Загальні відомості. Класифікація

Тема 4.Підприємства з виробництва будівельних сумішей.

Основні властивості нафтових бітумів

Тип і марка бітуму	Температура роз'якшення не нижче, ^0С	Пенетрація в 0,1 мм	Розтяг при 25 ^0С не менше, см
при 25 ^0С	при 0 ^0С
Дорожній в'язкий БНД 200/300 БНД 130/200 БНД 90/130 БНД 60/90 БНД 40/60		201…300 131…200 91…130 61…90 40…60		—
Будівельний БН 50/50 БН 70/30 БН 90/10		41…60 21…40 5…20	— — —

Дьогті як будівельні в'яжучі речовини використовують в значно меншій мірі ніж бітуми. Це викликано низьким інтервалом термостабільності, підвищеною здатністю до старіння, дефіцитністю дьогтьових продуктів, що використовуються як цінна хімічна сировина, токсичність.

До дьогтів відносять конденсовані продукти деструктивної (без доступу повітря) перегонки твердого палива та нафти.

Найбільш розповсюдженні кам’яновугільні дьогті. При переробці кам’яного вугілля отримують кокс, коксовий газ, бензол, аміак і кам’яновугільну смолу – “сірий дьоготь”. При розробці сирого дьогтю дістають аміачну воду, масла та твердий залишок – пек. В будівництві використовують переважно відігнані чи складені кам’яновугільні дьогті. Відігнані дьогті отримують очисткою сирого дьогтю від води та інших легких речовин, складені – при з’єднані пеків з дьогтьовими маслами.

Запитання для самоконтролю.

1. Які матеріали називаються будівельними в'яжучими речовинами?

2. Які ознаки покладенні в основу класифікації в'яжучих речовин?

3. Які в'яжучі речовини відносяться до повітряних?

4. Які в'яжучі речовини відносяться до гідравлічних?

5. Що називається гіпсовими в'яжучими речовинами?

6. В яких апаратах та при яких температурах виконується термообробка гіпсового каменю? Переваги, недоліки.

7. Із яких сировинних матеріалів виготовляється повітряне будівельне вапно?

8. В яких апаратах та при яких температурах виготовляється повітряне будівельне вапно? Переваги, недоліки.

9. Із якої сировини виготовляється гідравлічне вапно? Застосування, властивості.

10. Із яких сировинних матеріалів виготовляється портландцемент?

11. Із яких технологічних операцій складається виробництво портландцементу?

12. Які існують способи виробництва портландцементу? Переваги, недоліки.

13. Які речовини відносяться до органічних в'яжучих? Їх властивості.

14. Технологічні процеси отримання бітуму. Призначення.

Бетон – це штучний кам’яний матеріал, отриманий в результаті твердіння раціонально підібраної суміші в’яжучого, заповнювачів, води та необхідних добавок. Суміш цих матеріалів до їх твердіння називають бетонною сумішшю.

Найбільш поширеними в усіх галузях будівництва є цементні бетони, які володіють комплексом цінних технічних властивостей – здатністю твердіти та набирати міцність як на повітрі, так і у воді, стійкістю до багатьох агресивних навантажень, придатністю до виготовлення різних по формі та призначенню конструкцій та споруд. Широке використання бетонів у будівництві пояснюється можливістю використання в них до 85...80% від маси дешевих місцевих заповнювачів.

Бетони класифікують за наступними ознаками: основному призначенню, виду в’яжучого, виду заповнювачів, структурі, середній густині.

Залежно від основного призначення бетони поділяють на конструкційні та спеціальні (гідротехнічні, жаростійкі, радіаційно-захисні, хімічно стійкі, теплоізоляційні та ін.).

До конструкційних належать бетони несучих та огороджувальних конструкцій будівель та споруд. До них пред’являють вимоги, що характеризують їх механічні, а у деяких випадках і інші властивості. До спеціальних відносять бетони, до яких пред’являють особливі вимоги у відповідності з умовами експлуатаціїї конструкцій та виробів.

Бетони виготовляють на основі цементних, вапняних, гіпсових та спеціальних в’яжучих. До групи бетонів на спеціальних в’яжучих входять бетони на полімерних, магнезіальних, фосфатних в’яжучих, рідкому склі.

Для отримання бетонів використовують щільні, пористі та спеціальні заповнювачі.

Бетони з густиною 1800…2500 мг/м³ називають важними, 500…1800 кг/м³ – легкими, понад 2500 кг/м³ – особливо важкими і менше 500 кг/м³ – особливо легкими.

Будівельно-технічні властивості бетонів залежать від вихідних компонентів та їх співвідношення в бетонній суміші.

Цемент є головним вихідним матеріалом для виготовлення бетону. При виборі цементу повинні враховуватися необхідні міцність бетону, агресивний вплив оточуючого середовища, конструктивні особливості виробів та умови проведення бетонних робіт.

Найбільш широко при виробництві бетону і залізобетонних конструкцій використовують портландцемент і портландцемент з мінеральними добавками М 400, 500, 550 і 600.

Воду для замішування бетонної суміші використовують звичайну для пиття, а також технічну зворотну із водойм, в які попадають промислові відходи, природну і мінералізовану. Водневий показник повинен бути не менше 4 і не більше 12,5.

В якості крупних заповнювачів використовують щільні та пористі заповнювачі.

До щільних належать заповнювачі з густиною зерен понад 2 г/см³. До пористих належать заповнювачі з густиною зерен до 2 г/см³. Їх використовують для отримання легких бетонів та розчинів, а тепло- та звукоізоляційних засипок. Пористі заповнювачі бувають природні, які одержують у вигляді піску та щебеню із пористих порід, та штучні (керамзит, аглопорит, шлакова пемза, гранульований шлак, та ін.). Необхідні властивості бетону при мінімально можливій витраті цементу і необхідному водоцементному відношенні забезпечуються вибором дрібного та крупного заповнювачів.

Дрібним заповнювачем служить пісок – природна або штучна мінеральна суміш зерен розміром від 5 до 0,15 мм. Найбільш розповсюдженими щільними дрібними заповнювачами є кварцові піски. Вони можуть бути використані для бетону практично всіх класів.

Вміст глинистих та пиловидних домішок формується залежно від виду заповнювача та призначення бетону.

Дата добавления: 2014-01-04