Конструктивні особливості композиції полоси

Частини композиції в особливому порядку розміщуються на площі полоси, створюють її конструкцію, побудову.

Газети й журнали впродовж тривалого часу копіювали конструкцію книги: статті й замітки розміщувалися послідовно, одне за одним, переходячи з колонки в колонку. Новаторським кроком у розмежуванні книжкової та газетної композицій стало використання у французькій газеті "Журналь де Деба" (1800 р.) "підвалу" чи, як його називали, "фейлетону". З'явився матеріал, виділений, відокремлений від решти матеріалів засобами оформлення. Згодом почали відокремлювати матеріали і в інших місцях полоси. У лексикон журналів увійшла архітектурно-будівельна термінологія: "підвал", "горище", "вікно", "стояк", блок тощо. Внаслідок цих змін конструкція газети стала суттєво відрізнятися від книжкової.

Особливості конструкції газетної полоси полягають у тому, що всі зображальні й текстові матеріали мають певну конфігурацію: блоки, в яких містяться великі матеріали і добірки заміток, поділяють полосу вертикально й горизонтально. На полосі може розміщуватись як один окремий матеріал (і навіть частина його), так і декілька матеріалів. Це також впливає на конструктивні особливості композиції. Розгляньмо тепер ці особливості детальніше.

Види конструкцій. Кількість матеріалів та їхні взаємозв'язки обумовлюють різні види конструкцій полоси. Якщо на полосі розміщено один матеріал, нескладний за структурою, то формування полоси буде простішим. Такий вид значно частіше трапляється в журналі. Розміщення невеликої кількості елементів композиції може бути досить різноманітним. Наприклад, заголовок необов'язково ставиться над матеріалом, а й заверстується в середину тексту чи збоку від нього. Однак у цілому конструкція такої полоси виглядає лаконічно, сприймається легко.

Для розміщення на полосі декількох матеріалів можна використати три види конструкції залежно від зв'язку між матеріалами.

Перший вид − конструкція з одним домінуючим матеріалом, який є оптичним центром композиції. Центральний, найзначніший за змістом матеріал розміром, як правило, переважає інші. Якщо це текстовий матеріал, виділення його на полосі досягається різними засобами: великим заголовком, ілюстрацією, рамкою, збільшенням формату набору, кольоровою підкладкою тощо. Якщо ж центральним матеріалом є ілюстрація, то вона може виділятися не тільки значним розміром, а й за допомогою кольору чи особливої конфігурації. Домінуючий матеріал не завжди розміщують у центрі полоси, його можна змістити ліворуч або праворуч, вверх чи вниз. Композиція у цих випадках набуває асиметричної побудови і відзначається динамізмом.

Другий вид конструкції − з двома та більше композиційними центрами. Домінуючі матеріали, приблизно рівні за важливістю, розміщують або праворуч, створюючи інколи навіть симетричну побудову, або розводять у різні кінці полоси, якщо їхній зміст ніяк не пов'язаний між собою. Відрізняються вони від інших матеріалів і розмірами, і засобами виділення. Для сприймання такої полоси характерним є те, що увага читача спрямовується спочатку на центр композиції, а потім − на периферію.

Останній вид конструкції − мозаїчний. Він застосовується, коли матеріали полоси практично рівноцінні, жоден із них не виділяється так яскраво, щоб стати центром композиції. Така полоса сприймається, як правило, за законами уваги − зверху вниз і зліва направо.

Різновидом мозаїчної конструкції є градаційна побудова, коли редакція намагається досягти певної послідовності у сприйманні матеріалів, котрі різняться значенням і цінністю. У цьому випадку використовують різний ступінь виділення матеріалів: найважливіші ставлять на кращі місця полоси, акцент робиться також із допомогою шрифтів заголовків, формату набору, інших виділювальних засобів. Створення гравітаційної конструкції − справа складна й тонка, вона вимагає від оформлювача високої професійної майстерності.

Конфігурація матеріалів. Обриси текстових матеріалів на полосі мають двояку форму − пряму (чотирикутну) і ламану (східчасту). Легшою для сприймання є проста конфігурація, за якої матеріал розверстується на декілька колонок, однакової висоти. Полоса, створена з чотирикутних блоків, має виразну, геометрично чітку побудову.

Ламана конфігурація виникає при розверстці матеріалу на різні за висотою колонки і при заміні широкого формату вужчим і навпаки, через що обрис матеріалу набуває східчастого характеру.

Більшість газет дотримується прямої верстки, і це зрозуміло: ламані побудови в багаточастинних композиціях ускладнюють їх сприйняття, створюють певні труднощі для читання матеріалу. Тому використання ламаних побудов потребує досить сильних засобів виділення, щоб чітко окреслити межі матеріалу.

Конфігурація зображальних матеріалів більш різноманітна, ніж конфігурація текстових. Окрім прямокутних форм, у газеті та журналі можуть використовуватися ілюстрації у формі кола, овалу, багатокутника та інших фігур.

Структура полоси. Великі матеріали й добірки поділяють площу полоси на блоки, витягнуті горизонтально чи вертикально. Так створюється своєрідний каркас, або структура, полоси. Найпростіші види структури − вертикальна й горизонтальна. Вони частіше трапляються в малоформатних газетах і журналах з невеликою кількістю матеріалів на полосі. Вертикальна структура виглядає струнко і легко, горизонтальна − ґрунтовно, іноді важкувато. У простих структурах слід уникати великої кількості частин, бо це призводить до одноманітного повторення витягнутих у висоту чи ширину блоків. Прості структури легко сприймаються завдяки лаконічності та гармонії, що засновані на пропорціях, ритмі, контрасті великого й малого.

Газети великого формату зі значною кількістю матеріалів на полосі у більшості випадків використовують мішану, вертикально-горизонтальну структуру, яка має більшу варіативність і різноманітність, ніж прості побудови.

Структурне поділення полоси підкреслюється різними елементами оформлення − лінійками, шрифтами заголовків, пробілами.

Структуру полоси треба продумувати з урахуванням не лише ритму, пропорції, а й рівноваги. Поділяючи полоси на вертикальні й горизонтальні блоки, передусім слід зважати на розміщення тонових і кольорових акцентів, тобто заголовків, рубрик, ілюстрацій тощо.

У практику оформлення ввійшла так звана модульна система верстки, що допомагає упорядковувати структуру полос зі складним зображальним наповненням. Основою цієї системи є модуль-прямокутник, розмір якого повторюється в усіх елементах полоси. Добре продумана модульна система ніби автоматично забезпечує збереження ритму і пропорцій у структурі полоси, надає їй чіткості й математичної строгості, полегшує ознайомлення читачів зі змістом матеріалів. Водночас помітно полегшується і раціоналізується праця оформлювача, тому що макетування здійснюється з допомогою модульної системи.

Дата добавления: 2014-01-04