Менеджери та підприємці

Сутність категорій управління та менеджменту

ТЕМА 1 ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МЕНЕДЖМЕНТУ

Сутність категорій управління та менеджменту

Менеджери та підприємці

Рівні управління

Розвиток управлінської науки в світі та в Україні

Сутність управління господарським механізмом на сучасному етапі

В останні роки в Україні широко використовуються терміни "управління" та "менеджмент". Що спільного та відмінного у цих двох поняттях?

Управління — це цілеспрямована дія на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку в зв'язку зі зміною обставин. Управляти (керувати) можна автомобілем, конвеєром, технологією тощо. Складовим елементом управління є менеджмент, під яким розуміють цілеспрямовану дію на колектив працівників або окремих виконавців для виконання поставлених завдань та досягнення визначеної мети. Термін "менеджмент" походить з англійської мови і означає "керувати, управляти, стояти на чолі, завідувати, бути здатним впоратися з чимось, якоюсь проблемою". Французький економіст Бернар Гурней зазначає, що управління є галузь суспільних наук, яка описує та пояснює структури й діяльність органів, які становлять апарат держави і громадських колективів та підпорядковані державній владі.

Фундаментальний Оксфордський словник англійської мови, вперше виданий ще у 1933 р., дає такі тлумачення:

1. Менеджмент — це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками).

2. Менеджмент — це влада та мистецтво керівництва.

3. Менеджмент — це вміння та адміністративні навики організувати ефективну роботу апарату управління (служб працівників).

4. Менеджмент — це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.

З функціональних позицій менеджмент — це процес планування, організації, мотивації та контролю, необхідний для формування й досягнення мети організації.

За напрямами здійснення менеджмент поділяють на виробничий, фінансовий та маркетинг.

Менеджер – це керівник ринкової орієнтації, який добре орієнтується в ринкових відносинах. Тобто це не будь-який керівник, а тільки той, хто своєчасно реагує на кон'юнктуру і динаміку попиту та пропозицій, вміло перебудовує виробництво (діяльність) з урахуванням вимог ринку.

Американський економіст Мінцберг виділив 10 управлінських ролей (видів діяльності) менеджерів, які він поділив на три групи:

Міжособисті ролі:

— головний керівник;

— лідер;

— ланка, яка зв'язує із зовнішніми організаціями та особами.

Інформаційні ролі:

— отримувач інформації (внутрішньої і зовнішньої);

— розповсюджувач інформації;

— представник (при зовнішніх контактах організації).

Ролі, пов'язані з прийняттям рішень:

— підприємець, який веде пошук можливостей вдосконалення організації;

— ліквідатор порушень у діяльності організації;

— розподілювач ресурсів;

— відповідальний за переговори, які веде організація.

Як відомо, крім менеджера в ринковій економіці важливу роль відіграє друга ключова фігура — підприємець. Підприємництво за своєю суттю є основним механізмом здійснення структурних змін в економіці, забезпечення економічного зростання, формування заново створеного капіталу (нових підприємств), забезпечення результативної інноваційної та інвестиційної діяльності тощо.

Таким чином, підприємець — це людина такого типу, яка готова йти на ризик, новаторство, примноження багатства; яка регулює процес створення чогось нового, що має цінність; яка приймає на себе фінансову, моральну та соціальну відповідальність, отримуючи грошовий доход та особисте задоволення досягнутим.

Можна виділити основні відмінності між менеджером та підприємцем на основі таких ознак:

1. Стратегічна орієнтація. Менеджер зорієнтований на виконання плану й досягнення ефективності використання тих ресурсів, які є в його розпорядженні, а підприємець — на пошук нових можливостей.

2. Здійснення задуманого. Менеджер приймає рішення й будь-що прагне його виконати, а підприємець — ризикує й може змінювати ідею, яка виявилась нежиттєздатною.

3. Залучення ресурсів. Менеджер залучає ресурси з мстою забезпечення роботи підрозділів, а підприємець — для досягнення поставленої мети.

Тому менеджер зацікавлений у нагромадженні фондів, а підприємець виявляє гнучкість, ризик і використовує оренду, кредит тощо.

4. Організаційна структура. Менеджер застосовує ту організаційну структуру управління, яка склалася і має ієрархічну природу, а підприємець віддає перевагу горизонтальним організаційним структурам, що спираються на неформальні зв'язки.

Певною мірою ролі менеджера й підприємця можуть перехрещуватися. Так, підприємець, який започаткував нове підприємство, врешті-решт може його очолити, тобто стати менеджером. У свою чергу, менеджер може відкрити свою справу і стати підприємцем. Однак ролі менеджера та підприємця можуть збігатися тільки тимчасово, тобто через певний час функції працівника конкретизуються, і він займає відповідну позицію в організації.

Дата добавления: 2014-01-04