Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Структура Звіту про рух грошових коштів


Відповідно до П(С)БО1, Звіт про рух грошових коштів —це звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.

Цей звіт входить до складу річної фінансової звітності підприємств. Він складається за звітний період наростаючим підсумком з початку року в тис. гри. Для порівняння інформації у Звіті наводяться дані за аналогічний попередній період.

П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» визначає зміст, структуру і формат цього Звіту, який складають усі підприємства крім СМП. Звіт складається за формою № 3.

У Звіті про рух грошових коштів відображається рух коштів від трьох видів діяльності, а саме: операційної, інвестиційної, фінансової та надзвичайних подій.

До категорій цього Звіту відносяться такі терміни:

Грошові кошти— це готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Рух грошових коштів— це надходження і вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів.

Чисте надходження грошових коштів— це перевищення суми надходжень грошових коштів над сумою їх видатків у звітному році.

Чистий видаток грошових коштів— це перевищення суми видатків грошових коштів над їх надходженням за звітний рік.

Таким чином, у Звіті про рух грошових коштів наводиться інформація про грошові потоки підприємства за звітний період.

Контроль грошових потоків дає змогу оцінити раціональність використання грошових коштів, напрями діяльності підприємства, платоспроможність, скласти прогноз на майбутній період.

Мета складання Звіту про рух грошових коштів— надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

При складанні Звіту про рух грошових коштів слід пам'ятати, якщо одна операція включає суми, які відносяться до різних видів діяльності, то ці суми необхідно наводити окремо за відповідними видами діяльності.

Тобто при складанні звіту підприємству необхідно розгорнуто наводити суми надходження і вибуття грошових коштів за видами діяльності.

Не включаються у Звіт про рух грошових коштів внутрішні зміни про рух грошових коштів (отримання грошей у банку і оприбуткування їх у касу тощо).

Взаємозв'язок видів діяльності підприємства і Звіту про рух грошових коштів

 

Також не включаються до Звіту про рух грошових коштів негрошові операції. До негрошових операцій відносяться операції, які не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів, а саме: бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій, отримання активів на умовах фінансової оренди, перетворення зобов'язань на власний капітал.



Таким чином, Звіт про рух грошових коштів надає інформацію внутрішнім і зовнішнім користувачам про надходження і вибуття грошових коштів за видами діяльності, включаючи надходження і видатки грошових коштів у результаті надзвичайних подій.

 

Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3) складається із трьох розділів, а саме:

Розділ І. Рух коштів у результаті операційної діяльності (рядки 010—170).

Розділ II. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності (рядки 180—300).

Розділ III. Рух коштів у результаті фінансової діяльності (рядки 310—390).

 

У кожному з трьох розділів у окремих рядках (р. 160, 290, 380) вказується чистий рух коштів від надзвичайних подій за видами діяльності, а в р.170, 300 і 390 вказується чистий рух грошових коштів за кожним видом діяльності.

У р. 400 вираховується загальна сума чистого руху грошових коштів за звітний період за трьома видами діяльності.

У рядках 410 і 430 відображається залишок на початок і кінець звітного періоду, а в р. 420 — вплив зміни валютних курсів на залишок коштів.

 

Для заповнення Звіту про рух грошових коштів необхідно використовувати дані Балансу, Звіту про фінансові результати, дані аналітичного обліку та Приміток до річної фінансової звітності.

4.Зміст статей Звіту про власний капітал та методика його складання

При створенні підприємства його початковий (стартовий) капітал (К) дорівнює активам (А), які інвестори (засновники) передали в його розпорядження як внески у вигляді майна (активи). В момент реєстрації підприємства взаємозв'язок між активами і капіталом буде мати вигляд:

А = К

Але в процесі функціонування у підприємства виникають зобов'язання і формула зв'язку буде такою:

А = К + З

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» дано таке визначення власного капіталу.

Власний капітал— це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Таким чином, формула розрахунку капіталу матиме такий вигляд:

К = А - 3

Враховуючи визначення доходів (Д) і витрат (В) та їх вплив на власний капітал основне бухгалтерське рівняння буде такими:

А = К + 3 + Д -В

 

У цьому вигляді бухгалтерська рівність дає наочне уявлення про економічний взаємозв'язок основних форм звітності: різниця між доходами і витратами, являє собою чистий прибуток (чистий збиток), який розраховується у Звіті про фінансові результати, який збільшує (зменшує) власний капітал підприємства.

Крім доходів і витрат, існують ще дві операції, що впливають на величину власного капіталу, це: інвестиції (І) та вилучення капіталів (Вл) власниками. Вони також можуть бути введені до основної бухгалтерської рівності:

А = К + 3 + Д -В + І - Вл

 

У такій формі балансова рівність використовується досить рідко, але вона найбільш наочно демонструє не тільки процес збільшення капіталу в результаті власної діяльності підприємства, а й можливості його змін, які привносяться із зовні, тобто інвесторами.

Зміст, структура, форма і методика складання Звіту про власний капітал визначені П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал».

Цей звіт є складовим елементом річної фінансової звітності підприємств. Він складається за формою №4 за звітний період (календарний рік) за даними з початку року до кінця звітного періоду усіма підприємствами крім СМП.

Звіт про власний капітал— це звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Метою складання Звіту про власний капіталє розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Власний капітал утворюється за рахунок двох джерел:

- внесення власниками (засновниками) грошей чи інших активів;

- накопичення суми прибутку, що залишається на підприємстві.

Іншими словами власний капітал — це власні джерела фінансування діяльності підприємства, які без визначення строку повернення внесені його власниками (засновниками), або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на дві частини:

- статутний (реєстрований) капітал, розмір якого визначається установчими документами і обов'язково підлягає реєстрації;

- додатковий капітал, який ще називають нереєстрований, — це додаткові внески засновників (учасників), резервний капітал та нерозподілений прибуток

Статутний капітал— це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Згідно діючого законодавства внесення реєстрованого вкладу до статутного капіталу є обов'язковим для засновників.

Додатковий капітал— це частка засновника (учасника) в інших формах власного капіталу підприємства.

Додаткові внески здійснюються до резервного (страхового) капіталу, і він лише виконує функцію інвестування.

Тобто, додаткові внески можна спрямовувати на покриття збитків, на розвиток підприємства тощо.

Додаткові внески є добровільними, рішення про їх сплату приймаються простою більшістю голосів засновників (учасників). У разі банкрутства підприємства учасники товариства відповідають в межах своїх часток. При цьому додаткові внески вкладів учасників до інших видів власності до уваги не беруться.

За формамивласний капітал поділяється на:

- інвестований капітал;

- нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал— це сума простих чи привілейованих акцій за їх номінальною (об'явленою) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток— це частина прибутку, яка не була розподілена між акціонерами та реінвестована у підприємство.

 

- інвестування діяльності підприємства, адже кошти знаходяться у розпорядженні підприємства довгостроково;

Відповідно до принципу автономії підприємство повинно бути юридично самостійним щодо власника. Отже, капітал, інвестований у підприємство, являє собою його активи, а також характеризує заборгованість власнику цього підприємства. Цей принцип залишається незмінним в бухгалтерському обліку і власник зображується таким, що має право як на капітал, який він інвестував у підприємство, так і на прибуток, отриманий в результаті діяльності. Бухгалтерський та юридичний зв'язок між компанією та її власником відображається в Балансі, статті якого характеризують активи, капітал і зобов'язання, що свідчить про фінансовий стан і незалежність підприємства.

Інформація про стан власного капіталу на початок і кінець звітного періоду відображається у І розділі пасиву Балансу.

За даними І розділу пасиву Балансу можна з'ясувати лише стан власного капіталу за його видами на початок та кінець звітного періоду, та загальну його зміну за звітний період, але не можливо з'ясувати за рахунок чого сталися зміни. Для контролю за змінами власного капіталу введено спеціальну форму звітності «Звіт про власний капітал» за формою № 4.

Цей звіт має форму таблиці, де в першій колонці зазначаються статті можливих причин змін власного капіталу, в колонці другій — код рядка, а в колонках 3—10 перелік власного капіталу, який відповідає статям 1 розділу пасиву Балансу. В графах 3—10 показники наводяться зі знаком + або (-), що означає збільшення або зменшення залишку відповідного елемента власного капіталу. В графі 11 показується загальна сума змін збільшення (+) або зменшення (-) за графами з 3 по 10.

Статутний капіталхарактеризує суму грошових вкладів чи іншого майна, що їх власник надає в повне господарське володіння, користування, розпорядження підприємства, яке він створює.

Акціонерні товариства мають статутний капітал, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонери відповідають по боргах акціонерного товариства в межах належних їм акцій.

Учасники та засновники товариств з обмеженою відповідальністю відповідають по боргах товариства в межах їх вкладу в статутний капітал, тобто їх частки.

Учасники товариства з повною відповідальністю несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях товариства усім своїм майном.

У командитному товаристві частина учасників несе повну відповідальність, а інша частина у межах вкладів у майно товариства.

Згідно з Законом України «Про господарські товариства» акціонерне товариство має статутний капітал, який складається із визначеної кількості акцій однакової номінальної вартості. Розмір статутного капіталу AT не повинен бути менше суми, еквівалентної на момент створення товариства 1250 мінімальних заробітних плат. Ця сума капіталу повинна відображатися в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності і дорівнювати загальній номінальній вартості випущених акцій, зазначених в установчих документах.

Випуск акцій підлягає обов'язковій реєстрації в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку.

Безпосередньо засновники повинні тримати не менше 25 % статутного капіталу і строком не меншу 2 років. Строк відкритої підписки не повинен перевищувати 6 місяців. В цей період особи, які підписалися на акції і бажають купити акції повинні сплатити не менше 100 % вартості акцій, після цього засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.

До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції повинні внести не менше 30 % номінальної вартості акцій, про що видається тимчасове свідоцтво.

Акції можуть видаватися покупцеві лише після повної сплати їх вартості, яку він повинен здійснювати у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства.

Зміна статутного капіталу акціонерного товариства регулюється Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затвердженого рішенням Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08.04.1998 р. №44.

Так, збільшення статутного капіталу акціонерного товариства не більше ніж на третину може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таку зміну передбачено статутом. Але, акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал при умові, що усі раніше випущені акції повністю сплачені за їх номінальною вартістю.

У бухгалтерському обліку зміна статутного капіталу відображається тільки після реєстрації його нового розміру.

Пайовий капітал— це сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, яка передбачена установчими документами.

Ця стаття в Балансі і в Звіті про власний капітал заповнюється підприємствами споживчої кооперації, колективними підприємствами, кредитними спілками, житлово-будівельними кооперативами та іншими підприємствами, в яких частина власного капіталу формується за рахунок пайових внесків.

Пайовий капітал може утворюватися за рахунок обов'язкових і додаткових пайових внесків як окремих осіб, так і колективних членів.

Розмір обов'язкових пайових внесків визначається загальними зборами пайовиків, враховуючи потребу у власних оборотних коштах. Ці внески повертаються пайовикам при вибутті із членів даного товариства (підприємства) або при його ліквідації. Але розмір паю, який буде повернуто розраховується з урахуванням фінансового стану і зобов'язань товариства (підприємства).

Додаткові пайові внески вносяться за рішенням товариства (підприємства), але мають добровільний характер. Вони залучаються з метою поповнення власних оборотних коштів товариств, власних і спільних підприємств, інших господарюючих суб'єктів; участі у програмі персоніфікації власності в споживчій кооперації України.

Щорічно члени спілок (пайовики) мають право на частку отриманого прибутку, у вигляді дивідендів на обов'язкові і додаткові пайові внески, які за згодою власників можуть бути зараховані на збільшення паю.

Додатковий вкладений капітал— це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість.

Ця сума емісійного доходу не підлягає будь — якому використанню або розподілу, крім випадків реалізації акцій за ціною нижче номінальної вартості акцій.

Інший додатковий капітал— включає суму дооцінки необоротних активів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, додаткові внески засновників понад статутний капітал, реінвестовані дивіденди тощо.

Резервний капітал— це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів. Резервний капітал створюється за рахунок нерозподіленого прибутку. Резервний капітал це той, що не зареєстрований у складі статутного капіталу.

Нерозподілений прибуток(непокритий збиток) — це прибуток який залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам формування резервного капіталу. Непокритий збиток — це сума збитку, одержана в результаті діяльності підприємства.

Непокриті збитки минулого року списуються за рішенням уповноваженого органу за рахунок відповідних джерел, а саме: нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу, а в окремих випадах статутного капіталу.

Неоплачений капітал— це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

До неоплаченого капіталу включається також номінальна вартість розміщених але неоплачених акцій.

Розмір неоплаченого капіталу зменшується при погашенні заборгованості за внесками до статутного капіталу і сплаті номінальної вартості розміщених акцій.

Вилучений капітал— це фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

Ця стаття використовується господарськими товариствами (AT, ТЗоВ або повного товариства).

Зменшення вилученого капіталу здійснюється на суми вкладів, які повертаються учаснику товариства, на вартість викуплених у акціонерів власником акцій за покупною ціною, та на суми, на які зменшується розмір вкладів і номінальна вартість акцій.

Збільшення вилученого капіталу здійснюється на вартість анульованих і перепроданих акцій.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Структура Балансу та вимоги до нього | И общественные организации, на участие в профессиональных союзах

Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 3366; Нарушение авторских прав?


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2020) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.007 сек.