Комунікаційний процес

Інформація, її види та роль у менеджменті

Поняття і загальна характеристика комунікацій

Тема 8 КОМУНІКАЦІЇ У МЕНЕДЖМЕНТІ

Поняття і загальна характеристика комунікацій

Інформація, її види та роль у менеджменті

Комунікаційний процес

Удосконалення міжособових комунікацій

Комунікація — це обмін інформацією, її змістом між двома і декількома людьми. Комунікації є процесами зв'язку працівників, підрозділів, організацій тощо.

Мескон, Альберт та Хедоурі підкреслюють, що комунікації виникають:

— між організацією і зовнішнім середовищем. Наприклад, обмін інформацією зі споживачами йде через рекламу, з державою — через звіти, з політичною системою — шляхом створення лобі в парламенті. Під дією зовнішнього оточення відбуваються наради, обговорення, телефонні переговори, готуються службові записки, відеострічки, звіти та ін.;

— між рівнями, підрозділами та працівниками організації. Комунікації можуть здійснюватися:

— від вищих рівнів управління до нижчих, тобто “зверху донизу”. Наприклад, начальник сповіщає підлеглим про додаткові завдання, зміну технології роботи, нові пріоритети та ін.;

— від нижчих рівнів до вищих. Найчастіше так надходить інформація про недоліки, покращання, страйкову ситуацію та ін., тобто спрацьовує принцип “знизу доверху”;

—- між різними підрозділами (відділами, цехами тощо);

— між менеджером (керівником) і його робочою групою (апаратом);

— через неформальні комунікації (здебільшого шляхом розповсюдження чуток).

Інформація — це сукупність повідомлень, які відображають конкретний стан явища, події, виробничо-господарської діяльності.

Інформацію можна класифікувати за певними ознаками.

За повнотою охоплення явища:

— повна;

— часткова;

— надлишкова;

за періодом дії:

— разова;

— періодична;

— довгострокова;

за змістом:

— планово-облікова;

— фінансова;

— бухгалтерська;

— конструкторська;

— технологічна;

— довідкова;

— адміністративна та ін.;

за рівнем достовірності:

— достовірна;

— недостовірна.

Носіями інформації є документи, перфострічки, перфокарти, магнітофонні стрічки, плакати, схеми і т. ін. Інформація може надходити за централізованою, децентралізованою та змішаною схемою.

Комунікаційний процес — це процес обміну інформацією між двома і декількома людьми, працівниками з метою розв'язання певної проблеми. Мескон, Альберт та Хедоурі виділяють такі складові елементи процесу комунікацій:

— відправник джерела — той, хто генерує ідеї, збирає інформацію і передає її;

— повідомлення — інформаційна ідея, яка закодована за допомогою символів;

— канал — засіб передачі інформації;

— отримувач (споживач) — особа, для якої призначена інформація.

1 2 3 4 Формує або Кодує та вибирає Передає Декодує вибирає ідею канал каналом Зворотній зв'язок

Відправник

Ідея

Повідомлення

Отримувач

Оцінка розуміння ідеї

Рисунок 8.1 - Схематична модель комунікаційного процесу

Модель процесу комунікацій подана на рисунку 9.1, звідки видно, що комунікаційний процес складається з:

— формування, або вибору ідеї (зародження ідеї);

— кодування і вибору каналу (перетворення ідеї на повідомлення за допомогою слів, жестів, інтонації, вибір способу передачі за допомогою телефонного чи електронного зв'язку, відеострічок тощо).

— передачі ідеї;

— декодування (переклад символів відправника в думки отримувача);

— здійснення зворотного зв'язку (відправник і отримувач міняються комунікаційними ролями).

У комунікаційних процесах постійно виникають шуми. Шум — це те, що деформує зміст (відхилення, помилки тощо). Отже, слід враховувати можливі неточності при передачі інформації. Доцільно пам'ятати також про те, що часто комунікаційний процес триває лише кілька секунд, тобто практично миттєво.

З метою забезпечення високої якості комунікаційних процесів слід орієнтуватись на два види комунікацій:

— міжособові, які виникають між конкретними особами (працівниками);

— організаційні, які визначаються характером діяльності, побудовою, можливостями організації (підприємства).

Дата добавления: 2014-01-04