Біржові товари та їх види

Оскільки, біржова торгівля проводиться без пред'явлення товарів під час торговельної сесії, то товар має відповідати таким вимогам, щоб його опис у біржовому контракті дозволяв продавцям і покупцям мати чітке уявлення щодо його кількісних та якісних характеристик. Крім того, біржова торгівля вимагає значної концентрації попиту і пропозиції, тому біржові товари повинні відповідати таким характеристикам:

· масовість;

· здатність до стандартизації;

· замінність;

· вільне ціноутворення.

Існує кілька класифікацій біржових товарів, проте найчастіше пропонується поділяти їх натри основні групи, а саме: речові товари, цінні папери та іноземна валюта; або сільськогосподарська сировина, лісові товари та продукти їх переробки, промислова сировина та фінансові інструменти. Тобто перша з названих класифікацій об’єднує всі речові товари в одну групу, окремо виділяючи валюту. Друга ж розподіляє речові товари на сільськогосподарську продукцію і продукти її переробки та промислову сировину, відносячи валюту до фінансових інструментів.

Основну питому вагу в світовому біржовому товарообігу займає торгівля речовими товарами. До біржового товару, яким здійснюється торгівля на товарних біржах відноситься товар, який не вилучений з обігу, визначеного роду і якості, в тому числі стандартний контракт на зазначений товар, допущений до торгів біржею, згідно з правилами біржової торгівлі.

Для речових товарів крім названих вище характеристик важливе значення мають і такі, як здатність до тривалого зберігання та транспортування. Біржові товари транспортуються різними видами транспорту, тому розміри біржових контрактів щодо мір ваги та об'ємів повинні відповідати їх можливостям.

Якість товару залежить від фізичних, хімічних, біологічних властивостей, а також від відповідності товару функціональним та іншим вимогам. Біржі вимагають від продавців розкриття повної інформації щодо своїх товарів.

Для речових товарів інформація про якісні параметри міститься у рекламних буклетах виробників, експертних висновках товариств споживачів, стандартах.

Найбільшим за обсягом речовим біржовим ринком є ринок кукурудзи США. На Чиказькій торговельній палаті (СВОТ) середній показник відкритих позицій складає близько 100 тис. ф'ючерсних контрактів по 5.000 бушелів кожен.

Ринок пшениці у США має значно ширшу географію, вона котирується на біржах Чикаго, Канзас-Сіті, Міннеаполісу. Всі контракти мають одинакові розміри та місяці поставок, що дає змогу проводити арбітражні операції.

Фінансові продути на зарубіжних ринках прийнято називати фінансовими інструментами. Їм можна дати таке визначення:це товари та послуги фінансових інститутів, що стають доступними для клієнтів завдяки супутнім та підтримуючим товарам. У 90-х роках ХХ-го ст. фінансові інструменти стали об'єктами біржової торгівлі. Причому настільки широко застосовуються, що для їх обігу були створені спеціалізовані біржі, крім того на існуючих товарних біржах з великим успіхом застосовуються контракти на довгострокові облігації, відсоткові ставки, валюту. До таких бірж відноситься Чиказька опціонна біржа, Лондонська біржа фінансових ф'ючерсів, Європейська біржа деривативів тощо.

Фінансові інструменти можна класифікувати, беручи у якості класифікаційної ознаки природу відносин клієнта та оферента, сегмент ринку, на якому обертається інструмент, строк поставки тощо. Однак у нашому випадку в якості класифікаційних ознак оберемо ціноутворення на фінансовий інструмент та строк виконання контрактів.

Виходячи із першої ознаки фінансові інструменти класифікують нареальні (основні, базові) ціни або курси на які визначаються на ринку через взаємодію попиту й пропозиції, тапохідні, ціни на які є похідними від цін базового активу.

За другою ознакою фінансові інструменти поділяються на інструменти з негайною поставкою - касові або спотові та строкові інструменти, оскільки є контрактами на купівлю-продаж базових фінансових інструментів у майбутньому за цінами або курсами погодженими у момент укладання таких контрактів.

Ці дві ознаки, які по суті відповідають одним і тим же інструментам вживаються в Україні окремо не лише у наукових дослідженнях, але й у законотворчому процесі. Так, у нормативних актах та законопроектах Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ці інструменти називаються деривативами, що є калькою з англійської мови слова "похідні".

Інформація про товари продані на біржах публікується поруч для всіх бірж, з метою зручного порівняння. Спочатку вказують назву контракту"ПШЕНИЦЯ", потім назву біржі, її подають скорочено. Наприклад,СВТ — Чикаго Борд оф Трейд,КС - Канзас-Сіті борд оф трейд і т.д.

Далі вказується розмір контракту5.000 бушелів та одиниці ціни, у даному випадкуценти за бушель. По вертикалі перша колонка містить назву місяців поставки (березень, травень, липень, вересень, грудень), які є визначальними для ринку пшениці взагалі, а потім серію цін біржового дня, а саме: ціну, зафіксовану у період відкриття торгівлі (ціна першої угоди, або середня ціна перших 30 хвилин торгівлі), найвищу та найнижчу ціни, зафіксовані впродовж дня торгівлі, середню ціну дня (середню ціну останніх 30 хвилин торгівлі), зміни середньої ціни у порівнянні з минулим біржовим днем, найвищу та найнижчу ціни, зафіксовані за період торгівлі даним контрактом та кількість відкритих позицій-контрактів, які на кінець біржового дня залишилися у біржовиків.

Тема 7. Організація і технологія біржової торгівлі

Організація біржових торгів та їх ефективність залежить від багатьох чинників, починаючи від спеціалізації біржі, особливостей біржового товару, механізму ведення торгів, і самої технології торгів. Головним документом, що регламентує організацію біржової торгівлі є Правила біржової торгівлі, що розробляються і затверджуються кожною біржею самостійно, але з врахуванням діючого чинного законодавства, що регулює біржову діяльність в країні.

Біржовий процес поєднує цілий ряд взаємопов’язаних операцій, що виконуються в певній послідовності із врахуванням специфіки біржових торгів. В залежності від технології проведення біржових торгів в значній мірі і побудована сама організація торгів на біржі. Для всіх технологій проведення біржових торгів є характерними наступні операції:

- вивчення попиту і пропозиції товару за межами біржі і вихід брокера на біржу;

- узгодження умов угоди між брокером-продавцем брокером-покупцем, укладання біржової угоди в процесі біржового торгу;

- оформлення та реєстрація біржової угоди, біржового контракту і розрахунок з біржею;

- розрахунок клієнта з брокером за здійснення біржової угоди;

- поставка та одержання товару, розрахунок на нього між клієнтами брокерів.

На успішне здійснення біржової торгівлі поряд з вказаними чинниками суттєво впливає форма проведення торгів, ширина, глибина та опірність ринку.

Глибина ринку визначається розміром партії товару, що пропонується (чи реалізується), ширина - кількістю продавців та покупців на ринку, опірність (опір ринку) - діапазоном цін, у якому учасники торгів висловлюють готовність укладати угоди. Разом із поняттям "опірність" (опір ринку) слід розглянути спред.

Спред- це розрив між мінімальною ціною продавця та максимальною ціною покупця. Виділяють спред позитивний та негативний, які визначаються величиною різниці (розриву).

Торги на біржах проходять за допомогою аукціону. Розрізняють такі форми біржового аукціону:

- простий аукціон (англійський, голландський);

- заочний аукціон або натемну;

- подвійний аукціон (безперервний, або "вигуків" чи "натовпу").

За невеликого обсягу попиту та пропозиції біржові торги можуть мати форму простого аукціону. Таки форма може бути організована продавцем чи покупцем.

Процес біржової торгівлі почав зароджуватись із простого аукціону за типоманглійського. Його сутність полягає у тому, що за наявності конкуренції покупців ціна послідовно зростає крок за кроком (розмір кроку встановлюється до початку торгів), поки не залишитися один покупець, і товар продається за найвищою ціною пропозиції.

Голландський аукціон - початкова ціна продавця є максимальною, маклер, що веде торги, послідовно пропонує меншу. Товар продається першому покупцеві, котрого влаштовує запропонований курс ціни.

Аукціон заочний (або «натемну») - усі покупці пропонують свої ставки одночасно. Товар придбає той, хто зробив найвищу пропозицію.

Подвійний аукціон. Простий аукціон передбачає конкуренцію або продавців, або покупців. Подвійний же - це наявність конкуренції між продавцями та покупцями одночасно. Подвійний аукціон - це збільшення пропозиції покупців, що зустрічається з пропозицією продавців, що знижується. Коли пропозиції цін покупця та продавця збігаються. укладається угода.

Безперервний аукціон як різновидність форми подвійного (типу "натовп" або "вигуків"), коли брокери збираються біля маклера, який веде торги і лише оголошує товар, а потім проводять самостійно торг: вигукують ціни (котирування) і відшукують контрагента. Один покупець може укласти з різними продавцями угоди за різними цінами.

В світовій практиці біржової торгівлі знаходять примінення всі типи аукціонів, від англійського до подвійного, а також до безперервного. Технологія і організація біржової торгівлі на товарних біржах нашої країни побудована за типом англійського аукціону, в той час, як більшість американських і європейських бірж віддають перевагу подвійним аукціонам та безперервним.

Специфіка біржового ринку полягає в тому, що основна робота, яка визначає успіх і ефективність біржової торгівлі, проводиться за межами біржі. Це вивчення брокерами реального ринку, попиту і пропозиції на ньому, пошук продавців, з’ясування їх потреб, узгодження з ними угоди купівлі-продажу й укладання угод (договорів, доручень).

Підготовка біржових торгів починається з представлення брокерськими конторами і фірмами в інформаційно-довідковий відділ біржі офіційних письмових заяв за встановленою формою на продаж чи купівлю товару.

Згідно затвердженої форми брокерські контори у відповідності з біржовими правилами, подають заявку на біржу, після чого вона реєструються і вводиться в банк даних біржі. Такі заяви грунтуються на договорах-дорученнях, укладених брокерськими фірмами (конторами) зі своїми клієнтами. Заява може бути передана в інформаційно-довідковий відділ біржі представником (брокером) фірми безпосередньо чи по біржовому інформаційному каналу. Кількість товарів в одній заявці регламентується правилами біржової торгівлі.

Одержані біржею від брокерів заяви, що надійшли в її інформаційно-довідковий відділ в обумовлений строк, після їх реєстрації узагальнюються в інформаційному листі за видом товарів, виставлених на торги на майбутній день. Такі листи рекомендованих на торги товарів попередньо роздаються брокерам, розміщуються на стендах у торгівельному залі біржі та в її офісі, а також розсилаються по біржовим інформаційним каналам, в т. ч. по електронній пошті, брокерським фірмам і тим фірмам (підприємствам), які купують у біржі інформацію чи займаються її платним розповсюдженням.

У заявах та інформаційному біржовому листі не вказується продавець чи покупець товару (це становить комерційну тайну біржових угод), а лише номер брокерської контори, яка подала заяву.

Якщо товар не продано на кількох торгах і брокер не зняв його з продажу, правила біржової торгівлі можуть передбачати виведення такої заяви з біржового інформаційного каналу без згоди брокера після визначеної кількості торгів з участю вказаного в ній товару (наприклад, після 8 торгів).

Час проведення торгів суворо лімітований і встановлюється Біржовим комітетом. Самі торги на біржах проводяться звичайно два рази в день, як правило з завчасно встановленою тривалістю біржової сесії. В процесі торгової сесії часто робиться перерва (5-10 хвилин). Враховуючи «в’ялий» період в розвитку біржового ринку України, торги на більшості вітчизняних бірж відбуваються раз або два рази на тиждень.

Угоди по кожному товару відбуваються в окремих операційних залах. Іноді операційний зал розділений на спеціалізовані секції, де відбуваються угоди на визначені товари і їх групи. У операційному залі торгівля ведеться як мінімум по чотирьох секціях. Такий порядок характерний для бірж США. Кількість секцій визначається керівництвом біржі в залежності від номенклатури товарів, якими здійснюється торгівля. На західноєвропейських біржах, як правило, для кожного товару виділяється окремий зал або кімната.

На біржах США спеціалізовані секції називаються ямами. Це піднята восьмикутна платформа зі сходинками вниз до рівня операційного залу. Таке розташування дозволяє всім покупцям і продавцям бачити один одного. Кількість сходинок у ямі відповідає числу місяців, по яких ведеться торгівля контрактами, при цьому верхня сходинка виділяється для найближчої позиції, а нижня – для самої дальньої позиції, по якій, як правило, заключається менше угод. У ямі торговці розташовуються в залежності від місяця постачання, по якому вони ведуть торгівлю, тим самим торговець, що зайняв у ямі визначене місце, уже повідомив своїм колегам, по якому товарі і з яким місяцем постачання він збирається здійснювати операції.

Вхід в ту частину залу, де проводяться торги, дуже обмежений. Як правило, тут можуть знаходитись лише брокери (учасники біржових торгів) та їх помічники.

Брокер (помічник брокера) зобов'язаний знаходитись біля біржового кільця в момент оголошення його пропозиції на торги біржовим маклером. Його відсутність у цей момент розцінюється як неявка на торг, і запропонований ним товар знімається з торгів, які проводяться в цей біржовий день, а до брокера застосовуються санкції (його брокерська контора відшкодовує витрати біржі, пов'язані з підготовкою торгів по даній пропозиції).

Веде торг біржовий маклер (з помічниками), які сидять у біржовому кільці. Про початок біржового торгу повідомляється потрійним звуковим сигналом.

На біржах, де встановлене інформаційне табло, товари, виставлені на торги і включені в інформаційний лист, послідовно (по три позиції) висвічуються на табло. По кожній позиції повідомляється її номер, номер брокера-продавця, найменування товару, ціна пропозиції, умови розрахунків. Інформаційне табло в операційному залі, звичайно розташоване в центрі так, щоб кожний учасник торгів в будь-який момент міг одержати необхідну інформацію про угоди біржового дня. На це табло постійно надходить інформація з реєстраційного бюро, інформаційної служби і від учасників торгів.

На більшості бірж світу табло показує також інформацію з угод з рештою товарів, що торгуються даною біржею, ціни угод на інших товарних, фондових і валютних біржах, а також різноманітні поточні повідомлення (політичні події, погода, страйки, ціни при продажах за наявні, відвантаження товару і т. д.).

На біржах, де відсутнє інформаційне табло, торги здійснюються з голосу, тобто маклер біржі почергово виголошує пропозиції на продаж товару.

Під час оголошення біржовим маклером товару брокер-продавець і брокер-покупець, які виявили інтерес до оголошеної позиції, з допомогою голосу і професійних жестів протягом 30 секунд домовляються про угоду. Досягнуте в ході прилюдної дискусії усне погодження брокерів фіксується біржовим маклером (він оголошує про це погодження та його деталі) і є підставою для укладання біржової угоди.

Зафіксоване біржовим маклером усне погодження між брокером-продавцем і брокером-покупцем оформляється та реєструється на біржі відповідно до правил біржової торгівлі.

Угода вважається біржовою, якщо вона представлена до реєстрації і зареєстрована на біржі не пізніше наступного за днем укладання угоди дня і є дійсною з моменту реєстрації на біржі.

Тема 8. Організація брокерської діяльності

Вся біржова торгівля здійснюється на біржі брокерськими конторами і незалежними брокерами. Брокерська контора – підприємство з правами юридичної особи, створене іншим підприємством, членом біржі. Як правило, на товарних біржах країни кожний її член відкриває свою брокерську контору незалежно від величини внесеного ним паю до статутного фонду. Крім того до брокерської контори можуть бути віднесені юридичні особи, які заключили угоду з біржею про придбання права на використання біржового місця.

До штату брокерської контори входять: керівник, брокери та необхідний технічний персонал. Керівник брокерської контори та брокери призначаються членом біржі, який заснував брокерську контору. Кількість персоналу, що працює на біржовому ринку визначає член біржі, що заснував брокерську контору, виходячи з обсягів біржового обороту.

Основними функціями брокера є:

а) прийняття відповідних доручень від клієнтів бірж на посередництво при купівлі або продажу товарів;

б) забезпечення при необхідності попереднього контракту клієнта з контрагентом по майбутній біржовій угоді;

в) укладання у процесі публічних торгів угод з реальним товаром і на строк від імені своїх клієнтів і за їх рахунок, документальне їх оформлення і реєстрація;

г) надання клієнтам на їх прохання додаткових послуг, зв’язаних із здійсненням укладеної біржової угоди (якщо ці послуги входять в номенклатуру послуг, які надаються брокерською конторою на даній товарній біржі);

д) консультації клієнтам з питань якісної характеристики і конкурентоспроможності окремих товарів, поточної біржової кон’юнктури і котирування цін на біржі;

є) надання, за вимогою клієнта, звіту про всі проведені від його імені біржові угоди і операції.

Оплата праці брокера здійснюється, в основному, по відрядно – преміальній системі, а її джерелом є розмір комісійної винагороди (“процент”, “куртаж”) за здійснену угоду. “Куртаж” носить разовий характер по кожній біржовій угоді, а її розмір на наших ТБ (по угодах з реальним товаром) коливається в межах 2 – 6% від суми угоди.

В практиці діяльності ТБ розрізняють такі основні групи брокерів:

а) офісний брокер, який приймає замовлення від клієнтів на укладання біржових угод і організовує їх виконання на біржі;

б) брокер в біржовому кільці (“в ямі”, “на полу”), який укладає угоди в процесі торгів.

У практиці вітчизняної біржової торгівлі між брокерською фірмою (конторою) та її клієнтом переважає укладання і оформлення таких основних документів:

- угода на брокерське обслуговування;

- угода-доручення клієнта брокерської фірми (контори) на здійснення біржової угоди;

- звіт брокера (брокерської фірми, контори) клієнту про виконану роботу, згідно з дорученням.

По ціні угоди в біржовій практиці використовуються такі види доручень клієнта:

а) доручення "обмежені ціною" означають ціну купівлі або продажу товару (ф’ючерсного контракту), за якою повинне бути виконаним замовлення клієнта в більш вигідному для його варіанті. Наприклад, якщо клієнт обмежив ціну купівлі товару в межах 100 гри. за одиницю, то брокер не має права перевищити цю межу, як би не склалась біржова кон’юнктура на поточних торгах. Якщо купити товар за такою ціною на торгах не вдалось, замовлення клієнта залишається невиконаним.

6) доручення "за найкращою ціною" за "ринковою ціною" означає необхідність негайного виконання замовлення на купівлю або продаж за найбільш вигідною для клієнта ціною, яка пропонується в даний момент на торгах. Так, якщо на торгах товар пропонується продавцями по ціні 100 грн. За одиницю, але в процесі торгів один з них знижує ціну до 90 грн., брокер, виходячи з доручення клієнта, повинен негайно укласти угоду;

в) доручення "за останньою ціною означає необхідність ви­конання замовлення на купівлю або продажу товару за останньою ціною пропозиції або попиту на даний товар протягом даних торгів. Так як на біржі один і той же товар пропонується до продажу (або до купівлі) різними продавцями (покупцями), тобто вигідність того, що при низькій біржовій активності торгів останні об’явлені продавці (покупці) знизять ціни пропозиції (підвищать ціни попиту) на даний товар. В цьому випадку доручення клієнта буде виконане з вигодою для нього. Але воно повинне бути виконане брокером навіть у тому випадку, якщо останні ціни пропо­зиції або попиту залишається незмінними;

г) доручення "при досягненні певного біржового курсу цін" означає необхідність негайного виконання замовлення на попит. Цей рівень може бути визначеним в абсолютному розмірі (в грн.) або відносною величиною (наприклад при зниженні ціни пропозиції на 10%).

д) доручення "за поточною біржовою ціною" означає, що товар повинен бути купленим або проданий по тій реальній біржовій ціні, яка склалась на даних торгах. Таке доручення клієнта вимагає обов’язкового виконання замовлення клієнта;

е) “доручення на розсуд брокера" означає, що клієнт повністю довіряє визначення ціни пропозиції попиту обслуговуючому його брокеру. Якщо біржова кон’юнктура на торгах склалася несприятливою для виконання замовлення клієнта, то брокер може на свій розсуд перенести його виконання на слідуючі торги (якщо він очікує на них більш сприятливої біржової кон’юнктури).

За періодом виконання угоди в біржовій діяльності використовуються такі доручення клієнтів:

а) "відкрите доручення" діє до моменту виконання замовлен­ня клієнта, на покупку або продажу товару або до його відміни. Таке доручення дається брокеру в тик випадках, коли товар, передбачений для покупки, досить рідко попадав на біржу і пропонується на торгах. Воно може бути виданим також клієнтом-продавцем товару, який хоче одержати за нього досить високу ціну і в очікуванні сприятливої біржової кон’юнктури не має фінансових ускладнень. Слід, проте пам’ятати, що зберігання товару на біржі або на окладі продавця вимагав додаткових витрат, а висока ціна в майбутньому періоді може складатися під впливом інфляції, а не сприятливої біржової кон’юнктури. В цьому випадку продавець не досягає реальної вигоди.

б) доручення "обмежене часом" вказує конкретний період часу, протягом якого замовлення клієнта на купівлю або продажу товару слід виконати. Різновидами такого виду доручення є більш конкретизоване по строках: "доручення на день" (діє лише протягом одних торгів); "доручення на тиждень"; "доручення на місяць" тощо. Якщо протягом означеного клієнтом часу замовлення бро­кером не виконане, воно анулюється;

в) доручення "виконати або анулювати" означає, що брокеру пропонується лише один раз запропонувати товар до продажу або купівлі за передбаченою клієнтом ціною. Якщо доручення не виконане брокером негайно, воно автоматично анулюється. Така ситуація виникає на торгах, коли товар попередньо не був повідомленим до продажу або купівлю з'явилась уже безпосередньо під час торгів (про це учасникам торгів повідомляється через інформаційне табло)

Тема 9. Біржові угоди та їх види

Кінцевою метою торгів на біржі є укладення угоди між продавцями і покупцями. Біржова угода - це угода про взаємну передачу прав і обов'язків у відношенні біржового товару, допущеного до торгівлі на біржі, що знаходить втілення у біржовому договорі (контракті), укладеному учасниками біржової торгівлі.

По угодах, укладених на біржах обов'язковому оголошенню підлягають три її характеристики - найменування купленого товару, його кількість і ціна. Інші умови угоди можуть не оголошуватися оскільки вони складають комерційну таємницю.

Біржові угоди класифікуються за певними видами ознаках. Однією з головних ознак, що характеризує біржову угоду є об'єкт торгу, що може бути представлений як реальний товар, так і в якості контракту, що надає право на володіння цим товаром. Відповідно до вказаної ознаки біржові угоди прийнято поділяти на дві групи:

• угоди з реальним товаром;

• угоди без реального товару.

Розвиток біржової торгівлі починався саме з угод із реальним товаром, метою яких було постачання реально існуючого товару. В процесі свого розвитку біржовий ринок виробив своєрідний механізм, що дозволяє укладати угоди у відсутності товару на товар, який лише буде вироблений у майбутньому і реальне постачання якого буде здійснюватися не на біржовому, а на так названому наявному (реальному) ринку.

На сучасних біржах України в основному заключаються угоди з реальним товаром, що мають декілька різновидів.

Найпростішою угодою із реальним товаром вважаються угоди з негайним постачанням (із коротким терміном постачання - спот). Угодами на наявний товар називаються такі угоди, що укладаються на товар, який:

· знаходиться під час торгу на території біржі в належних їй складах;

· очікуваний до прибуття на біржу в день торгу до закінчення біржових зборів;

· знаходиться на момент укладення угоди в русі;

· не відвантажений або готовий до відвантаження товар, що знаходиться на складі продавця.

Відповідно до законодавства України, угоди з наявним товаром можуть здійснюватися на основі попереднього огляду товару (по зовнішньому вигляду за даними біржової або незалежної експертизи) і без попереднього огляду (по зразках, стандартах, обумовленій середній або мінімальній якості товару).

Метою угод із негайним постачанням (коротким терміном постачання) є фізичний перехід товару від продавця до покупця на умовах, передбачених у договорі купівлі-продажу.

Оплата товару може провадитися як у момент передачі товару, так і відповідно до домовленості (передоплата або оплата після одержання товару). Виконання угоди починається з моменту її укладення, що унеможливлює біржову гру на зміні ціни. Тому ці угоди вважають найбільш надійними. За умовами договору постачання може здійснюватися від 1 до 5 днів. При укладенні таких угод звертають увагу на розподіл витрат по збереженню товару на складі біржі. Мається на увазі, що до укладення угоди витрати по збереженню оплачує продавець, а після підписання угоди - покупець.

Другим різновидом угод із реальним товаром є форвардні або термінові контракти, тобто взаємна передача прав і обов'язків у відношенні реального товару з відстроченим терміном постачання. Така угода оформляється договором постачання. Вона полягає в тому, що продавець зобов'язується поставити (передати у власність) закуплені товари покупцю в термін, оговорений в договорі (контракті). В свою чергу, покупець зобов'язується прийняти й здійснити оплату за придбаний товар на умовах і цінах задекларованих в контракті. Особливою рисою термінових угод є те, що момент прийняття зобов'язань не співпадає з моментом їх виконання. Крім того, об'єктом таких угод може виступати як наявний товар, так і товар, що буде вироблений до терміну, установленому договором.

В цій ситуації важливим є і те, що здійснення купівлі-продажу товару, який ще буде вироблений дозволяє учасникам торгів завчасно планувати свій прибуток. Для продавця реального товару форвардні операції дозволяють завчасно зафіксувати ціну і покрити свої витрати на виробництво, а покупець гарантований від ризику підвищення ціни і, крім того економить витрати на зберігання товарів.

До позитивних особливостей форвардних контрактів необхідно віднести і те, що виконання контракту на протязі обумовленого терміну дає можливість здійснювати спекулятивні операції з ними, що в свою чергу призводить до розширення ємкості ринку, стабілізації ціноутворюючих факторів, зменшення витрат від зміни ціни. В зв’язку з відстроченим терміном поставки товару стає можливим здійснювати спекулятивні операції на різниці цін при угодах на спот і форвард. При цьому стратегія гри залежить від ситуації з цінами на цих ринках.

По мірі розвитку біржового ринку він почав втрачати своє первинне призначення організованого ринку реалізації реального товару, що поступово переміщався в позабіржову торгівлю. В біржовому ринку виробники і споживачі почали шукати передусім захист від непередбачуваних змін цін на товари, уникнення ризику від здійснення операцій та прогнозованого ціноутворення.

Вирішення цих проблем відбувалося в двох напрямках. З одного боку біржі почали створювати страхові, гарантійні запаси біржових товарів; з другого боку широкий розвиток одержало впровадження механізму перепродажу раніше укладених біржових контрактів, який дозволяв продавцю або покупцю замість відмови від виконання біржового контракту продати своє договірне зобов’язання або купити нове. В результаті запровадження цього привело до обігу біржових контрактів як самостійних об’єктів біржової торгівлі. Таким чином виникли ф’ючерсні контракти.

Ф’ючерсний контракт – це стандартизована угода на купівлю або продаж конкретного товару, в конкретне місце і час в майбутньому за ціною, встановленою на біржових торгах.

Особливою ознакою ф’ючерсного контракту є повна стандартизація всіх його параметрів, за виключенням ціни, що утворюється шляхом попиту і пропозиції. Стандартизація ф’ючерсного контракту означає уніфікацію таких його умов, як споживча вартість товару, базисна якість і розмір доплат за відхилення від неї, умови і термін поставки, форма оплати, санкції за порушення умов контракту, порядок арбітражу тощо. Кожний контракт представлений двома сторонами: покупець і продавець. Покупець ф’ючерсного контракту називається стороною, що має довгу позицію, а продавець – стороною, що має коротку позицію.

Операції по ф’ючерсних контрактах діляться на “відкриття” і “закриття” або ліквідація позиції. Перша купівля або продаж ф’ючерсного контракту означає відкриття позиції для продавця чи покупця.

Ф’ючерсні угоди не передбачають обов’язкову поставку товару в термін, обумовлений контрактом. Такі контракти можна ліквідувати шляхом укладання зустрічної угоди на рівну кількість товару з таким же самим місцем поставки. В іншому випадку продавцю необхідно виконувати свої зобов’язання шляхом поставки товару покупцю.

Суть ф’ючерсної торгівлі полягає в отриманні доходу за рахунок різниці між ціною куплених і проданих контрактів. Для спрощення обігу кожний ф’ючерсний контракт має стандартну, встановлену біржею, кількість товару, що називається одиницею контракту.

Важливим показником у ф’ючерсному контракті є якість товару. Для стандартизації цього показника у ф’ючерсних контрактах, на відміну від ринку наявного товару, де зустрічається велика кількість сортів одного товару, в ньому декларується окремий сорт цього товару.

Одною із суттєвих характеристик ф’ючерсного контракту є тривалість його дії, тобто періоду від відкриття торгівлі контрактом до закінчення. В цілому цей період задекларований на різних біржах по різному, але в середньому торгівля відкривається за 12-24 місяці до закінчення терміну контракту. На сільськогосподарські товари він обмежується в рамках 6-8 місяців.

Різниця в вартості контракту на момент його укладення і ліквідації складає або прибуток учасника, або збиток.

На початку 90-х років в практику біржової торгівлі почали впроваджуватися опціони на ф’ючерсні контракти.

Відмінною їх особливістю від ф’ючерсних угод є те, що об’єктом угод стає зобов’язання (право) купити або продати деяке число контрактів по заданій ціні протягом обговореного терміну в майбутньому з правом відмови від такої покупки чи продажу.

По техніці виконання опціони бувають:

- з правом покупки або на покупку;

- з правом продажу або на продажу;

Опціон на продажу дає його покупцю право, але не обов’язок, продати контракт по відповідній ціні протягом терміну дії цього опціону.

Опціон на купівлю дає покупцю опціону право, але не обов’язок, купити контракт за спеціальною ціною в будь-який час протягом терміну дії опціону.

Покупець опціону має декілька варіантів щодо опціону, який він утримує. Він може ліквідувати свою опціонну позицію шляхом продажу такого ж самого опціону в будь-який час до настання терміну опціону. Він може дозволити наступити терміну дії опціону або запропонувати на продаж свій опціон.

Опціонна премія – сума грошей, яку сплачує покупець опціону продавцю за право гарантії, що діє в опціоні.

Тема 10. Економічний механізм біржової торгівлі

Спекулянтами називаються учасники ф’ючерсних операцій, які не мають зацікавленості у відповідному спотовому ринку, але ведуть торгівлю ф’ючерсами з надією отримати прибуток, внаслідок правильного передбачення цін.

Спекулянти приймають ризик хеджерів на себе. Спекулянти сприяють підвищенню ліквідності ринку, тобто створюють такий ринок, що дозволяє швидко продавати і швидко купувати. У той же час прихід спекулянтів, збільшуючи число учасників операцій, сприяє конкуренції, а в результаті і більш ефективному виявленню об’єктивної ціни. Діяльність спекулянтів сприяє відносній стабільності ринку і в цілому усуває різкі перепади цін. Купуючи ф’ючерсні контракти по низьким цінам спекулянти сприяють збільшенню попиту, що веде до збільшення ціни. Продаж спекулянтами ф’ючерсних контрактів по високих цінах знижує попит і, отже, ціни. Тому різкі коливання цін пом’якшуються спекулятивною діяльністю.

Спекулянти, що здійснюють продаж ф’ючерсних контрактів із метою їхнього наступного викупу по більш низькій ціні, називаються “ведмедями”.

Спекулянти, що здійснюють покупку ф’ючерсних контрактів із метою їхнього наступного продажу по більш високій ціні, називаються “биками”.

Операції по страхуванню цінового ризику за допомогою торгівлі ф’ючерсними контрактами називається хеджуванням.

Хеджування зароджувалося з торгівлі сільськогосподарською продукцією, але з часом, його стали застосовувати і при торгівлі фінансовими інструментами, такими як курси валют, цінні папери.

Хеджерами являються учасники ринку, котрі використовують ф’ючерси і опціони для зменшення ризику цінових коливань. Учасник ринку може вважатися хеджером лише тоді, коли його дії базуються на двох принципових моментах, а саме: присутність на ринку наявного товару, зацікавленість в зменшенні ризику.

Хеджування допомагає захистити наявну ціну, оскільки в майбутньому наявна ціна і ф’ючерсна ціна будуть зростати чи падати разом. Якщо на наявному ринку ціна падає, ф’ючерсна ціна також буде падати. Коли виробник реально продає зерно на наявному ринку за нижчою ціною і несе певні збитки, він відшкодовує їх в майбутньому таким же прибутком на операції з ф’ючерсними контрактами, що були раніше ним продані за більш високу ціну, а тепер купуються назад за нижчу ціну.

Існує два види хеджування – хеджування продажем і хеджування купівлею.

Хеджування забезпечує цілу низку позитивних елементів:

Відбувається суттєве зниження цінового ризику при торгівлі товарами або фінансовими інструментами. Хеджування підвищує фінансову стабільність бізнесу, мінімізує коливання прибутку, викликане змінами цін на сировину, відсоткові ставки або курси валют. Хеджування не пересікається із звичайними операціями і дозволяє забезпечити постійний захист ціни без необхідності змінювати політику запасів ресурсів. Забезпечує велику передбачуваність в плануванні, тому що ф’ючерсні контракти існують для поставки в майбутньому на багато місяців вперед, що дає змогу чітко планувати діяльність на перед. Хеджування полегшує фінансування операцій. В бізнесі прийнято надавати в забезпечення позики запаси товарів і хеджування відіграє суттєву роль в визначенні обсягів такого кредитування. Хеджування забезпечує можливість утаємничувати присутність на ринку відомих компаній через анонімність біржових операцій.

До проблемних моментів можна віднести і лімітування цін на ф’ючерсних біржах, що може створювати складності хеджеру при відкритті або закритті позиції в певні дні із-за викривлення співвідношення цін реального ринку і ф’ючерсних котировок.

І накінець, якщо хеджер здійснює свої операції на декількох біржах, то йому необхідно дуже прискіпливо вивчати правила торгівлі кожної біржі, тому що не дивлячись на загальні принципи побудови біржової торгівлі, кожна біржа визначає особливості своїх правил і регламенту.

Біржовий кліринг – це залік взаємних вимог і зобов’язань між учасниками біржової торгівлі, заснований на встановленні того, хто, що, кому й у який термін винний.

У самому узагальненому виді можна виділити такі основні функції біржового клірингу і розрахунків:

- забезпечення процесу реєстрації укладених біржових угод (передача й одержання інформації про угоди, її перевірка і підтвердження, реєстрація і тд.);

- врахування зареєстрованих угод (по видах ринку, учасниках, термінах виконання і т.д.);

- залік взаємних зобов'язань і платежів учасників біржового ринку;

- гарантійне забезпечення біржових угод (у різноманітних формах);

- організація грошових розрахунків;

- забезпечення постачання біржового товару по укладеній біржовій угоді.

При торгівлі спотовими та форвардними контрактами, як правило, для гарантій виконання угод від покупця вимагається підтвердження наявності на рахунку вільних коштів для закупівлі товару чи гарантії оплати банком, та інше, що регламентується на кожній біржі правилами біржової торгівлі.

По спотових угодах переказ коштів на користь продавця здійснюється біржею на рахунок останнього після надання покупцям акта прийому-передачі товару, але не пізніше 10 робочих днів після підписання угоди. В разі відсутності на біржі зазначеного вище акта, кошти на рахунок продавця переказуються тільки за письмовою згодою на це покупця.

По форвардних угодах сума авансового платежу перераховується біржі на рахунок продавця протягом 2 робочих днів після зарахування відповідної суми на рахунок біржі. Решта суми форвардної угоди перераховується покупцем на рахунок біржі протягом 8 робочих днів після підписання акту прийому-передачі. Біржа протягом 2 робочих днів перераховує кошти, що надійшли, на рахунок продавця.

Існують дві головні особливості розрахунково-клірингового процесу на ринку ф'ючерсних угод:

- розрахункова палата стає стороною кожного укладеного і зареєстрованого на біржі ф'ючерсного контракту;

- розрахункова палата є гарантом виконання укладених угод - через механізм маржових зборів (застав).

Дата добавления: 2014-01-04