Тема 4. Роль і місце біржової торгівлі у формуванні ринку збуту сільськогосподарської продукції

Рассмотрение обращение граждан в орган МСУ

Согласно ФЗ 2006 года «о порядке рассмотрения граждан в РФ» граждане имеют право подавать своё обращение в органы МСУ в устной или письменной форме и видами таких обращения бывают следующие:

1. Предложение – это такая форма обращения в которой вносятся рекомендации об улучшении работы органов МСУ и их должностных лиц. Совершенствование их организации и деятельности

2. Заявление – форма обращения в которой он ставит вопросы перед органом МСУ об необходимости удовлетворения принадлежащих ему прав, свобод и законных интересов.

3. Жалоба - такая форма обращения в которой содержаться факты нарушения действующего законодательства и ставятся вопросы о восстановлении и защите нарушенных прав. Свобод и законных интересов человека и гражданина.

В течении 3 дней все поступившие обращения подлежат регистрации в установленном порядке уполномоченными органами МСУ. Затем они передаются для рассмотрения по существу в те органы МСУ или должностным лицам. В компетенции которых находится разрешение указанных вопросов. Общий срок рассмотрения обращения граждан составляет 1 месяц и по мотивированному представлению органа МСУ либо должностного лица МСУ эти сроки могут быть продлены но не более чем на 45 дней.

Запрещается передавать жалобы в те органы МСУ или должностным лицам МСУ на которые жалуется заявитель. По общему правилу также не подлежат рассмотрению анонимные обращения граждан в органы МСУ за исключением тех случаев. Когда в них содержаться факты о готовящемся или совершённом преступлении или об угрозе совершения террористического акта в таких случаях названные обращения граждан передаются для проверки содержащихся в них сведений в правоохранительные органы и затем принимается специальное процессуальное решение о возбуждении уголовного дела или об отказе в возбуждении уголовного дела.

О результатах рассмотрения обращения гражданин должен быть официально уведомлён уполномоченным органом МСУ или должностным лицом МСУ и если он не удовлетворён результатами рассмотрения обращения то гражданин вправе повторно обратиться по одному и тому же предмету обращения в соответствующий орган МСУ или орган гос власти

Торгівля сільськогосподарською продукцією відіграла ключову роль у зародженні і становленні біржового ринку як у цілому світі, так і в нашій країні. З розвитком біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією пов'язано становлення таких всесвітньо відомих бірж, як Чиказька торгова біржа, Чиказька товарна біржа, Нью-Йоркська біржа кави, цукру і какао, Лондонська ф'ючерсна і опціонна біржа, Токійська рисова біржа, а в Україні - Одеська товарна біржа, Чорноморська регіональна товарна біржа АПК (Миколаївська) та ін.

Сьогодні 30% усього світового товарообігу припадає на біржовий ринок, причому на сільськогосподарську продукцію - 64% цього обігу. Структура світового біржового обігу має такий вигляд:

• насіння олійних культур та продукти їх переробки - 25%;

• зернові культури - 14%;

• жива худоба і м'ясо - 12%;

• цукор, кава та інші продовольчі товари - 13%;

• кольорові метали - 7%;

• нафта і нафтопродукти - 19%;

• дорогоцінні метали - 10%.

Уже на початку 1992 р. в країні функціонувало понад 70 товарних бірж, обіг яких становив близько 10 млн. грн., але в структурі їхнього обороту на сільськогосподарську продукцію і продовольство припадало лише 600 тис. грн.

Враховуючи вкрай повільне впровадження в аграрному секторі ринкових відносин, Президент України у січні 1995 р. видав Указ "Про заходи щодо реформування аграрних відносин". Цей Указ мав доленосне значення у розбудові біржового ринку сільськогосподарської продукції.

Національному банку України до створення цих бірж забезпечити організацію і проведення на Українській міжбанківській валютній біржі торгів ф'ючерсними та форвардними контрактами під закупівлю сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки із залученням до цього комерційних банків як агентів-брокерів з подальшим проведенням таких торгів на спеціалізованих товарних біржах.

Згідно з цим Указом на відповідні міністерства і відомства було покладено такі завдання:

• розробити і затвердити у двотижневий термін Правила організації та проведення торгів ф'ючерсними та форвардними контрактами під закупівлю сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, передбачивши при цьому перелік їх основних видів;

• визначити у двотижневий термін перелік підприємств та організацій, що зберігатимуть і поставлятимуть за призначенням сільськогосподарську продукцію та продукти її переробки, одержані за ф'ючерсними та форвардними контрактами;

• з участю Української міжбанківської валютної біржі розробити і затвердити у двотижневий термін методику та порядок визначення цін на сільськогосподарську продукцію та продукти її переробки, якими слід керуватися при укладанні ф'ючерсних та форвардних контрактів;

• хлібоприймальні підприємства, елеватори і комбінати хлібопродуктів, холодокомбінати та переробні підприємства в договорах на зберігання та переробку сільськогосподарської продукції передбачають оплату за послуги сільськогосподарськими товаровиробниками усіх форм власності чи уповноваженими ними посередниками (резидентами і нерезидентами) у розмірах, що не перевищують фактичні витрати та граничний рівень рентабельності 10%.

Отже, у січні 1995 р. було започатковано проведення аукціонних торгів сільськогосподарською продукцією. Було розроблено правила біржової торгівлі, визначено сертифіковані склади, перелік продукції, що виставляється на торги, та забезпечено навчання всіх бажаючих.

Оскільки аграрники не мали досвіду аукціонної торгівлі, було вирішено, що інтереси товаровиробників на торгах представлятимуть заступники начальників обласних управлінь сільського господарства і продовольства з питань економіки, які через районні структури збирали заявки на продаж продукції від товаровиробників. Від імені покупців та їх гарантом виступали банки, що мали певний досвід біржової торгівлі, набутий на Міжбанківській валютній біржі.

Проте вже перші торги виявили й істотні недоліки і неузгодження. Йдеться передусім про гарантування угод, укладених на біржових торгах, особливо з форвардними контрактами, можливість експортувати продукцію. Якщо з боку покупців гарантом їх платоспроможності були банки, то з боку продавців сільгосппродукції гарантій не було. Для усунення цих недоліків 25 березня 1995 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про гарантування угод, укладених на аукціонах сільськогосподарської продукції", де функції гаранта належного виконання зобов'язань продавців сільськогосподарської продукції покладалися на Міністерство сільського господарства і продовольства за рахунок державних ресурсів.

Водночас було вирішено, що на сільськогосподарську продукцію, яка продається на умовах спотових або форвардних контрактів на аукціоні сільськогосподарської продукції, не поширюється режим ліцензування і квотування. Підставою для її пропуску через митний кордон України є оригінал аукціонної угоди, укладеної з резидентом чи нерезидентом або з брокером.

На подальше удосконалення аукціонної торгівлі сільськогосподарською продукцією істотно вплинуло протекціоністське рішення Аукціонного комітету, який з квітня 1995 р. поклав на корпорацію "Украгропромбіржа" функції організатора проведення торгів, усунувши від цієї роботи Міжбанківську валютну біржу.

Відсутність у корпорації "Украгропромбіржа" розрахункової палати, яка б здійснювала чіткий контроль за своєчасністю проходження коштів, призвела до неконтрольованості платежів, укладання нежиттєвих контрактів і, природно, до певної втрати авторитету в товаровиробників. А через відсутність чіткої розгалуженої ринкової мережі з продажу сільськогосподарської продукції на аукціонні торги у великих обсягах почали виставлятися дрібні партії товарів, які, як правило, повинні були реалізовуватися на регіональному рівні. Здебільшого ці товари не продавалися, і це викликало невдоволення у продавців. Крім того, в таких умовах неможливо було створити нормальний ринок попиту і пропозиції і відповідно сформувати ринкову ціну.

Невідрегульованість біржового механізму призвела до масових прямих контрактів господарств зі споживачами та посередниками, включаючи товарообмінні, що сприяло неконтрольованості цін та унеможливило здійснення антидемпінгової політики. Це посилило такі негативні явища, як неплатежі, обдурювання товаровиробників, втрати від непристосованості транспортно-складських умов до прямих торгових операцій.

Організація продажу сільськогосподарської продукції через біржовий ринок дала можливість значно підвищити ціни на неї і певною мірою наблизити їх до рівня світових.

За обсягами реалізації на біржовому ринку на першому місці були пшениця продовольча, ячмінь фуражний. Це відповідало структурі виробництва зерна, що склалася на той час в Україні.

Водночас реалізація продукції в ринкових умовах виявила багато серйозних недоліків і проблем. Основні обсяги сільськогосподарської продукції і далі реалізовувалися через систему дрібних посередників, як правило, за зниженими цінами, а купівля матеріально-технічних ресурсів здійснювалася за завищеними цінами, і всіх втрат від таких операцій зазнавали товаровиробники. Особливо не дотримувалась паритетність цін при бартерних контрактах, питома вага яких у торгівлі сільськогосподарською продукцією досягала 54%.

У зв'язку з активізацією біржового ринку сільськогосподарської продукції необхідно було чітко визначити напрямки його подальшого розвитку.

З урахуванням цього в Українській аграрній біржі під керівництвом автора була розроблена концепція організації біржового сільськогосподарського ринку. Концепція була затверджена постановою Кабінету Міністрів від 17 листопада 1995 р. № 916 "Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку". На наведеній нижче моделі біржовий сільськогосподарський ринок показано як взаємопов'язану систему державних, біржових та інших структур і учасників сільськогосподарського ринку. Основу моделі становлять Міністерство сільського господарства і продовольства, його обласні і районні управління. Українська аграрна біржа, регіональні біржі (аграрні секції), торгові доми (районні, міжрайонні, міські).

Робота біржової системи спирається на низові ланки - торгові доми. Пайовиками торгових домів у районах можуть стати товаровиробники, районні споживачі-переробники, торгово-закупівельні організації, елеватори, нафтобази, транспортні організації, включаючи брокерські контори регіональних і центральних бірж.

З часом процеси еволюції біржового ринку зумовили необхідність нової редакції Концепції розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції, яку було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1997 р. "Про концепцію розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції".

Концепцію було доповнено новими розділами, зокрема принципами розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції. Загалом вона містить шість розділів.

Тема 5. Організаційно-правові основи створення та функціонування бірж

Відповідно до Закону України “Про товарну біржу”, товарна біржа – це організація, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торгівельних операцій.

Сучасна товарна біржа виникла в процесі еволюції різних форм оптової торгівлі і являється одним із видів організованого товарного ринку. Тому біржу як класичний інститут ринкової економіки, що формує сучасний оптовий ринок, слід розглядати в організаційному, економічному та юридичному аспекті її діяльності:

- з організаційної точки зору – це добре обладнане “ринкове місце”, що надається учасникам біржового торгу;

- з економічної точки зору біржа – це організований у визначеному місці регулярно діючий по встановленим правилам оптовий ринок, на якому здійснюється торгівля по цінах, офіційно встановлених на базі попиту та пропозиції;

- в юридичному аспекті – це організація, що об’єднує фізичних і юридичних осіб, які володіють відокремленим майном і мають майнові та власні немайнові права та обов’язки.

З урахуванням зарубіжного та вітчизняного досвідів, можна прийти до узагальнення, що для товарних бірж характерним є цілий ряд основних і допоміжних функцій, які виникли в процесі вдосконалення біржової діяльності.

До основних функцій необхідно віднести:

- концентрація попиту і пропозиції в єдиному місці;

- формування ринкових цін на основі співвідношення попиту і пропозиції;

- регулювання оптового товарообігу;

- зближення продавців і покупців в просторі і часі;

- мінімізація комерційного і фінансового ризиків;

- боротьба проти монополізму на товарному ринку;

- прискорення товарообігу з врахуванням світового розподілу праці;

- кваліфіковане посередництво між продавцями і покупцями;

- інформаційне забезпечення учасників товарних ринків.

Що стосується допоміжних функцій, то вони вони формуються в залежності від ступеня розвитку ринкових відносин в країні та рівня державно-правового регулювання біржової діяльності. Однак, до допоміжних функцій першочергово можна віднести:

- стандартизацію біржових контрактів;

- арбітраж між учасниками біржових угод;

- розрахункові операції;

- різноманітні послуги клієнтам;

- формування державного і місцевого бюджетів.

Перехідний період від централізованої планово-розподільчої економіки до ринкової характеризується втратою державного регулювання цін на товари, розподілу товарних ресурсів, товарообігу, сталих господарських зв’язків тощо. І в цій ситуації товарні біржі беруть на себе частину цих функцій.

Розвиток світової торгівлі сприяв виникненню і використанню різноманітних видів бірж. Для кращого усвідомлення особливостей функціонування та призначення бірж їх необхідно класифікувати.

В якості критеріїв (ознак) класифікації можуть бути використані такі: вид біржового товару; організаційно-правовий статус біржі; форма участі в біржових торгах; номенклатура товарів, що є об’єктом біржового торгу; переважаючий вид біржових угод; місце та роль у світовій торгівлі; сфера діяльності; характер діяльності і т. ін.

В залежності від виду біржового товару у світовій практиці біржі поділяють на: товарні, фондові, валютні, фрахтові та біржі праці.

· Товарна біржа – це біржа, яка здійснює операції по купівлі-продажу масових однорідних товарів з певними параметрами; характеризується регулярністю торгівлі, приуроченістю до суворо визначеного місця, уніфікацією основних вимог до якості товару, умов та строків постачання.

· Фондова біржа – це біржа, яка спеціалізується на купівлі-продажу цінних паперів, що випускаються урядом, місцевими органами влади та приватними підприємствами. Призначення – мобілізація тимчасово вільних коштів через продаж цінних паперів, встановлення їх ринкової вартості, перелив капіталу між галузями, компаніями та сферами; обслуговує головним чином вторинний ринок цінних паперів.

· Валютна біржа – це біржа, що здійснює угоди з іноземною валютою та визначає поточний курс вітчизняної грошової одиниці по відношенню до іноземної валюти.

· Фрахтова біржа – це постійно діючий ринок фрахтованих суден, де концентрується уся інформація про попит на тонаж та його пропозицію, про рівень фрахтових ставок, про умови угод фрахтування і т. ін.

· Біржа праці – це установа (головним чином державна), яка надає посередницькі послуги на ринку праці між робітниками та підприємцями при здійсненні угод купівлі-продажу робочої сили; займається працевлаштуванням безробітних, а також осіб, які бажають змінити роботу; вивчає попит та пропозицію робочої сили, веде облік безробітних.

За організаційно-правовим положенням біржі можуть бути зареєстровані як акціонерні товариства (відкритого чи закритого типу) або як товариства з обмеженою відповідальністю.

За формою участі у біржових торгах біржі поділяються на відкриті та закриті.

· Біржа відкритого типу – це біржа прямих, безпосередніх контактів виробників та споживачів. На біржах відкритого типу приймають участь і брокери.

· Біржа закритого типу – це біржа, на якій всі операції ведуться тільки через брокерські контори. Діє заборона на доступ безпосередніх покупців та продавців, необхідна спеціальна система збору та добіржової обробки замовлень.

За номенклатурою товарів, що є об’єктом біржового торгу, виділяють універсальні, спеціалізовані та вузькоспеціалізовані біржі.

· На універсальних біржах торги ведуться широким спектром різноманітних товарів.

· Спеціалізовані біржі мають спеціалізацію по групах товарів. Наприклад, товарно-сировинна біржа. Це – спеціалізована товарна біржа, яка займається купівлею-продажем сировини та сільськогосподарської продукції.

· Вузькоспеціалізовані біржі – спеціалізується на купівлі-продажу одного виду товару (сирої нафти, твердої пшениці тощо).

За переважаючим видом біржових угод є біржі реального (наявного) товару, строкові або ф’ючерсні та комплексні (змішані).

· Біржа наявного (реального) товару – це товарна біржа, яка здійснює купівлю-продаж товарів, що є у наявності.

· Ф’ючерсна біржа – це біржа, на якій укладаються ф’ючерсні угоди з поставки товару та платежами у визначений угодою строк за ціною, що зафіксована у момент укладання угоди; виконує ціноутворюючу, цінострахуючу та цінопрогнозуючу функції.

· Комплексна біржа – це біржа, на якій укладаються всі види угод від спотових до ф’ючерсних.

В залежності від місця і ролі бірж в торгівлі та виконуваних ними функцій, їх поділяють на міжнародні, національні, міжрегіональні та регіональні.

Міжнародні біржі – це особливий вид постійно діючого оптового ринку, що охоплює кілька країн (держав). Такі біржі обслуговують конкретні світові ринки. Визначальними особливостями міжнародних бірж є: забезпечення вільного переказу прибутку, що отримується по біржових операціях та укладання спекулятивних угод, що дають можливість отримання прибутку на різниці цін на біржах різних країн.

Національні біржі діють у межах однієї окремої країни (держави). Як правило, законодавство цієї країни обмежує доступ до біржового ринку нерезидентів. В свою чергу національні біржі можна умовно поділити на міжрегіональні та регіональні (локальні).

Організація товарної біржі відбувається шляхом укладання засновниками відповідної угоди.

Засновники біржі – це, як правило, члени ініціативної групи, що виступають організаторами її створення. Засновники біржі формують через власні внески статутний фонд – для придбання основних фондів, формування оборотних засобів та резервного фонду, достатнього для страхування ризиків.

Членами біржі є засновники, а також прийняті до її складу, згідно із статутом біржі, вітчизняні та іноземні юридичні й фізичні особи, які зацікавлені у придбанні, реалізації та обміні профільної для біржі продукції на постійній основі.

Управління біржею здійснюється трьома органами, які мають різний рівень компетенції:

- загальні збори членів біржі;

- Біржовий комітет;

- Виконавча дирекція.

Загальні збори членів біржі, як вищий орган управління біржею та законодавчий орган внутрішньобіржової діяльності, виконує функції загального керівництва біржею та біржовою торгівлею.

Постійно діючим органом управління в період між загальними зборами членів товарної біржі є Біржовий комітет (Рада біржі), який формується з членів біржі і обирається загальними зборами. До складу Біржового комітету входять тільки члени біржі.

Для щоденного управління біржею, здійснення біржової діяльності та вирішення господарських питань формується Виконавча дирекція та спеціальні підрозділи.

На загальних зборах членів біржі обирається Контрольна (Ревізійна) комісія, яка здійснює контроль за Виконавчою дирекцією в межах її фінансової і господарської діяльності та подає звіт про це для розгляду на загальних зборах її членів. До складу Ревізійної комісії не можуть бути обрані члени Біржового комітету або Виконавчої дирекції.

Котирувальна комісія визначає котирувальні ціни шляхом аналізу цін біржових угод, цін продавців, цін покупців на підставі єдиних критеріїв та спеціальних методів.

Арбітражна комісія створюється для вирішення спірних питань, які виникають як між учасниками зареєстрованих на біржі угод, так і між ними і брокерами та відповідальними співробітниками служб біржі.

Комісія з торгової етики забезпечує дотримання товарними біржами встановлених правил діяльності і перш за все, з біржової торгівлі.

Комісія по прийому нових членів здійснює аналіз фінансово-господарської діяльності нових членів, які бажають стати членами біржі.

Розрахункова палата – єдиний розрахунково-фінансовий центр, який обслуговує біржову торгівлю, тобто реєструє, оперативно здійснює контроль і розрахунки по внутрішньо- і міжбіржових операціях, одержує гарантійні внески по контрактах, готує матеріали по угодах для Котирувальної комісії.

Експертне бюро здійснює експертну оцінку умов купівлі-продажу товарів, а також експертизи та консультації з техніко-економічних характеристик товарів, які торгуються на біржі.

Інформаційно-довідковий відділ забезпечує членів та відвідувачів біржі інформацією про кон’юнктуру біржових товарів та умови торгівлі на даній біржі.

Видавничо-статистичний відділ організовує публікацію бюлетеня та довідкових матеріалів для учасників біржі, здійснює збір, аналіз статистичних даних про діяльність біржі, розробляє рекламу.

Відділ технічних засобів та програмного забезпечення підтримує у справному стані технічні засоби біржі (інформаційне табло, комп’ютери, засоби зв’язку),забезпечує розробку програмних матеріалів.

Відділ міжбанківських операцій здійснює координацію міжбанківської господарської діяльності, виступає посередником у торговому обміні через мережу товарних бірж.

Відділ ярмарко-аукціонної торгівлі організовує позабіржові форми торгівельної діяльності – ярмарки та аукціони.

Відділ зовнішніх зв’язків здійснює весь комплекс зовнішньоекономічної діяльності товарної біржі.

Планово-економічний відділ займається необхідними розрахунками, веденням фінансової документації, нараховує заробітну плату.

Це примірний перелік Комісій і відділів, що можуть діяти на біржах. На ряді зарубіжних бірж створюються так звані тимчасові відділи і Комітети, спеціалізовані або галузеві, в залежності від товарної номенклатури з якою працює біржа.

Тема 6

Дата добавления: 2014-01-04