовий, модальний і маргінальний.

Соціальні типи особистості – певний фіксований набір соціальних властивостей людини, що виявляється у її свідомості та поведінці.

Тип особистості	Характерні риси особистості
Базовий	Людина, яка характеризується повним розумінням і виконанням соціально-правових і моральних норм (конституція, закони, традиції)
Модальний	Особа, яка займає домінуюче становище у суспільстві, соціальній групі, іншій спільності
Маргінальний	Людина (особа), яка залишила своє соціальне середовище (соціальну групу, націю, країну, державу) і адаптується в інше соціальне середовище
Ідеальний	Індивід з сукупністю рис, якостей, які сучасники хотіли б бачити в людині. Наприклад: особи, які суспільством визнані святими
Реактивний	Тип особистості, який в своїх основних рисах і вчинках залежить від різноманітних зовнішніх впливів, із яких не в змозі виділити найбільш суттєві, важливі, внаслідок чого частіше за все «пливе за течією», а в своїх невдачах звинувачує обставини
Проактивний	Тип особистості, здатної за будь-яких обставин активно проводити в життя свою особисту лінію поведінки, впливати на оточуючих і на зовнішні обставини, досягати власної мети в житті
Кримінальний	Широко розповсюджений в кризовому і перехідному стані розвитку суспільства тип людини, що знає, як правило, основні норми, закони, правила поведінки, але порушує їх задля власних корисливих цілей

На формування особистості певний вплив здійснюють:

o біологічні чинники;

o чинники фізичного оточення (згідно з цим, групові відмінності в поведінці особистостей в основному визначаються різницею в кліматі, географічних особливостях і природних ресурсах);

o загальні культурні зразки поведінки в окремій соціальній групі (особистість, яка сформувалась в умовах мусульманської культури, матиме інші риси порівняно з особистістю, яка виховувалась в християнській країні);

o груповий досвід, унікальний власний досвід.

Ці чинники в повній мірі проявляються в процесі соціалізації особистості.

Соціалізація – процес входження (включення) індивіда в соціум, що обумовлює зміни в соціальній структурі особистості. Останнє обумовлюється соціальною активністю людини і її здатністю не лише засвоювати при взаємодії із середовищем його вимоги (адаптація), але й змінювати це середовище, активно впливати на нього, визначати свій «життєвий досвід».

Вчені	Концепції
Ч.Кулі	Людське «Я», що відкривається через реакції інших, отримало назву «Дзеркального Я»
Дж.Мід	«Узагальнений інший» представляє собою загальні цінності і стандарти поведінки певної групи, які формують у членів цієї групи індивідуальний «Я-образ». Індивід в процесі спілкування ніби стає на місце інших індивідів і бачить себе іншою особистістю
А.Халлер	«Значущий інший» – особистість, схвалення якої даний індивід домагається, і чиї вказівки приймає (батьки, хороші вчителі, друзі, популярні особистості)

Розрізняють дві форми соціалізації: направлена і ненаправлена.

Ненаправлена соціалізація – стихійне, ніби «автоматичне» формування певних соціальних якостей в процесі і результаті знаходження індивіда в безпосередньому соціальному оточенні – в колі сім’ї, однолітків, колег, на стадіоні в період футбольного матчу, на ринку.

Направлена соціалізація – спеціально розроблена суспільством, його певними інститутами і організаціями система впливу на особистість, з метою сформувати її у відповідності до домінуючих в даному суспільстві цінностей, ідеалів, інтересів та цілей. Одним із важливих засобів направленої соціалізації є виховання – процес свідомого організованого, цілеспрямованого впливу на свідомість і поведінку особистості, що розвивається, з метою формування у неї певних понять, ціннісних орієнтацій, принципів, соціальних установок, і підготовки її до активної виробничої, суспільної і культурної діяльності.

Кожен раз, коли відбувається перехід на нову сходинку, вступаючи в новий цикл, людина повинна багато чому перенавчатись. Цей процес розпадається на два етапи:

Десоціалізація – відчуження від старих цінностей, норм, ролей і правил поведінки.

Ресоціалізація – етап навчання новим цінностям, нормам, ролям і правилам поведінки на заміну старим.

Форми соціалізації

Соціальна адаптація – пристосування індивіда до рольових функцій, соціальних норм, певних соціальних спільнот та реальних умов функціонування

Інтеріоризація – формування внутрішньої структури психіки і свідомості індивіда за допомогою засвоєння знань соціальних норм і цінностей

Соціально-психологічні механізми соціалізації

Ідентифікація	Ототожнення індивіда з деякими людьми чи групами, що дозволяє засвоювати різноманітні норми і форми поведінки, які властиві оточенню
Наслідування	Свідоме або несвідоме відтворення індивідом моделі поведінки, досвіду інших людей
Переконання	Несвідоме відтворення індивідом внутрішнього досвіду, думок, почуттів та психічного стану тих людей, з якими він спілкується
Соціальна фасилітація («полегшення»)	Стимуляція впливу поведінки одних людей на діяльність інших, в результаті чого вони діють більш вільно та інтенсивно
Конформність	Усвідомлення розходження думок з людьми, які оточують індивіда, і зовнішнє погодження з ними. Реалізується в поведінці

Агенти і інститути соціалізації виконують дві функції:

1) навчання дітей культурним нормам і зразкам поведінки;

2) контроль того, наскільки глибоко і правильно засвоєні соціальні норми і ролі.

Відповідно, винагорода і покарання – головні елементи соціального контролю – одночасно є ефективними засобами соціалізації.

У процесі соціалізації і активної діяльності особи, формується найважливіша її характеристика – самосвідомість, яка несе в собі відбиток реальних, ідеальних і фантастичних образів та уявлень. Стадії формування самосвідомості визначаються реальними стадіями розвитку людини (дитинство, юність, зрілість). Перехід від однієї стадії до іншої дуже складний. Він супроводжується, зазвичай, руйнуванням попередніх форм саморозуміння, виникненням, формуванням якісно нових уявлень індивіда про себе, своє місце, роль і відповідальність у суспільстві, в соціальній групі, у реальних умовах життєдіяльності.

3.2.2.Творчі завдання та вправи до теми

Дата добавления: 2014-01-04