Історія становлення екології як науки

Екологічна діяльність нині - обов'язкова, а здебільшого - одна з основних складових будь-якої сфери людської діяльності: промислового виробництва, енергетики, сільського й лісового господарства, транспорту, наукових досліджень, військової справи, культури, релігії тощо.

Формування екології як науки почалося в ХХ столітті й триває досі. Сучасна екологія з традиційної біоекології виросла в комплексну, складну, багатогранну інтегральну науку-лідера, стала філософією виживання людства — eкoлoгiчнoю філософією.

Історія становлення екології, як науки.

Визначення, структура, предмет i завдання екології.

Екологія як природнича наука

План

3. Зв'язок екології з іншими дисциплінами.

Література:

1. Білявський Г.О., Падун M.Н., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. - К.: Либідь, 1995, с. 3-18; 82- 96.

2. В.С. Джиги рей. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. - К.: „ Знання", 2002, с. 3-7; 47-55.

Після вивчення матеріалу meмu Ви повинні знаmu:

· історію становлення екології як науки;

· основні категорії екології; об'єкти й методи досліджень в екології;

· суть i особливості завдань, якi стоять перед екологічною наукою;

· зв'язок екології з іншими науками.

1. Структура, предмет, завдання й методи сучасної екології.

Вперше термін "екологія" (від грец. ойкос - житло, місце перебування та логос - наука) запропонував у 1866 році німецький дослідник природи Ернест Геккель, однак формування екології як науки почалося у ХХ столітті i триває досі. Сучасна екологія - це система наук, що має багатоярусну конструкцію, в якій кожен iз поверхів спирається на безліч традиційних дисциплін (М.М.Мойсеев). Специфіка сучасної екології полягає в тому, що вона із суто біологічної науки перетворилася на цілий цикл знань, увібравши в себе розділи географії, геології, хімії, фiзики, соціології, теорії культури, економіки й навіть теології (М.Реймерс). На думку інших учених, екологія - це соціально природнича наука; її однаково можна віднести й до біологічної, i до географічної галузі знань i її слід розглядати як цілком самостійну науку, що набула фундаментальності i глобальності.

Сучасна екологія з традиційної біоекології виросла в комплексну, складну, багатогранну інтегральну науку-лідера, стала філософією виживання людства - екологічною філософією. Вона, як і раніше, базується на біогеографічних знаннях, але для вивчення й осмислення всіх cyчacниx екологічних проблем, установлення прямих i зворотних зв'язкiв мiж процесами, якi формують екологічні умови, визначення шляхів виходу з екологічної кризи, розроблення для цього конкретних локальних, регіональних i глобальних планів та програм, сучасна наука про довкілля залучає знання практично з усіх інших наук.

Сучасна екологія - це одна з головних фундаментальних наук про взаємовідносини живої й неживої природи, нова філософія людства, що пере6увае в стадії формування. Це наука про середовище нашого проживання, його живі й неживі компоненти, їхній взаємозв'язок, що формує умови життя та розвитку всіх екосистем. Це наука про узгодження Стратегії Природи й Стратегії Людини, що має базуватися на ідеях самоо6меження й самоз6ереження, розумної коеволюції техносфери й біосфери.

Екологічна діяльнісгь нині обов'язкова, а здебільшого - одна з основних складових будь-якої сфери людської діяльності: промислового виробництва, енергетики, сільського й лісового господарства, транспорту, наукових досліджень, вiйcькoвoї справи, культури, релігії та ін. Усі piшeння, пов'язані з використанням природних чи людських ресурсів, із втручанням у процеси життєдіяльності біосфери, слід сприймати з урахуванням найближчих i віддалених наслідків.

Об'єкти дослідження науки про довкілля або її галузевих підрозділів - це екосистеми планети та їхні eлeмeнти (залежно від рівня досліджень):

Головний предмет досліджень нової екології - взасмозв'язки (їхні особливості й розвиток) живих організмів, їхніх груп різних рангів, живих i неживих компонентів екосистем, а також характер впливу природних i антропогенних факторів на функціонування екосистем i біосфери в цілому.

Основні завдання екології ХХІ cmoлimmя:

· вивчення загального стану сучасної біосфери, умов його формування та причин змін під впливом природних i антропогенних факторів;

· прогнозування динаміки стану 6іосфери в часі i просторі;

· розробка з урахуванням основних екологічних законів шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства й Природи, збереження здатності біосфери до самоочищення, саморегулювання й самовідновлення.

Сучасні екологічні дослідження мають стати науковою 6азою для розробки стратегії i тактики поведінки людства у майбутньому.

Останніми десятиліттями в усьому cвiтi почали розвиватися найрізноманітніші напрями екологічних досліджень, мета яких - за6езпечити спеціалістів необхідною для прийняття рішень екологічною інформацією в усіх сферах людської діяльності. На сьогодні сформувалося близько 90 напрямів екологічних досліджень, якi можна умовно об'єднати за принципом галузевої належності (з подальшим поділом у кожній галузі), пріоритетності, належності до геосфер та їхніх компонентів, взаємо впорядкованості соціально-економічної значущості з урахуванням прямих і зворотних зв'язків.

Деякі фахівці серед розділів екології виокремлюють загальну екологію як таку, що об'єднує piзнi екологічні знання на ще й досі єдиному науковому

фундаменті. Головною складовою загальної екології вважають теоретичну екологію, яка визначає загальні закони функціонування екосистем. Ocнoвy загальної, або теоретичної екології складає біоекологія з усім колом сучасних проблем.

Біоекологія вивчає найзагальніші закономірності взаємовідносин організмів та їх угруповань iз зовнішнім середовищем у природних умовах, формує уявлення про екологію як економіку природи на основі вивчення потоків речовини, енергії та інформації в життєдіяльності організмів, їх груп та 6іологічних систем. Вона є головною складовою сучасної екології:.

У зв'язку з розширенням людської діяльності й посиленням її негативних впливів на природу, останнім десятиріччям активно розвиваються різні напрями в сфері прикладної екології, яка вивчає механізми руйнування біосфери, розробляє методи запобігання йому й способи раціонального природокористування.

ІІрикладна екологія складається з трьох основних блоків - геоекологічного, техноекологічного й соціоекологічного.

Кожен 3 напрямків екологічних наук має свою специфіку, своє коло питань, що їх слід вирішувати, свої особливості екологічного монiторингу, свої методи й масштаби досліджень, але завдання в них одне: визначити характер забруднень довкілля, пов'язаних iз тим nu іншим видом діяльності людини, обсяги цих за6руднень, ступінь їхньої небезпечності, можливості нейтралізації завданої природі шкоди, а також шляхи оптимальної екологізації технологiй, підвищення ефективності охорони природи, збереження й відновлення природних ресурсів.

Як i всі бioлoгiчнi науки, екологія розвивалася безперервно, але нерівномірно. Як і більшість наук - екологія має свою передісторію. Нагромадження відомостей про спосіб життя, залежність від навколишніх умов, характеру розподілу тварин i рослин почалось уже давно. Праці давньогрецьких філософів-природознавців Гіппократа, Аристотеля, Теофаста Ерезійського містять відомості екологічного змісту. Звичайно, вони не називаються відомостями екологічними, бо сам термін "екологія" недавнього походження. Отже, в історії екології, як i біології, можна виділити певні періоди розвитку, якi в часовому вiдpiзкy нерівноцінні. Так званий описовий етап тривав досигь довго. Це період накопичення інформації про багатство тваринного i рослинного світу на нашій планеті, період відкриття нових континентів тощо. Екологія дуже довго розвивалася як частина біології - загального вчення про світ живого. Не виділяючись істотно з неї, за сотню років вона тричі змінила парадигму (вихідний принцип, основа міркувань та досліджень).

На першому етапі (до 30-х років ХХ ст.) екологія спиралася на визначні праці Ч. Дарвіна, О. Гумбольдта, К.Ф. Руль, Е. Геккеля й концентрувалася на дослідженні впливу фізичних i хімічних чинників довкілля на життєдіяльність окремої особини чи цілого виду. Екологія тимчасово звузилася до аутекології (екології особини). Екологи привернули загальну увагу пiд час своїх перших спроб "захистити природу", їм вдалося створити перші заповідники, закони й правила щодо полювання та рибальства,

другий етап був порівняно короткочасним i стосувався дослідження великих груп організмів (популяцій чи їх об'єднань) під кутом аналізу взаємодії окремих особин i популяцій різних видiв істот між собою. Лідером стала

пonvляцiйнa eкoлoгiя. Великою заслугою цього етапу екології є залучення математики. Вперше екологи дістали змогу виконувати теоретичне моделювання розвитку подій у живому дoвкiллi, робити передбачення.

Третій етап розпочався після Другої світової вiйни, коли домінуючим стало уявлення (сучасна парадигма) про "пов'язаність з усім", про необхідність одночасного i якнайточнішого урахування взаємодії між со6ою та з речовинами довкілля усіх видів i варіантів живого дoвкiлля, як i змiн навколишнього природного середовища. Синекологія ( вчення про взаємодію популяцій між собою i найближчим дoвкiллям) швидко поступилася першістю глобальній екології; або біосферологіі: одночасно виникли i стали розвиватися десятки галузей, розділів, підрозділів сучасної екології'.

3а час з 1866 року й до сьогодні екологія вийшла далеко за межі, окреслені Е. Геккелем - вивчення взаємин організму i середовища.

Структура екології ускладнюється підставі диференціації та наукового знання. Оскільки рівні організації життя взаємозв'язані між собою, їх пізнання потребує взаємодії різних напрямів екології. А на стику між різними науками виникають нoвi наукові галузі, якi мають на меті дослідити екологічні виміри існування тих чи інших o6'єктiв. Haпpиклад, взaємoдiя eкoлoгiї тa фізіології призвела до виникнення екологічної фізіології, а екології та гістології - екологічної гістології, а на межі названих наук виникає екологічна гістофізіологія.

3. Зв'язок екології з іншими дисциплінами

Як cпeцифiкy предмету екології дocлiдники відмічають його синтетичний характер: наявність природничонаукових i гуманітарних пластів в її знанні. Юджин Одум(1986) пише: "Екологія - цілісна дисципліна, що зв’язує природничі й гуманітарні науки, зберігаючи мiцнi корені в 6іологічних науках, вона не може бути віднесена цілком лише до них. Екологія - точна наука. У тому розумінні, що вона використовує концепції, методи й прилади математики, фізики, хімії та інших природничих наук. Але, водночас, вона гуманітарна наука, ocкiльки на структуру й функцію екосистем дуже сильно впливає поведінка людини". Тобто екологія - синтетична наука, що використовує дані самих різних дисциплін. Прийоми й методи екології різноманітні. Вона використовує сучасні методи фiзики і хімії для вивчення природи.

Екологія досліджує найвищі рівні інтеграції живої матерії й у процесі пізнання переходить вiд популяцій одного виду до спільнот i екосистем, нарешті, до біосфери в цілому. Тому екологія поєднує в науковому пошуку ботаніків, зooлoгiв, мікробіологів. Тобто, виконує інтеграційну функцію. Екологія поєднує генетику й сучасну еволюційну теорію, відносячи їх до реального природного процесу.

3а допомогою екології, яка досліджує взаємозв’язок Людини з 6іосферою, здійснюється інтеграція природничих і суспільних (економічних i соціальних) наук.

Методологи сучасної екології підкреслюють інтеграційну орієнтованість екології_; визначаючи її місце в системі наук: екологія є окремою галуззю наукових знань і, водночас, наукою, пов'язана або суміжна з багатьма ділянками природничих, гуманітарних чи технічних наук, різноманітними сферами людської діяльності. Екологія спирається на piзнi науки, з якими пов'язана своїм походженням (наприклад, з біологією), чи об'єктом дослідження (географія, геологія).

Найтісніше екологія пов'язана з природничими науками: землезнавством, біологією, космологією, оскільки кожна з цих наук розкриває істотні риси власне екологічних об'єктiв екосистем та взаємин мiж організмами. 3емлезнавствостворює о6раз неорганічної природи, 6іологія - живих систем, а космологія - міжпланетного довкілля, в якому виникла i функціонує 6іосфера 3емлі.

Екологія має тicнi взаємозв'язки з фундаментальними теоріями - еволюційною, інформатикою, соціологією На базі цих теорій набувають раціонального пояснення численні екологічні явища. Медицина, біотехнологія, сільськогосподарські науки, урбаністика, охорона природи i космонавтика окреслюють прикладні можливості екології. Дійсно, починаючи з рільничої справи й закінчуючи вивченням космосу люди мають справу з певним довкіллям - сприятливим чи несприятливим. Урахування його осо6ливостей, змін, принципів управління ним дають змогу підтримyвати сталість Людського існування иа piвнi окремого iндивiдa та Людських спільнот.

Нарешті, сучасна екологія тісно взаємoдiє зі сферою філософського знання. Філософія екології вивчає та оптимізує сам процес екологічного пізнання, осмислюючи мoжливocтi його подальшого розвитку. У результаті людинознавство отримує вiд екології нове розуміння Людини i життя. Філософські проблеми входять у предмет таких розділів екології, як соціальна екологія, інтелектуальна екологія; екологія культури, екологія духу. Озброївшись новою - екологічною - філософією, ми повинні в ХХІ столітті спрямувати всю силу свого інтелекту на гли6оке, всебічне вивчення 6іосфери, всіх складових природного середовища, обстежити завдані їй рани й віднайти засоби її лікування та відновлення.

Поставлене завдання може бути вирішено лише за однієї умови всі люди
зобов'язані гли6око оволодіти комплексною інтегральною наукою про дoвкiлля новою філософією нашого виживання й подальшого збалансованого розвитку цивілізації.

Отже, предмет екології багатоаспектний.

Питання для самоконтролю

1. Яким є предмет класичної екології й коли вона виникла?

2. Чи вірно вважати екологію біоекологією?

3. Як проявляється процес диференціації та інтеграції в екології?

4. Що є предметом сучасної екології?

5. Які «небіологічні» розділи екології Ви можете назвати?

6. Чи взаємодіє сучасна екологія зі сферами гуманітарного і філософського знання?

7. Назвіть головні періоди розвитку екології та їх особливості.

8. Вкажіть причини підвищення цікавості до екології в останні десятиріччя

9. У який момент екологiя вийшла за межі біології? Відповідь обґрунтуйте.

Аутекологія (факторіальна екологія)

План

Дата добавления: 2014-01-04