Проекту проекту

Зміна вигоди Зміна витрат

Оцінка витрат і вигід та альтернативна вартість

Лекція 6. Методологія проектного аналізу.

Витрати і вигоди в проектному аналізі

Одним з основних завдань проектного аналізу є визначення цінності проекту. Цінність проекту визначається як різниця

його позитивних результатів, або вигід (надалі коротко іменованих "вигоди"), та негативних результа­тів, або витрат, тобто

Цінність проекту = Вигоди - Витрати

Для визначення цінності проекту необхідно оцінити всі ви­годи, одержувані від проекту, і з'ясувати, чи вони перевищують витрати на нього протягом усього циклу життя. Оскільки багато активів проекту розраховано на тривалий строк служби, в про­ектному аналізі порівнюються майбутні вигоди з необхідними теперішніми витратами по проекту

Для проведення аналізу проектів використовується декілька концептуальних положень, серед яких виділяють додаткові вит­рати і вигоди.

Якщо новий проект є продовженням діяльності підприєм­ства, здійснюється на розвиток діючого виробництва, то метою проектного аналізу є встановлення відмінності між ситуаціями "з проектом" та "без проекту". Врахування прирощених у резуль­таті проекту вигід і витрат вимагає уточнення наведеної раніше

формули.

Цінність проекту = в результаті — в результаті

Такий підхід не тотожний зіставленню ситуацій "до проекту" та "після проекту", оскільки порівняння станів "до" і "після" про­екту не бере до уваги змін у капіталовкладеннях і виробництві, що відбулися незалежно від проекту, і відтак призводить до не­точного підрахунку витрат і вигід проекту.

Загалом, усі рішення щодо визначення цінності проекту, а в результаті й доцільності вкладання коштів в його реалізацію, випливають саме з порівняння додаткових вигід з додатковими витратами. Приймаючи рішення про обсяги випуску продукції, керу­ються правилом, згідно з яким обсяг випуску має збільшувати­ся доти, доки граничні витрати менші або дорівнюють гранич­ним вигодам.

Важливим методологічним принципом у розрахунках грошо­вих потоків є врахування безповоротних витрат та неявних вигід.

Безповоротні витрати — це вже зроблені витрати, які не­можливо відшкодувати прийняттям чи неприйняттям даного проекту.

Якщо провадиться оцінка доцільності здійснення інвес­тиційного проекту, то всі витрати, вже зроблені до прийняття рішення про реалізацію проекту, не повинні враховуватися, бо їх не можна відшкодувати і вони жодним чином не впливають на його ефективність. Такі витрати треба виключити з вартості про­екту при вирішенні питання про те, чи продовжувати роботу за проектом. На цьому етапі мають вагу лише ті витрати, які треба буде зробити (а іноді, можливо, й уникнути їх). Цінність про­екту, який має завершити інший, розпочатий раніше і незакін-чений проект, залежить не від зроблених до того витрат, а лише від вартості завершення проекту. Подібно до цього, вигодами но­вого проекту є лише ті вигоди, які з'являться після і понад ті ви­годи, які, можливо, надходять від попередньої незавершеної

діяльності.

Прикладом зроблених витрат є витрати на проведення до­сліджень та розрахунків ефективності проекту. Незважаючи на їх чималий обсяг, вони не повинні враховуватися при визначенні показників проекту.

Неявні вигоди — це неодержані доходи від найкращого аль­тернативного використання активу, внаслідок чого відбувся не­явний грошовий приплив.

Необхідність урахування в проектному аналізі неявних вит­рат випливає з принципу альтернативної вартості. Неявні ви­годи можна визначити і як грошові потоки, котрі можна було б одержати від активів, які фірма вже має. Береться до уваги, що вони не використовуються у проекті, який розглядається. На­приклад, фірма має у власності споруду, яку збирається викори­стати у проекті. Явного грошового потоку не передбачається, але споруда є складовою витрат проекту. її можна продати за 200 тис.грн, і фірма, за мінусом податків та інших витрат, одержить 120 тис. грн. Це і є неявні витрати. Неявні грошові потоки у ви­гляді внесків до статутного фонду або використання матеріаль­них і нематеріальних активів називають ще матеріальними та не­матеріальними потоками.

До неявних вигід відносять також вигоди, які не мають пря­мої грошової оцінки і в радянській економічній літературі нази­валися "соціальним ефектом". їх врахування є досить складним економічним завданням, що постає, скажімо, при проведенні екологічного аналізу. Невідчутні вигоди мають враховуватися при оцінці вигід і як зміцнення іміджу фірми ("гудвіл"), і як інші види нематеріальних активи^

У проектному аналізі необхідно уникати подвійного ра­хунку.

Оцінюючи проект, слід брати до уваги всі витрати і вигоди проекту, але не можна їх враховувати двічі. Наприклад, виплата процентів за кредит або одержання доходів від реалізації ос­новних фондів можуть бути враховані як витрати двічі. Тому перелік вигід і витрат слід максимально деталізувати і дбати, щоб не допустити подвійного рахунку.

Важливе значення в проектному аналізі має підхід, при якому розрізняється економічний і фінансовий аналіз проекту.

Економічний аналіз витрат і вигід треба проводити в такому обсязі, щоб можна було визначити з достатньою точністю еко­номічну цінність проекту і встановити відносну цінність вибору варіантів проекту. Цей аналіз повинен з'ясувати, чи проект за­безпечить збут продукції за цінами, що дають прибуток. При аналізі проектів, які не передбачають одержання товарної про­дукції, також необхідно прогнозувати потребу в результатах його здійснення. Так, для проекту по прокладенню шосе необхідно визначити відповідні проектно-конструкторські стандарти, для освітніх проектів — кількість і розміри освітніх закладів.

Фінансовий аналіз покликаний встановити фізичну приваб­ливість капіталовкладень для організації, яка фінансує проект, а також для гаданих учасників та осіб, що одержують вигоду від реалізації проекту, і дати загальну схему фінансового плану, який би забезпечував наявність коштів на здійснення проекту. Як і у випадку технічної експертизи, економічний, фінансовий та інші види аналізу можуть, при потребі, провадитись де­тальніше після аналізу здійснимості проекту.

Результатом аналізу здійснимості проекту може бути вис­новок про необхідність подальших пошуків в інших галузях з метою сприяння успішній реалізації проекту і досягнення намі­чених ним цілей. До таких заходів можуть відноситись удос­коналення методів керівництва і підвищення кваліфікації пер­соналу організації, що здійснює проект; зміна політики в галузі макроекономіки або окремих секторів економіки; забезпечення підтримки з боку зацікавлених у проекті осіб. На практиці ана­ліз проекту вперше було застосовано щодо великих капітало­містких проектів (наприклад, спорудження гребель, електростан­цій та автострад), а консалтингові фірми, які часто залучаються до розробки таких обгрунтувань, починали свою діяльність як інженерні фірми. Тож технічні аспекти здійснимості переважали над іншими і розроблялися краще.

Для прикладу наведемо таблицю врахування витрат і вигід при проведенні економічного та фінансового аналізу.

Альтернативна вартість та альтернативні рішення

Поняття альтернативної вартості (opportu­nity cost) є основоположним для проведен­ня аналізу витрат і вигід. Більше того, виз­начальною рисою різних економічних сис­тем є те, яким чином враховується альтер­нативна вартість при прийнятті рішень. Ефективнішою є систе­ма, що забезпечує найповніше врахування альтернативної вартості. Оскільки для задоволення всіх потреб завжди бракує ресур­сів, постає завдання оптимального використання доступних ре­сурсів. Потенційно будь-які ресурси можна використати кілько­ма способами. Так, земельну ділянку в місті можна використати для спорудження на ній житла, адміністративних будинків, про­мислових підприємств або закладення парку. Резерви іноземної валюти країни можна використати для імпортування споживчих товарів, придбання промислової сировини або для інвестування в капітальне будівництво. Використання ресурсів на одні цілі не­минуче виключає можливість іншого їх використання. Альтер­нативна вартість використовуваного певним чином ресурсу визначається цінністю, яку він міг би мати при використанні най­кращим з можливих альтернативних способів. Концепція альтер­нативної вартості є простим, але потужним знаряддям, що відіграє центральну роль в аналізі витрат і вигід.

Зупинимось на розгляді альтернативної вартості докладніше.

Розглядаючи питання про витрати виробника, до уваги беруть сировину, матеріали, витрати робочого часу, необхідні інст­рументи й механізми тощо. Потім проводиться оцінка цих ре­сурсів у грошовому виразі. Вважається, що витрати на вироб­ництво певного товару дорівнюють сумі проведених грошових оцінок. Тут немає помилки, але питання, чому ці ресурси мають саме таку грошову оцінку, лишається без відповіді.

Згідно з концепцією альтернативної вартості, грошова оцінка ресурсів відображає їх цінність при найкращому альтернативно­му використанні. Для пояснення цієї думки наведемо приклад. При збільшенні обсягів будівництва зростає попит на деревину, внаслідок чого її вартість збільшується. Відтак збільшуються і витрати на виробництво дерев'яних меблів, оскільки їх виробни­ки мають сплачувати зрослу вартість сировини.

Розглянемо ще один, складніший приклад використання альтернативної вартості в економічному аналізі. Країна імпортує сухе молоко, після переробки якого одержує звичайний продукт для реалізації на внутрішньому ринку. Якою буде його еко­номічна ціна, якщо розробити в країні програму розвитку тва­ринництва для виробництва звичайного молока? Дорівнюватиме вона витратам на його виробництво в країні з певною надбавкою чи має бути прирівняна до паритетної ціни імпорту? Саме вар­тість імпорту та переробки молока становить альтернативну вар­тість виробництва молока в країні. Звичайно, навіть якщо віт­чизняні витрати будуть вищі, ніж імпортні паритетні ціни, краї­на може вирішити питання виробництва власного молока, щоб забезпечити зайнятість населення та незалежність від імпорту. Але таке рішення призведе до чистих втрат національного доходу.

Подібним чином концепція альтернативної вартості пояснює і вартість робочої сили. Так, при відкритті в країні спільних підприємств, заробітна плата на яких вища за звичайну, збіль­шуються витрати на заробітну плату і на інших підприємствах.

Споживча ціна на товар є його альтернативною вартістю. Люди платять за товар не ту ціну, яку вони складають самі, а ту, за якою цей товар оцінюється при найкращому альтернативному використанні.

Наведемо ще один приклад використання альтернативної вартості в проектному аналізі.

Для визначення альтернативної вартості капіталу викорис­товуються маргінальні або останні проекти оптимальної держав­ної чи корпоративної інвестиційної програми. Це дає можливість враховувати як можливі інвестиції, так і найнижчий прийнятний прибуток від капіталу. Простіше кажучи, ми можемо визначити альтернативну вартість капіталу, якщо відомі всі можливості Щодо вкладення капіталу та розміри доступного капіталу. На жаль, у реальному житті практично неможливо напевне визначити всі інвестиційні можливості, а відтак і досягти абсолютної точності альтернативної вартості капіталу.

При підготовці проектів здійснюється аналіз альтернативних рішень щодо досягнення мети проекту. Оскільки здійснення, проекту спрямоване на досягнення певної мети, то після його ідентифікації, тобто чіткого формулювання поставленої мети та її структуризації, проводиться розгляд можливих або альтерна­тивних рішень про шляхи її досягнення. Розглянемо всю мож­ливу множину типів-цих шляхів:

♦ взаємовиключні рішення;

♦ заміщувальні рішення;

♦ незалежні рішення;

♦ синергетичні рішення;

♦ взаємодоповнюючі рішення;

♦ умовні рішення.

До взаємовиключних належать такі рішення, прийняття одного з котрих виключає прийняття іншого. За приклад може слугувати рішення щодо створення на конкретній земельній ділянці зони відпочинку чи спорудження металургійного ком­бінату.

До заміщувальних належать рішення, прийняття яких тим чи іншим чином сприяє досягненню різних' цілей. Наприклад, гребля будується і для роботи гідроелектростанції, і для зро­шення сільськогосподарських угідь. Але технічні характеристики греблі для досягнення оптимальної роботи станції та для опти­мального зрошення різні. Відтак, можливі рішення про технічні характеристики греблі будуть заміщувальними, оскільки вони так чи інакше враховують обидві мети.

До синергетичних належать рішення, прийняття одного з котрих збільшує ефективність прийняття іншого. Наприклад, модернізація залізничного вокзалу та морського порту міста.

До взаємодоповнюючих належать такі рішення, реалізація одного з яких є необхідною умовою реалізації іншого.

До умовних належать рішення, прийняття одного з котрих є можливим лише за умови прийняття іншого. Наприклад, вста­новлення системи очищення викидів та запуск котельної.

6.2. Цінність грошей у часі

Головними причинами зміни вартості грошей у часі є ін­фляція, ризик та схильність до ліквідності.

Інфляція — це процес, який характеризується підвищенням загального рівня цін в економіці певної країни та зниженням купівельної спроможності грошей. Інфляція проявляється у пе­реповненні сфери обігу товарів грошима внаслідок їх надмір­ного випуску або у скороченні товарної маси в обігу при незмін­ній кількості випущених грошей. Головними чинниками інфля­ційних процесів є не зумовлена зростанням товарної маси в обігу емісія грошей, порушення пропорційності виробництва та обігу, а також помилки в політиці ціноутворення.

Ризик — це нестабільність, непевність у майбутньому. Через непевність у майбутньому ризик з часом зростає, люди хочуть уникнути ризику, тож вище цінують ті гроші, що є сьогодні, ніж ті, що будуть у майбутньому.

Схильність до ліквідності — це перевага, віддана наявним грошам перед іншими цінностями та ризикованими вкладен­нями. Коли люди вкладають свої гроші, сподіваючись на май­бутні надходження, вони очікують високої винагороди як компенсації за втрату ліквідності, що й впливає на цінність грошей у часі.

У проектному аналізі при оцінці ефективності інвес­тиційного проекту порівняння поточних та майбутніх витрат та вигід здійснюється шляхом приведення (дисконтування) їх ре­альної грошової вартості до початкового періоду (періоду прий­няття рішення, базового періоду).

Основою дисконтування є поняття "часової переваги" або зміни цінності грошей у часі. Це означає, що раніше одержані гроші мають більшу цінність, ніж гроші, одержані пізніше, що зумовлюється зростанням ризиків і невизначеності у часі.

Дисконтування означає перерахунок вигід і витрат для кож­ного розрахункового періоду за допомогою норми (ставки) дис­конта. При дисконтуванні за допомогою приведеної процентної ставки, що визначається альтернативними інвестиційними можливостями, здійснюється розрахунок відносної цінності однако­вих грошових сум, одержуваних або сплачуваних у різні періоди часу.

Дисконтування ґрунтується на використанні техніки скла­дних процентів. Так, інвестований під 10% річних один долар США через рік є еквівалентним $ 1,1 ($ 1+ 10% від $ 1), через 2 роки - $ 1,21 ($ 1+ 10% від $ 1,1), через три роки - $ 1,33 ($ 1+ 10% від $ 1,21) і т.д.

Приведення до базисного періоду витрат і вигід t-гo розра­хункового періоду проекту зручно здійснювати через їх мно­ження на коефіцієнт дисконтування ά_t що визначається для постійної норми дисконта Е як:

де t — номер кроку розрахунку.

З погляду інвесторів, сума, яку вони одержать колись у майбутньому, має тим меншу цінність, чим довше її доводиться чекати, оскільки більшою буде сума втрачених за період очіку­вання доходів. Так, при тій самій процентній ставці 10% зобов'язання виплатити $1 через рік коштує сьогодні $0,91 (1 поділити на 1,1 в ступені 1), через два роки — $0,83 (1 поділити на 1,1 в ступені 2), через три роки — $0,75 (1 поділити на 1,1 в ступені 3), а через десять років — лише $0,39.

Результат порівняння двох проектів з різним розподілом витрат і вигід у часі може істотно залежати від норми дисконта. Питання визначення величини норми дисконта досить істотне.

У стабільній ринковій економіці величина норми дисконта стосовно власного капіталу визначається з депозитного процента по вкладах з урахуванням інфляції та ризиків проекту. Якщо норма дисконта буде нижчою депозитного процента, інвестори волітимуть класти гроші в банк. Якщо норма дисконта істотно перевищуватиме депозитний банківський процент (з ураху­ванням інфляції та інвестиційних ризиків), виникне підвищений попит на гроші, а отже, підвищиться банківський процент.

Норма дисконта стосовно позикового капіталу являє собою відповідну процентну ставку, яка визначається умовами про­центних виплат і погашення позик.

У випадку змішаного капіталу норму дисконту приблизно може бути знайдено як середньозважену вартість капіталу (Wtighted Average Cost of Capital), розраховану з огляду на структуру капіталу, податкову систему, умови виплат тощо. Та­ким чином, якщо є п видів капіталу, вартість кожного з яких після сплати податків дорівнює Е_i-, і його частка у загальному капіталі становить А_i, то норма дисконта Е приблизно дорівнює

В умовах перехідної економіки, коли депозитний процент по вкладах не визначає реальної ціни грошей, можливе викорис­тання двох підходів.

Для оцінки ефективності з позицій економічного аналізу норма дисконта повинна відображати не лише чисто фінансові інтереси держави, а й систему преференцій членів суспільства щодо відносної значущості доходів у різні часові проміжки. В цьому разі значення норми дисконта встановлюється державою як особливий соціально-економічний норматив.

Для оцінки ефективності з позицій фінансового аналізу норма дисконта визначається суб'єктом господарської діяльності з урахуванням альтернативних та доступних на ринку вкладень з порівнянним ризиком.

Для одержання коректних результатів при проведенні роз­рахунків критеріїв ефективності інвестиційних проектів необ­хідне дотримання таких умов:

1. Початковий розрахунковий період проекту має бути чітко позначений як нульовий або як перший. Якщо передбача­ються значні капітальні вкладення у початковому розрахунко­вому періоді, часто застосовується система з нульовим періодом.

2. Вибір моменту часу для дисконтування грошових потоків має бути узгоджений до початку розрахункового періоду для всіх витрат даного періоду.

Дата добавления: 2014-01-04