Методика проведення

На перший погляд може здаватися, що метод статистичного групування досить простий і з деякою «натяжкою» зветься науковим, але він займає в стати­стичному дослідженні особливе місце. Він допомогає виділити однорідні групи і тим самим визначає межі і можливості використання інших методів.

Таблиця 2.4

Залежність між матеріальним становищем працівників та їхнім соціальним статусом (чол.)

Матеріальне становище	Групи респондентів
керівники	Робітники і службовці	підприємці	Всього
Добре
Середне
Погано
Дуже погано
Разом

Передумовою використання методу є всебічний аналіз суті явища, чітке визначення істотних ознак та інтервалів групування таким чином, щоб утворені гру­пи складались із подібних одиниць сукупності, а ок­ремі групи суттєво відрізнялись одна від одної.

Якщо групування проводиться за атрибутивною оз­накою, то число груп відповідає числу її різновидів. Якщо ознака альтернативна, то можливі лише дві гру­пи.

При групуванні за варіаційною ознакою необхідно вибрати кількість груп та інтервали групування. Так, при групуванні працівників підприємства за віком інтервали групування, а можливо, і кількість груп бу­дуть відрізнятись від групування за віком студентів стаціонарної форми навчання. Якщо у першому ви­падку може бути ширина інтервалу в п'ять років, а групу працівників у віці, наприклад, 45-50 років слід вважати досить однорідною, то у другому випадку та­кий підхід навряд чи буде доцільним. У кожному ви­падку необхідно приймати до уваги те, скільки оди­ниць сукупності потрапляє в кожну групу.

Якщо інтервали будуть занадто малими, то утво­риться багато малочисельних груп, матеріал розпоро­шиться і не можна буде виявити масові законо- мірності. Якщо брати занадто широкі інтервали, то групи будуть складатись з одиниць, які якісно відріз­няються, вони будуть неоднорідними.

Особливе значення має коректний вибір інтервалів у випадку аналітичних групувань, оскільки невдалий або упереджений підхід може спотворити дійсний ха­рактер взаємозв'язку між явищами.

Відомі формальні правила виділення числа груп, наприклад формула Стерджеса, але нагадаємо, що ос­новну роль при цьому мають відігравати розуміння дослідником явищ, що вивчаються, його досвід та інтуїція.

Величина інтервалу є різниця між макси­мальним та мінімальним значеннями ознаки в кожній групі. Інтервали можуть бути рівними і нерівними. Рівні застосовуються тоді, коли ознака групування розподілена у сукупності більш-менш рівномірно. Ширину рівних інтервалів визначають за формулою

де х_max, x_min - відповідно максимальне і мінімальне значення ознаки в сукупності; п — кількість груп.

Прикладом групування з нерівними інтервалами може бути таке групування фірм по кількості пра­цівників: до 10 чол.; 10-30; 30-100; 100-200; 200-500; 500 чол. і більше. При цьому, як правило, нижню ме­жу вважають «включно», а верхню — «виключно». Тоб­то фірма з чисельністю 30 чол. потрапить в третю гру­пу. Перший та останній інтервали в цьому прикладі називаються відкритими.

Іноді, при невеликій кількості спостережень, засто­совують принцип рівнихчастот, при якому одиниці сукупності упорядковуються в порядку зро­стання, а кожна група містить їх однакову кількість. Це виключає утворення малочисельних груп.

В окремих випадках проводять перегрупування да­них з метою утворення нових груп на основі тих, що є, якщо останні не задовольняють мету аналізу.

2.4. Статистичні таблиці та графіки

Для найбільш раціонального та наукового викла­дення результатів зведення і групування використову­ють статистичні таблиці. Таблиці складаються із ста­тистичного підмета та присудка.

Підметом таблиці називають статистичні сукуп­ності, котрі характеризуються різними показниками, що утворюють її присудок.

У залежності від підмета таблиця може бути про­стою (перелік одиниць), груповою (групування оди­ниць за однією ознакою), комбінаційною (групування одиниць за декількома ознаками). Розглянемо в за­гальному вигляді макет статистичної таблиці (рис. 2.1)[4].

Таблиця N

ЗАГОЛОВОК

(зміст, місце, час, одиниці )

Існують певні правила оформлення таблиць. Якщо одиниці виміру різні, то вони наводяться в наймену­ваннях граф. Усі дані однієї графи наводяться з одна­ковою точністю. Під таблицею можуть бути примітки до окремих граф чи клітинок. Об'єкти підмета та оз­наки присудка треба розміщувати в певній логічній послідовності. В присудку абсолютні значення часто доповнюють відносними та середніми.

Графи присудка нумерують, якщо таблиця займає кілька сторінок. У найменуваннях граф іноді наво­диться спосіб обчислення показника. Наприклад, в найменуванні графи 3 наведено «гр. 2: гр. 1». Таблиця не повинна мати незаповнених клітинок. Тому, якщо немає відомостей про розмір (розповсюдженість) яви­ща, проставляються крапки (...), відсутність явища по­значають знаком тире (—), число 0,0 ставиться у ви­падках невеликої величини, коли число в даній клітинці знаходиться за межами точності, прийнятій у таблиці. Позначка х ставиться в тому разі, коли клітинка не заповнюється.

Статистичний графік - умовне відобра­ження числових величин та їх співвідношень за допо­могою геометричних фігур, ліній та інших графічних засобів.

Графіки класифікують за такими ознаками: функ­ціональне призначення, вид поля, форма графічного образу, система координат.

За функціональним призначенням виділяють гра­фіки групувань і рядів розподілу, рядів динаміки, взаємозв'язку, порівняння.

За видом поля виділяють діаграми, картограми та картодіаграми. Діаграми найбільш поширені, тому термін «діаграма» часто ототожнюють з терміном «статистичний графік». На рис. 2.2, 2.3 наведені сто-впчикова, стрічкова, лінійна діаграми, які використо­вують для зображення динаміки та структури.

а) стовпчикова діаграма;

б) стрічкова діаграма;

в) лінійна діаграма.

Рис. 2.2. Динаміка активності інвестиційних фондів і компаній (ІФК) та довірчих товариств (ДТ) у першому півріччі 1995 року.

Рис. 2.3. Розподіл інвестиційних компаній і фондів за розміром статутного фонду.

На рис. 2.4 наведена секторна діаграма. Секторні діаграми відображують структуру того чи іншого яви­ща. При цьому дуги секторів пропорційні значенням відповідних часток. Якщо сукупність поділяється більше ніж на 5—6 частин або між окремими части­нами велика різниця, то такі діаграми можуть втра­чати свою виразність.

Дата добавления: 2014-01-04