Основні параметри світової транспортної системи, її структура

Головною ідеєю, яка була в основі розвитку шляхів сполучен­ня дореволюційної (царської) та післяжовтневої (радянської) Ро­сії, СРСР, була цілісність сітки шляхів, спільність управління транспортом. Із 1869 р. Росія першою в Європі почала перехід до безперевантажувальних сполучень. Із 1985 р. на всій сітці заліз­ничних колій почав діяти загальний статут, який визначав єдині правила перевезень. У межах колишнього СРСР формувалась унікальна за своїми можливостями моноцентрична транспортна система (на відміну від американської — поліцентричної), яка до­зволяє виконувати на залізничних лініях за відстанню в два рази меншою, ніж в США, втричі більший обсяг перевезень.

У роки Радянської влади утворення єдиної транспортної сис­теми (ЄТС) розглядалося, як найважливіше державне завдання, у вирішенні якого з початку 1930-х років почали брати участь видатні наукові колективи та визначні спеціалісти-практики, робітники державних організацій.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни відбудова втра­чених та будівництво нових транспортних комунікацій здійснювалися за єдиним народногосподарським планом. Із середини 1950-х років із заснуванням Інституту комплексних транспортних про­блем (ІКТП) Академії наук (пізніше Держплану СРСР) дослі­дження проблем ЄТС набули характеру цілеспрямованої коор­динуючої наукової діяльності.

Видатний учений-економіст професор І.В. Кочетов, керуючи одним із секторів ІКТП, очолив розробку єдиної системи показ­ників розвитку матеріально-технічної бази та роботи різних ви­дів транспорту. Величезний внесок зробили вчені В. І. Петров, В.В. Повороженко, Е.Д. Хануков, Т.С. Хачатуров. Вони сформу­вали нову систему для забезпечення збалансованості транспор­ту з іншими галузями господарства. Вони сформували загальні теоретичні положення, які мають важливе значення для пробле­ми ЄТС в цілому. У науковий обіг увійшли нові поняття: транспортний комплекс, транспортна система, транспортна сітка. Під транспортним комплексом розуміють сукупність декількох галу­зей народного господарства, призначених для задоволення потреб перевезень вантажів та пасажирів. До нього належить транс­порт, який забезпечує процес переміщення, та особлива, четверта, сфера матеріального виробництва — транспортна промисло­вість (транспортне машинобудування, транспортне будівництво, матеріально-технічне забезпечення перевезень), установи та ор­ганізації по підготовці транспортних кадрів, проведенню проект­них та науково-дослідних робіт.

Транспортна система найчастіше розглядається як цілісна га­лузь народного господарства, до складу якої входить чотири еле­менти: транспортна сітка всіх видів транспорту загального та не-загального користування, рухомі транспортні засоби (незалеж­но від форми власності на них), трудові ресурси транспорту та система управління всіма видами транспорту на державному, ре­гіональному та муніципальному рівнях. Транспортна сітка, таким чином, є лише одним з елементів транспортної системи власне шляху сполучення: автомобільних шляхів та залізничних колій, трубопроводів, водних та повітряних шляхів, тобто комунікацій із розміщеними на них «крапчастими» структурами: пасажирсь­кими, вантажними та іншими станціями, автовокзалами, морсь­кими та річковими портами, аеропортами та іншими об'єктами.

ЄТС передбачає такі види єдності: економічні, технологічні, технічні, правові, адміністративно-управлінські. Складність транспорту як галузі народного господарства характеризується багатьма призначеннями, потребою в збалансованості — внутрі­шній та зовнішній, у взаємовідносинах із природною сферою, на­родним господарством та населенням та ін.

Загальнодержавна транспортна система, що гармонійно роз­винута та ефективно функціонує, повинна забезпечувати такі вимоги:

— бути міжгалузевим комплексом у балансі народного госпо­дарства. В основному називають три рівні планування господарської практики та наукової діяльності у сфері еко­номіки: підприємство, галузь, народне господарство.

ЄТС як міжгалузевий комплекс — це принципово нове об'єднан­ня, що обслуговує й реалізує зв'язки для всіх галузей вироб­ництва і всіх верст населення на всіх рівнях управління країною;

— містити в собі можливість реалізації зовнішньої та внутрі­шньої збалансованості.

Зовнішня збалансованість передбачається: з населенням та його рухомістю (по пасажирських перевезеннях); з продукцією матеріального виробництва в країні та міжнародним обміном (вантажними перевезеннями); з природними ресурсами як із зо­внішнім середовищем. Внутрішня збалансованість продукції транспорту за концепцією І.В. Кочетова полягає в співставленні рівня задоволення потреб в перевезеннях із витратами на них. Кожен вид транспорту, який входить до складу ЄТС, повинен показувати свою продукцію та витрати в балансі народного гос­подарства в грошовому та натуральному вимірах.

Дата добавления: 2014-01-04