Екологічний фактор. Класифікація екологічних факторів, їх вплив на живі організми. Абіотичні фактори

Поняття середовища існування. Водне, ґрунтове, повітряне середовище.

Антропогенні фактори.

Біотичні фактори, форми біотичних відносин.

Екологічний фактор. Класифікація екологічних факторів, їх вплив на живі організми. Лімітуючі фактори. Закон мінімуму Ю. Лібіха.

Поняття середовища існування. Водне, ґрунтове, повітряне середовище.

Нині на Землі існує понад 2 млн видів живих організмів. Усі вони пристосовані до життя в різних умовах середовища, з яким так чи інакше взаємодіють. Зв'язок організму з середовищем виявляється у дії на нього екологічних факторів: кліматичних, едафічних і біотичних. Ці фактори мають різну природу і специфіку: можуть бути шкідливими або корисними для живих істот; перешкоджати, або сприяти їх виживанню і розмноженню.

Після вивчення матеріалу теми ви повинні:

знати:

· класифікацію екологічних факторів; їх значення в житті організмів;

· абіотичні фактори, які залежать від хімічних і фізичних властивостей середовища;

· закон мінімуму Лібіха;

· біотичні фактори як форми взаємозв’язків організмів;

· закон толерантності Шелфорда; форми біотичних відносин;

· антропогенні фактори.

вміти:

· розрізняти ресурси та умови існування живих організмів і знати основні їх види;

· навести приклади трофічнх ланцюгів, що є у відомих Вам екосистемах та визначити, до якого типу вони належать.

Дослідження окремих організмів, їх індивідуальних зв’язків з середовищем є предметом аутекології.

Життя людей, їх трудова діяльність, побут та відпочинок проходять в складній системі взаємопов’язаних соціальних, природних і штучно створюваних факторів і явищ, які характеризують даний стан природи, етап розвитку суспільства і його взаємодію з природою. Це повітря, вода, грунт, рослинний і тваринний світ, всі досягнення науково-технічного прогресу, що оточують людину і створюють умова для її існування. Цю систему, як правило, називають навколишнім середовищем чи довкіллям.

Частина природи, в оточенні якої живе організм, з якою безпосередньо взаємодіє, називається природним середовищем. Воно складається з багатьох елементів, умов, явищ, тобто з факторів. Екологія вивчає фактори середовища з їх впливом на живі організми.

Екологічний фактор – це будь-яка умова середовища, що прямо чи опосередковано впливає на організм протягом хоча б однієї з фаз його розвитку.

Усі екологічні фактори мінливі, тому організми змушені весь час пристосовуватись до них. Специфічні пристосувальні механізми і реакції живих істот на зміни екологічних факторів називаються адаптаціями. Здатність до адаптації – одна з властивостей життя, що забезпечує саму можливість його існування. Адаптації виявляються на всіх рівнях організації. Розрізняють абіотичні (фактори неживої природи з їх хімічними і фізичними властивостями); біотичні (фактори, що створюються сукупністю організмів у результаті їх взаємодії) та антропогенн і (які виникають унаслідок діяльності людини, спричинюють зміни середовища життя інших видів організмів або безпосередньо впливають на них) екологічні фактори.

До абіотичних факторів відносять кліматичні (світло, тепло, волога, тиск), Ґрунтові (механічний склад ґрунтів, повітропроникність, щільність ґрунту) та хімічні (газовий склад повітря, сольовий склад води, кислотність і склад ґрунтових розчинів).

До біотичних відносяться фітогенні (рослинні організми), зоогенні (тваринні організми) і мікрогенні (віруси, найпростіші, бактерії).

Пристосувальні реакції організмів залежать від періодичності впливу на них екологічних факторів, за цією ознакою розрізняють первинні періодичні, вторинні періодичні та неперіодичні фактори. До перших відносять явища, пов’язані з обертанням Землі (зміна пори року, добова зміна освітлення, сезонна зміна температур тощо). Вторинні періодичні фактори (вологість, температура, опади), є наслідком первинних. Неперіодичні фактори (ще їх називають нециклічними) – це різні стихійні явища. До них же можна віднести і антропогенні фактори, оскільки вони виявляються раптово і нерегулярно. Нерідко рівень їх впливів виходить за межі пристосувальних можливостей організмів і виявляється у зміні режиму багатьох абіотичних і біотичних факторів.

Один і той же фактор середовища неоднаково впливає на різні організми, що співіснують разом. Більшість екологічних факторів постійно змінюється в просторі і часі. Екологічні фактори можуть впливати на організми як подразники, зумовлюючи пристосувальні зміни функцій організму; як обмежувачі – унеможливлюють існування за даних умов; як сигнали про зміни інших факторів середовища.

У впливі факторів середовища на організми та реакціях останніх на цей вплив існують певні закономірності.

1. Закон оптимуму. Кожен екологічний фактор впливає на живі організми позитивно чи негативно залежно від сили прояву його дії. Сприятливу силу впливу фактора, тобто таку, що забезпечує найкращі (оптимальні) умови життєдіяльності особини, називають зоною оптимуму екологічного фактора. Будь-які відхилення від оптимуму негативно позначаються на розвитку організмів. Чим більші ці відхилення, тим сильніше пригнічується їх життєдіяльність. Мінімальні і максимальні значення фактора є критичними – за їх межами життя вже неможливе.

2. Взаємодія факторів. Суть цієї закономірності в тому, що зона оптимуму і критичні межі витривалості живих істот стосовно якогось екологічного фактора можуть змінюватись залежно від того, з якою силою і в якому поєднанні діють одночасно інші фактори. Взаємодія факторів виявляється також у їх частковій взаємозамінності. Проте взаємна компенсація дії факторів не може бути безмежною, і повністю замінити один з них на інший неможливо.

3. Обмежувальний (лімітуючий) фактор. Якщо хоч один з екологічних факторів наближається до критичної межі або перевищує її, то, незважаючи на оптимальну дію інших умов середовища, організму загрожує загибель, а цей фактор стає для нього обмежувальним. Гіпотез про те, що витривалість організму визначається слабкою ланкою у ланцюзі його екологічних потреб, вперше було проаналізовано Ю.Лібіхом у 1840 році.

Для нормального існування організмів їм потрібен комплекс факторів або певний режим з допустимими коливаннями в певних межах витривалості, або толерантності. В таких умовах будь-які особини можуть виживати, рости, розмножуватись, тобто підтримувати свою чисельність. Сукупність всіх факторів (умов) і ресурсів (поживи) середовища, в межах якої може існувати вид у природі, називається екологічною нішею.

Дата добавления: 2014-01-04