Різновиди та механізм кредитно-грошової політики

Заходи в сфері грошового обігу можуть забезпечувати економіку грошима на незмінних умовах або на умовах стимулювання чи стримування ділової активності. Незмінні умови передбачають, що пропозиція грошей змінюється на збалансованій основі, тобто відповідно до змін попиту на гроші. Але, як правило, у монетарну політику вносяться певні зміни, покликані стимулювати економіку в період рецесії та стримувати її в період перегріву. Така стабілізаційна роль монетарної політики реалізується завдяки незбалансованій зміні пропозиції грошей, внаслідок чого на коротких проміжках часу на грошовому ринку виникає нерівновага. Це змінює процентну ставку та інші ринкові інструменти у відповідному напрямі, які в свою чергу спричинюють цілеспрямовані зміни у сукупному попиті та ВВП.

Залежно від того, як використовуються інструменти грошово-кредитної політики, а також від того, яким чином політика впливає на ділову активність в країні (стимулює чи стримує її) розрізняють: монетарну експансію, стимулювальну кредитно-грошову політику, політику „дешевих грошей”; монетарну рестрикцію, стримувальну кредитно-грошову політику, політику „дорогих грошей.

Здатність змін у пропозиції грошей впливати на ділову активність реалізується не безпосередньо, а через відповідний передатний механізм монетарної політики. Початковою ланкою цього механізму є зміна пропозиції грошей, проміжною ланкою — зміни в ринкових інструментах, а кінцевою – зміни в сукупному попиті та ВВП. Причинно-наслідковий зв'язок, який існує між відповідними ринковими інструментами і сукупним попитом, є каналами, які реалізують здатність пропозиції грошей впливати на ділову активність. Отже, передатний механізм монетарної політики – це ланцюг економічних змінних, завдяки яким центральний банк, змінюючи пропозицію грошей, цілеспрямовано впливає на ділову активність.

Макроекономісти єдині в тому, що центральний банк володіє арсеналом інструментів, необхідних для здійснення ефективного управління пропозицією грошей. Але між ними існують значні розбіжності щодо передатного механізму, на основі якого центральний банк, змінюючи пропозицію грошей, впливає на ділову активність. Усі ці розбіжності поляризуються навколо кейнсіанського та монетаристського підходів.

Сутність кейнсіанського підходу до монетарного передатного механізму випливає з базового кейнсіанського рівняння:

Y = AD = C + I + G + NX (11.1)

Згідно з цим рівнянням в умовах економічної рівноваги сукупна пропозиція, яка визначається реальним обсягом виробництва (Y), дорівнює сукупному попиту (АD), який складається з чотирьох компонентів: попит домашніх господарств (С), інвестиційний попит (I), урядовий попит (G) і чистий попит іноземців (NX). На підставі рівняння (11.1) прихильники кейнсіанської теорії, обґрунтовуючи передатний механізм кредитно-грошової політики, намагаються пояснити, як пропозиція грошей впливає на відповідний компонент сукупного попиту і в підсумку – на реальний обсяг виробництва. Традиційну кейнсіанську модель передатного механізму можна подати так:

Змінення пропозиції грошей → змінення ставки процента → зміна наймінливішої складової сукупних витрат – інвестиційних витрат → зміна обсягів виробництва,

рівня цін і зайнятості

Особливість традиційної кейнсіанської моделі полягає в тому, що її канал має вигляд «процентна ставка – інвестиції». Нагадаємо, що Кейнс розглядав економіку в умовах неповної зайнятості, коли зростання цін не супроводжується зростанням цін і реальна процентна ставка дорівнює номінальній. Згідно з інвестиційною функцією, зниження процентної ставки викликає збільшення сукупного попиту за рахунок інвестицій, що у підсумку спричинює зростання реального ВВП. Слід додати, що передатний механізм і наслідки кредитно-грошової політики кейнсіанці розглядають лише у короткостроковому періоді. Обґрунтовуючи модель передатного механізму політики, Кейнс дотримувався думки, що ця політика не справляє суттєвого впливу на ділову активність.

Аргументи кейнсіанців щодо неефективності монетарної політики можна подати наступним чином.

По-перше, кейнсіанці посилалися на слабкий зв'язок між номінальною процентною ставкою та інвестиціями. Звідси випливає, що стимулювальна монетарна політика не здатна впливати на ділову активність. Але монетаристи заперечили такий висновок, оскільки інвестиції є функцією реальної процентної ставки. Іншими словами, слабкий зв'язок між номінальною процентною ставкою та інвестиціями не виключає наявність суттєвого зв'язку між реальною процентною ставкою та інвестиціями.

По-друге, кейнсіанці вважали, що пропозиція грошей впливає на сукупний попит лише через канал «процентна ставка – інвестиції». На думку монетаристів, цей канал є лише одним із багатьох каналів, через які монетарна політика, змінюючи пропозицію грошей, спроможна впливати на сукупний попит і ВВП. Обстоюючи цю думку, вони переконують, що політика здатна чинити суттєвий вплив на сукупний попит, навіть якщо вплив процентної ставки на інвестиції в окремих ситуаціях може бути слабким.

В основі монетаристського підходу до передатного механізму монетарної політики лежить відоме рівняння кількісної теорії грошей:

МV = РY (11.2)

Згідно із сучасною кількісною теорією грошей Фрідмана швидкість обігу грошей (V) є стабільною величиною. При цьому під стабільністю швидкості обігу грошей монетаристи розуміють її здатність змінюватися у передбачуваний спосіб та її незалежність від зміни пропозиції грошей. Але щоб зрозуміти, який передатний монетарний механізм продукує кількісне рівняння, звернемося до такого прикладу.

Припустимо, що пропозиція грошей (М) становить 50 млрд грн, а швидкість (V) – 4. За цих умов ліва частина рівняння (11.2) покаже, що сукупні витрати, які є грошовим виразом сукупного попиту, дорівнюють 200 млрд грн, а права частина є ціною всієї сукупності товарів і послуг, тобто номінальним ВВП. Якщо пропозицію грошей збільшити вдвічі, то за стабільної швидкості обігу грошей сукупні витрати і номінальний ВВП подвояться і становитимуть 400 млрд грн. На цій підставі прихильники кількісної теорії грошей роблять висновок, що пропозиція грошей є головним чинником зміни сукупних витрат (сукупного попиту) і номінального ВВП.

Звідси випливає монетаристська модель монетарного передатного механізму:

Змінення пропозиції грошей → змінення сукупних витрат → зміна обсягів виробництва, рівня цін і зайнятості

Монетаристська модель монетарного передатного механізму виходить із того, що збільшення пропозиції грошей безпосередньо визначає зростання сукупного попиту. Оскільки між збільшенням пропозиції грошей і зростанням сукупного попиту немає опосередкованої ланки, то це означає, що гроші є першопричиною (джерелом) сукупного попиту. Таку залежність між приростом пропозиції грошей і зростанням сукупного попиту монетаристи підтверджують наявністю між цими змінними високої кореляції. Але в дійсності не гроші, а дохід, утворений економікою, є джерелом сукупного попиту. Гроші є лише засобом його реалізації.

Що стосується передатного механізму монетарної політики, то він відображує вплив пропозиції грошей на сукупний попит через вплив на ділову активність. Це передбачає не прямий зв'язок між зміною пропозиції грошей і зміною сукупного попиту, а опосередкований змінами в ринкових інструментах. При цьому вплив ринкових інструментів на сукупний попит і номінальний ВВП залежить не від загального приросту пропозиції грошей, а від її незбалансованого приросту, а також від чутливості зміни ринкових інструментів до цього приросту та чутливості окремих компонентів сукупного попиту до змін у ринкових інструментах.

Незалежно від того, якими доказами супроводжується монетаристська модель передатного механізму кредитно-грошової політики, вона не показує ринкові інструменти, за допомогою яких збільшення пропозиції грошей має можливість впливати на ділову активність. Це означає, що механізм, який трансформує приріст пропозиції грошей у приріст сукупного попиту, монетаристи перетворюють на своєрідну таємницю (її економісти назвали чорною скринькою). Тому стає зрозумілою рекомендація Фрідмана – будувати монетарну політику на основі монетарного правила (тема 9). Якщо спиратися на це правило, то центральному банку не потрібно знати механізм впливу грошей на ділову активність, головне – стабільними темпами друкувати гроші.

Дата добавления: 2014-01-04