Розділ 2. Послуги перевезення як складова туристського продукту

2.1 Поняття ‟туризмˮ і ‟туристˮ

Подорож − переміщення людей у часі і просторі, а людина, що здійснює подорож, незалежно від цілей, напрямів і засобів пересування, часових проміжків, визначається як мандрівник.

Залежно від особливостей подорожі, мандрівник іменується пішоходом, наїзником, веслярем, яхтсменом, мореплавцем, космонавтом, бізнесменом, натуралістом тощо − відповідно до мети, напряму подорожі, виду, засобу пересування та інших характеристик, що мають суттєве або несуттєве значення.

Подорожі і туризм − нерозривно пов’язані поняття, які описують певний вид життєдіяльності людини, а саме: відпочинок, пасивну та активну розвагу, спорт, пізнання навколишнього світу, торгівлю, науку, лікування. При цьому завжди присутня характерна дія, що визначає і виокремлює подорож від інших сфер діяльності, − тимчасове переміщення людини до іншої місцевості, країни, континенту, відмінних від її звичайного місцезнаходження та проживання.

Для окремих індивідуумів, груп і народів подорож є постійним способом життя упродовж тривалого часу, що викликано кліматичними особливостями місцевості проживання або обставинами, до таких, наприклад, належать кочові племена: белуджі, бедуїни, цигани, біженці, вимушені переселенці та інші. Кочівники разом зі стадами тварин щорічно переміщаються до освоєних пасовищ, причому їх не зупиняють навіть межі держав. Белуджі постійно мігрують з Пакистану до Афганістану й назад згідно з зміною клімату і стану пасовищ для худоби. Багато хто подорожує у пошуках роботи. Тисячі сезонних сільськогосподарських робітників рухаються з місцевості до місцевості щорічно під час збору урожаю з півдня на північ США.

За певних умов організація та здійснення подорожі передбачає користування туристськими послугами, що надаються фахівцями з туризму і підприємствами туристської індустрії.

Туризм − це окремий вид подорожей, що відрізняється наявністю чітких відмежувань та певних характеристик.

Відомо безліч визначень туризму у понятійному сенсі, й, зрозуміло, людина, яка здійснює або бере участь у туристській подорожі, туристській поїздці, поході індивідуально або у групі, іменується туристом. На відміну від подорожей, туризм − це категорія, що випробовує потужний вплив економіки і політики, а також має дуалізм внутрішньої природи явища.

Туризм − це особливий масовий рід подорожей з чітко визначеною певною метою туризму, що здійснюється власне туристами, тобто діяльність самого туриста, і діяльність з організації та здійснення (супроводу) таких подорожей, тобто туристська діяльність. Ця діяльність здійснюється різними підприємствами індустрії туризму і суміжних галузей.

Розглянемо визначення понять ‟туризмˮ і ‟туристˮ.

Поняття ‟туризмˮ визначається як тимчасове переміщення людей з місця свого постійного проживання до іншої країни або іншої місцевості у межах своєї країни у вільний час з метою отримання задоволення та відпочинку, оздоровчих, лікувальних, гостьових, пізнавальних, релігійних або професійно-ділових цілях, без заняття оплачуваною працею з джерела відвідуваного місця.

Поняття ‟туристˮ визначається таким чином: споживач туру, туристських послуг або туристського продукту, тимчасовий відвідувач місцевості, населеного пункту, території або країни незалежно від громадянства, національності, статі, мови і релігії, який перебуває у цій місцевості не менше 24 годин та не більше дванадцяти місяців протягом календарного року; людина, яка знаходиться поза місцем свого проживання у межах своєї країни і здійснює щонайменше одну ночівлю у колективному або індивідуальному засобі розміщення; подорожуючий заради задоволення або з пізнавальними, лікувальними, діловими цілями і не займається при цьому у місці тимчасового перебування діяльністю, оплачуваною з місцевого джерела.

Зважаючи на вищенаведене визначення, чинник тимчасового переміщення з постійного місця проживання до іншої місцевості, країни (та повернення через встановлений проміжок часу) є центральним або обов’язковим. За відсутності чинника переміщення подорож та туризм не відбувається.

Туризм нерозривно пов’язаний з процесом організації перевезення і використання технічних засобів. Через визначення тривалості мінімального (24 години) і максимального (не більше 6 місяців підряд) термінів перебування у дестінації, критерію віддаленості місця постійного проживання, виникає необхідність інтенсифікації процесу переміщення або використання засобів ефективних перевезень.

До епохи науково-технічного прогресу у XIX і XX століттях подорожі тривали роками і навіть десятиліттями. Сучасні транспортні засоби дають людям можливість швидко долати гігантські відстані. На космічному кораблі Юрій Гагарін облетів навколо Землі за одну годину. Надзвуковий повітряний лайнер ‟Конкордˮ був здатний доставити туристів протягом декількох годин на будь-який континент. Швидкохідні пасажирські морські катамарани долають Атлантичний океан протягом двох діб. На автомобілі за 6 місяців можна без зусиль об’їхати усі континенти. Швидкісні залізничні потяги рухаються магістралями зі швидкістю до 350 км на годину.

Починаючи з епохи науково-технічного прогресу у сфері перевезень наступила ера туризму, причому не для одиниць і десятків, а для мільйонів жителів нашої планети. Найбільшої активності розвиток туризму досяг у другій половині XX століття саме зі створенням широкофюзеляжних повітряних пасажирських лайнерів, здатних здійснювати масштабні далекомагістральні перевезення на великі відстані і через океани.

Нині туризм став дійсно масовим явищем й у туристських подорожах щорічно беруть участь приблизно 700 млн. чоловік.

Враховуючи те, що на планеті Земля проживає 6,4 млрд. чоловік, вражає кількість подорожуючих. До галузі туризму залучається величезна кількість грошових ресурсів, створюється велика кількість робочих місць, туризм у багатьох країнах став важливою галуззю економіки і значно впливає на політику.

За даними Всесвітньої туристської організації (ВТО), у світі на галузь туризму припадає 8% експорту в цілому та 37% припадає на експорт туристських послуг.

ВТО оприлюднила дані з туристських відвідувань за 2004 рік. Згідно звіту, значно зросла популярність азіатських напрямів, які цього разу сильно потіснили багаторічних лідерів туристської індустрії, зокрема Італію. Уперше до десятки туристських напрямів увійшов Гонконг, а Китай зайняв четверте місце, що раніше належало Італії. Після епідемії атипової пневмонії Китай повністю відновився і показники відвідування туристів у 2004 році досягли абсолютного рекорду − 42 млн. відвідувань, яких країна ще не зазнавала. У Італії, навпаки, дослідниками зафіксовано більш ніж 6-відсотковий спад, а саме: число відвідувань склало лише 37,1 млн. чоловік.

Як і раніше, лідером з відвідування туристів, згідно з даними Всесвітньої туристської організації, є Франція. Ця країна є найбільш відвідуваною у світі. Так, у 2004 році у Франції зафіксовано 75,1 млн. відвідувань, що на 0,1% більше, ніж у 2003 році.

Згідно даних ВТО друге місце з відвідування туристів посідає Іспанія − 53,6 млн. відвідувань. Плин туристів у цій країні рівномірно зростає щороку приблизно на 5%. За Іспанією йдуть США − 46,1 млн. відвідувань туристів, що свідчить про відновлення привабливості Америки як туристського напряму після подій 11 вересня 2001 року. Порівняно з 2003 роком зростання відвідувань туристів цієї країни склало 12%. Аналіз даних ВТО свідчить про такі результати відвідування туристів країн світу: Великобританія − 28 млн. (+12%), Гонконг (Китай) − 22 млн. (+ 40%), Мексика − 20,6 млн., Німеччина − 20,1 млн. відвідувань.

За показниками прибутковості міжнародний туризм випереджає багато інших галузей.

Розглянемо визначення понять ‟ туристˮ та ‟ екскурсант ˮ.

Серед подорожуючих виокремлюють тих, хто подорожує з метою туризму. Встановлюється чинник дальності переміщення від місця постійного проживання та обмежується мінімальний і максимальний час подорожі, виключається зайнятість оплачуваною діяльністю з місцевого джерела. І саме ті індивідууми, які відповідають вказаним критеріям, надалі іменуються туристами.

Екскурсанти відрізняються від туристів лише тим, що не використовують ночівлю у місці відвідування. Цей принцип полягає в економічних мотивах. Формально, згідно з визначенням, турист, який відвідує місцевість протягом короткого проміжку часу з екскурсійними цілями, наприклад, для огляду пам’яток, не є туристом для цієї дестінації, оскільки не використовує ночівлю, але залишається туристом у регіоні прибуття з метою туризму.

Цей парадокс трансформації відвідувача з однієї категорії до іншої є економічним феноменом, що має найважливіше значення для туристської статистики і регіонального планування туристської діяльності. До категорії екскурсантів потрапляють місцеві жителі і подорожуючі, ті, хто виявив допитливість до пам’яток та інших об’єктів туристського інтересу.

Туристи із Санкт-Петербургу, які прибули на одноденну екскурсію до Великого Новгороду, належать до категорії екскурсантів, а туристи з Москви, які прибули до Новгороду з ночівлею, належать до категорії туристів, тому що Москва за критерієм тривалості перевезення маршрутом Москва-Великий Новгород-Москва знаходиться за межами екскурсійного дня.

Екстремальним і найдавнішим варіантом подорожі є подорож, що здійснюється пішки. На сьогодні піші маршрути складають чималу частку екскурсійних і туристських програм, проте на далеку відстань ходять пішки лише одиниці, наприклад, з метою бути занесеними до книги рекордів Гіннесса, бути згаданими у засобах масової інформації або задовольнити власне марнославство, а також з іншими цілями, віддаленими від класичних цілей туризму.

На сьогодні завдання туриста полягає у прибутті до місця або країни подорожі найкоротшим строком з метою подорожі туристським центром або регіоном за умови мінімізації часу переміщення. Виняток становлять круїзні маршрути, на яких власне переміщення складає частку туру, в умовах яких турист проживає і харчується на транспортному засобі (в автобусі, залізничному вагоні, на комфортабельному круїзному морському або річковому лайнері). Зазначимо також, що круїзна справа з точки зору туристської статистики має незначне відношення до туризму і тому міжнародні туристські стандарти зараховують круїзних пасажирів не до категорії туристів, а до категорії екскурсантів (одноденних відвідувачів).

Етап перевезення на міжнародних туристських маршрутах є досить нервовим для туриста. Зазвичай, маршрут туриста багаторазово супроводжується митними, прикордонними, фіскальними, санітарними формальностями, доглядом багажу, іноді особистим доглядом, що лякає, дратує туриста та заважає йому налаштуватися на бажаний відпочинок і процес отримання задоволення. До того ж, на цьому етапі існує певний дискомфорт, пов’язаний з перенесенням багажу, незручностями сидіння у транспорті, незвичними умовами (трясіння, підйом, зниження, гальмування, зміна динаміки руху, обмеженість), які часто викликають ускладнення через непереносимість зльоту і посадки, висоту та інші відчуття й наслідки, що несприятливо позначаються на стані самопочуття пасажира. Тому, зазвичай, турист прагне до мінімізації час переміщення на умовах надання певного комфорту, адекватного витратам. Отже, етап перевезення є неминучою реальністю та необхідністю, питання полягає лише у тому, якими способами і методами його вирішувати.

Дата добавления: 2014-01-04