Призначення, класифікація та вимоги до пускових рідин

Пускові властивості двигунів значною мірою залежать від якості палив і олив, що застосовуються на практиці. Пуск двигунів при низьких температурах полегшується при використанні бензинів

з більшим вмістом легких фракцій, дизельних палив — з високим цетановим числом і моторних олив — з невисо­кою в'язкістю при низьких температурах. Але навіть дуже добрі палива не можуть забезпечити одночасно і пуск дви­гуна при низьких температурах, і безперебійну роботу про­грітого двигуна. У зв'язку з цим все більш широко застосо­вуються спеціальні рідини, призначені для полегшення пуску двигунів при низьких температурах навколишнього середовища (нижче мінус 20-25 °С). Вони повинні добре ви­паровуватись при низькій температурі і швидко займатись (від іскри) або самозайматись (від тиску), відзначатись ви­сокими антикорозійними і протизношувальними власти­востями, бути стабільними при тривалому зберіганні.

Для того, щоб мати такі властивості, пускові рідини включа­ють такі компоненти: етиловий ефір, суміш вуглеводнів з неви­сокою температурою кипіння, ізопропілнітрат і оливу з проти­зношувальними і протизадирними присадками.

Етиловий ефір — це обов'язковий компонент більшості пуско­вих рідин. Він має низьку температуру самозаймання, високий тиск насиченої пари і широкі межі займання (за концентрацією горючої суміші).

Під час пуску холодного дизельного двигуна, внаслідок підвищення тепловіддачі в стінки циліндра, температура повітря в кінці такту стиску недостатня для самозаймання дизельного палива, тому використання етилового ефіру дозволяє понизити температуру самозаймання робочої суміші до 190-220 °С. З цією метою найбільш ефективно використовувати чистий етиловий ефір, але водночас різко підвищується тиск в циліндрі двигу­на, що призводить до швидкої зношуваності його циліндро-поршневої групи. Для усунення недоліку вміст етилового ефіру в пускових рідинах для дизельних двигунів обмежують до 60-75 %.

У карбюраторних двигунах, під час їх пуску, використовують властивість етилового ефіру займатися в суміші з повітрям у ши­роких межах концентрації. Це дозволяє досягти займання з допо­могою іскри дуже "бідних" робочих сумішей, але вміст етилового ефіру в пускових рідинах для карбюраторних двигунів може бути дещо меншим, ніж в рідинах для дизелів.

З метою забезпечення постійного і послідовного займання до складу пускових рідин вводять ізопропілнітрат і суміш вуглеводнів з невисокою температурою кипіння (петролейний ефір, газовий бензин тощо).

Ізопропілнітрат займається дещо пізніше за етиловий ефір, але раніше за основне паливо. Суміш вуглеводнів з невисокою тем­пературою кипіння, повністю випарувавшись у циліндрі, займаєть­ся дещо пізніше за ізопропілнітрат, але також раніше за основне паливо. Наявність такого послідовного ланцюжка забезпечує під­готовку основного палива до займання, що суттєво понижує швидкість наростання тиску. Оптимальне співвідношення ізопропілнітрату і суміші вуглеводнів з невисокою температурою кипіння у пускових рідинах для дизельних і карбюраторних двигунів різне. В рідинах для дизельних двигунів воно складає біля 15 %, а в рідинах для карбюраторних двигунів, враховуючи необхідність підготовки горючої суміші, вміст вуглеводнів з не­високою температурою кипіння значно вищий. У той же час велика кількість ізопропілнітрату в складі пускових рідин для карбюраторних двигунів забезпечує надійну підготовку горючої суміші до займання від іскри.

Зменшення зношуваності деталей кривошипно-шатунного механізму в перший період пуску двигуна досягається введен­ням до складу пускових рідин оливи, яка містить протизношувальні і протизадирні присадки. Враховуючи більші питомі навантаження в дизельному двигуні, пускова рідина для них повинна містити не менше 10 % оливи. Застосування такої рідини для карбюраторних двигунів призводить до "за­маслювання" свічок запалювання, до перебоїв у запалюванні. У зв'язку з цим в пускових рідинах для карбюраторних двигунів вміст оливи не повинен перевищувати 2 %.

Дата добавления: 2014-01-04