Властиві обмеження аудиту в контексті шахрайства

Шахрайство та помилки: поняття, види, класифікація та характеристика

Викривлення у фінансових звітах можуть виникати внаслідок шахрайства або помилки.

Помилка – ненавмисне викривлення інформації у фінансовій звітності, включаючи пропуск загальної суми або розкриття.

Основні види помилок класифікуються за 2 групами:

1. Помилки у ведені обліку: відсутність облік; випадові помилки.

2. Помилки що повторюються: помилки, пов’язані із незнанням правил ведення бухгалтерського обліку; помилки, пов’язані із незнанням законодавства; помилки, пов’язані із незнанням правових основ фінансово-господарських операцій.

Шахрайство – навмисні дії однієї або декількох осіб серед управлінського та найвищого управлінського персоналу, найманих працівників або третіх сторін, які використовують обман, щоб отримати нечесні або незаконні переваги.

Аудитор розглядає випадки шахрайства, що належать до двох типів навмисних викривлень: викривлення, які є результатом неправдивої фінансової звітності; викривлення, які є результатом незаконного привласнення активів.

Шахрайство й помилка різняться навмисністю і ненавмисністю дій, що спричинили викривлення фінансової звітності. На відміну від помилки, шахрайство є навмисною дією, що, як правило, супроводжується свідомим приховуванням фактів.

Маніпуляція обліковими записами — зумисне використання неправильних (некоректних) бухгалтерських проводок або сторнуючих записів з метою перекручення даних обліку і звітності.

Фальсифікація бухгалтерських документів і записів — оформлення наперед неправильних або фальсифікованих документів бухгалтерського обліку і записів у реєстрах бухгалтерського обліку.

Невідповідне відображення записів у реєстрах обліку — ненавмисне або навмисне відображення фінансової інформації в системі рахунків у неповному обсязі, в оцінці, яка відрізняється від прийнятих норм, і т. ін.

Незвичайні операції — угоди і господарчі операції, платежі, котрі, на розсуд аудитора, зайві, недоречні або надмірні за певних обставин.

У міжнародній практиці часто використовують термін некоректність, який охоплює усі види порушень чинного законодавства (включаючи шахрайство), незаконні дії та помилки, так як кваліфікація вчинків, виходячи із принципу презумпції невинності, може бути визначена тільки судом.

Властиві обмеження аудиту створюють невід’ємний ризик того, що деякі суттєві викривлення фінансових звітів не будуть виявлені, навіть при належному плануванні і здійснення аудиту відповідно до МСА. Аудит не гарантує виявлення всіх суттєвих викривлень через такі фактори, як використання суджень, тестувань, обмеження, властиві внутрішньому контролю, а також через те, що більшість доказів, доступних аудитору, є радше переконливими, ніж остаточними. Унаслідок цього аудитор може отримати лише обґрунтовану впевненість, що суттєвість викривлення у фінансових звітах будуть виявлені.

Ризик не виявлення суттєвих викривлень, спричинених шахрайством, є вищим за ризик не виявлення суттєвих викривлень, спричинених помилкою, оскільки для шахрайства можуть використовуватися досить складні й ретельно організовані схеми приховування, такі як підробка, навмисний пропуск операцій або неправильне тлумачення інформації аудитору. Виявити такі спроби приховування може бути ще складніше, якщо вони супроводжуються змовою. Змова може змусити аудитора повірити, що докази є переконливими, тоді як насправді вони є хибними.

Ризик не виявлення аудитором суттєвих викривлень унаслідок шахрайства управлінського персоналу є вищий, ніж у наслідок шахрайства працівників. Оскільки управлінський персонал займає посади, які дають їм можливість діяти в супереч формально встановленим процедурам контролю. Певні рівні управлінського персоналу можуть користуватися своїм становищем, яке дає їм змогу обходити процедури контролю, створені, щоб запобігти неаналогічним шахрайствам з боку інших працівників. Користуючись своїм становищем на підприємстві, управлінський персонал має змогу спонукати працівників здійснювати певної дії або може вимагати від них допомоги у скоєні шахрайств, не повідомляючи працівникам про це.

Аудиторська думка щодо фінансових звітів базується на принципі обґрунтованої впевненості. Отже, аудитор не гарантує, що аудит виявить суттєві викривлення від шахрайства або від помилки. Тому, якщо в майбутньому виявлять суттєві викривлення фінансових звітів у результаті шахрайства або помилки, то це само по собі не свідчить про: Неотримання аудитором обґрунтованої впевненості; Належне планування, виконання чи судження; Відсутність професійної компетентності та належної уваги; Невідповідність МСА.

Дата добавления: 2014-01-04