Сутність та класифікація управлінських рішень

Тема 9 ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ У МЕНЕДЖМЕНТІ

Удосконалення міжособових комунікацій

На шляху міжособових комунікацій виникають такі перепони:

— неповне сприйняття працівниками інформації;

— несприйняття інформації;

— семантичні бар'єри, тобто перепони, викликані нерозумінням способів використання слів і словесних знаків;

— невербальні перепони, які виникають при використанні несловесних (невербальних) знаків: погляду, виразу обличчя, посмішки та ін.;

— поганий зворотний зв'язок.

Усунути ці перепони можна шляхом вдосконалення спілкування. Для цього треба:

— пояснювати та обгрунтовувати свої ідеї до початку їх передавання;

— бути сприйнятливим до потенційних семантичних проблем;

— слідкувати за власними жестами, позами, інтонаціями;

— бути уважним до почуттів інших працівників;

— враховувати соціально-психологічний клімат у колективі;

— налагоджувати якісний зворотний зв'язок;

— допускати можливість дублювання ідеї, повідомлення, пояснення, тощо.

Сутність та класифікація управлінських рішень

Умови прийняття управлінських рішень

Вироблення раціональних рішень

Фактори, які впливають на процес прийняття управлінських рішень

Рішення — це вибір альтернативи, речове відбиття власне управління (менеджменту), певною мірою його підсумок. Воно є результатом обдумувань, дій та намірів, висновків, міркувань, обговорень, постанов тощо, спрямованих на реалізацію цілей управління.

Рішення вимагають відповідальності, систематизації дій, організованості тощо. Їх можна класифікувати за певними ознаками:

За сферою охоплення:

— загальні (стосуються всієї організації);

— часткові (стосуються конкретних підрозділів, служб, проблем тощо);

за тривалістю дії:

— перспективні;

— поточні;

за рівнем прийняття:

— на вищому рівні управління;

— на середньому рівні управління;

— на нижчому рівні управління;

за характером розв'язуваних задач:

— організаційні запрограмовані (їх виділяти у менеджменті запропонував американський науковець Герберт Сайман на основі залучення комп'ютерної термінології). Це певний відомий перелік кроків, тут мало альтернатив;

— організаційні незапрограмовані, викликані новими або невідомими факторами та ситуаціями. Це можуть бути рішення з реалізації цілей організації, поліпшення якості продукції, вдосконалення структури управління, методів мотивації тощо;

— компромісні, які повинні врівноважувати протиріччя, що виникають (обґрунтував американський фахівець Роберт Кац);

за способом обґрунтування:

— інтуїтивні, тобто ті, які базуються на відчуттях менеджера у правильності вибору. Зрозуміло, що обґрунтованість визначається особистими якостями менеджера;

— які базуються на судженнях (думках, міркуваннях, висновках). Це вибір, зумовлений знаннями, досвідом, стажем, кваліфікацією. Оскільки такі рішення безпосередньо приймає менеджер, то вони формуються швидко і без значних витрат. Але такі рішення можуть призвести до несприйняття нової альтернативи;

— раціональні, обґрунтовані об'єктивними аналітичними процесами;

за способом прийняття:

— одноособові;

— колегіальні (розробляє група фахівців, а приймає відповідна група менеджерів);

— колективні (приймаються загальними зборами).

Дата добавления: 2014-01-04