Зовнішність, жести і манери

Існує таке поняття, як «мова одягу». Це зовнішня «оболонка» людини, що є важливим елементом її іміджу в цілому, до котрого ще можна додати пластику тіла, пози, жести, манеру ходити і сидіти.

У вільний від служби час, бажаючи вийти на прогулянку або пі­ти в гості у цивільному костюмі, не слід виділятися серед оточую­чих одягом. Будь-який, навіть дорогий і добре пошитий костюм може мати непривабливий вигляд, якщо доповнення до нього підібрано невміло, без смаку. Привабливою роблять людину не сороч­ки, краватки з кричущим малюнком, строкаті або смугасті шкарпе­тки яскравих тонів або якісь жовті чи світло-блакитні штани і кар­таті піджаки, а найпростіший і навіть дешевий, але чистий, добре відпрасований і підігнаний по фігурі костюм. Для верхнього одягу рекомендується вибирати спокійні тони і фасони, які найбільше підходять особі. Важливо, щоб одяг був зручним, не стискував рухів, не сковував людину.

Якщо костюм комбінований, то більш красиво, якщо піджак темніший від штанів. До темного вихідного костюма варто надіва­ти світлу сорочку. До костюмів світлого кольору підходить сорочка, пошита з гладкої або візерункової, але не дуже яскравої тканини, що гармоніює з кольором костюма. Завжди необхідно піклуватися про комір сорочки, він не повинен бути м'ятим.

Підбираючи краватку, слід пам'ятати, що до темного костюма якнайкраще підходить сріблиста, однотонна або з тонким рисун­ком. До світлого костюма можна надівати темні і строкаті крават­ки. Проте у всіх випадках колір краватки повинен відрізнятися від кольору сорочки, контрастуючи з тоном костюма, хоча і не виділя­тися особливо на її фоні. У людини зі смаком краватка і шкарпетки гармоніюють.

Взуття потребує особливої уваги. Воно має бути добре начище­ним. Неприпустимо ходити зі стоптаними каблуками, протертими підошвами. Світле взуття чоловікові слід надівати тільки під світлі штани. З синім або чорним костюмом добре гармоніюють чорні туфлі або черевики.

Одягаючи головний убір, необхідно зробити так, щоб він не був натягнутий на очі або занадто зсунутий на потилицю.

Неприпустимо носити змішаний одяг, слід ходити тільки у фо­рмі або цивільному костюмі.

Важливо вдягатися не так модно і дорого (це - за можливості), як чисто й охайно. Більше симпатії викликає людина, одягнута у свіжу сорочку, відпрасовані штани і начищені туфлі (нехай усе це буде далеко не новим), ніж людина, яка демонструє дорогий, але зім'ятий костюм.

Тут, як і у всьому, слід уникати крайнощів. Як не можна цілий рік ходити в одному і тому ж костюмі, так і не треба шокувати на­вколишніх зміною костюмів усі 365 днів року.

Гарний тон диктує, щоб одяг відповідав ситуації й обстановці. Безглуздо ходити на роботу у вечірньому костюмі, але не менш ди­вно показатися в театрі або ресторані в робочому одязі.

Вишуканий смак не потребує мати багато одягу, із якого можна було б нескінченно вибирати, але він потребує вміння так комбіну­вати наявний одяг і утримувати його, щоб той відповідав основним вимогам, серед яких акуратність і раціональність.

Не слід забувати, що не тільки громадське та фінансове стано­вище диктують можливість вибору того або іншого стилю, але зна­чення мають фігура і вік. Вдягатись необхідно так, щоб одяг під­креслював красиві риси фігури, а не її вади.

Повсякденний одяг, в якому працівник їде на роботу, не пови­нен привертати особливої уваги навколишніх, тим самим відволі­каючи їх від справ, і повинен бути зручним для вас, а під час вико­нання оперативних завдань одяг може мати вирішальне значення.

Не рекомендується носити на роботу джинси, якщо працівник знаходиться в установі чи йому доводиться виконувати представ­ницькі функції і т.п.

Не існує окремо манери вдягатися і манери поводитися, все дуже тісно пов'язане між собою. Щоб смак у виборі одягу був від­значений як гарний, то необхідно не тільки підтримувати обраний вироблений стиль, але і співвідносити його зі своїм віком, особли­востями своєї фігури і місцем, куди йдете, оточенням, з яким дове­деться спілкуватись. Одяг не може додати людині краси, але може поліпшити враження про неї.

Вдягатися дорого ще не означає вдягатися добре; розвинутий смак може додати і дешевому простому костюму добірності і ви­шуканості, чого не купиш ні за які гроші.

Гарний зовнішній вигляд людини залежить не тільки від її одя­гу, але й від того, як вона тримається. Той, хто піклується про свій зовнішній вигляд, завжди ходить прямо, не згинаючись, і в будь-якому товаристві виділяється своєю вільною і гарною поставою.

Відомо, що зустрічають по одягу, а одяг - це не тільки зовніш­ній вигляд, але і погляд, жести, поза. Вчені вважають, що на фор­мування уяви про людину іде лише 2-4 хвилини. Це час, коли слово може бути ще не сказане.

Необхідно пам'ятати, що емоції також, навіть у їхньому скороминущому прояві, можуть бути джерелом інформації. Пози, які приймає людина, вираз її обличчя і багато чого іншого можуть ска­зати про те, як вона ставиться до оточуючих, що вона думає про сказані слова і вчинки.

По тому, як людина носить одяг і зачісується, у якому стані її нігті, наскільки вона любить користуватися гігієнічними засобами, наскіль­ки вона охайна та в якому стані підтримує свій гардероб, як доглядає за собою і як виглядає її робоче місце (чи охайне воно й утримується в порядку або неохайне і неорганізоване), складається враження в на­вколишніх про неї як про працівника, колегу, особистість.

У всіх випадках необхідно зберігати почуття власної гідності почуття поваги до себе і навколишніх. Шанувати навколишніх – це додержуватися визначених правил пристойності, що є запорукою гармонічних відносин між людьми.

На службі і вдома потрібно бути чисто виголеним, акуратно причесаним, із короткими чистими нігтями. Проте ніколи не варто зачісуватися, чистити нігті, упорядковувати костюм у громадських місцях або на вулиці. Цим рекомендується займатися тільки вдома або в місцях, де немає сторонніх.

Дуже важливо вміти непомітно користуватися носовою хустин­кою, закривати рот рукою, коли ви кашляєте або чхаєте, чи коли говорите близько нахилившись до іншої людини. Піклуючись про власну гідність, ви не будете дружити з особами сумнівної поведін­ки, не дозволите собі брати участь в азартних іграх, не станете го­лосно розмовляти, сміятися і, тим більше, насвистувати на вулиці і в інших громадських місцях, звертаючи на себе увагу.

Дорожіть своїм словом. Без нагадування, вчасно поверніть то­варишу борг. Не обіцяйте того, чого зробити не зможете. Якщо ж обіцянку дали, то виконайте її, інакше постраждає ваш авторитет. Як вихована людина ви повинні виявляти повагу до інших людей. Ніколи, наприклад, не можна читати чужі листи. Адже це те ж саме, що підслуховувати чужу розмову.

На сходах поступайтеся місцем жінці. Входячи в під'їзд, двері якого на пружині, обов'язково притримайте двері рукою, щоб вони не вдарили когось, а також не грюкали об короб.

Ніколи не куріть в кімнаті, де спите. Це негігієнічно і шкідливо для здоров'я. Утримайтеся від паління в кімнаті, де знаходиться хворий, навіть якщо він сам курить. Той, хто курить, зобов'язаний дотримуватися узвичаєних правил поведінки при палінні. Це дозво­лить йому без збитку своїм навичкам виявити максимум уваги і ввічливості до навколишніх.

Не дорожить почуттям власної гідності людина, яка зловживає спиртними напоями, дозволяючи собі з'являтися вдома, на вулиці і, тим більше, на службі з запахом алкоголю.

Завжди прагніть того, щоб люди почували себе з вами спокійно, впевнено. Уникайте таких дій, які ставили б вас і їх у незручне, со­ромливе становище.

Ніщо так не впливає на наші взаємовідносини з іншими людь­ми, як дії, котрими люди відповідають на вчинки. Щодня в кожно­му конкретному випадку вони можуть зробити якусь ситуацію краще або гірше. Вони можуть бути люблячими, добрими або співчут­ливими; можуть бути дратівливими, злісними чи безжалісними.

Все це повною мірою стосується і тих людей, із якими ми всту­паємо в спілкування. Ми теж можемо бути бадьорими, чемними, примітними або сердитими, нечемними, хмурими, як і ті, з ким взаємодіємо. Наші вчинки або відповідні дії можуть бути обдуманими, усвідомленими, вони можуть бути також продуктом (гарним або поганим) наших стосунків, навичок або манер. Це стосується і тих, хто пас оточує, наших колег, підлеглих і начальників; друзів і воро­гів, знайомих; членів сім'ї і родичів.

Щоб зрозуміти, як відбувається спілкування між людьми, коли вони навіть не підозрюють про те, що спілкуються, необхідно, на­самперед, розібратися, що таке неусвідомлені вчинки в рамках невербального спілкування. В останні роки багато було написано про те, як відбувається спілкування за допомогою поглядів, міміки, а також мови тіла. Коли ми розмовляємо з іншою людиною, ми не тільки посилаємо їй словесне послання, але також виражаємо наше невербальне ставлення до неї, до того, що ми почуваємо з приводу певного повідомлення. Вам, без сумніву, доводилось чути, як іноді хтось говорить: «Я анітрошки не серджуся» або «Це мене не стосу­ється» у той час, як цілком зрозуміло, що насправді все навпаки. Яким же чином це відбувається? Тут працює інший засіб спілкуван­ня, що є більш очевидним, ніж слова, наприклад, кулаки того, хто говорить, стиснуті, тіло напружене. Поки він говорить, він дивить­ся на вас хмуро. Інакше кажучи, він передає подвійне повідомлення - вербальне повідомлення про те, що він настроєний мирно, і невербальне повідомлення про те, що він розгніваний. Якщо ви непра­вильно сприйняли це подвійне повідомлення (словесне і фізичне), ви можете неправильно оцінити реальне значення того, що відбу­вається. Отже, ви повинні так само добре знати, що означають пе­редані під час спілкування фізичні сигнали, як і те, що говорить ваш співрозмовник. Реакція на невербальну комунікацію дуже важлива і нею не можна зневажати, якщо ви хочете, щоб ваше спілкування було приємним і корисним.

Уважно спостерігайте одночасно за словами і за невербальними виразами, ведіть відкрите спілкування по двох каналах комуні­кації, і ваше спілкування стане ще більш «продуктивним».

Ви повинні знати, що невербальне спілкування існує, і навчити­ся розуміти сигнали, передані по його каналах. Звичайно, ви пови­нні розуміти, коли ваш співрозмовник нудьгує, якщо ви бачите, що він позіхає або дивиться на годинник, чи докладає зусиль, щоб очі в нього не закрилися, замість того, щоб нахилитися вперед і з живи­ми очима та інтересом слухати промову. Це занадто очевидно, скажете ви. А як ви можете інтерпретувати схрещені ноги, схрещені руки, рух голови й інші ознаки, які ми називаємо мовою тіла? Як щодо поз і теорії про те, що різні положення рук і ніг відповідають різним емоціям? Зрозуміло, все слід розглядати в контексті. Уза­гальнення завжди небезпечні. Невербальні послання повинні роз­глядатися тільки як підказка, а не як абсолютна «правда». Крім то­го, якщо людина знає значення всіх цих деталей спілкування, то во­на може брехати навіть невербально.

Невербальні повідомлення звичайно здійснюються в чотирьох основних формах: рух тіла, положення тіла, зоровий контакт і вираз обличчя.

Рух тіла - заміна слів фізичними рухами. Ці невербальні підказ­ки і натяки ранжируються від кивання або хитання головою, що означає «ні» або «немає», до потискування плечами, що означає «я не знаю», чи махання рукою, щоб сказати «до побачення».

Деякі люди розуміють такі сигнали зовсім погано. Постукуван­ня ногами і барабанний дріб пальцями, постукування нігтями, голосні подихи, швидкі моргання, нетерпляче ходіння - легко визначити значення цих дій. Першою думкою може бути: людина трохи нервується, їй не цікаво, вона поспішає закінчити розмову.

Більш правильне пояснення, можливо, зводиться до того, що людина блокує спілкування - перед нами в цих випадках виражені невербальні почуття. Якщо ви намагаєтеся допомогти цій «нерво­вій» людині розслабитися, у той час як насправді її дії викликані подразненням, це може викликати в неї відразу, вона може дійти думки, що ви навіть не розумієте, яким важливим подразником для неї є ваші зауваження. Отже, вам потрібно бути в курсі її поведінки (в сукупності - дій і слів), тоді ви зможете відповісти на це змінами у власній поведінці і в такий спосіб направити ваші міжособистісиі стосунки в позитивне русло.

Положення тіла - це невербальний вираз емоцій у вигляді поз (наскільки сильно нахиляється вперед ваш співрозмовник, як близько він до вас або, навпаки, відхиляється назад, від вас), положен­ня рук і ніг, дистанція, встановлена між двома людьми, які спілку­ються. Ввижається, що коли людина розповідаючи щось знаходить­ся в розслабленій позі і нахиляється вперед, то це свідчить про її позитивне ставлення до слухача. Якщо ж співрозмовник відхиля­ється назад, то його ставлення до слухача інше. Коли ви з кимось спілкуєтесь, зверніть увагу на руки і ноги співрозмовника: знаходяться вони у відкритій чи в закритій позиції. Руки у відкритій по­зиції, не схрещені, свідчать про позитивне ставлення людини (вони можуть говорити про те, що людина вважає цю зустріч приємною, корисною і т.д.). Схрещені руки, зазвичай, вказують на негативні відчуття людини (вона немов хоче сказати, що не дуже комфортно почуває себе з вами, обговорюючи запропоновану тему). Ви не по­винні пропускати повідомлення, висловлені мовою тіла. Якщо вони погоджені зі словами, ви можете цілком спокійно відповідати на послання, які надійшли від вашого співрозмовника. Якщо ж вони суперечать тому, про що він говорить, ви повинні усвідомлювати, що ризикуєте опинитися в конфліктній ситуації з вашим співрозмо­вником.

Зоровий контакт. Дослідження показують, що людина частіше дивиться на того співрозмовника, який їй подобається або якому вона довіряє, ніж на того, який їй не подобається або якому вона не довіряє. Але відомі випадки, коли людина, охоплена сильним гні­вом або вороже настроєна, протягом тривалого часу суворо ди­виться на об'єкт її подразнення.

Слід звернути увагу на відстань, яку встановлюють співрозмов­ники між собою під час бесіди. В цілому, вважається, чим ближче вони стоять, тим доброзичливіше і дружелюбніше настроєні. Останнім часом дані про невербальну інформацію, пов'язану з по­глядом, настільки поширилися (наприклад, усім відомо: якщо ваш співрозмовник не дивиться вам в очі, то він, скоріш за все, говорить неправду), що люди дивуються, якщо співрозмовник, який вас об­манює, чесно дивиться прямо в очі, в той час як інший, який гово­рить правду, можливо, буде зніяковіло опускати погляд або відво­дити його вбік. У будь-якому випадку знання - це сила, а поінфор­мованість - це знання.

Вираз обличчя. Знаки невербального спілкування виявляються і через міміку. Люди супляться, посміхаються, зціплюють зуби, морщать ніс і різноманітно рухають бровами. Всі ми помічаємо ці емоційні сигнали, коли спілкуємося з іншими людьми, але ми по­винні ставитися уважніше до ледь помітних проявів міміки наших співрозмовників. Часто виявляється, що ми не в змозі відреагувати на це відповідним чином. Ми помічаємо, наприклад, що наш співрозмовник зводить брови. Зніяковілий він чи стурбований? Він хмуриться. Чи означає це, що він сердиться? Він високо піднімає брови. Що він: розгубився і знаходиться в скрутному становищі чи зніяковілий? Як правило, ми продовжуємо відповідати тільки на вербальну інформацію. Існує множина різних жестів, які можуть щось означати та повідомляти або бути частиною повідомлення, збігатися чи не збігатися із словами.

Уважному оперативному працівнику органів внутрішніх справ чи слідчому буде корисно знати мову деяких жестів і слів:

- якщо співрозмовник тарабанить пальцями, то це може озна­чати, що він виявляє нетерпіння, що йому нудно, що він нервує;

- якщо співрозмовник знизує плечима, то це може означати, що йому нецікаво слухати вашу промову;

- якщо він зчіплює руки, то це може означати розпач, відчуття безнадійності;

- якщо співрозмовник стискує кулаки, то це означає, що він на­строєний агресивно, намагається контролювати свій гнів;

- якщо його руки розслаблені і він повертає долоні вверх, три­маючи їх перед собою, то це означає, що він здивований, знахо­диться в скрутному становищі;

- якщо він розстібає піджак, значить, готовий до активних дій;

- схрещені руки означають виклик, осуд;

- якщо людина йде швидко, руки в неї вільні, підборіддя підня­те, значить, вона демонструє впевненість у собі і рішучість;

- якщо вона йде, тягнучи ноги, руки в кишенях, голова опущена вниз, то, мабуть, впала духом, у розпачі, морально пригнічена, за­хворіла, знаходиться в депресії;

- долоня руки, прикладена до щоки, означає зацікавленість на грані з подивом;

- якщо співрозмовник ударяє себе по підборіддю, виходить, у нього промайнув якийсь здогад, він стурбований;

- якщо людина торкає або потирає ніс, виходить, вона обдумує щось;

- якщо вона стає в позу «.руки в боки», це може означати перевагу або виклик;

- якщо долоні складені будиночком, можливо, вона думає, ви­являє інтерес;

- якщо ваш співрозмовник нахиляє голову набік, виходить, він насміхається або схильний до глузування;

- якщо співрозмовник опускає окуляри до крил носа і дивиться поверх оправи, то, швидше за все, він хоче більшого... особливо фа­ктів, у нього появились сумніви;

- якщо людина ходить вперед і назад, то вона, напевне, стурбо­вана, нервується;

- якщо людина потирає перенісся, - вона втомилася (якщо тіль­ки їй не давлять окуляри);

- якщо людина сидить на краю стільця, - вона очікує або вияв­ляє інтерес до співрозмовника;

- якщо людина сидить закинувши ногу за ногу і злегка погойдує ногою, то, скоріш за все, вона нудьгує;

- якщо людина робить характерний жест вказівним пальцем, то, найчастіше, вона хоче підкреслити свою точку зору;

- якщо людина схрестила ноги на столі чи на кріслі, то вона на­магається справній враження на навколишніх, виявляє свою не­культурність;

- якщо людина відкинулася назад і підтримує себе схрещеними руками за шию, значить, вона намагається розслабитися, а також справити враження;

якщо людина під час розмови прикриває рот руками, то вона не хоче бути зрозумілою;

- якщо людина підвела руку за спину і стиснула її в кулак, а іншою рукою тримає її за зап'ястя, отже, вона замкнута, напружена.

Знаючи значення всіх цих жестів, можна дізнатися про те, що повідомляє співрозмовник за допомогою невербальної мови. Бага­то хто вірить, що мова тіла - це несвідомий вираз того, що людина насправді почуває; що саме передає її повідомлення.

Практично кожна людина має якусь уяву про те, що таке гарні манери. Проте мало хто займається ними впритул, якщо взагалі приділяє цьому хоч трохи уваги. Чи замислювався хтось із вас, як можна максимально використовувати ввічливість до інших людей з метою поліпшення якості вашої роботи або життя взагалі?

Знання і поінформованість надають шанс покращити манери. Тобто вони є тією силою, яку можна використовувати щодня, щоб удосконалити міжособистісні стосунки.

Людина з гарними манерами добре розуміє інших людей, тому спокійно сприймає їхню поведінку і, таким чином, уникає подраз­нення і поганого ставлення до них, викликаючи тим самим і з їхньої сторони позитивну реакцію на свою адресу.

Манери - це вміння домогтися свого, зробивши приємне іншим.

Від правильного поводження і вчинків значною мірою залежить імідж працівника органів внутрішніх справ, результат його спілку­вання з іншими людьми.

Необхідно пам'ятати, що універсальних правил успішного спіл­кування немає. Застосування правил, як і допустимість їх порушень, мають бути завжди осмисленими, залежними Від індивідуальності, і те, що підходить для однієї людини, може зовсім не личити іншій. Намагання слідувати всім правилам одночасно може виявитися відразу невдалим, якщо не будуть враховані всі обставини спілкування, в тому числі і зовнішність, і жести, і манери.

Формений одяг. Протягом багатьох віків люди здійснюють процес комунікації одне з одним різними методами, в тому числі і за допомогою мови одягу, який несе важливу інформацію про рід занять людини, її по­ходження, особливості, уявлення, смаки, настрій, характер, місце проживання, віросповідання і т. ін.

Знаходячись на службі, працівники органів внутрішніх справ по­винні бути одягнені по формі, тому що при її носінні вони виступа­ють як посадові особи, представники влади, і це привертає до них особливу увагу навколишніх.

Стройова підтягнутість, припасована до фігури форма, начи­щене взуття в поєднанні з гарними манерами створюють охайний і авторитетний вигляд. Така зовнішність працівників ОВС дисциплі­нує громадян, виховує їх, подає приклад гідного поводження. І, на­впаки, неохайний зовнішній вигляд не вселяє довіри. Тому перед тим, як надіти форму, огляньте її, виведіть плями, почистіть. Перед виходом на вулицю подивіться в дзеркало, щоб переконатися: ваш зовнішній вигляд зразковий.

Нашивки й емблеми на погонах та петлицях повинні розміщу­ватися в суворій відповідності вимогам наказу. Носіння службових відзнак, орденів, медалей або їхніх стрічок і спеціальних нагрудних знаків на форменому одязі працівників міліції є обов'язковим.

Головний убір слід носити прямо. Знятий головний убір нале­жить тримати в лівій, вільно опущеній руці.

Ваш автомобіль або мотоцикл (службовий чи власний) також повинні мати охайний зовнішній вигляд і утримуватися в гарному стані.

Службові обов'язки вимагають бережного ставлення до ввіре­ної вам зброї та обмундирування, необхідно завжди тримати їх у чистоті.

Право носіння форменого одягу надається особам начальниць­кого та рядового складу органів внутрішніх справ, які мають спеці­альні звання міліції та внутрішньої служби, перебувають на службі в органах внутрішніх справ, а також військовослужбовцям внутрішніх військ МВС України, курсантам і слухачам відомчих навчальних закладів, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, генералам, офіцерам і прапорщикам внутрішніх військ, які знахо­дяться в запасі або у відставці, якщо у них є право на носіння фор­меного одягу.

Форма повинна відповідати затвердженим зразкам і описам, бу­ти припасованою й утримуватись у бездоганному стані. У службовий час особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають спеціальні звання міліції та внутрішньої служби, а також військовослужбовці внутрішніх військ зобов'язані постійно носити встановлений для них формений одяг, за винятком окремих випадків, передбачених відповідним наказом МВС України.

Перехід на носіння літньої або зимової форми одягу здійсню­ється в порядку, встановленому Статутом внутрішньої служби ор­ганів внутрішніх справ та статутами Збройних Сил України в час­тині, що стосується внутрішніх військ МВС України.

Для осіб начальницького і рядового складу, які мають спеціа­льні звання міліції та внутрішньої служби, а також військовослуж­бовців внутрішніх військ, встановлено такі форми одягу:

- парадно-вихідна;

- повсякденна;

- польова (спеціальна);

- робоча.

Кожна з цих форм має два варіанти: літній та зимовий.

Формений одяг підлягає носінню у певних випадках.

Парадно-вихідна форма - на парадах, у разі вручення органам внутрішніх справ, військовим частинам, навчальним закладам дер­жавних нагород, бойових прапорів, орденів; при прийнятті присяги; при одержанні державних нагород; у складі почесної варти; у дні річних свят органів внутрішніх справ військової частини; під час представлення безпосереднім начальникам з нагоди призначення на посаду і присвоєння чергового звання, у святкові дні, на урочис­тих засіданнях, офіційних прийомах. При цьому парадно-вихідну форму одягу носять з орденами, медалями і нагрудними знаками.

Особам начальницького складу, які мають спеціальні звання міліції та внутрішньої служби, офіцерам і прапорщикам внутрішніх військ дозволяється носити парадно-вихідну форму одягу у вихідні дні й позаслужбовий час, до речі, з орденськими стрічками, стріч­ками медалей на планках, нагрудними знаками. Форма для участі в парадах така ж, як і парадно-вихідна, і носять її з парадним поясом, аксельбантом, орденами, медалями та знаками.

Повсякденна - на заняттях з бойової та службової підготовки, під час роботи в штабах, управліннях, установах, підрозділах, на класних заняттях: в аудиторіях і майстернях, лабораторіях навчаль­них закладів; у службових нарядах, а також у позаслужбовий час. При цьому повсякденна форма одягу носиться з орденськими стрі­чками і стрічками медалей на планках, нагрудними знаками.

Польова (спеціальна) - на навчаннях, бойових чергуваннях, на заняттях з бойової підготовки і при несенні добових нарядів патру­льно-постової та зовнішньої служби, а також служби, пов'язаної з виконанням спеціальних заходів.

Робоча - під час виконання господарських робіт, обслуговуван­ня техніки та озброєння.

Форма одягу для стройових оглядів, шикувань та службових на­рад оголошується особами, які проводять ці заходи.

Курсантам навчальних закладів дозволяється в позаслужбовий час носити цивільний одяг за межами навчального закладу.

Жінкам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, які мають спеціальні звання міліції та внутрішньої служби, жінкам-військовослужбовцям внутрішніх військ у штабах і госпіта­лях, а також у військових частинах, де носіння форменого одягу не є необхідним, у службовий час дозволяється носити цивільний одяг, коли на це є дозвіл начальника.

Забороняється:

- носіння предметів форменого одягу, спорядження, взуття, знаків розрізнення і нагрудних знаків змінених або невстановлених зразків;

- одночасне носіння предметів різних форм одягу, а також предметів форменого одягу разом з елементами цивільного одягу;

- носіння підкомірців інших кольорів, крім білого;

- носіння на формі нагрудних знаків, не передбачених відповід­ними правилами.

Носіння окремих предметів форменого одягу

1. Берет носять з невеликим нахилом праворуч. Шапку-вушанку,
кашкет парадно-вихідний, кашкет повсякденний і кашкет польовий
носять прямо, без нахилу, так, щоб нижній край папахи, шапки-вушанки чи берета знаходився на 2-4 см над бровами, а козирок ка­шкета - на рівні брів.

Особи начальницького і рядового складу, які мають спеціальні звання, носять шапку-вушанку, кашкет парадно-вихідний і кашкет повсякденний з кокардою золотавого кольору. Центр кокарди по­винен знаходитися над переніссям. Носіння шапки-вушанки з опу­щеними навушниками дозволяється при температурі повітря -10° та нижчій; у строю навушники опускають за вказівкою начальника.

При опущених навушниках кінці тасьми шапки-вушанки повинні бути зв'язані під підборіддям; при піднятих навушниках зв'язані кінці тасьми заправляють під навушники.

Знятий головний убір тримають в лівій вільно опущеній руці, кашкет, шапка-вушанка та берет повинні бути направлені кокардою вперед, нижній край папахи має бути направлений униз, а кашкети, шапки-вушанки та берета - праворуч.

2. Пальто утеплене, куртку зимову застібають на всі гудзики
Дозволяється носити пальто утеплене та куртку зимову з розстебнутим верхнім ґудзиком. У разі потреби утеплювач з пальто і куртки відстібають.

Дозволяється носити куртку зимову без хутряного утеплювача та коміра.

При носінні шапки-вушанки з опущеними навушниками пальто та куртку застібають на всі ґудзики.

Плащ, куртку демісезонну носять при літній формі одягу, а та­кож у теплу погоду весною до переходу на літню форму одягу та восени після переходу на зимову форму одягу, застібаючи на всі ґудзики. Дозволяється носити плащ та куртку демісезонну з розстібнутим верхнім ґудзиком. Плащ носять із застібнутим паском. Плащ та куртку демісезонну, охайно складені лицьовим боком на­зовні, дозволяється носити на лівій руці.

Костюм (сорочку і штани) зі змішаної тканини (костюм польо­вий літній) слід носити із спорядженням або поясним ременем. Сорочку заправляють у штани.

Плащ-накидку належить носити поверх предметів літньої чи зимової форм одягу.

Дозволяється носити плащ-накидку, складену в чохлі на пояс­ному спорядженні, поясному ремені або в руці, а поза строєм - на лівій руці, охайно складеною лицьовим боком назовні.

Мундир парадно-вихідний (кітель повсякденний) застібають на всі ґудзики.

Куртку повсякденну літню застібають на тасьму «блискавка» до рівня верхніх кишень або на всі ґудзики.

Штани носять навипуск з напівчоботами, напівчеревиками і че­ревиками.

Джемпер треба одягати в холодну пору року на сорочку під кі­телем або під курткою літньою. У службових приміщеннях дозво­ляється носити джемпер без кітеля чи куртки.

Сорочку застібають на всі ґудзики і носять з погонами та крава­ткою, одягаючи під мундир, кітель, куртку парадно-вихідну, куртку повсякденну літню і джемпер. Комір сорочки повинен бути ззаду на одному рівні з верхнім краєм коміра мундира (кітеля, куртки) або виступати над ним не вище, ніж на 0,5 см.

Дозволяється носити верхню сорочку з краваткою та погонами без кітеля при повсякденній літній формі одягу, а під час роботи в службових приміщеннях, на заняттях в аудиторіях, лабораторіях та майстернях - у будь-яку пору року.

Сорочки повинні бути встановленого зразка, чистими, старанно підігнаними та відпрасованими, з правильно підібраними погонами.

Носити вицвілі та невідпрасовані сорочки, сорочки з деформо­ваними та забрудненими погонами, а також запрасовувати на соро­чках складки не дозволяється.

Краватку носять із сорочкою і прикріплюють до неї затискачем установленого зразка між третім та четвертим ґудзиками зверху. Краватки повинні бути завжди свіжими та чистими. Забороняється носити вицвілі та заношені краватки.

Шарф охайно заправляють під комір пальта чи куртки зимової. Верхній край шарфа повинен рівномірно виступати над коміром на 1-2 см.

При носінні форми взуття має бути встановленого зразка та кольору, у справному стані, завжди вичищеним; черевики з високи­ми берцями та напівчеревики повинні бути охайно зашнуровані.

Носити взуття з пошкодженим верхом або зношеними каблу­ками не дозволяється.

Шкарпетки повинні бути чорного або темно-синього кольору. Носити вицвілі, невстановленого кольору та зразка шкарпетки не дозволяється.

Спорядження треба носити так, щоб поясний ремінь проходив по талії. Пряжка поясного ременя повинна знаходитись посередині. Ремінь має бути затягнутий так, щоб він надавав постаті працівни­ка молодецького вигляду, надійно утримував службове обладнання, як-от: пістолет, ліхтарик, наручники, газові балончики та інші речі, необхідні працівнику для виконання службових обов'язків.

Дотримання правил носіння форменого одягу має бути поєдна­ним із дотриманням інших правил професійної етики, таких як ви­хованість, ввічливість, культура поведінки.

Висновок

Отже, з урахуванням того, що повсякденна свідомість правоохоронців формується під впливом умов практичної боротьби зі злочинністю, доцільно, оцінюючи ефективність процесу формування свідомості, розглядати взаємозв'язок практичної діяльності, свідомості і відношення до життєвих цінностей. Важливо підкреслити, що за умов реформування українського суспільства і системи правоохоронних органів морально-етичні риси працівників міліції набувають особливого значення. Демократична культура і правосвідомість виступають як надійна основа етичної поведінки правоохоронців у службових і позаслужбових відносинах.

Дата добавления: 2014-01-04