Призначення, класифікація та вимоги до мийних рідин

У процесі експлуатації сільськогосподарської техніки на зовнішніх та внутрішніх поверхнях деталей машин відкладаються забруднення: рослинні залишки, оливно-грязеві відкладення, старі лакофарбові покриття, залишки отрутохімікатів, продук­ти корозії, лакові відкладення, нагар тощо. Якщо забруднення перших двох груп можна видалити з допомогою води, то для видалення інших необхідно застосовувати спеціальні мийні за­соби, які існують у трьох типах: органічні розчинники і роз­чинно-емульгуючі засоби, кислотні розчини та синтетичні мийні засоби.

Основні види розчинників і їх суміші були розглянуті вище. Нарівні з ними для очистки деталей машин застосовують роз­чинно-емульгуючі засоби (РЕЗ) — суміш розчинників з по­верхнево-активними речовинами (ПАР) і добавками води.

Органічні розчинники, їх суміші і розчинно-емульгуючі за­соби здатні порівняно швидко очищати деталі від асфальто-смолистих відкладень при кімнатній температурі. Але на відміну від розчинників процес очистки з допомогою РЕЗ виконують у два етапи: спочатку занурюють деталь у ванну з розчинно-емульгуючими засобами, витримують у ній певний час, потім об­поліскують у розчині синтетичних мийних засобів або три-натрійфосфаті натрію (для засобу Термос).

Розчинникам і РЕЗ притаманні суттєві недоліки: більшість з них пожежонебезпечні, шкідливо діють на організм людини, їх компонентами є невідновлювальні в природі нафтопродук­ти. Тому, враховуючи все це, їх для очистки сільськогосподар­ської техніки застосовують все рідше.

Розчини органічних і неорганічних кислот застосовують для видалення таких специфічних забруднень, як продукти корозії, накип тощо.

З органічних кислот у техніці використовують оцтову, щав­леву, лимонну, нафтенові кислоти і сульфокислоти.

Оцтова кислота — рідина без кольору з гострим запахом, змішується з водою у всіх співвідношеннях, розчиняється в лакофарбових покриттів. Обмежене застосування кислоти в технологічних процесах очистки пояснюється гострим запа­хом і підвищеною корозійною активністю речовини.

Щавлева (оксалатна) кислота — кристалічна речовина білого кольору, без запаху, розчиняється у воді, спиртах і ефірах. У поєднанні з поверхнево-активними речовинами застосовуєть­ся для видалення оливних забруднень.

Олеїнова кислота — масляниста рідина світло-жовтого кольо­ру, без запаху. Розчиняється у спиртах, ефірах і хлорорганічних розчинниках. При взаємодії з лугами, а також із забрудненнями* що мають властивості лугів, кислота утворює мило, яке викори­стовують для очистки деталей, забруднених оливами і мастилами.

Лимонна кислота — кристалічна речовина білого кольору. Цю кислоту, а також деякі її солі застосовують для видалення продуктів корозії з деталей чорних металів.

Нафтенові кислоти — маслянисті рідини темно-коричневого кольору з характерним запахом. Нафтенові кислоти Асідол і Асідолмилонафт використовують у складі спеціальних мийних ре­човин для видалення нагару.

Сульфокислоти — похідні вуглеводнів, одержаних під час об­робки нафтенових дистилятів сірчаною кислотою. В ремонтній практиці застосовують технічний продукт, який одержують під час обробки рицинової (касторової) олії сірчаною кисло­тою (алізаринова олія).

Алізаринова олія — масляниста рідина жовтого кольору зі слаб­ким запахом, що нагадує рицину. На основі цієї олії і органічних розчинників готують ефективні розчини для видалення асфаль-тосмолистих забруднень.

Азотна кислота — без кольору або ледь жовтувата рідина, активно взаємодіє з металами і тому широко застосовується в технологічному процесі їх травлення. Травлення спрямовано на видалення продуктів корозії.

Сірчана кислота — прозора, масляниста, гігроскопічна рідина, добре змішується з водою. Концентрована сірчана кислота (концентрація вище 98 %) не діє на залізо, а розведена кислота розчиняє його з виділенням водню. Крім того, розчини сірчаної кислоти мають підвищену здатність до розчинення асфальто-смолистих та інших органічних забруднень.

Соляна кислота — без кольору, ледь жовтувата рідина, димить на повітрі. Застосовують її для видалення продуктів корозії і накипу.

Фосфорна кислота — важка рідина без кольору. Водні розчини фосфорної кислоти використовують для видалення продуктів корозії, накипу та інших забруднень як органічного, так і не­органічного походження.

Необхідно відзначити, що під час очищення деталей машин кислотними розчинами завжди існує небезпека їх корозійного ураження. Тому при кислотній обробці металевої поверхні за­стосовують інгібітори кислотної корозії, які захищають мета­ли від руйнування.

Інгібітори — це речовини, які утворюють на металевій поверхні захисні молекулярні плівки, що ізолюють метал від навколиш­нього середовища і руйнують систему гальванічних мікро­елементів на його поверхні. Інгібована кислота видаляє про­дукти корозії та інші забруднення, не пошкоджуючи метал. Прикладом сучасних інгібіторів кислотної корозії можуть слу­жити препарати Каталін А, Кта інші.

Синтетичні мийні засоби (СМЗ) технічного призначення (табл. 5.11) — це багатокомпонентні композиції, обов'язко­вим складовим елементом яких є поверхнево-активні речови­ни (табл. 5.12), які, активно адсорбуючись на межі розділу фаз і понижуючи поверхневий натяг, визначають основні техно­логічні властивості їх водних розчинів.

Дата добавления: 2014-01-04