Критерії порівняння транспортних систем різних регіонів

Зміна транспортомісткості світового господарства характери­зується відносною сталістю за післявоєнний період — і сумар­ний вантажообіг, і загальний пасажирообіг росли приблизно та­кими ж темпами як і внутрішній валовий продукт. За 40 років питомий світовий вантажообіг на тонну виробленої продукції ви­ріс на 1/3, а душовий вантажообіг і відстанева рухливість насе­лення збільшилися в 3,5-4 рази.

Загальна довжина транспортної мережі по видах шляхів спо­лучення в останні десятиріччя дійсно стабілізувалася. У той же час відбувається значна якісна зміна мережі: росте довжина еле­ктрифікованих залізниць, автомагістралей з удосконаленим по­криттям, трубопроводів із великим діаметром труб.

І у світовому вантажообігу, і в пасажирообігу різко виділяєть­ся один, головний, вид транспорту, частка якого до останнього часу продовжувала зростати: у вантажообігу — морський транс­порт, у пасажирообігу — легковий автомобільний транспорт ін­дивідуального користування.

Відбувається зміна структури перевезень між окремими ви­дами транспорту: у вантажообігу співвідношення між залізнич­ним і його головним конкурентом — автомобільним транспор­том складає 1,25:1, частина трубопроводів (нафто- і газопрово­ди) значно зросла, а от роль внутрішнього водного транспорту знизилася. У пасажирообігу повітряний транспорт досяг рівня залізничного.

Найважливішими критеріями для виявлення національних і мікрорегіональних особливостей у роботі транспорту є наступні:

1. Транспортоємкість виробництва.

2. Транспортна рухливість населення.

3. Співвідношення пасажирських і вантажних перевезень.

4. Співвідношення видів транспорту в перевізній роботі.

За цими критеріями можна виділити кілька груп країн: про­мислово розвинуті, серед них США й Канаду, Західну Європу, Японію й держави СНД і країни Східної Європи, що переходять від планової економіки до ринкового господарства; країни, що розвиваються, з усім їх різноманіттям.

Показник рухливості населення має протилежну тенденцію. Найбільше його значення в промислово розвинутих західних країнах — душовий міжміський пасажирооборот у Північній Америці складає 12.7 тис. пас./км, у Західній Європі — 8.2, в Япо­нії — 6.0, тоді як у Росії — 4.2, а в Східній Європі — всього 2.5. Транспортна рухливість — це складне соціальне й економічне явище, за яким стоїть цілий комплекс факторів культурного, по­літичного та демографічного характеру. Цей показник по краї­нах, що розвиваються, теж значно коливається.

Важливим типологічним критерієм є співвідношення вантаж­них і пасажирських перевезень (1 т-км прирівнюється до 1 пас./км). Безумовно, це співвідношення тісно корелює з рівнями приведе­них вище показників. Прийнявши обсяг пасажирообороту за 1, одержимо для Північної Америки 1.2, для Західної Європи 0.3, для Японії 1.1, тоді як для Росії та України 7.8, частка Східної Європи 3.5, у країнах, що розвиваються, від 0.4 до 2.5. Усе в більшій мірі на це співвідношення, так само як і на рухливість впливає розвиток туризму й усієї рекреаційної сфери.

І нарешті, співвідношення видів транспорту у вантажних перевезеннях визначається складом вантажоутворюючих галузей господарства, динамікою його зміни, ступенем територіальне концентрації виробництва. На промислово розвинуті країни Заходу та Сходу приходиться приблизно 85% вантажообігу внутрішнього транспорту, який поділяється майже порівну між цим двома групами країн. Проте співвідношення видів транспорту носить на собі принципові розходження. У західних країнах у цілому на залізничний транспорт припадає 25%, автомобільний 40%, на інші 35%, — на внутрішній водний, морський кабота і трубопроводи.

У СНД і в країнах Східної Європи в цілому у вантажообігу домінують залізниці — близько 60%, тоді як на автомобільні транспорт припадає близько 7%. У Північній Америці частіше залізничного й автомобільного транспорту майже зрівнялися.

Значний розрив у собівартості залізничних і автомобільних пе­ревезень об'єктивно стримує розвиток автомобільних перевезень в Україні. Це пояснюється рядом факторів: слабким розвитком у колишньому СРСР дорожньої мережі й низькою її якістю.

У країнах, що розвиваються, на залізничний, автомобільний транспорт і трубопроводи припадає в середньому майже по 1/3 усього внутрішнього вантажообігу (у Латинській Америці част­ка автомобільного транспорту значно вища — 65%, а в Азії — ниж­ча). Майже 90% вантажообігу повітряного транспорту припадає на промислово розвинуті країни.

Дата добавления: 2014-01-04