Поняття транспортної системи

Основні визначення

Зміна транспортної місткості світового господарства відріз­няється відповідною сталістю за післявоєнний період. Так сума­рний вантажообіг і загальний пасажирообіг росли приблизно та­кими ж темпами, як і загальний валовий продукт. За цей період питомий світовий вантажообіг у розрахунку на 1 т готової про­дукції збільшився на 1/3, а душовий вантажообіг і кілометрова рухливість населення зросли в 3,5-4 рази.

Загальна довжина транспортної мережі за видами шляхів спо­лучення в останні десятиріччя істотно стабілізувалася. Разом із тим відбувається значна якісна зміна мережі: росте довжина електрифікованих та швидкісних залізниць, автомагістралей з удо­сконаленим покриттям, трубопроводів великого діаметру. Дані про перевезення свідчать про масштабність транспортної робо­ти: душовий оборот за 40 років зріс із 2,8 тис. до 3,2 тис. пасажирокілометрів. Треба відзначити динамізм розвитку перевезень - обсяг перевізної роботи збільшився в 7 разів, а до 2010 р. зросте ще в 1,2-1,3 рази.

У світовому вантажообігу провідну роль має морський транс­порт, частка якого поступово зростає й нині сягає до 62%. Приблизно аналогічна ситуація має місце відносно пасажирообороту легкового автомобільного індивідуального транспорту - 60%.

Разом із тим відбувається інтенсивна зміна структури переве­зень між окремими видами транспорту. Так, у вантажообігу спів­відношення між залізничним та його головним конкурентом ав­томобільним транспортом змінилася так, що їхні частки практи­чно зрівнялися. Частка трубопроводів зросла з 4,2% до 12,8%. У пасажирообороті повітряний транспорт наблизився до рівня залізничного - відповідно 10,0% і 10,2%, а незабаром очікується перевищення позначок першого.

Найважливішими критеріями для аналізу національних та макрорегіональних розходжень у транспортній роботі є наступні:

1) транспортоємність виробництва, що віддзеркалює співвід­ношення між транспортом і виробництвом, розміри та кон­фігурацію господарчої території;

2) транспортний рух населення, що відбиває тип розселення, ступінь урбанізації, рівень міграції;

3) співвідношення пасажирських та вантажних перевезень, що показує транспортну парадигму того чи іншого регіону;

4) співвідношення видів транспорту в транспортній роботі, що виступає важливішою типологічною позначкою не тільки транспортної системи, а й господарства в цілому.

За всіми цими критеріями можна чітко визначити три групи країн: промислово розвинуті західні країни; СНД та країни Схід­ної Європи, що переходять від планової до ринкової економіки; країни, що розвиваються. На кінець століття транспортомісткість господарства, що визначається в ткм на 1 дол. ВВП, склала в Пів­нічній Америці - 1,3, у Західній Європі - 0,3, Японії - 0,4, тоді як у Росії - 5,0, у країнах Східної Європи - у середньому 1,5. Ці цифри свідчать про вирішальне значення для рівня транспорт­ної складової галузевої структури господарства, відносної ролі «важ­ких» сировинних виробництв, соціально-економічного типу країни. Значно меншої ваги мають показники розмірів території. Відносно країн, що розвиваються, значення показника транспортомісткості відзначається досить великою амплітудою коливань.

Показник рухомості населення має протилежну тенденцію. Найбільш високим є його показник у промислово розвинутих країнах. Так у Північній Америці він складає 12,9 тис. пас. км, у Західній Європі - 8,5, в Японії - 6,3, тоді як у Росії - 3,6, у Східній Європі - 2,9, в Україні - 1,9. Транспортна рухомість населення - це складне соціальне та економічне явище, за яким формується комплекс факторів культурного, політичного та де­мографічного характеру.

Із проблемою рухомості тісно пов'язане питання автомобілі­зації населення. Зростання автомобілізації є одним із самих ста­лих динамічних процесів у рамках розвитку людства за останній період. Цей показник багато в чому визначає розходження в рів­ні рухливості населення. Цей показник теж значно варіює по краї­нах, що розвиваються, хоча в цілому він залишається досить низь­ким. Важливим типологічним критерієм, що відбиває транспорт­ну парадигму господарської системи, є співвідношення вантаж­них та пасажирських перевезень.

Співвідношення видів транспорту у вантажних перевезеннях визначається складом вантажоутворюючих галузей господарст­ва, ступенем територіальної концентрації виробництва. На про­мислово розвинуті країни Заходу та Сходу приходиться приблиз­но 80% вантажообігу світового внутрішнього (без морського даль­нього плавання) транспорту, який розподіляється майже на по­ловину між цими двома групами країн. Однак співвідношення видів транспорту носить принципове розходження. У західних країнах у цілому на залізничний транспорт припадає 25%, авто­мобільний - 40%, а останні 35% - на внутрішній - водний, морський каботаж та трубопровідний. У СНД та в країнах Східної Європи в цілому у вантажообігу домінують залізниці - близько 60% у середньому, тоді як на вантажний автомобільний транс­порт припадає лише 9%. У Північній Америці частки залізнич­ного та автомобільного транспорту у вантажообігу практично зрів­нялися. Значна різниця в собівартості залізничних та автомобіль­них перевезень (15-кратна) об'єктивно стримує розвиток авто­мобільних перевезень у нашій країні, тоді як у США розбіжність у собівартості лише 4-кратна. Такі розбіжності, у свою чергу, пояснюються наступними факторами: слабким розвитком шля­хової мережі та низькою її якістю (частка доріг із капітальним покриттям у СНД менш 1/3, тоді як у США вона складає більш 60% за умов 6-кратної загальної довжини), структура вантажного автомобільного парку (у СНД нині переважають середньотоннажні автомобілі, що визначає низький показник завантаження парку) та ін. Ще більші розходження між часткою залізничного та авто­мобільного транспорту в країнах Західної й Східної Європи - відповідно 19 і 67, 78 і 9%.

У країнах, що розвиваються, на залізничний, автомобільний та трубопровідний види транспорту припадає в середньому майже по 1/3 усього внутрішнього вантажообігу (у Латинській Америці частка автомобільного транспорту значно вища - 65%, а в Азії - нижча).

Майже 90% вантажообігу повітряного транспорту припадає на промислово розвинуті країни. Частка цього виду транспорту в загальному вантажообігу СНД в 12 разів нижча, ніж у вантажо­обігу США.

Дата добавления: 2014-01-04