Історія оформлення періодичних видань

Вступ

Тема: Поняття про макетування і верстку. Історія оформлення періодичних видань.

Словари-тезаурусы.

Тезаурус – словарь, в котором максимально полно предоставлены слова языка с примерами их употребления в тексте (в полном объеме это м.б. осуществлено только доя мертвых языков).

Тезаурус – словарь, в котором слова, относящиеся к какой-либо области знания, расположены по тематическому принципу и показаны семантические отношения между лексическими единицами.

В простейшем виде, тезаурус – это словарь синонимов. А в многоуровневом (или иерархическом) отдельные концепты группируются в более крупные классы.

Тезаурусы WordNet, РуТез.

Классификация тезаурусов.

Тезаурус Руже в 60х гг. Содержит более 1000 рубрик, в которых распределено около 240 тысяч слов.

Ключ к этому тезаурусу – алфавитный перечень слов с указанием рубрик и подрубрик, к которым относится каждое слово.

Англия, Франция, Испания достигли наибольших успехов в создании тезаурусов своих национальных языков.

В 70е гг. 20 века получили название информационно-поисковые тезаурусы, которые используются в компьютерных технологиях.

План

1. Вступ.

2. Історія оформлення періодичних видань.

3. Макетування і верстка газети.

4. Загальні риси та ознаки оформлення газет.

Література

1. Ворошилов в. Техника и технология СМИ. – М., 2000

2. Галкин С. И. Техника и технология СМИ. Художественное конструирование газеты и журнала – М., 2005

3. Галкин С.И. Оформление газеты и журнала: от элемента к системе. – М., 1984

4. Глушаков С. В., Киабе Г. А. Компьютерная верстка: Учебный курс. – Харьков, 2002

5. Городенко Л. Системи верстки. – К., 2007

6. Гуревич С. М. Газета: вчера, сегодня, завтра. –М., 2004

7. Іванов В. Ф. Техніка оформлення газети. – К, 1997.

8. Картер М. Сучасний дизайн газети. – К., 1998

9. Киселев А.П. От содержания к форме. Основные понятия и термины газетного оформлення. – М., 1974.

10. Ляхов В.Н. О художественном конструировании книги – М., 1975.

11. Паркер Р. Как сделать красиво на бумаге. – СПб, 2008

12. Пикок Джон. Издательское дело. – М., 1998

13. Сергеев И. В. Самоучитель верстки на компьютере. – М., 2008.

14. Феличи Дж. Типографика: шрифт, верстка, дизайн. – СПб, 2004

15. Харроуэр Т. Настольная книга газетного дизайнера. – Воронеж, 1999

16. Шевченко В. Е. Техніка оформлення газетного видання. – К., 2003

Нас оточують різноманітні поліграфічні продукти – книги, журнали, газети, рекламні буклети. Від вдалого співвідношення і розташування їх елементів, від рівня досконалості форми залежить їх привабливість для споживача.

Завдяки комп’ютерним технологіям видавничі системи дозволяють реалізувати будь-які задуми. Видавничими програмами досить легко оволодіти навіть непрофесіоналам у видавничій справі. Проте недостатньо всього лише оволодіти інструментами, які вони пропонують. Потрібно володіти, крім іншого, базовими поняттями видавничої справи, мати уявлення про видавничий процес. Без цих знань немислиме створення повноцінної поліграфічної продукції.

Доступність оволодіння системами верстки приховує і підступи – часто версткою займаються непрофесійні верстальники, які припускаються численних помилок в оформленні видання, що сильно погіршує його якість та ускладнює сприйняття інформації читачами. Отже, задача цього курсу – підготовка кваліфікованих верстальників з журналістською освітою – дозволить уникнути цих проблем.

Про оформлення газети ще не можна сказати, що його параметри визначено остаточно. Донедавна люди, які займалися цим питанням, користувалися професійними словами і визначеннями, прийнятими в редакціях і друкарнях: розмітка, макетування, верстка та ін. З підвищенням уваги до оформлення газет виникла потреба в нових термінах, які повніше й точніше відтворювали б процеси формотворення в періодичних виданнях.

Дуже багато термінів дослідники запозичили з інших сфер діяльності − архітектури, режисури, живопису, книжкового мистецтва, дизайну. Звідси − архітектура газети, режисура газети і номера, композиція, графіка. Однак ці запозичення мають умовний характер, бо набули нового значення.

Заміна термінології здійснюється ще й тому, що відбувається бурхливий розвиток поліграфічного виробництва. Під його впливом поновлюється і традиційна робоча термінологія. У журналах, що випускаються з використанням фотонабору та офсету, говорять уже не про верстку, а про монтаж друкованих форм. У теоретичних працях з оформлення газет розглядаються вже окремі варіанти художньо-технічного конструювання номерів, а принципи композиційно графічного моделювання газет і журналів у цілому.

Оформлення друкованої продукції має довгу історію та багаті традиції. У художньо-технічному оформленні вироблено численні засоби, в різні роки і з різним успіхом перевірені на практиці. Поява і розвиток цих засобів супроводжували всі етапи розвитку газети і досить яскраво відображали рівень її культури на кожному етапі.

Відомо, що газета з’явилася пізніше від книги і попервах успадкувала її форму – декілька маленьких одноколонкових сторінок, що повідомляли про різні події, іноді з зазначенням місця і дати. Це був прообраз сучасних газетних заголовків. Такими газетами-книгами були одні з перших періодичних видань в Європі – чотиристорінкова французька "Газет" (1631 р.), а також перша російська газета "Ведомости", яка була створена Петром І 1702 р. Компактний формат, заставка-гравюра на міді, що відкривала окремі номери, надавали газетам ще більшої схожості з книжками та журналами.

На початку 18 ст. англійський письменник і журналіст Даніель Дефо у своїй газеті "Ревю", що виходила з 1704 р. до 1712 р., запровадив репортаж, передову статтю, нарис, полемічні рубрики.

Зовнішній вигляд газет завдяки цим нововведенням набув рис, які відрізняли газети від книг: періодичні видання почали розділятися за тематичними і жанровими ознаками. З поділом сторінок на колонки зовнішня своєрідність газет стала помітнішою, у них визначилися специфічні засоби об’єднання та розмежування частин полоси з допомогою заголовків, лінійок, білого простору.

3 поглибленням поділу праці між газетами й журналами газета ставала оперативним органом, який служив певним політичним колам (уряду, партіям, течіям) та особистим інтересам, швидко набуваючи звичного для нас сучасного вигляду – комплекту аркушів, щільно завантаженого інформацією, коментарем, рекламою. Саме в цьому вигляді газета спроможна в найкоротший час повідомити читачеві безліч актуальних відомостей і допомогти йому розібратися в їхній значущості. У середині XIX ст. в Росії, а також в Україні, більшість території якої тоді входила до складу Росії, встановилися еталони газетної форми, загальноприйняті в європейських країнах. Процесу стандартизації основних елементів цієї форми сприяло декілька факторів: розвиток буржуазних відносин, що нівелювали всі сфери матеріального і духовного виробництва, уніфікація в усьому світі друкарської техніки, а також традиційні зв’язки з Францією та Німеччиною. У багатьох дворянських сім’ях читали французькі газети, тому й не викликає подиву, що більшість редакторів нових газет вважали взірцем саме французькі видання. Наприклад, газета "Русский инвалид", започаткована 1815р., повністю копіювала французькі "Журналь де Парі", "Журналь де Франс" та ін.

Це часом викликало критику читачів, але в цілому від запозичення кращих європейських зразків газетна справа не постраждала і періодична преса не загубила тих своїх національних якостей, що були їй притаманні від початку. Однією з особливостей газет того часу була публікація на їхніх сторінках урядових документів, офіційних повідомлень. Офіційний характер газет надавав їм солідного, спокійного вигляду, тоді як комерційна основа газетних питань на Заході породжувала в них рекламне розмаїття. Однак з розвитком приватної капіталістичної преси газети для народу ("Листки" та ін.) уподібнилися до періодики Заходу.

На стандартизацію оформлення російської та української періодизацію, орієнтацію її на європейські зразки значною мірою впливало й те одо, не маючи власної поліграфічної промисловості, Росія вимушена була закуповувати друкарське обладнання за кордоном, в основному в Німеччині. Разом із машинами запозичувалась і техніка газетярської справи, правила й норми оформлення видань, Малюнки шрифтів також зазнали зовнішнього впливу, оскільки основні словолитні заклади належали земним власникам. Найбільший з них, словолитня Бертгольда у Петербурзі, був філією берлінської фірми.

Крім однорідної технології поліграфічного виробництва та однакових у більшості країн навичок читання, є й інші фактори, що визначають єдність головних компонентів зовнішньої форми газет і журналів, хоч би в яких країнах вони видавались і хоч би яким політичним цілям служили.

Дата добавления: 2014-01-04