Професійна мораль працівника овс

Професійна етика працівників органів внутрішніх справ - це на­ука про застосування загальних норм моралі та специфічних професійних моральних правил і моральності в їхній діяльності і повсякденному поводженні. Це сфера застосування як загальноетичних норм у правоохоронній діяльності, так і особливих норм професійної моралі, що виникають і існують лише в даній професійній групі.

І те, що є моральним для однієї професії, може бути аморальним і протиправним для професії працівника органів внутрішніх справ. Як­що адвокат зустрічається із своїм клієнтом у себе вдома або в ресто­рані, - це цілком припустимо, але немислимо, щоб слідчий проводив зустрічі із підозрюваним чи обвинуваченим у себе в квартирі. Якщо пацієнт після лікування як знак вдячності вручає лікарю квіти і подарунки, - це морально з позицій медичної етики, та було б зовсім амора­льно і навіть злочином, якби слідчий прийняв від потерпілого подару­нок за те, що притягнув до кримінальної відповідальності його сусіда, з яким вони не поділили межу на садибі.

В професіональній етиці працівників органів внутрішніх справ є такі питання, моральні проблеми, які не повторюються і не зустрі­чаються в інших сферах людських стосунків. Вони характерні тільки для специфічних методів діяльності працівників міліції.

Вивчення функцій моралі пра­цівників органів внутрішніх справ показує, що вона є своєрідним компасом їхньої поведінки, мотивування їхніх думок і дій. У свідо­мості працівників міліції мораль виступає як визначена система принципів і норм, оцінок і переконань, які впливають на виконання ними свого громадянського обов'язку, на взаємовідносини з інши­ми людьми.

При постійному дотриманні моральних принципів, норм і оці­нок у працівників міліції формується власна моральна позиція, мо­ральне кредо, якими вони керуються в життєвих ситуаціях, суспіль­них взаємовідносинах.

Моральна позиція працівників органів внутрішніх справ - одна з основних підвалин їх внутрішнього духовного світу. У кожної люди­ни є своя моральна позиція, яка усвідомлено, а нерідко і підсвідомо впливає на мотиви її поведінки. Вона може найбільш повно відпо­відати законам суспільного розвитку, колективній взаємодії людей, ідеалам суспільства, а може бути й хибною, ущербною, невизначеною і тому внутрішньо хиткою, легко схильною до будь-яких зовні­шніх впливів, залежати від особистого настрою.

Моральна позиція працівників органів внутрішніх справ органі­чно пов'язана з їхнім моральним вибором. У житті завжди перед особистістю стоїть альтернатива: як діяти? Працівники зі стійкою моральною позицією діють так, як велять обов'язок, честь, совість. Такі люди здатні вчинити подвиг і у визначених ситуаціях його чи­нять. Героїчні вчинки - свідчення високої моральної позиції особи­стості працівника міліції. У повсякденному житті працівник із висо­кою і стійкою моральною позицією веде активне громадське жит­тя, сумлінно працює, не поступається своїми моральними принци­пами, сміливо висловлює свої думки і не припускає обмежень будь-чиєї особистої гідності. Такі люди не тільки соціально активні, вони свідомо привносять у всі сфери спілкування неухильне дотримання моральних норм співробітництва і взаємоповаги.

Моральний розвиток особистості працівника органів внутрішніх справ починається в сім'ї, школі і продовжується в профільному навчальному закладі, а потім - у трудовому колективі, який висту­пає центром виховання в нього моральних принципів. Процес його морального становлення має бути безперервним, поєднаним з його професійним зростанням і грунтуватись на принципах професійної етики.

Існують такі моральні принципи, як гуманізм, колективізм, па­тріотизм, інтернаціоналізм, справедливість. У моральній свідомос­ті особистості працівника міліції вони складають цілісне утворення. Якщо ж відсутній один із перерахованих моральних принципів, то знижується надійність морального здоров'я його особистості.

Принцип гуманізму. Любити людей, радіти їхнім успіхам може істинно гуманна людина, що відчуває до них глибоку повагу, нетер­пимо ставиться до всякої фальші, нещирості в спілкуванні. Гума­нізм як моральний принцип не зводиться тільки до людинолюбства. Він багатше і глибше відбиває спектр усвідомленого сприйняття особистої гідності людей зі всіма їх сильними і слабкими якос­тями. Гуманіст визнає за кожною людиною право на свою думку, вччинок, особисті схильності; він постійний у своєму прагненні бути корисним людям, дорожить їхнім спілкуванням і налаштований на те, щоб людям робити добро.

В основі гуманізму лежить віра у безмежні можливості людини і в її здатність до вдосконалювання.

Принцип колективізму. На початку XX ст. американський соціолог Ч.X.Кулі створив теорію «дзеркального я», відповідно до якої уявлення людини про себе (самооцінка) складається під впливом думок оточуючих: якою вона здається іншій особі, як ця «інша» її оцінює. Теорія «дзеркального я» підтверджує правильність відомо­го положення: люди не можуть жити не спілкуючись, не вступаючи в складну систему відносин, не працюючи одне з одним.

Принцип справедливості. Це головний моральний принцип, моральна заповідь особистості працівника міліції. Справедливий працівник неодмінно настроєний проти будь-якого порушення прав і свобод людини, беззаконня, безвідповідальності, користолюбства і розкрадання, дармоїдства і протекціонізму, будь-яких відхилень від моральних принципів розподілу прибутків і благ.

Працівник органів внутрішніх справ повинен шанобливо стави­тися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування, не допускати дій і вчинків, які можуть зашко­дити інтересам служби. Працівник має з належною повагою стави­тись до прав, обов'язків та законних інтересів громадян, їх об'єднань, а також юридичних осіб, не повинен виявляти свавілля або байдужо­сті до їхніх правомірних дій та вимог, допускати прояви бюрократи­зму, відомчості та місництва, нестриманість у висловлюваннях або іншим чином поводитися у такий спосіб, що дискредитує органи вну­трішньої служби або ганьбить їхню репутацію.

Принципи патріотизму й інтернаціоналізму. У структурі мора­льних принципів професійної етики працівників органів внутрішніх справ важливе місце приділяється патріотизму й інтернаціоналізму.

Патріотизм характеризує ставлення працівників органів внут­рішніх справ до своєї держави, що виявляється у відповідних діях, у яскраво вираженому почутті любові до своєї Батьківщини. Інтерна­ціоналізм - це визнання рівності і свободи всіх народів і національ­ностей, прояв щирої поваги до їхнього способу життя і культури, солідарність і співробітництво у захисті загальнолюдських мораль­них і духовних цінностей.

Іноді зустрічається одностороннє розуміння патріотизму, коли під ним розуміють тільки вчинеїшя подвигу. Тому у деяких людей поняття патріотизму асоціюється з воєнними умовами або екстре­мальною обстановкою, і вони не вважають типову моральну пове­дінку патріотичною. Таке помилкове судження грунтується на зрадливій логічній посилці: коли патріотизм не розглядається як стій­кий моральний принцип і не визнається одним із вихідних чинників моральної позиції особистості. Патріотизм виявляється не тільки в екстремальних умовах і не є разовим одномоментним героїчним дійством. Патріот завжди є патріотом, він любить Вітчизну і свій народ, завжди ними пишається, а тому постійно діє так, щоб не за­вдати їм якоїсь шкоди, не образити їхню честь, бути гідним своєї держави, свого народу.

Патріотичні почуття працівника міліції виявляються щодня в сумлінній праці, зацікавленому ставленні до впровадження різних корінних нововведень, ощадливому використанні народних коштів, активній протидії різним ідеологічним диверсіям, готовності в будь-який час стати на захист законних інтересів людини, суспільс­тва, держави.

У кожному суспільстві існують визначені загальні моральні цін­ності. За їх допомогою формується і функціонує складний механізм моральної самосвідомості працівників органів внутрішніх справ. До них відносяться наступні.

Обов'язок - моральна вимога суспільства до особистості працівника, визначені моральні зобов'язання, які він свідомо реалізує у своїй діяльності. Категорія обов'язку тісно пов'язана з поняттям "моральна відповідальність". Розрізняють громадський і професійний ний (службовий) обов'язок.

Честь - це внутрішня моральна гідність, шляхетність. Честь «посередньо виникає з обов'язку. Можна сказати, що честь - це інша сторона обов'язку, свого роду мірило виконання особистістю працівника міліції свого морального обов'язку. Честь - це внутрі­шнє особисте ставлення працівника до самого себе.

Найбільшим чином честь працівника органів внутрішніх справ виявляється в єдності слова і справи. Честь обумовлює сумлінне виконання ним своїх громадських прав і обов'язків. Люди з загост­реним почуттям честі вимогливі до себе, вони правдиві і справедливі, мужньо визнають свої помилки, прагнуть їх виправити і не припускають повторення, вони поважають себе й інших, враховують, інтереси суспільства і не здатні чинити аморальні поступки.

Поряд із поняттям особистої честі існує поняття честі колективу. Така моральна характеристика службового колективу має глибокий практичний зміст. Вона «змушує» членів колективу, якщо вони доро­жать ним, оцінювати свої дії за критеріями колективної честі.

Честь відіграє важливу роль у форму панні в працівників міліції професійної гордості за свій колектив, що має велике значення для морального зміцнення їхніх внутрішньоколективних взаємозв'язків.

Совість - це та моральна цінність, із якою люди зустрічаються у всіх сферах суспільних відносин. Кожен вчинок працівника органів внутрішніх справ співвідноситься із його совістю. Так і говорять: «Він діяв не по совісті», «Заїла совість», «Заговорила совість», «Со­вість чиста». Совість - могутній моральний чинник, який надає вза­ємовідносинам людей щирість і відкритість, довіру і взаємоповагу.

Особиста гідність поряд із моральним обов`язком, честю і совістю є конкретним проявом моральної самооцінки працівником органів внутрішніх справ відповідальності перед самим собою, колективом, вираженням морального права на поважливе ставлення до себе і себе до інших.

Гідність не є природженою якістю людей, вона формується в процесі громадського життя і виступає як узагальнена моральна оцінка індивідуально-ділових якостей працівника. Той, хто думає, що може стати моральним, тільки міркуючи про моральність, - говорив Аристотель, - не може стати ним, поки гарні якості не ви­являться в його вчинках. Гідна людина перш за все доброчесна, а чеснота - це уміння зробити належний вчинок. Людина може вважати себе справедливою, тільки творячи справедливі справи, а інакше в неї немає для того достатніх підстав.

До найважливіших моральних цінностей відносяться працьовитість, доброзичливість, скромність, мужність.

У повсякденному житті завжди є місце для прояву мужності. Наприклад, керівник, який приймає рішення в умовах непевності, при недостатній інформації, йде на ризик. Це теж мужність. Потрі­бно мати мужність і для того, щоб визнати свої помилки.

На високоефективну роботу здатний працівник органів внутрі­шніх справ, який має моральні ідеали. Вони не з'являються у свідо­мості на «порожньому місці». Необхідно мати високий культурно-освітній рівень, розвинуту уяву, бажання до самовдосконалення. Працівник повинен прагнути до кращого, до світлих намірів, до еталонної чистоти моральних принципів. Всяке прагнення припус­кає кінцеву мету, яка є вінцем прагнення. Ідеал і являє собою ту кінцеву мету, якої досягти має кожен.

Відсутність моральних ідеалів, втрата "моральних цінностей у лю­дей - одна з причин порушення ними правопорядку.

Моральні цінності - це такі властивості, якості людей, такі їхні стосунки, уявлення, прагнення і досягнення в суспільстві, що відповідають моральним вимогам, задовольняють їхні духовні потреби. Моральними цінностями є честь і гідність людини, її добре ім'я, трудові успіхи, шляхетність, дбайливе і чуйне ставлення людей од­не до одного, взаємодопомога, дружба, суспільство, любов і багато чого іншого, що людину робить людиною.

В діяльності органів внутрішніх справ нерідко виникають ситу­ації, коли для досягнення благородної мети необхідно використовувати прийоми і методи, пов'язані з ущемленням прав і свобод людини. Безумовному засудженню підлягають дії, коли із всього явного арсеналу засобів для досягнення наміченого використо­вують завідомо негативні, хоча, можливо, і найбільш ефективні в тій ситуації. Ще більш складною є ситуація, коли обставини дозволяють вжити такі засоби, які однозначно не можна визнати морально-позитивними. Якщо моральні втрати від використаних засобів перекривають моральну цінність виконання завдання, то потрібно категорично відмовитись від досягнення мети таким способом.

Моральний вибір визнається правильним, якщо будуть врахо­вані всі або найбільш значимі наслідки, які може передбачити лю­дина, яка вирішує, як діяти. У всяких діях мають бути враховані, перш за все, їх прямі результати. З точки зору моралі важливо вра­ховувати інтереси як окремої особистості, так і соціальної групи чи суспільства.

Висновки

Таким чином, професіонали в органах внутрішніх справ можуть сформува­тись тільки за умови їх прагнення до морального самовдосконалення, високої відданості своїй справі й оволодіння нею повністю, почуття морального задоволення від своєї роботи, при обов'язковій наявності в них визначеного морального «стрижня» повсякденного поводження у відповідності з вимогами професійної етики.

Звідси - важливість і необхідність того, щоб кадри органів вну­трішніх справ, а керівні особливо, оволодівали системою знань у сфері етики, професійної моралі, морального виховання кадрів.

Дата добавления: 2014-01-04