Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Типологія туристів

Читайте также:
  1. Виховання юних туристів
  2. Гарантування захисту та безпеки туристів
  3. Перевезення туристів повітряним транспортом
  4. Соціологічна типологія особистості
  5. Структура політичних партій та їх типологія
  6. Сутність та типологія суспільств.
  7. Типологія викладачів
  8. Типологія конфліктів
  9. Типологія культур, основні критерії її класифікації.
  10. Типологія підприємницької діяльності.
  11. Типологія ФЕІС.



 

У світі спостерігається динамічне збільшення кількості туристів та кількості країн і місць, що стали популярними туристськими напрямами. Масовий туризм як культурний феномен розвивається під впливом змін, що відбуваються на сьогодні у суспільстві.

Зазвичай, основна частина туристів під час подорожі випробовує необхідність у наявності чогось ‟знайомогоˮ, поширеного у місці їх проживання. Так, ‟знайомимиˮ можуть бути, наприклад, національна кухня або супутник, що говорить однією мовою. Український турист, подорожуючи за кордоном, переживає особливе почуття, виявивши ресторанчик з українською національною кухнею, а зустріч з земляком викликає у нього таке захоплення, якого він ніколи не випробовував на батьківщині. Наявність чогось ‟знайомогоˮ дає можливість туристові почувати себе комфортніше і навіть безпечніше під час подорожі, насолоджуватися поїздкою. У людини, сформованої певним громадським середовищем, ‟зануренняˮ у стороннє середовище здатне викликати страх і паніку.

Велике значення у процесі адаптації туриста до ‟новогоˮ мають його індивідуальні якості.

Умовний підбір типових комбінацій співвідношення ‟новогоˮ і ‟знайомогоˮ, що становлять певну типологію туристів, уможливлює виокремити чотири туристські ролі:

1. Організований масовий турист. Туристський маршрут для нього формується заздалегідь. Організований масовий турист отримує турпродукт, сприймаючи і розцінюючи його як черговий товар, пропонований для масової реалізації; під час поїздки не приймає майже ніяких рішень. Співвідношення між ‟новимˮ і ‟знайомимˮ є таким: максимум − ‟знайомогоˮ, мінімум − ‟новогоˮ.

2. Індивідуальний турист. Маршрут для нього також планується заздалегідь, але не повністю, і в цьому полягає головна відмінність індивідуального туриста від організованого масового туриста. Індивідуальний турист частково бере участь у формуванні туру, контролює час поїздки і маршрут, не обмежений рамками групи, усі послуги отримує виключно від туристських організацій. Домінантою є ‟знайомеˮ, але значно меншою мірою.

3. Турист-дослідник. Організовує поїздку самостійно, уникає звичних туристських маршрутів, але віддає перевагу комфорту, властивому масовому туризму, при розміщенні, перевезенню. Турист-дослідник намагається зближуватися з місцевим населенням. Активніше, ніж організований масовий і індивідуальний туристи, відривається від ‟знайомогоˮ, але за певних обставин завжди готовий повернутися до нього. ‟Новеˮ домінує, але існує невелика прихильність до ‟знайомогоˮ.



4. Турист-бродяга. Активно уникає ‟знайомогоˮ, відкидає будь-які форми зв’язку з туристськими організаціями, вважає загальноприйнятий туризм ‟пріснимˮ, позбавленим привабливості. Турист-бродяга схильний усе виконувати самостійно і розраховує тільки на себе. У нього немає фіксованого маршруту, графіка пересування, чіткої мети подорожі. Він повністю занурюється у культуру місцевості, якою подорожує. ‟Новеˮ повністю домінує над ‟знайомимˮ.

Ролі організованого масового туриста та індивідуального туриста мають інституціональні (постійні) туристські форми.

Ролі туриста-дослідника і туриста-бродяги мають неінституціональні туристські форми, які прийнято вважати ‟відкритимиˮ, тому що їх взаємодія з туристськими організаціями є мінімальною.

Інституціональний туризм є масовим. Усі послуги з перевезення, розміщення, харчування завчасно бронюються туристськими організаціями, які беруть на себе турботу про туриста від початку до закінчення поїздки. Програма туру змістовно пропонує ‟незнайомеˮ, але завдання інституціонального туризму полягає у наданні туристові можливості прийняти ‟незнайомеˮ без відчуття дискомфорту. Нові досвід, враження, отримані туристом, необхідно планувати і тримати під контролем. Туристові слід створювати ілюзію пригоди, виключаючи щонайменший ризик і непередбачені ситуації. Цього можна досягати двома способами:

· трансформацією аттрактивних елементів;

· стандартизацією туристських об’єктів.

Кожен регіон має аттрактивні елементи (пам’ятки), здатні привернути увагу туриста. Деякі пам’ятки мають світову популярність, є природними засобами залучення туристів, наприклад швейцарські Альпи. Є пам’ятки, що створюються штучно для залучення туристів, наприклад Дисней-ленд. Відвідування природних і створюваних пам’яток є обов’язковим елементом масового туризму.

Існує тенденція трансформації природних пам’яток з метою використання їх у туризмі. Наприклад, цікаві об’єкти перетворюють на національні парки, місцеві свята перетворюють у більш колоритні для того, щоб зацікавити туриста.

У той час, коли трансформація природних пам’яток покликана надати масовому туристові контрольоване ‟новеˮ, стандартизація туристських об’єктів і послуг повинна забезпечити ‟знайомеˮ.

Навіть у слабо розвинених країнах, які розраховують на прийом туристів, необхідно створювати туристську інфраструктуру, відповідно до світових стандартів. Проте кожна країна повинна зберігати місцевий колорит, що є дуже важливим для залучення туристів. При цьому певні стандарти доцільно поширювати також на місцеві традиції. Наприклад, асортимент предметів народних промислів слід складати згідно з туристським попитом.

Трансформація природних пам’яток і стандартизація туристських об’єктів і послуг, розрахованих на задоволення потреб масового туриста, мають негативні сторони, а саме:

• втрачається або зводиться до стандартів індивідуальність пам’яток, унаслідок чого деякі з них перестають шануватися місцевим населенням;

• набуває поширення таке явище, як ‟ізоляція туристаˮ, наприклад будівництво об’єктів, розрахованих тільки на туристів (нічні клуби, казино). У масовому туризмі це явище посилюється тим, що турист, як правило, не знає мови країни відвідування, захищений від контактів з населенням, не стикається з ‟живоюˮ культурою, її носіями та повертається додому з ілюзорними уявленнями про країну.

Оскільки ролі туриста-дослідника і туриста-бродяги мають неінституціональні форми, відмінність між ними ґрунтується на рівні ризику і відчуження від туристської системи, на їх взаємовідносинах з населенням країни, якою вони подорожують.

Знайомство туриста-дослідника з країною відвідування, її культурою, населенням є досить глибоким. Він намагається висловлюватися місцевою мовою, при цьому не повністю ‟розчиняєтьсяˮ в середовищі. Прагне, на відміну від туриста-бродяги, краще пізнати місцевих жителів, але не прагне стати одним з них.

Відкриваючи нове цікаве місце, турист-дослідник ‟прокладає дорогуˮ для масового туризму, що зацікавлений у нових маршрутах.

Якщо турист-дослідник представляє своєрідну інтерпретацію мандрівника, то турист-бродяга є, швидше, мандрівником з минулих віків.

За своїм світоглядом і моделлю подорожі турист-бродяга є феноменом: шукає незнайоме середовище і прямих контактів з місцевим населенням, подорожує без певного маршруту і розкладу, а також без конкретного місця призначення. Не шукає комфорту і живе просто, наскільки дозволяють скромні матеріальні можливості. Засобами пересування слугує усе, що можливо застосувати: велосипед, човен, попутний транспорт. Також турист-бродяга багато ходить пішки. Туриста-бродягу можна виокремити до особливої субкультури, представники якої є своєрідною опозицією масовому туризму.

Таким чином, основною змінною, на основі якої сформована типологія туристських ролей, є співвідношення ‟новогоˮ і ‟знайомогоˮ. Кожна туристська роль характеризується особливою формою споживчої поведінки, мотивами подорожі і вибором туристського продукту.

Відомо, що туризм значно впливає на регіон, в якому він розвивається, і сила цього впливу залежить від форми і типу туристських ролей. З точки зору пристосування до туристського попиту, найбільший вплив мають інституціональні туристські форми. Саме для них і створюються туристська інфраструктура, матеріальна база, додаткові аттрактивні об’єкти і заходи. Неінституціональні туристські форми у цьому сенсі мають незначний вплив на регіон.

 





Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 432; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.198.58.62
Генерация страницы за: 0.02 сек.