Урахування інфляції в проектному аналізі

У проектному аналізі інфляція розглядається як підвищення за­гального рівня цін в економіці або цін на певний вид ресурсів. Го­ловний вплив на показники ефективності інвестиційного проек­ту справляє неоднорідність інфляції по видах продукції та ресур­сів і відмінність темпів інфляції від зміни курсу іноземної валюти.

Рівень інфляції залежить від таких основних факторів: темпів приросту грошової маси, темпів зміни швидкості обігу грошової маси і темпів зміни обсягів виробництва.

Приклад. Середньомісячна інфляція в 1993 р. в Україні ста­новила 47%, причому 35,7% — з причини зростання грошової маси, 8,5% — через швидкість зміни грошової маси і 2,8% — вна­слідок спаду виробництва. Головним фактором інфляції було зу­мовлене емісійною політикою держави зростання грошової маси.

Загальні рекомендації щодо врахування інфляції при вста­новленні значень показників ефективності проектів можна сфор­мулювати так:

1. Якщо очікується, що вартість усіх витрат і вигід зроста­тиме відповідно до темпів інфляції (індексу роздрібних цін), то можна:

а) або не враховувати інфляцію зовсім і застосовувати реальну ставку доходу до грошових надходжень, що оцінюються в поточних цінах;

б) або враховувати інфляцію таким чином:

- використовувати ставку доходу на капітал як облікову ставку;

- приводити грошові потоки до такої грошової оцінки, яка враховує індекс інфляції;

2. Якщо очікується, що вартість витрат і вигід зростатиме різними темпами, необхідно застосовувати ставку доходу на капітал до грошових потоків, які мають бути скориговані на інфляційну зміну цін.

Залежність між реальною та грошовою ставкою доходу виз­начається формулою Фішера

(l + r r) (l + r p i) = (l + m r),

де r r — необхідна реальна ставка доходу на капітал;

г р і — темп інфляції, що звичайно вимірюється індексом ринкових цін;

m r — необхідна номінальна ставка доходу на капітал.

Слід зазначити, що навіть однорідна інфляція справляє пев­ний вплив на показники інвестиційного проекту. Це відбуваєть­ся за рахунок:

♦ зміни впливу запасів і заборгованостей (збільшення за­пасів матеріалів і кредиторської заборгованості стає більш вигід­ним, а запасів готової продукції та дебіторської заборгованості — менш вигідним, ніж без інфляції);

♦ завищення податків через відставання амортизаційних відрахувань від тих, які повинні відповідати підвищенню цін на основні фонди;

♦ зміни умов надання позик і кредитів.

Інфляція впливає на показники проекту як у грошовому, так і в натуральному виразі. Можлива зміна плану реалізації про­екту (планованих величин запасів і заборгованостей, позикових коштів, обсягу виробництва і продажів). Тому, безперечно, пе­рехід до розрахунків у твердій валюті або навіть до натуральних показників не скасовує необхідності врахування інфляції. Для максимального врахування впливу інфляції розрахунок ко­мерційної ефективності проектів слід проводити як у постійних і/або світових цінах, так і в прогнозних цінах, які повинні відо­бражати умови здійснення проекту. Для досягнення цієї мети необхідно враховувати динаміку:

♦ зміни відношення курсів внутрішньої та іноземної валют;

♦ загального рівня цін;

♦ цін на виробничу продукцію на внутрішньому та зовніш­ньому ринках; цін на використовувані ресурси;

♦ кожного виду прямих витрат;

♦ рівня заробітної плати;

♦ загальних та адміністративних витрат;

♦ вартості основних фондів;

♦ витрат на організацію збуту;

♦ банківського процента.

Аналіз впливу інфляції може бути здійснений для двох варі­антів:

♦ темп інфляції різний за окремими складовими витрат і доходів;

♦ темп інфляції однаковий за окремими складовими витрат і доходів.

У рамках першого підходу, який в більшій мірі відповідає реальній ситуації, особливо в країнах з нестабільною економі­кою, метод чистої теперішньої вартості використовується в своїй стандартній формі, але всі складові витрат і доходів, а також по­казники дисконту коригуються у відповідності з очікуваним темпом інфляції по роках.

6.3. Грошовий потік

Поняття "грошовий потік" (cash flow) прийшло до нашої мови з іноземних джерел. Поняття cash у даному випадку аж ніяк не означає "готівка". Гроші можуть мати як готівкову, так і * безготівкову форму, вільно переходячи з однієї форми в іншу. Cash flow швидше можна перекласти як "рух коштів", але у нас вже прийнято називати грошові надходження та витрати гро­шовим потоком.

Рух грошових коштів фірми є безперервним процесом. У фі­нансовому менеджменті управління грошовим потоком є одним з найважливіших завдань. У проектному аналізі методи аналізу та прогнозування грошових потоків використовуються при об­грунтуванні ефективності проекту та розрахунках забезпечення проекту коштами, що є центральною проблемою.

Існує декілька підходів до визначення грошового потоку за­лежно від методів його розрахунку.

Традиційний грошовий потік — це сума чистого доходу та нарахованої амортизації.

Чистий потік — це загальні зміни у залишках грошових коштів фірми за певний період.

Операційний грошовий потік — це фактичні надходження або витрати грошових коштів у результаті поточної (операцій­ної) діяльності фірми.

Фінансовий потік — це надходження та витрати грошових коштів, пов'язані зі змінами власного та позикового довгостроко­вого капіталу.

Загальний грошовий потік — це фактичні чисті грошові кошти, що надходять у фірму чи витрачаються нею протягом певного періоду.

Всі ці підходи можуть бути використані у проектному ана­лізі, але базовою моделлю є визначення загального грошового потоку. Поняття грошового потоку як загального руху коштів протягом певного періоду, тобто циклу реалізації проекту, най­більш прийнятне у проектному аналізі. Загальний грошовий потік розраховується за допомогою показника кеш-фло.

Грошовий потік — це різниця між грошовими надход­женнями та витратами.

У проектному аналізі важливо зробити оцінку саме тих гро­шових потоків, які будуть прийняті при розрахунках критеріїв та показників ефективності проекту. Такі грошові потоки нази­ваються релевантними.

Релевантні грошові потоки — це визначені грошові потоки, які розглядаються у проектному аналізі доцільності інвестицій та оцінки їх ефективності.

Якщо проект впроваджується на,, базі існуючого підпри­ємства, тобто фірма має фіксовані на певну дату основні та оборотні засоби і намагається досягти певної мети, для досто­вірної оцінки впливу проекту на її фінансовий стан, результати та забезпеченість коштами необхідно враховувати тільки цей вплив, а не поточні фактори, які не мають відношення до про­екту. Тому у розрахунках необхідно використовувати лише до­даткові грошові потоки.

Додаткові грошові потоки — це грошові потоки, що стосу­ються інвестиційного проекту. Додаткові грошові потоки є ви­разом додаткових вигід і витрат проекту. Оскільки грошові над­ходження фірми не ідентичні їхнім доходам, проектний аналіз використовує поняття грошового потоку.

Чистий доход, як пра­вило, розраховується згідно з бухгалтерськими правилами й виз­начається як різниця між доходами та витратами:

Грошовий потік = Чистий доход + Неявні надходження (амортизаційні відрахування)

Головна складова неявних надходжень — це амортизаційні відрахування. Кумулятивний грошовий потік — це чистий грошовий по­тік протягом тривалого циклу.

Як критерій оцінки доцільності грошового проекту виступа­ють додаткові грошові потоки, які утворюються в результаті здійснення проекту.

Додаткові вигоди та витрати від реалізації інвестиційного проекту наведені в таблиці.

Інвестиційний проект треба розглядати окремо від іншої діяльності фірми. Організаційно він може бути оформлений створенням нового підприємства або здійснюватись у межах по­точної діяльності фірми. У будь-якому випадку розглядаються грошові потоки, що стосуються даного інвестиційного проекту.

Вплив амортизації на величину грошового потоку

Амортизація є значною статтею грошового потоку з таких причин:

1. Амортизація, як правило, є найбільшою за вартістю статтею витрат у бюд­жеті інвестування.

2. Амортизація знижує податкові зобов'язання.

3. Амортизація — це не грошові затрати, тобто ніякі гроші не залишають фірму, вони зостаються на ній, і вона може викори­стовувати ці гроші.

Існує два варіанти врахування амортизації:

- за книгами бухгалтерського обліку, які передбачають рівномірне нарахування амортизації;

- для податкових цілей — форма амортизації прискорена.

Це дає фірмі можливість знизити оподаткування доходу і, як наслідок, суму своєї заборгованості. Податкова сума дозволяє збільшити чисті доходи фірми.

У зарубіжній практиці існує ще один метод нарахування амортизації — метод урахування цілих значень років служби. За цим методом припускається, що обладнання використовується інтенсивніше або за перші роки служби, або за останні.

Річні відрахування визначаються за 3 етапами:

1. Додаються цілі цифри років служби.

2. Визначається дріб від ділення цілих чисел років служби на суму всіх років служби. При цьому дріб від ділення цілого значення останнього року ставиться на перше місце, передос­таннього — на друге і т. інше.

3. Відповідний дріб для кожного року перемножується на ці­ну обладнання, визначається сума амортизації за потрібний рік.

Як уже було сказано, грошові потоки можуть бути надход­женнями або витратами, тому існують такі поняття, як грошовий приплив та відплив.

Грошовий приплив — це надходження грошових коштів.

Грошовий відплив — це витрати грошових коштів (виплати).

Грошовий відплив може бути нерівномірним або рівномір­ним у часі. Поняття "витрати коштів" вживається, якщо відпли­ви коштів у часі нерівномірні, а "виплати" — якщо вони рівно­мірні у певні періоди часу.

Щоб зрозуміти принципи побудови грошового потоку та класифікувати грошові припливи та відпливи, слід з'ясувати, як саме відбувається рух коштів.

Формування активів та пасивів.

Активи — це ресурси фірми, що враховані як її власність, або підтвердження боргових зобов'язань.

Пасиви — це джерела ресурсів фірми, що враховані як ЇЇ власні та залучені фонди, а також боргові зобов'язання.

Поняття активів та пасивів не є унікальним для проектного аналізу. В бухгалтерському балансі, який є звітною формою № 1 кожного підприємства в Україні, передбачено такі види активів та пасивів:

♦ активи: 1) основні засоби та інші необоротні активи;

2) запаси і витрати;

3) грошові розрахунки та інші активи;

♦ пасиви: 1) джерела власних та прирівняних до них кош­тів;

2) довгострокові пасиви;

3) розрахунки та інші коротко­строкові пасиви.

Така класифікація не відповідає вимогам проектного, зокре­ма фінансового аналізу, і міжнародним стандартам бухгалтерсь­кого обліку. Система бухгалтерського обліку в Україні поки що залишається незмінною з радянських часів і побудована на кшталт оподаткування.

Нижче наведено класифікацію активів та пасивів, яку слід використовувати при аналізі та прогнозуванні грошових потоків.

Активи: 1) грошові кошти; 2) фінансові інструменти; 3) дебі­торська заборгованість; 4) товарно-матеріальні запаси (разом ці чотири групи активів складають оборотні, або поточні активи); 5) основні фонди; 6) нематеріальні активи (разом ці дві групи складають основні, або фіксовані активи); 7) передоплачені ви­трати.

Пасиви: 1) власний капітал; 2) нерозподілений прибуток; 3) державні субсидії (безповоротне фінансування, яке ще не вико­ристано); 4) довгострокові кредити; 5) короткострокова креди­торська заборгованість (разом ці дві групи пасивів складають боргові зобов'язання); 6) очікувані доходи.

Операційна та фінансова діяльність фірми не завжди пов­ністю матеріалізується в активах та пасивах, тому загальна кла­сифікація припливів і відпливів буде така.

Припливи поділяються на грошові надходження від:

1) продажу товарів та послуг; інших видів діяльності (наприклад, роялті, винагород різного характеру, комісійних зборів тощо) (операційна діяльність);

2) реінвестицій; продажу основних фондів та нематеріальних активів; продажу фінансових інструментів на вторинному ринку; лізингу (інвестиційна діяльність);

3) продажу фінансових інструментів на первинному ринку; інкасації дебіторської заборгованості; грошових позик (фінансо­ва діяльність).

Відпливи поділяються на витрати з:

1) купівлі товарно-матеріальних запасів, оплати праці, відра­хувань на соціальні заходи; оплати операційних витрат (разом —поточні витрати без амортизації), сплати податків та зборів (операційна діяльність);

2) купівлі основних фондів та нематеріальних активів; купів­лі фінансових інструментів на вторинному ринку; оплати орен­дованого майна (інвестиційна діяльність);

3)купівлі фінансових інструментів па первинному ринку;; виплати дивідендів та інших доходів з володіння корпоративними правами; погашення кредиторської заборгованості; повернення позик; виплати процентів (фінансова діяльність).

Обчислення загального грошового потоку проводять за фор­мулою:

CF = CF_i - CF₀

де CF_i — грошові надходження,

CF₀ — грошові витрати.

CF_i = інвестиції (500) + повернення боргу (20) + довгостро­кова позика (100) + короткострокова позика (40) + продаж (290) + одержані дивіденди (10) = 960.

CF₀ = — обладнання (300) — ноу-хау (100) — акції придбані (100) — оплата праці (60) — сировина (80) — операційні витрати (20) — відрахування на соціальні заходи (30) — електроенергія (38) — повернена ко­роткострокова позика (40) — проценти по довгостроковій позиці (10) — проценти по короткостроковій позиці (8) — податок на прибуток (12) — виплачений доход від володіння корпорати­вними правами (20) = 818

Фінансовий потік включає надходження та витрати, пов'я­зані з довгостроковою інвестиційною та фінансовою діяльністю, що призводить до змін у власному та позиковому капіталі. Він розраховується як різниця між надходженнями від реінвестицій (інвестиційна діяльність); продажу акцій та довгострокових бор­гових цінних паперів на первинному ринку; довгострокових гро­шових позик (фінансова діяльність) та витратами на купівлю ос­новних фондів та нематеріальних активів; купівлю довгостроко­вих фінансових інструментів на вторинному ринку (інвестицій­на діяльність); повернення довгострокових позик; купівлю дов­гострокових фінансових інструментів на первинному ринку (фі­нансова діяльність).

Ми наводили показники потоків без урахування зміни вар­тості грошей у часі. У проектному аналізі цей фактор звичайно враховується, а грошові потоки дисконтуються. Для цього по­трібно значення показників грошових потоків помножити на коефіцієнт дисконтування

де Е — ставка дисконту, t — рік.

Дата добавления: 2014-01-04