Інвестиційна функція

У загальному контексті функція, як і у випадку з функцією споживання та функцією заощаджень, – це математична назва макроекономічної моделі, яка виражає залежність одного набору змінних від іншого. В інвестиційній функції інвестиції є залежною змінною, а чинники, які впливають на інвестиції, – незалежними змінними. Отже, інвестиційна функція відповідає на питання: від яких чинників залежить обсяг інвестицій?

Слід зауважити, що інвестиції є системою, яка складається з кількох елементів: інвестиції в основний капітал, інвестиції в житлове будівництво, інвестиції в запаси. Динаміка кожного з елементів знаходиться під впливом неоднакових чинників. Проаналізуємо деякі з них.

Попит на інвестиції залежить від чинників, які впливають на прибутковість інвестованого капіталу. Серед них особливе місце посідає процентна ставка і очікувана норма чистого прибутку.

Щодо процентної ставки, то особливість цього чинника пояснюється двома обставинами.

По-перше, процентна ставка є спільним чинником для всіх компонентів інвестиційних витрат – інвестицій в основний капітал, у житлове будівництво, у запаси. Попит на кожний з них знаходиться в оберненій залежності від реальної процентної ставки, оскільки у разі її зростання збільшуються витрати, пов’язані з інвестуванням, і зменшується прибутковість інвестованого капіталу. По-друге, процентна ставка є тим чинником інвестиційного попиту, на який держава може впливати, використовуючи заходи економічної політики.

Зважаючи на це, в макроекономічному моделюванні використовується проста інвестиційна функція, в якій базовою змінною інвестиційного попиту є лише процентна ставка. Вплив інших чинників на інвестиційний попит враховується в автономній складовій інвестиційної функції. Виходячи з цього проста інвестиційна функція в алгебраїчній формі записується так:

I = I₀ – d · r (7.7)

де I – попит на інвестиції, I₀ – автономні інвестиції, що не залежать від процентної ставки і перебувають під впливом інших чинників; d – чутливість інвестицій до зміни рівня реальної процентної ставки (вона показує на скільки грошових одиниць обернено змінюються інвестиції у разі зміни процентної ставки на один пункт, тобто d = ΔI/Δ r).

У простій інвестиційній функції незалежною змінною є процентна ставка, а залежною – інвестиції. Зі зростанням процентної ставки збільшуються витрати, пов’язані з інвестуванням і знижується рівень прибутковості, що знижує кількість прибуткових інвестиційних проектів. Це зменшує сукупний попит на інвестиції. Чим вищою є процентна ставка (вартість інвестицій), тим менша кількість інвестиційних проектів може бути привабливою для підприємців і тим меншим є сукупний попит на інвестиції. І навпаки.

На рисунку 7.2 наведено графік інвестиційної функції, який узагальнює обернену залежність інвестицій від реальної процентної ставки. Зі зниженням процентної ставки від r₁ до r₂ інвестиції збільшуються від I₁ до I₂. Тому крива інвестиційного попиту має від’ємний нахил, а отже, інвестиції є спадною функцією від процентної ставки. Положення кривої інвестиційного попиту на графіку визначається передусім її нахилом, який залежить від величини d у рівнянні (7.7). Якщо інвестиції дуже чутливі до зміни рівня процентної ставки, то незначне зниження процентної ставки спричинює велике збільшення інвестицій. За цих умов крива інвестиційного попиту тяжітиме до горизонтальної лінії. І навпаки, якщо інвестиції малочутливі до зміни процентної ставки, то крива інвестиційного попиту тяжітиме до вертикальної лінії.

З приводу другого чинника (норми прибутку), слід сказати наступне.

Для визначення прибутковості інвестиційних проектів застосовують різні методи: традиційний (бухгалтерський) або методи, пов’язані з дисконтуванням грошових потоків. Традиційний метод полягає у визначенні норми прибутку як відношення прибутку до інвестованого капіталу:

Норма прибутку = чистий прибуток / інвестований капітал (7.8)

Капітал використовується протягом кількох поточних періодів. Тому для визначення норми прибутку використовується середньорічний чистий прибуток і середньорічна вартість капіталу. Порівнюючи норму прибутку з процентною ставкою, підприємці приймають рішення щодо доцільності інвестування.

R

r₁

r₂

0 I₁ I₂ I

Рис. 7.2. Графік простої інвестиційної функції

Припустимо, що в економіці пропонуються три інвестиційних проекти, різні за вартістю та нормою прибутку. Перший проект, вартість – 120 тис. грн., норма прибутку – 20 %; другий проект: вартість – 180 тис. грн., норма прибутку – 15 %; третій проект: вартість – 230 тис. грн., норма прибутку – 10 %. Якщо процентна ставка дорівнюватиме 18%, то інвестиційний попит становитиме лише 120 тис. грн., оскільки тільки перший проект має норму прибутку, яка перевищує процентну ставку, тобто вартість інвестування. У разі зниження процентної ставки до 12 % інвестиційний попит збільшиться за рахунок другого проекту і становитиме 300 тис. грн., а за зниження процентної ставки до 8 % збільшиться за рахунок третього проекту до 530 тис. грн..

Вадою традиційного методу є те, що він не враховує фактор часу. Ця вада усувається на основі дисконтування потоків доходів та інвестиційних витрат, у результаті чого визначається дисконтована (теперішня) вартість майбутніх прибутків. Серед методів такого дисконтування найліпшим уважається метод чистої дисконтованої вартості, за яким прибутковість інвестиційного проекту визначається як різниця між дисконтованою вартістю очікуваних доходів і дисконтованою вартістю очікуваних витрат.

Припустимо, що ставка дисконту дорівнює R, за перший рік реалізації проекту дохід та витрати становлять відповідно Q₁ і С₁; за другий рік – Q₂ і С₂ і т. д. За таких умов чисту дисконтовану вартість (NPY) проекту можна обчислити за формулою:

(7.9)

Якщо чиста дисконтована вартість додатна (NPY > 0), то інвестиційний проект є потенційно прибутковим; якщо вона від’ємна (NPY < 0), то інвестиційний проект є збитковим і від нього слід відмовитися. Чим нижчою є процентна ставка, тим більшими є чиста дисконтована вартість інвестиційного проекту та схильність підприємців до інвестування.

Спільним для всіх методів оцінювання прибутковості інвестиційних проектів є те, що між процентною ставкою і попитом на інвестиції існує обернена залежність. За традиційним методом процентна ставка слугує нижньою межею норми прибутковості проектів, в які підприємцям вигідно вкладати інвестиції. Чим нижчою є процентна ставка, тим більша кількість інвестиційних проектів стає об’єктом попиту. Згідно з методом чистої дисконтованої вартості процентна ставка безпосередньо впливає на прибутковість інвестиційного проекту. Чим нижчою є ставка дисконту, тим більшими є чиста дисконтована вартість і попит на інвестиції.

Норму прибутку скоріше можна вважати основним чинником пропозиції інвестицій. Безумовно, інвестиційні витрати безпосередньо залежать від розмірів доходів інвесторів, а також (про що вже згадувалось) від об’ємів та темпів зростання ВВП і НД. Неодноразові спроби статистичним шляхом знайти сувору залежність цих показників не мали успіхів. Хоча моделі акселератора і мультиплікатора, про які мова піде пізніше, певною мірою віддзеркалюють цю залежність.

Характер впливу інвестицій на економічне зростання, на циклічність розвитку виробництва і зворотній вплив приросту ВВП та НД на інвестиційний процес, вимагають наряду з виокремленням автономних інвестицій, виділення ще й індуційованих. З цих позицій під автономними інвестиціями розуміють витрати на утворення нового капіталу, які не залежать від змін сукупного попиту і ВВП. Навпаки, самі ці інвестиції та їх змінення впливають на зростання або скорочення ВВП. Причинами появи автономних інвестицій являються зовнішні фактори – скачкоподібність технічного прогресу, зміна смаків, приріст населення, розширення зовнішніх ринків та ін. У більшості випадків джерелом фінансування автономних інвестицій є держбюджет, а точніше його дефіцит. Крім того, джерелом таких інвестицій можуть виступати зовнішні запозичення.

Відмінність індуційованих інвестицій від автономних полягає передовсім у тому, що вони залежать від доходу інвестора, а точніше від його приросту. Індуційовані інвестиції фінансуються з підприємницького прибутку. Ще одним джерелом індуційованих інвестицій є тимчасово вільні грошові кошти широких верств населення (заощадження), про які докладніше піде мова у наступному питанні теми. І підприємницький прибуток, і заощадження населення зростають разом із зростанням доходів, а тому з ростом доходів слід очікувати й приросту інвестицій. Залежність приросту інвестицій (ΔI) від приросту доходів (ΔY) віддзеркалює гранична схильність до інвестування:

(7.10)

З урахуванням всього сказаного вище, проста функція інвестицій (автономних і індуційованих) може бути представлена таким чином:

I = I₀ – dr + MPI ´ Y, де (7.11)

I₀ - автономні інвестиції,

r - реальна ставка відсотка,

d - емпіричний коефіцієнт чутливості інвестицій до динаміки ставки процента;

MPI - гранична схильність до інвестування,

Y – доход інвестора (прибуток).

Серед інших чинників, що впливають на величину інвестицій, можна виділити такі: технічний прогрес, рівень забезпеченості основним капіталом, податки на прибуток підприємств, ділові очікування. Всі вони, впливаючи на прибутковість інвестицій, змінюють їх величину. Графічно вплив таких чинників можна віддзеркалити зміщенням інвестиційної кривої у відповідний бік (рис. 7.3). Так, збільшення інвестицій означає, що для кожного рівня процентної ставки підприємства збільшують свій попит на інвестиції, внаслідок чого інвестиційна крива зміщується вправо. І навпаки, вона зміщується вліво, якщо інвестиції зменшуються.

Зупинимося на зазначених чинниках докладніше.

Технічний прогрес. Технічний прогрес є головним чинником економічного зростання. Він проявляється переважно через створення нових, ефективніших засобів виробництва або через модернізацію існуючих. Викликаючи якісні зміни в основному капіталі, технічний прогрес забезпечує підвищення граничної продуктивності факторів виробництва і зменшення їх граничних витрат. За факторами виробництва, на які впливає технічний прогрес, він поділяється на трудоощадний, або капіталоощадний. У першому випадку зростає гранична продуктивність праці, в іншому – гранична продуктивність капіталу. Результатом технічного прогресу є зменшення витрат на виробництво продукції і збільшення прибутковості інвестованого капіталу, що спричинює зростання попиту на інвестиції за даної процентної ставки.

Рівень забезпеченості основним капіталом. Якщо виробничі потужності галузі спроможні повністю задовольняти попит на її продукцію, то зростання інвестицій в цю галузь стримуватиметься. І навпаки, якщо за повного використання наявних виробничих потужностей попит на продукцію галузі задовольняється не повністю, то це спонукатиме підприємців до збільшення обсягів виробництва за рахунок збільшення капіталу, що спричинює зростання попиту на інвестиції за даної процентної ставки.

R

r₀

I₂ I₀ I₁

0 I₂ I₀ I₁ I

Рис. 7.3. Вплив інших чинників на інвестиції

Отже, попит на інвестиції залежить від співвідношення між виробництвом ВВП та основним капіталом. Це випливає з моделі акселератора, найпростішу форму якої можна подати так:

I_t = α (Y_t – Y_t-t) + d × K_t (7.12)

де I_t – обсяг інвестицій (валових); α – коефіцієнт акселерації; Y_t – Y_t-t – приріст ВВП за період t; α (Y_t – Y_t-t) – чисті інвестиції за період t; d × K_t – відновлювальні інвестиції (амортизація) за період t.

Основним елементом рівняння (7.10) є коефіцієнт акселерації, який показує, на скільки одиниць змінюються інвестиції у разі зміни ВВП на одиницю. Залежність, яку описує рівняння (7.10), означає, що підприємства намагаються зберігати певні співвідношення між основним капіталом і обсягом виробництва. Оскільки ВВП є нестабільною величиною, то це зумовлює і нестабільність інвестицій: у період пожвавлення економіки інвестиції збільшуються, у період рецесії – зменшуються.

Податки на прибуток підприємств. У процесі прийняття інвестиційних рішень підприємці беруть до уваги не валовий, а чистий прибуток, для визначення якого від валового прибутку віднімаються податки. За цих умов зі збільшенням податків чистий прибуток зменшується, що послаблює мотивацію підприємців до інвестування. І навпаки, зменшення податків спричинює збільшення чистого прибутку, що посилює їхню схильність до інвестування.

Ділові очікування. Підприємці, ухвалюючи інвестиційні рішення, орієнтуються на прибуток, очікуваний у майбутньому, тобто впродовж часу, протягом якого використовуватиметься інвестований капітал. Це означає, що їхні інвестиційні рішення залежать від ділової активності, яку вони очікують у майбутньому. Такі очікування можуть бути оптимістичними або песимістичними. Оптимістичні очікування щодо рівня ділової активності збільшують інвестиційний попит підприємців, песимістичні – зменшують їхні бажання інвестувати.

Важливу роль у визначенні рівня ділової активності відіграє ринок акцій, який показує зв’язок між динамікою курсів акцій і станом ділової активності в економіці. Якщо курс акцій зростає, то це свідчить про підвищення ділової активності, що породжує в інвесторів оптимістичні очікування. І навпаки.

Інвестиції відрізняються значною мінливістю. В якості основних чинників нестабільності інвестицій слід назвати:

- тривалі терміни служби устаткування;

- нерегулярність інновацій;

- мінливість економічних очікувань;

- циклічні коливання.

Поясним механізм дії деяких з них.

Інвестиційні товари через свою природу мають досить тривалий термін служби. У якихось межах закупівлі інвестиційних товарів носять дискретний характер (старе устаткування або будівлі можна або повністю ліквідувати і замінити, або відремонтувати і використовувати ще декілька років) і тому можуть бути відкладені. Рішення про заміну застарілого устаткування, або відмова від таких дій можуть залежати від прогнозів планових служб окремих підприємств, що зрештою зумовить коливання інвестицій в економіці.

Крупні нововведення не можна спрогнозувати. Але їх поява завжди супроводжується величезним зростанням або хвилею інвестиційних витрат, яке з часом знижується. Так, наприклад, широке розповсюдження автомобілів в 20-і роки минулого століття призвело до зростання інвестицій в автомобільну промисловість, а також в такі суміжні галузі, як сталеливарна, нафтопереробна, виробництво скла і гумотехнічних виробів, на будівництво доріг та автомагістралей. Коли інвестиції в суміжні галузі забезпечили достатній основний капітал для задоволення потреб автомобільної промисловості, загальний рівень інвестицій стабілізувався.

Дата добавления: 2014-01-04