Інформаційне та комп’ютерне право України: проблеми і перспективи розвитку

6.

5.

4.

3.

2.

Поняття інформатизації виникло більші ніж півстоліття тому (наприкінці 50-х рр. XX ст.), коли кількість працівників, працюючих з документами, що містять різноманітну інформацію перебільшила у Сполучених Штатах Америки кількість працівників, зайнятих у виробництві. Спочатку поняття інформатизації не пов’язували із появою перших комп’ютерів, які представлялися як дорогі наукові дослідження для обмеженого кола осіб.

Інформатизація – сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що мають на меті створити умови для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства завдяки розробці, розвитку й використанню інформаційних систем, мереж, ресурсів та технологій, які базуються на застосуванні обчислювальної та комунікаційної техніки. Поняття інформатизація суспільства характеризує провідну роль і доступність інформації та технології її обробки у різноманітних виробничих, управлінських, соціальних процесах. Процес інформатизації у суспільстві надає доступ до надійних джерел інформації, позбавляє їх рутинної праці, забезпечує високий рівень автоматизації виробництва.

Зазначений термін часто вживається поряд з терміном «комп’ютерізація», який позначає процес розвитку та впровадженню комп’ютерів, що забезпечують автоматизацію інформаційних процесів і технологій у різних сферах людської діяльності.

Наприкінці XX століття інформатизація стала важливою галуззю економіки і визначальною сферою суспільного життя.

Інформатизацію можна умовно поділити на такі види:

• Інформатизація стратегічних напрямів розвитку державності, безпеки та оборони – комплекс заходів, спрямованих на створення і розвиток інформаційно-аналітичних, обчислювальних та автоматизованих систем, центрів і мереж. Які забезпечують роботу органів державної влади та органів місцевого самоврядування. В Україні передбачається створити: комплекс інформаційних технологій та засобів інформатизації про стан соціально-економічних процесів в Україні з метою забезпечення інформаційної-аналітичної підтримки прийняття рішень органами державної влади; інформаційно-аналітичну систему Верховної Ради України; урядову інформаційно-аналітичну систему з питанб надзвичайних ситуацій;
• Інформатизація Збройних Сил України – створення інформаційно-телекомунікаційної мережі Генерального штабу Збройних Сил України, проект Єдиної автоматизованої системи управління ЗСУ;
• Інформатизація пріоритетних напрямів економіки –
• Інформатизація фінансової та грошової системи, державного фінансово-економічного контролю – для податкової адміністрації: створення ІС, що забезпечить прогноз і контроль податкових зборів; для банківської діяльності: ІС розрахунків у реальному часі для виконання великих та термінових платежів, електронний реєстр застав майна; електронна система Центрального депозитарію державних цінних паперів; ІС взаємодії Нацбанку, Міністерства фінансів, ДПА та Державного казначейства України.
• Інформатизація соціальної сфери (у сферіохорони здоров’я, в галузі екології, освіти, мовна інформатизація)
• Правова інформатизація

Нормативно-правова база, що забезпечує процес інформатизації в Україні складається з:

• Конституція України
• Закон України “Про авторське право і суміжні права”
• Закон України “Про інформацію" від 2.10.1992 р.
• Закон України "Про захист інформації в автоматизованих системах"
• Закон України "Про Концепцію Національної програми інформатизації"
• Закон України "Про науково-технічну інформацію"
• Закон України "Про інформаційний суверенітет та інформаційну безпеку України"

· Законів України 1998 р. «Про Національну програму інформатизації», «Про Концепцію Національної програми інформатизації», «Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 1998-2000 рр.»;

· «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р.

· Указ Президента України "Про Положення про порядок здійснення криптографічного захисту інформації в Україні"

· Указ Президента України "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні"

· Постанова Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1999 р. № 218 "Про Державну комісію з питань запобігання та усунення можливих негативних наслідків комп'ютерної кризи 2000 року"

· Постанова Кабінета Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 560 "Про Керівника Національної програми інформатизації"

· Постанови Кабінету Міністрів України: «Про затвердження Державної програми "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці" на 2006-2010 роки» від 7 грудня 2005 р. N 1153

· Постанова Верховної Ради України Про Указ Президента України "Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою"
• Постанова Верховної Ради України Про діяльність Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади щодо забезпечення свободи слова, задоволення інформаційних потреб суспільства та розвитку інформаційної сфери в Україні

· Матеріали з обговорення проекту Закону України про використання відкритих форматів даних та Вільного програмного забезпечення в державних установах та державному секторі господарства

· Указ Президента України "Про першочергові завдання щодо впровадження новітніх інформаційних технологій" № 1497/2005

Закон України «Про інформацію» та статті Конституції України визначають основні принципи державної політики в галузі інформатизації:

· інформаційна свобода «кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в іншій спосіб - на свій вибір» (ст.34 КУ);

· невтручання в особисте життя – «не допускається збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди…» (ст.32 КУ);

· відкритість і доступність інформації – «кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе..» (ст.32 КУ), «закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення…» (ст.57 КУ);

· інформаційна безпека – обмеження інформаційної свободи, відкритості й доступності інформації, режим використання персональних даних в інтересах національної безпеки, економічної доцільності й захисту прав інших людей (ст.32, 34 КУ);

· право власності на інформаційні ресурси та підтримка різних форм власності;

· відповідальності власників інформаційних ресурсів за якість інформації та порушення під час роботи з інформацією;

· роль держави у формуванні і реалізації політики інформатизації та інформаційної безпеки;

· гармонізація українського інформаційного законодавства із законодавством інших країн.

Відповідно до Національної програми основні напрями інформатизації такі:

· розроблення політики та організаційно-правове забезпечення інформатизації;

· формування національної інфраструктури інформатизації;

· інформатизація стратегічних напрямів розвитку державності, безпеки та оборони;

· інформатизація процесів соціально-економічного розвитку;

· інформатизація пріоритетних галузей економіки;

· інформатизація фінансової та грошової системи, державного фінансово-економічного контролю;

· інформатизація соціальної сфери;

· інформатизація в галузі екології та використані природних ресурсів;

· інформатизація освіти, науки і культури;

· міжнародне співробітництво.

Національна програма інформатизації передбачає виконання низки галузевих і регіональних програм та проектів (створення й розвиток інформаційно-аналітичних центрів, обчислювальних та автоматизованих систем та ін.)

Правова інформатизація – процес створення оптимальних умов максимально повного задоволення інформаційно-правових потреб органів суду, прокуратури, юстиції, Міністерства внутрішніх справ та інших правоохоронних органів на основі ефективної організації та використання інформаційних ресурсів, а також створення необхідних і достатніх умов для забезпечення правовою інформацією органів влади, організацій, суб’єктів господарської діяльності та громадян. У вузькому розумінні правова інформатизація – це інформатизація правотворчої та правореалізаційної діяльності, а також правове забезпечення процесів інформатизації.

Принципи реалізації проектів з інформатизації:

1) принцип відкритості політики – усі головні заходи в інформаційній сфері мають відкрито обговорювати фахівці, а їхні думки мають враховуватися під час прийняття рішень;

2) принцип рівності інтересів – інтереси всіх учасників інформаційної діяльності мають бути враховані однаковою мірою незалежно від їхнього суспільного стану, форми власності та державної приналежності;

3) принцип системності передбачає декомпозицію системи на складові (компоненти), кожну з яких можна автономно розробляти й упроваджувати, забезпечуючи єдність технічної політики;

4) принцип пріоритетності вітчизняного виробника – за однакових умов пріоритет віддається конкуретноспроможному вітчизняному виробикові іфнормаційно-комунікаційних засобів, продуктів і послуг;

5) принцип соціальної орієнтації – основні заходи мають бути спрямовані на забезпечення соціальних інтересів громадян України.

Засобами інформатизації є:

• електронні обчислювальні машини (ЕОМ),

Computer – пристрій перетворення інформації за допомогою виконання керованою програмою послідовності операцій. (синонім – електронна обчислювальна машина). В історичному розтині ЕОМ прийнято розглядати за поколіннями. Історія сучасних комп’ютерів нараховує 6 поколінь (від лампових машин до персональних комп’ютеорів);

• програмне, математичне, лінгвістичне та інше забезпечення,
• інформаційні системи або їхні окремі елементи,
• інформаційні мережі та мережі зв’язку, що використовується для реалізації інформаційних технологій. Саме інформаційні системи і технології є предметом нашого подальшого розгляду.

Необхідність вивчення вищезазначеного призвело до появи галузі, яку називають «інформаційним правом», «комп’ютерним правом», «телекомунікаційним правом» або «правом з інформаційних технологій».

Інформаційне право – нова комплексна галузь права, яка знаходиться на етапі становлення, яку визначають як систему соціальних норм і відносин, що охороняються державою і виникають у інформаційній сфері – сфері виробництва, преобразования та споживання інформації. Предметом правового регулювання інформаційного права є інформаційні суспільні відносини (відносини, які виникають при здійсненні інформаційних процесів – виробництво, збір, обробка, накопичення, зберігання, пошук, передача, розповсюдження та споживання інформації).

Інформаційне право є самостійною галуззю, належить до публічного права і пов’язане з такими галузями, як: конституційне право, адміністративне, цивільне, кримінальне, трудове. Самостійність інформаційного права визначається наявністю у нього власного предмету правового регулювання, а також розвинутого законодавства в даній сфері.

Дата добавления: 2014-01-04