Метод нормативних затрат

Оцінка за нормативними затратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підпри­ємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і чинних цін.

Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних потрібно норми затрат і ціни регулярно в норма­тивній базі перевіряти й переглядати.

Отже, суть цього методу в тому, що на підприємстві встановлю­ються нормативні облікові ціни, якими впродовж місяця користуються для оцінки списання запасів.

Наприкінці місяця обчислюють ціну, виходячи з фактичних витрат, установлюють розмір відхилень і проводять коригуючі записи.

Якщо в нашому прикладі встановити постійну ціну 25 грн, то списана сировина за місяць буде оцінена в сумі 1 000 грн (40 х 25).

Фактична ж собівартість сировини наприкінці місяця становитиме: (200 4- 500 4- 660 4- 300):(10 4- 20 4- ЗО 4- 10) = 22,73(грн).

Отже, наприкінці місяця потрібно зменшити ціну списаної сировини на 2,27 грн, а всього на суму 90,80 грн (2,27 х 40).

Цей запис робиться червоним сторно.

Якщо ж фактична собівартість сировини вийде вищою, то на суму цього перевищення здійснюють додатковий запис.

Слід зауважити, що цей метод зручний у користуванні, бо дає можливість здійснювати оцінку матеріалів підчас їх руху, проте за пос­тійної системи обліку запасів це неприйнятне.

Окрім цього, якщо облікова політика підприємства передбачає постійний контроль за формуванням собівартості готової продукції, то цей метод тут не є прийнятним та виправданим.

Оцінка за методом ціни продажу

Оцінка за цінами продажу використовується підприємствами роздрібної торгівлі. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між вартістю продажу (роздрібною вартістю) реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на реалізовані товари.

3. Первинний облік виробничих запасів.

У разі надходження запасів на підприємство від постачальників основними первинними документами, за якими їх оприбутковують на баланс, е: накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури. Іншими словами, ці документи називають ще супровідними, оскільки фактично вони супроводять партії запасів, містять усі необхідні дані для оприбуткування на баланс, а саме: найме­нування, одиниці виміру, кількість, ціну за одиницю, вартість, суму ПДВ, а також необхідні реквізити постачальника.

Важливо зазначити, що додатковим супровідним документом до: перелічених вище е Податкова накладна,.

На запаси, що надійшли на підставі первинних супровідних: документів, виписують прибуткові ордери, куди переносять дані з пер­винних документів на одержання запасів.

Трапляються випадки надходження запасів без супровідних.! документів. Такі матеріальні цінності називають «невідфактуровани-] ми», їх оприбутковують на склад за чинними цінами чи цінамиі попередніх аналогічних поставок. Проте до кінця звітного періоду! обов'язково слід забезпечити наявність первинних документі в, з за різ-| ницею в цінах провести відповідні коригування.

У разі закупівлі товарів у населення оформляється Акт закупівлі товарно-матеріальних цінностей, форма якого повинна бути затверд­жена наказом про облікову політику. В Акті закупівлі обов'язково зазначають паспортні дані та ідентифікаційний код особи-продавця.

Первинними документами, що підтверджують вартість придбаних підзвітними особами матеріалів, є товарний рахунок і акт (довідка), я* складає підзвітна особа за участі інших посадових осіб підприємства. '|

Внутрішнє переміщення виробничих запасів зі складу на склад оформляється спеціальними накладними, які виписує склад-відправник у двох примірниках. Це дає можливість використати їх на складі-одержувачі як прибутковий документ, а на складі, що відпустив запаси, — як видатковий.

Відпускання запасів зі складу здійснюється матеріально відпові­дальною особою за належно оформленими документами: лімітно-забірними картами, накладними, актами на списання.

Загалом, відповідне оформлення списання запасів залежить від характеру їх списання. Так, якщо списання зі складу мають разовий характер за центрами використання, то тут складають накладну внут­рішньогосподарського призначення — у двох примірниках, один з яких залишається на складі, а другий передається одержувачеві. Вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це керівником підприємства.

У випадках постійного {почергового) списання запасів на певний об'єкт доцільно оформляти відпуск запасів за лімітно-забірними карта­ми. Лімітно-забірні карти виписують на одну чи декілька позицій запасів. Відпуск на виробництво, як правило, має відбуватися на основі попередньо визначених лімітів. Лімітування відпуску запасів слід базувати на затверджених нормах витрат відповідних запасів, обсягах виробництва з урахуванням перехідних залишків запасів.

У разі відпуску матеріалів за лімітно-забірними картами один примірник карти передають споживачеві запасів (керівникові підроз­ділу), другий — залишається на складі. Завскладу зазначає у двох примірниках лімітно-забірної карти дату та кількість відпущених запасів і виводить залишок ліміту. Отже, цей документ є зручним підчас багато­кратного списання однотипних запасів на одного споживача.

Стороннім організаціям відвантаження запасів оформляється накладними, товарно-трапспортними накладними, рахунками-фактура­ми. Видача запасів на сторону здійснюється безпосередньо представ­никам покупців на підставі належно оформлених довіреностей на одержання цінностей.

Отже, від правильно організованого первинного обліку руху виробничих запасів залежить правильність списання запасів, процес формування собівартості тощо.

4 .Організація складського обліку запасів.

Однією з особливостей цієї ділянки обліку — облЬ виробничих запасів є те, що, окрім бухгалтерського обліку, на підпри-.| ємстві має бути чітко організований складський облік (складське! господарство), оскільки придбані запаси для забезпечення виробничої! бази мають зберігатися до дати їх використання.

Складський облік організовують за видами об'єктів, що збері-] гаються, за місцем зберігання, за кількістю матеріальних цінностей» За необхідності складський облік організовують за партіями надход-і ження запасів. Отже, складський облік є важливим фактором контролю! за зберіганням матеріальних цінностей підприємства.

Для забезпечення складського обліку та зберігання запасів виді-| ляють окремі складські приміщення (склади), які мають бути забезие-] чені справними вагами, вимірювальними приладами та мірною тарою.]

На складах (у коморах) матеріальні цінності розміщують за сек-| ціями, а всередині них — за групами, типо- та сорторозмірами штабелях, ящиках, контейнерах, на стелажах, полицях, у комірках,! піддонах, що забезпечує швидке їх приймання, відпуск та контроль за! відповідністю фактичної наявності встановленим нормам (ліміту).І Кожному виду матеріальних цінностей присвоюється номенклатурний] номер, що повторюється в усіх первин них документах. Перші три цифри] номенклатурного номера означають номер рахунку і субрахунку,! наступні дві — номер групи, а інші — порядковий номер матеріальним цінностей у групі. За цими, номерами організовують І бухгалтерський! облік матеріальних цінностей, що дозволяє проводити кількісне! звірення даних оперативного складського та аналітичного бухгал-] терського обліку.

Облік матеріалів на складі здійснює завідувач складу (комірник), і який є матеріально відповідальною особою. Його приймають на роботу,! як правило, за погодженням із головним бухгалтером підприємства. Із \ комірником укладають типовий договір установленої форми про повну: індивідуальну матеріальну відповідальність.

Кожне надходження на склад і кожну видачу цінностей зі складу ] оформляють відповідними первинними документами. Приймати на склад або видавати з нього буць-які матеріальні цінності без документів категорично заборонено.

Кількісний облік руху продукції та матеріалів у коморах, на скла­дах і в сховищах завідувачі складів (комірники) ведуть особисто в картках складського обліку матеріалів або книгах складського обліку.

Картки складського обліку видають матеріально відповідальним особам під розписку видачі карток. На складі картки зберігаються в спеціальних картотеках за обліковими групами, а в групах - у порядку зростання номенклатурних номерів.

Окрему картку відкладають на кожний номенклатурний номер продукції чи матеріалів. Кожній картці присвоюється реєстраційний номер. У відкритих картках складського обліку завідувач складу (комір­ник) заповнює всі передбачені реквізити (назву цінностей, марку або сорт, одиницю, розмір, облікову ціну, номенклатурний номер, норму запасу, місце зберігання).

При веденні обліку матеріальних цінностей на складах у книгах складського обліку бухгалтерія видає ці книги кожному завідувачеві складу в заздалегідь підготовленому вигляді (усі сторінки пронумеро­вані, а на останній сторінці головний бухгалтер записує, скільки всього сторінок у книзі, і засвідчує це своїм підписом). Для кожного виду (сорту) продукції та матеріалів у книзі складського обліку, залежно від кількості операцій за тим чи іншим видом матеріальних цінностей, відводиться кілька сторінок. У відкритті книги (карток) складського обліку обов'язково бере участь бухгалтер матеріального обліку. Його обов'язок — простежити за повнотою та правильністю заповнення всіх реквізитів і суворим дотриманням класифікації цінностей.

Щомісяця матеріально відповідальні особи на підставі первинних документів складають звіт про рух матеріальних цінностей у двох примірниках та подають їх у бухгалтерію разом із прибутковими та видатковими документами. Після відповідної перевірки другий примір­ник звіту повертають матеріально відповідальній особі. Дані про над­ходження або вибуття виробничих запасів, а також про їх залишки матеріально відповідальні особи записують, як правило, лише в кількіс­ному вираженні. Таксування (оцінка) і підрахунок підсумківу вартісному вираженні проводять у бухгалтерії підприємства. Отже, бухгалтер після перевірки повноти оприбуткування всіх записів на вибуття, правиль­ності виведення залишків матеріальних цінностей та їх оцінки (таксування) зазначає кількість прийнятих прибуткових та видаткових ] документів і підписує звіт. Виправлення у звіті мають бути завірені підписами матеріально відповідальної особи і бухгалтера, який при­ймав звіт.

Підчас складання звіту велике значення має правильне групу­вання статей надходження і вибуття цінностей (від власного вироб­ництва, придбано від постачальників; реалізовано на сторону; списано; на виробництво тощо). Кількість і зміст статей надходження та вибуття! у звіті про рух матеріальних цінностей залежить від характеру! виробництва і господарських операцій.

5. Синтетичний і аналітичний облік запасів

Для бухгалтерського обліку виробничих запасім призначено балансовий рахунок № 20 «Виробничі запаси», за дебетом! якого відображається надходження та збільшення вартості запасів, за кредитом — їх вибуття та уцінка.

Ураховуючи велику номенклатуру запасів, розглянемо методи* синтетичного та аналітичного обліку запасіву розрізі окремих субрахун.;|

ків рахунку № 20.

На субрахунку № 201 «Сировина і матеріали.» обліковують| сировину і матеріали, які входять до складу продукції, що виготовля.-} ється, або які е необхідними компонентами для її виготовлення.

На цьому ж субрахунку обліковуються також допоміжні матеріал ли, що використовуються у виготовленні продукції або для господарсь| ких потреб, технічних цілей і сприяння у виробничому процесі.

На субрахунку № 202 «Куповані напівфабрикати комплектуючі вироби» обліковується вартість напівфабрикатів| готових комплектуючих виробів, що придбані для комплектуванн| продукції, що виготовляється, і потребують додаткових затрат праї на їх обробляння або складання.

На субрахунку № 203 «Паливо» обліковується вартість нафтрі продуктів, твердого палива, мастильних матеріалів, придбаних для

технологічних потреб, експлуатації транспортних засобів, вироблення енергії, опалення будівель, а також вартість створених запасів газу (у газосховищах) для технологічних та експлуатаційних потреб, для вироблення енергії та опалення будівель.

У разі якщо розрахунок за нафтопродукти здійснюється талонами, то оплачені талони також слід обліковувати на цьому субрахунку.

На субрахунку № 204 «Тара і тарні матеріали» облі­ковується рух і наявність усіх видів тари (крім тари, яка використо­вується усіма підприємствами як господарський інвентар, купованої тари І тари власного виробництва в постачальницьких, збутових і на торговельних підприємствах). На цьому ж субрахунку обліковуються матеріали і деталі, які використовуються для виготовлення тари та її ремонту (деталі для складання ящиків, фольга, пробки коркові, залізо обручне тощо).

На субрахунку № 205 «Будівельні мат еріали» підприємства-забудовники ведуть облік запасів, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

На цьому субрахунку не обліковується обладнання, яке не по­требує монтажу (транспортні засоби, виробничий Інвентар, інструмент тощо).

Приймання обладнання, яке потребує монтажу, на склад забудов­ника оформляється згідно з Наказом. Для подальшої передачі такого обладнання складають Акт приймання-передачі обладнання в монтаж.

Запаси, які надійшли підрядній організації від замовника, і обладнання, прийняте для монтажу, обліковується на позабалансовому рахунку № 021 «Обладнання для монтажу». Аналітичний облік при цьому ведеться за замовниками та видами запасів, а також за окремими об'єктами, агрегатами і місцями їх розташування.

На субрахунку № 206 «Матеріали, передані в переробку» підприємство-замовник обліковує матеріали, передані стороннім організаціям у переробку. При отриманні виготовлених із цих матеріалів виробів вартість матеріалів, як і вартість переробки матеріалів, включається до собівартості виробів. Аналітичний облік таких матеріалів ведеться в розрізі підприємств-переробників. Передача замовником матеріалів у переробку в бухгалтерському обліку відображається за дебетом субрахунку № 206 І кредитом субрахунку №201.

За кредитом субрахунку № 206 відображається списання мате-| ріалів, переданих у переробку, до складу отриманих із них виробів.

Підприємства, які виконують переробку матеріалів замовників, облік таких матеріалів ведуть на позабалансовому субрахунку № 022 «Матеріали, прийняті для переробки». За дебетом позабалансового] рахунку відображається надходження матеріалів замовника у пере-.] робку, а за кредитом - їх вибуття (у разі передачі виробів, виготов-! лених із цих матеріалів).

Аналітичний облік таких матеріалів ведеться в розрізі замовників^ за видами сировини І матеріалів, за місцями їх переробки.

Затрати на переробку або доробку матеріалів (сировини) підпри-1 ємства -переробники відображають на рахунках обліку затрат на вироб-І ництво (без вартості матеріалів замовника).

На субрахунку № 207 «Запасні частини» обліковують придбані або виготовлені запасні частини, готові деталі, вузли і агрега-3 ти, необхідні для ремонту, заміни зношених частин машин, обладнання,! транспортних засобів, інструментів.

Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями зберіган-| ня і групами (механічна, електрична група тощо).

До запасних частин відносять також автомобільні шини як у| запасах (на складі), так І в обігу.

У ремонтних підрозділах підприємств І на ремонтних підпри-1 ємствах на субрахунку № 207 обліковується обмінний фонд повно-! комплектних машин, обладнання, деталей, агрегатів, які створюються! в цих підрозділах і на підприємствах. Обмінний фонд облічується зі групами: придатні до експлуатації (нові і відновлені); ті, що підлягакл відновленню (на складі); ті, що перебувають у ремонті.

На субрахунку № 208 «.Матеріали сільськогосподарського призначення» обліковують мінеральні добрива, отрутохімікати длї боротьби зі шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур^ біопрепарати, медикаменти, хімікати, що використовуються длі боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин. Тут тако> відображають саджанці, насіння й корми (куповані і власного вирощу-¹ вання), що використовуються для висаджування, посіву та відгодівл^ тварин безпосередньо в господарстві.

На субрахунку № 209 «Іншіматеріали» обліковують відкол виробництва (обрубка, обрізка, стружка тощо), невиправний брак!

матеріальні цінності від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (брухт, утиль), зношені шини тощо.

Отже, запаси можуть надходити на підприємство з різних джерел. Розглянемо методику проведення надходження запасів за схемою типо­вих кореспонденцій (табл. 1).

Таблиця.1

Схема кореспонденцій за дебетом рахунку №20 «Виробничі запаси»

№ пор.	Зміст господарської операції	Д-т	К-т
1.	Відображено виготовлення виробничих запасів власними підсобними підприємствами
2.	Відображено придбання виробничих запасів через підзвітних осіб (без ПДВ)
3.	Отримані виробничі запаси в рахунок погашення раніше пред'явлених претензій постачальникам
4.	Отримані виробничі запаси в рахунок погашення раніше завданого матеріального збитку
5.	Відображено надходження виробничих запасів у рахунок поповнення пайового капіталу
6.	Відображено надходження виробничих запасів у формі додаткових внесків у капітал або інших внесків, що перевищують статутний капітал
7.	Погашено заборгованість засновниками із внесення запасів до статутного капіталу
8.	Надходження виробничих запасів у рахунок цільового фінансування
9.	Відображено одержання виробничих запасів від постачальників (без ПДВ)
10.	Зараховано на баланс виробничі запаси, виявлені як надлишок підчас інвентаризації
11.	Отримано дивіденди у формі виробничих запасів, що надійшли на підприємство
12.	Оприбутковано виробничі запаси, одержані в результаті ліквідації основних засобів
ІЗ.	Отриманий дохід у формі отриманих на безоплатній основі виробничих запасів

Списання виробничих запасів із балансу може відбуватися з та ких причин:

• реалізація на сторону;

• відпуск у виробництво;

• списання у зв'язку з невідповідністю запасів критеріям?*! визначення активу;

• списання у зв'язку з розкраданням, псуванням тощо;

• передача до статутного капіталу іншого підприємства;

• безоплатна передача.

Розглянемо методику проведення в обліку списання виробничих! запасів (тобі. 10.2).

Таблиця 2 Схема кореспонденцій на списання виробничих запасів

	Зміст господарської операції	Д-т	К-т
1.	Відображено списання виробничих запасів на витрати виробництва
	Відображено списання виробничих запасів, що були використані
2.	на капітальне будівництво чи капітальний ремонт; на здійснення
	інших капітальних Інвестицій
	Відображено списання виробничих запасів на витрати, пов'язані
	із виправленням браку
	Відображено повернення засновникам виробничих запасів, раніше
4.	отриманих від них у формі Інших вкладень у капітал або інших
	внесків, що перевищують статутний капітал
	Відображено списання виробничих запасів на витрати, пов'язані
	а організацією виробництва й керуванням цехами
	Списано виробничі запаси на витрати, пов'язані з управлінням
	та обслуговуванням підприємства
7.	Списано виробничі запаси на витрати, пов'язані зі збутом
	продукції, товарів, послуг
	Списано виробничі запаси на дослідження та розробки, що
8.	здійснює підприємство, якщо такі дослідження відповідають
	П(с)БО № 8 «Нематеріальні активи»
9.	Списано собівартість реалізованих виробничих запасів
10.	Списання виробничих запасів у зв'язку із знеціненням (уцінкою) відповідно до П(с)БО № 9 «Запаси»
11.	Списано виявлену недостачу виробничих запасів за умови, якщо
	на час виявлення недостачі не встановлено винуватця
12.	Списано виробничі запаси на витрати житлово-комунального господарства, дитячих дошкільних закладів, санаторіїв тощо
13.	Списано виробничі запаси, втрачені в результаті надзвичайних подій

Схема аналітичного та синтетичного обліку виробничих запасів полягає ось у чому: дані первинних документів про надходження і спи­сання запасів відображають у складському обліку, на основі даних якого наприкінці місяця матеріально відповідальні особи складають звіти про рух матеріальних цінностей. Зміну залишків запасів на кінець місяця в бухгалтерії відображають у сальдових відомостях, а загальну суму дебетових І кредитових оборотів за субрахунками на підставі звітів зано­сять у відомість аналітичного обліку виробничих запасів. Додамо, що відомість може служити і реєстром синтетичного обліку, оскільки тут узагальнюються обороти на кореспондуючих рахунках, тому записи в Головну книгу можна здійснювати на підставі такої відомості.

6.Облік готової продукції.

Готова продукція — кінцевий результат виробничого процесу. У міру її виробництва партії надходять у складське приміщення чи відразу в реалізацію.

Облік приймання на склад та відпускання зі складу готової продук­ції оформляється, відповідно, прибутковими та видатковими документами.

До прибуткових документів належать накладні, відомості, при-ймально-здавальні акти та інші документи. У прибуткових документах обов'язково вказують дату, шифр складу чи цеху, найменування продук­ції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість.

До видаткових документів належать накладні, приймально-зда­вальні акти відвантаженої продукції тощо, в яких вказують дату оформлення, номер і дату договору із замовником, назву І реквізити замовника, одиницю виміру, кількість, ціну і вартість.

У складському обліку продукцію обліковують лише в кількісному¹! вираженні. У книзі складського обліку чи картках записи про прибуто* та відпуск готової продукції роблять після кожної операції і щоденне виводять залишки продукції на складі.Безпосередньо в цехах упродовж місяця ведуть первиннії документи, на підставі яких у кінці місяця заповнюють на громаджувальні відомості виготовленоїпродукції, а також нагромаджувальні відомості відвантаженої продукції.

У кінці місяця за даними синтетичного обліку проведених на ви-1 робництво витрат визначають фактичну собівартість готової продукції.

Якщо облік готової продукції ведеться за обліковими цінами, то після закінчення звітного періоду, після визначення фактичної собівартості готової продукції, записи щодо випуску та відвантаження¹ коригуються на суму відхилень фактичної собівартості від її вартості за обліковими цінами шляхом їх зіставлення. Від'ємна сума відхилень фіксується методом червоного сторно, додатна — методом дооцінки.

Отже, для проведення в обліку надходження, зберігання та від­пускання готової продукції призначено рахунок № 26 «Готова про­дукція» та № 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва».

За дебетом цих рахунків обліковують балансову вартість готової продукції та коригування її вартості, за кредитом — відпуск готової продукції.

За дебетом ці рахунки можуть кореспондувати лише з одним ра­хунком — рахунком № 23 «Виробництво», оскільки за результатом проведених витрат підприємство отримує вихід продукції, яка оприбут­ковується на рахунки, відповідно, № 26 та № 27.

Наведемо схему типових проведень за рахунком № 26 «Готова продукція» (табл..3).

Закінчення табл. 3

Схема кореспонденцій на рахунку № 26 «Готова продукція»

Таблиця 3.

№ пор.	Зміст господарської операції	Д-т	К-т
1.	Оприбутковано на склад готову продукиію
2.	Відображено у складі готової продукції напівфабрикати власного виробництва, призначені для реалізації
3.	Під час інвентаризації виявлено лишки готової продукції
4.	Проведено дооцінку готової продукції на суму різниці між обліковими цінами та фактичною собівартістю
5.	Списано готову продукцію в реалізацію
6.	Відображено переведення готової продукції у виробничі запаси (для власних потреб)
7.	Виявлено недостачу готової продукції
8.	Використано готову продукцію для. адміністративних потреб
9.	Списано витрати, пов'язані із знеціненням готової продукції

Як звичайно, у таблиці наведено лише типові господарські операції з обліку готової продукції.

Основні терміни та визначення

Виробничі запаси — придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. Запаси —це активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної діяльності;

• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Напівфабрикати — сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією.

Незавершене виробництво ~ незакінчені обробкою і скла­данням деталі, вузли, вироби та незакінчені технологічні процеси.

Одиниця бухгалтерського обліку запасів — найменування або однорідна група (вид). Такою одиницею може бути вид, сорт, марка запасу, тобто кожен номенклатурний номер.

Початкова вартість запасів — сума фактичних витрат на їх придбання або виготовлення.

Сировина і матеріали — предмети праці, з яких виготовляють продукцію, вони утворюють матеріальну (речовинну)основу продукції.

Справедлива вартість — сума, за якою можна обміняти актив чи погасити заборгованість за операцією між поінформованими, за­цікавленими і незалежними сторонами. Подібні запаси — це запаси, які мають однакове функціональне призначення і подібну справедливу вартість.

Товарні запаси — придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу.

Чиста вартість реалізації запасів — очікувана ціна реалі­зації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Питання для самоконтролю

1. Обгрунтуйте економічний зміст, значення та класифікацію виробничих запасів.

2. Висвітліть методологічні основи обліку та оцінки виробничих запасів.

3. Якісна характеристика методів оцінки виробничих запасів за П(с)БО № 9 «Запаси».

4. Висвітліть методику первинного, аналітичного і синтетичного обліку запасів.

5. Організація складського обліку.

6. Охарактеризуйте особливості обліку готової продукції.

Лекція.

Облік готової продукції.

Готова продукція — кінцевий результат виробничого процесу. У міру її виробництва партії надходять у складське приміщення чи відразу в реалізацію.

Облік приймання на склад та відпускання зі складу готової продук­ції оформляється, відповідно, прибутковими та видатковими документами.

До прибуткових документів належать накладні, відомості, при-ймально-здавальні акти та інші документи. У прибуткових документах обов'язково вказують дату, шифр складу чи цеху, найменування продук­ції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість.

До видаткових документів належать накладні, приймально-зда­вальні акти відвантаженої продукції тощо, в яких вказують дату оформлення, номер і дату договору із замовником, назву І реквізити замовника, одиницю виміру, кількість, ціну і вартість.

У складському обліку продукцію обліковують лише в кількісному¹! вираженні. У книзі складського обліку чи картках записи про прибуто* та відпуск готової продукції роблять після кожної операції і щоденне виводять залишки продукції на складі.Безпосередньо в цехах упродовж місяця ведуть первиннії документи, на підставі яких у кінці місяця заповнюють на громаджувальні відомості виготовленоїпродукції, а також нагромаджувальні відомості відвантаженої продукції.

У кінці місяця за даними синтетичного обліку проведених на ви-1 робництво витрат визначають фактичну собівартість готової продукції.

Якщо облік готової продукції ведеться за обліковими цінами, то після закінчення звітного періоду, після визначення фактичної собівартості готової продукції, записи щодо випуску та відвантаження¹ коригуються на суму відхилень фактичної собівартості від її вартості за обліковими цінами шляхом їх зіставлення. Від'ємна сума відхилень фіксується методом червоного сторно, додатна — методом дооцінки.

Отже, для проведення в обліку надходження, зберігання та від­пускання готової продукції призначено рахунок № 26 «Готова про­дукція» та № 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва».

За дебетом цих рахунків обліковують балансову вартість готової продукції та коригування її вартості, за кредитом — відпуск готової продукції.

За дебетом ці рахунки можуть кореспондувати лише з одним ра­хунком — рахунком № 23 «Виробництво», оскільки за результатом проведених витрат підприємство отримує вихід продукції, яка оприбут­ковується на рахунки, відповідно, № 26 та № 27.

Наведемо схему типових проведень за рахунком № 26 «Готова продукція» (табл..3).

Схема кореспонденцій на рахунку № 26 «Готова продукція»

Таблиця 3.

№ пор.	Зміст господарської операції	Д-т	К-т
1.	Оприбутковано на склад готову продукиію
2.	Відображено у складі готової продукції напівфабрикати власного виробництва, призначені для реалізації
3.	Під час інвентаризації виявлено лишки готової продукції
4.	Проведено дооцінку готової продукції на суму різниці між обліковими цінами та фактичною собівартістю
5.	Списано готову продукцію в реалізацію
6.	Відображено переведення готової продукції у виробничі запаси (для власних потреб)
7.	Виявлено недостачу готової продукції
8.	Використано готову продукцію для. адміністративних потреб
9.	Списано витрати, пов'язані із знеціненням готової продукції

Як звичайно, у таблиці наведено лише типові господарські операції з обліку готової продукції.

Лекція.

Облік грошових коштів.

Нормативно-інструктивне забезпечення обліку грошових коштів.

Основними нормативними інструментами, що регла­ментують організацію бухгалтерського обліку грошових коштів, є;

• Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу банків України, затверджена постановою № 69 Правління НБУ від 19.02.2001 р.;

• Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою № 72 Правління НБУ від 19.02.2001 р.;

• Інструкція про безготівкові розрахунки в України у націо­нальній валюті, затверджена постановою № 135 Правління НБУ від 29.03.2001р.;

• Лист НБУ «Про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті», від 29.04.2002 р.;

• П{с)БО № 4 «Звіт про рух грошових коштів», затверджений наказом № 15МІнфіну України вщЗІ.03.1999 р., зі змінами і доповненнями від 28.01.2000 р.

Перелічені нормативні документи подають тлумачення основ­них економічних категорій, що стосуються предмета вивчення в цьому розділі.

Згідно з П(с)БО № 4 грошові кошти — це готівка, кошти на рахунках у банках і депозити до запитання; еквіваленти грошових коштів — короткотермінові високоліквщні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і які харак­теризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Під готівкою розуміють валюту України та іноземну валюту у формі грошових коштів. Отже, валюта України — це грошові знаки у формі банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти, що перебувають на рахунках або надходять як внески до банківських та інших кредитко-фінансових установ на території України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України.

Іноземна валюта — це іноземні грошові знакиу формі банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі. Ідо вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти в грошових одиницях Іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях, що пере­бувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Грошові кошти є засобом здійснення розрахункових операцій. В обліку важливо розрізняти грошові та негрошові операції (рис. 1).

Ведення готівкових (касових) операцій в Україні регулює Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, за яким готівка (готівкові кошти ) — це грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у томучислі й обігові пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами; готівкова виручка (виручка) — сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження; готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств, підприємців та фізичних осіб за реалізовану про­дукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та Іншого майна.

Готівкові розрахунки підприємства можуть проводити як за раху­нок коштів, одержаних Із кас банків, так і за рахунок готівкової виручки, здійснюючи їх через касу підприємства з веденням касової книги вста­новленого зразка.

Сума готівкового розрахунку не повинна перевищувати три тисячі гривень протягом одного дня за одним чи кількома розрахунково-платіжними документами. Платежі понад установлену норму про­водяться виключно в безготівковому порядку. Кількість підприємств, з якими проводиться розрахунок протягом дня, не обмежена.

Готівкову виручку підприємства можуть використовувати для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків із бюджетами та державними цільо­вими фондами за податками і зборами. Підприємства, що мають подат­ковий борг, здійснюють виплати, пов'язані з оплатою праці, виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Підприємства не повинні нагромаджувати готівкову виручку у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання термінів цих виплат.

Ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції готівкою. Такі підприємства можуть зберігати у своїх касах готівку на кінець дня в межах затверд­женого ліміту каси. Механізм установлення підприємствам ліміту каси, порядку і строків здавання готівкової виручки регулюється Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України. Таким чином, підприємства зобов'язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку і терміни, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки.

Готівкові кошти підприємства можуть здавати в денні та вечірні каси банку, інкасаторам НБУ чи комерційних банків, підприємствам пош­тового зв'язку для переказів на їх поточні рахунки в установах банків.

Підприємства мають право зберігати готівкуу своїй касі, якщо її одержано в установі банку для виплат, пов'язаних з оплатою праці,

, стипендій, дивідендів, понад установлений ліміт каси протягом.трьох робочихднів, включаючи день одержання готівки в установі банку

Видавання готівки під звіт на витрати, пов'язані зі службовими

.•Відрядженнями, проводиться в межах сум, належних відрядженим

бсобам на такі цілі відповідно до порядку, встановленого урядом

України. Невикористана готівка, видана підзвіт, має бути повернена

до каси підприємства не пізніше ніжчерез три дні після закінчення терміну, на який вона була видана.

Готівкові (касові) операції оформляють документами, типові міжвідомчі форми яких затверджено Міністерством статистики України за погодженням із НБУ та Міністерством фінансів України і які слід застосовувати без змін на всіх підприємствах незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності.

Установи банків систематично, не менше ніж один раз на два роки, а в разі виявлення порушень - згідно з рішенням керівника уста­нови банку, перевіряють дотримання касової дисципліни на всіх під-.приємствах, які вони обслуговують незалежно від форм власності й щодо яких мають право отримувати дані про їх касові обороти за джере­лами надходжень і цільовим призначенням використання грошей.

Важливим нормативним джерелом, що регулює готівковий обіг, є Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затверджена постановою № 69 Правління НБУ від 19.02.2001 р., згідно з якою НБУ як єдиний емісійний банк і касовий центр держави організує та регулює обсяг і структуру готівкової маси в обігу на підставі основних напрямів грошово-кредитної політики і показників економічного та соціального розвитку України.

Установи банків відповідно до вказівок НБУ здійснюють аналіз і прогнозування готівкового обігу.

В умовах розвитку ринкової економіки України дедалі більше суб'єктів підприємницької діяльності, окрім національної, оперують іноземною валютою. Слід зауважити, що в Україні досі немає єдиного нормативного документа, який би регулював порядок обліку готівкової іноземної валюти. Відповідно до постанови НБУ «Про затвердження змін до Правил використання готівкової іноземної валюти на території України» від 20 серпня 2001 року (№ 357), резиденти і нерезиденти мають право бути власниками також інвалютних цінностей, що пере­бувають за межами України. Проте валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог І зобов'язань.

Це означає, що будь-які валютні операції переводяться у гривне-ву масу за офіційним курсом НБУ на дату проведення операції.

Для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу суб'єкт підприємницької діяльності повинен отримати індивідуальну ліцензію НБУ.

Готівковий обіг іноземної валюти на території України регламен­товано названою постановою.

Зокрема, встановлено, що готівкова Іноземна валюта може ви­даватися:

• для забезпечення витрат працівників на відрядження за кордон;

• для забезпечення витрат працівників Іноземних дипломатич­них, консульських, торгових та Інших офіційних представ­ництв, міжнародних організацій, що мають імунітет і дипломатичні привілеї;

• для оплати роботи працівників-нерезидентів, які працюють в Україні за контрактом;

• для відшкодування фізичним особам втрат у разі виникнення рекламацій, форс-мажорних обставин.

Характеристика рахунків з обліку грошових коштів.

Важливим елементом побудови обліку коштів є система рахунків, що задіяні у процесі їх кругообігу. Чітка побудова обліку грошових коштів дає можливість забезпечити як внутрішніх, так і зовнішніх користувачів інформацією про їх наявність, цільове викорис­тання та контроль за їх зберіганням.

Грошові кошти є найліквіднішою частиною активів підприємства, яка використовується для сплати боргів та закупівлі інших нових акти­вів. Згідно з переліченими в підрозділі 7.1 нормативними інструментами готівка має зберігатися на поточному рахунку, інших рахунках у банку, у касі підприємства як у національній, так і в іно-гаемній валюті.

Таким чином, у фінансовому обліку призначено окремі рахунки ля обліку коштів. Слід зауважити, шо в основі класифікації бухгалгерських рахунків обліку коштів лежить класифікація самих коштів рис .2).

Рис. 2. Класифікаційні групи грошових коштів

Така класифікація лежить в основі побудови системи рахунків з обліку грошових коштів (табл..1).

Таблиця.1. Бухгалтерські рахунки обліку коштів.

Рахунок	Призначення
ЗО «Каса»	для обліку готівки та обороту коштів у касі в національній та іноземній валютах
31 «Рахунки в банку»	для обліку коштів в обороті, що зберігаються на поточному та інших рахунках у банку в національній та іноземній валютах
33 «Інші кошти»	для обліку грошових документів, грошових коштів у дорозі в національній та іноземній валютах
35 «Поточні фінансові інвестиції»	для обліку придбаних еквівалентів грошових коштів та руху поточних фінансових Інвестицій
34 «Короткотермінові векселі одержані»	для обліку сум дебіторської заборгованості за одержаними короткотерміновими векселями

Попри те, що в бухгалтерському обліку на всіх перелічєниху таб­лиці рахунках об'єктом обліку е грошові кошти, які за певних умов переводяться з одного рахунку на інший (із каси до банку, і — навпаки), облік на кожному окремому рахунку є автономним.

Оскільки бухгалтерські рахунки обліку грошових коштів є актив­ними, то схема обліку тут доволі проста. Це рахунки, сальдо на яких може бути тільки дебетовим, бо гроші або є в залишку, або їх немає І тоді сальдо нульове, хоча на поточному рахунку в банку за певних умов може мати місце «від'ємне сальдо». Це означає, що установа банку в разі нестачі коштів свого клієнта проводить розрахунок із контраген­тами за рахунок власних обігових резервів, у результаті чого на поточ­ному рахунку клієнта утворюється від'ємний залишок.

Така операція має назву овердрафт — оплата з банківського рахунку суми, яка на даний час перевищує залишок грошей на цьому рахунку. Тобто у випадках, коли для проведення платежу не вистачає коштів у клієнта, банк додає свої гроші.

Банківський овердрафт — це кредитування «сьогодні на сьогодні» без укладення кредитної угоди. По суті, це кредитна операція, проте до довго- чи короткотермінового кредитування вона не належить. Це від'ємне сальдо на банківському рахунку і відображати його можна {якщо це має місце) у складі активів мінусовим залишком або у складі поточних зобов'язань.

Окремого бухгалтерського рахунку для обліку овердрафту в Плані рахунків не передбачено, очевидно, з огляду на рідкість у вітчизняній практиці таких операцій.

Операції з грошовими коштами на бухгалтерських рахунках відображають за такою схемою:

Грошові надходження

Д-т	К-т
Надходження (+)	Вибуття (-)

Таким чином, залишок коштів у всіх випадках буде відображений за дебетом рахунків обліку грошових коштів.

Облік касових операцій.

«Каса» - рахунок бухгалтерського обліку руху та за­лишків готівки, яку має у своєму розпорядженні підприємство.

За потреби на тому чи іншому конкретному підприємстві може відкриватися відразу кілька рахунків (субрахунків) обліку готівки.

Наприклад:

1. «Каса підприємства» (при бухгалтерії підприємства).

2. «Операційна каса» (у тому чи Іншому підрозділі).

3. «Валютна каса» (запроваджується в разі здійснення зов­нішньоекономічної діяльності і скерування працівників у закордонне відрядження).

4. «Каса філії» (запроваджується за наявності відокремленої філії або представництва, виділеного на окремий баланс).

Для здійснення касових операцій на кожному підприємстві повин­на бути організована каса — спеціально обладнане приміщення з обов'язковою наявністю сейфа. Приміщення каси повинно бути ізольо­ване, двері в касу під час здійснення операцій мають бути замкнені зісередини. Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношен­ня до її роботи, забороняється.

Керівник підприємства зобов'язаний забезпечити збереженість грошових коштів під час їх транспортування, обладнати касу та забезпе­чити в ній надійне зберігання грошей.

Документування касових операцій.

Будь-яке надходження чи видавання готівки з каси проводиться на підставі первинних касових документів: прибуткового касового ордера та видаткового касового ордера.

Надходження готівки в касу оформляють прибутковим касовим ордером. Це документ, який складається з ордера та відривної квитанції. Ордер залишається в касира для проведення прийнятої в касу суми, а квитанцію видають особі, що внесла готівку в касу, як документ, що підтверджує цей факт. Прибуткові касові ордери виписує бухгалтер (не касир) і реєструє в Журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів.

Видавання готівки з каси оформляють видатковим касовим орде­ром, у якому зазначають, кому, за що або навіщо видають гроші. В ордерах проставляють також кореспондуючі рахунки, на яких має бути відображена операція і зазначені виправдні документи, що стали підста­вою для складання ордерів (заяви, авансові звіти, чеки тощо). На підста­ві виписаних ордерів касир приймає або видає з каси гроші.

Переміщення готівки в касі касир відображає в касовій книзі. Кількість листів у прошнурованій касовій книзі засвідчують своїми підписами керівник і головний бухгалтер підприємства. Отже, касова книга — це реєстр аналітичного обліку, в якому станом на початок і кінець кожного дня касир на підставі одержаних прибуткових І видатко­вих касових ордерів виводить залишок готівки. Записи в касову книгу здійснюються через копіювальний папір. Перші примірники листів залишаються в книзі, а другі є відривними. Відривні листки касової книги з первинними документами становлять звіт касира за кожен день та в цілому за місяць. Звіт передається в бухгалтерію для складання реєстру синтетичного обліку за рахунком № З0 «Каса».

Із метою контролю не рідше ніж один раз на місяць необхідно перевіряти фактичну наявність готівки в касі. При цьому складається «Акт Інвентаризації наявності грошових коштів». Цей документ застосовується для відображення результатів інвентаризації фактичної наявності грошових коштів, що перебувають у касі підприємства.

Комісія перевіряє грошову наявність {шляхом повного перераху­вання всіх грошей, що є в касі), цінні папери, лімітовані чекові книжки та інші еквіваленти грошових коштів. Акт складають у двох примір­никах, його підписують інвентаризаційна комісія і матеріально відпові­дальна особа. Один примірник акта передається до бухгалтерії під­приємства, другий залишається в матеріально відповідальної особи.

У разі виявлення розбіжностей між фактичною та обліковою сумами згідно з актом в обліку здійснюють бухгалтерські проведення, про що йтиметься в наступному параграфі.

Одним із каналів надходження готівки в касу, а також видавання з каси є поточний рахунок у банку. Порядок документування таких господарських операцій такий.

На одержання готівки з банку потрібно виписати чек грошової чекової книжки підприємства. Таку книжку має кожне підприємство — власник поточного рахунку в установі банку. На необхідну суму бухгал­тер підприємства (зразок підпису якого є в установі банку) заповнює чек та корінець чека, вказуючи напрям використання цієї суми готівки. Виписаний чек і заповнена ремарка до нього є підставою для отримання готівки з рахунку в банку. Тут потрібно зауважити, що банк видає готівку лише за умови, якщо підприємство сплатило всі податкові та першо­чергові платежі.

Синтетичний І аналітичний облік касових операцій у національній валюті.

Для обліку наявності готівки та касових операцій у національній валюті призначено балансовий рахунок № ЗОЇ «Каса в національній валюті». Це активний рахунок, за дебетом якого відобра­жають залишок та надходження готівки, а за кредитом - її використан­ня. За журнальною формою обліку синтетичний облік касових операцій ведуть у Журнал-відомості.

Розглянемо типові кореспонденції цього рахунку (табл..2).

Таблиця.2. Схема кореспонденцій на рахунку № З01 «Каса в національній валюті»

№	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Д-т	К-т
Операції за дебетом рахунку № ЗОЇ
1.	Надходження готівки в касу з розрахункового чи інших рахунків у банку	ЗОЇ.	311,313
2.	Надходження готівки в касу від покупців чи замовників	ЗОЇ
3.	Повернення раніше виданого Іншим підприємствам авансу	З01
4.	Повернення підзвітною особою раніше отриманого авансу, не використаного повністю	З01
5.	Отримання раніше нарахованих дивідендів, відсотків, роялті тощо	З01
6.	Надходження готівки в рахунок погашення раніше пред'явлених претензій	З01
7.	Надходження готівки в рахунок погашення завданих збитків	З01
8.	Надходження готівки в рахунок погашення раніше отриманої членом кредитної спілки позики у кредитній спілці	З01
9.	Надходження готівки в рахунок здійснення розрахунків, облік яких не відображається на інших субрахунках рахунку № 37, зокрема розрахунки за операціями, пов'язаними з проведенням спільної діяльності (без створення юридичної особи), усі види розрахунків Із працівниками крім розрахунків з оплати праці та з підзвітними особами)	З01
10.	Зідображення формування пайового капіталу, передбаченого статутними документами, за рахунок внесків готівки в касу підприємства	З01
11.	Відображення суми готівки, яка надійшла до каси підприємства від засновників у формі інших вкладень у капітал або у формі внесків, цо перевищують статутний капітал	З01
12.	-Іадходження готівки в касу внаслідок здійснення перепродажу (викуплених у своїх акціонерів) акцій	З01
13.	"Іогашення заборгованості засновників підприємства за внесками до статутного капіталу шляхом внесення готівки до каси підприємства	З01
14.	Надходження готівки, яка має цільове призначення	З01
15.	Надходження готівки до каси у вигляді довго-чи короткотермінового кредитування	З01	50,60
16.	Отримано готівку до каси підприємства в сумі, що дорівнює номінальній вартості проданих облігацій	З01
17.	Іадходження готівки в касу внаслідок здійснення юзрахунків з іншими кредиторами та за іншими операціями, аборгованість за якими не є поточним зобов'язанням та облік яких не відображається на решті рахунків 5-го класу. Зокрема, отримана фінансова допомога на зворотній основі тощо	З01
Продовження табл. 2
*	№	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
			Д-т	К-т
Е	18.	Надходження до каси готівки від постачальників та підрядників як повернення за не до поставлені ними цінності чи невиконані роботи	ЗОЇ
	19.	Надходження до каси готівки від працівників, що отримали надлишкову суму зарплати	ЗОЇ
Ь £	20.	Отримання авансу під поставку матеріальних цінностей чи під виконання робіт, послуг	ЗОЇ
	21.	Отримання готівки за розрахунками з дочірніми підприємствами	ЗОЇ
	22.	Отримання готівки за внутрішньогосподарськими розрахунками з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс	ЗОЇ
	23.	Надходження до каси готівки як дохід від реалізації	ЗОЇ
	24.	Надходження до каси готівки від реалізації Іноземної валюти	ЗОЇ
І	25.	Надходження готівки від реалізації інших оборотних активів (виробничих запасів, МШП тощо)	ЗОЇ
	26.	Відшкодування підприємству вартості раніше списаних активів	ЗОЇ
	27.	Надходження суми отриманих грантів	ЗОЇ
	28.	Оприбуткування інших доходів від операційної діяльності, які не відображені на інших субрахунках рах. № 71 (зокрема оприбуткування надлишків готівки в касі тощо)	ЗОЇ
	29.	Надходження до каси готівки у вигляді доходів від: — реалізації фінансових інвестицій — реалізації необоротних активів — реалізації майнових комплексів	ЗОЇ ЗОЇ ЗОЇ
	Операції за кредитом рахунку № З01.
	1.	Використано готівку з каси на здійснення довготермінових фінансових інвестицій		ЗОЇ
	2.	Списання готівки з каси на оплату робіт або послуг, пов'язаних зі здійсненням капітальних інвестицій		ЗОЇ
	3.	Готівку з каси переведено на поточний рахунок у банк чи на Інші рахунки в банку в національній валюті	311, 313	ЗОЇ

Продовження табл. 2

№	Зміст господарської операціТ	Кореспондуючі рахунки
		Д-т	К-т
4.	Використання касової готівки на придбання грошових документів у національній валюті (поштових марок, проїзних документів, сплачених путівок до санаторіїв, будинків відпочинку тощо)	33 І
5.	Використання касової готівки для здійснення поточних фінансових інвестицій		ЗОЇ
6.	Використання касової готівки на: — надання іншим підприємствам авансу — видачу підзвітним особам — видачу позики членам кредитної спілки	371 372 376	ЗОЇ ЗОЇ ЗОЇ
7.	Оплата готівкою робіт або послуг, пов'язаних Із витратами майбутніх періодів (сплачення авансом орендних платежів, передоплата періодики тощо)		ЗОЇ
8.	Використання готівки з каси на повернення пайових внесків у зв'язку з вибуттям учасників зі складу членів товариства, підприємства тощо		ЗОЇ
9.	Використання готівки з каси на цілі, передбачені умовами цільового фінансування або повернення невикористаних сум		ЗОЇ
ІО.	Використання готівки з каси на погашення довго-чи короткотермінової позики	50, 60	ЗОЇ
11.	Готівка з каси використовується на погашення довго-чи короткотермінового векселя виданого	51,	ЗОЇ
12.	Готівкові кошти з кас» використовуються на погашення довготермінових зобов'язань за облігаціями		ЗОЇ
ІЗ.	Готівкові кошти з каси використовуються на погашення довготермінових зобов'язань з оренди		ЗОЇ
14.	Відображається оплата готівкою постачальникам чи підрядникам за одержані ТМЦ, виконані роботи чи надані послуги		ЗОЇ
15.	Використання готівкових коштів на витрати, пов'язані зі страхуванням		ЗОЇ
16.	Проведено виплату заробітної плати працівникам		ЗОЇ
17.	Використання готівки на виплату дивідендів чи інших виплат засновникам		ЗОЇ
18.	Повернення раніше отриманого від покупців чи замовників авансу		ЗОЇ
19.	Іроведено поточні розрахунки з дочірніми підприємствами		ЗОЇ

Закінчення табл. 2

№	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Д-т	К-т
20.	Здійснення вкутріш негосподарських розрахунків із виробничими одиницями, виділеними на окремий баланс		ЗОЇ
21.	Оплата процентів за використання майна, отриманого в користування		ЗОЇ
22.	Використання готівки на адмініст

Дата добавления: 2014-01-04