Управління

Найвищий ступінь — Міністерство транспорту, друга ланка — Укрзалізниця. Основу Укрзалізниці складають управління різ­них рівнів і відділи, що управляють діяльністю залізничного транспорту.

До категорії технічних відділів можна віднести головні управ­ління й локомотивне господарство, вагонне господарство, відді­ли електрифікації та електропостачання, сигналізації, зв'язку, об­числювальної техніки та інші. Експлуатацією відають: Головне управління перевезення, Головне управління контейнерних пе­ревезень, Управління комерційної роботи, Головне пасажирське управління й інші. Останню категорію складають головні управ­ління з безпеки руху, економічне, науково-технічне, матеріаль­но-технічного постачання, кадрів і учбових закладів, а також Управління статистики та ін.

Другим ступенем в організаційній структурі залізничного транспорту є управління залізниць — кожне управління дороги очолює керівник, має апарат із спеціальних галузевих служб і відділів в основному відповідного управління та відділів «Укр­залізниці».

Третім ступенем є відділи доріг, очолювані керівником, з апа­ратом відповідних оперативних служб.

Четвертий ступінь складають лінійні підрозділи, а саме: стан­ції всіх категорій, локомотивні депо, вагонні депо, дистанційні колії, дільниці електропостачання, дистанції сигналізації та зв'яз­ку й ін.

Найважливіші принципові керуючі укази «зверху вниз» і по­в'язані з ними інформаційні «зверху вниз» проходять по основ­них каналах керівництва — міністр-начальник Укрзалізниці-начальник дороги-початкова структура одиниці. Оперативно-технічне управління й уся пов'язана з ним інформація проходить по допоміжних каналах від керівництва до відповідної служби, від служби до відділку й т. ін.

Оперативна робота по управлінню перевізним процесом у ба­гатьох службах базується на диспетчерському командуванні.

Важливою ланкою цієї системи є диспетчерське керівництво ру­хом потягів. Для цього вся сітка розбита на ділянки протягом 100-250 км. Користуючись зв'язком із черговим по станції дис­петчер, керуючий рухом потягів на даній дільниці, безперервно спостерігає за ситуацією, віддає усні й письмові накази черговим по станції, машиністам і інше. Диспетчерські пункти з регулю­вання рухом оснащені ЕОМ із дисплеями і телетайпом.

Техніко-економічні особливості і переваги залізничного транс­порту, - це:

1) можливість спорудження на будь-якій сухопутній терито­рії, а за допомогою мостів, тунелів і поромів - здійснення залізничного зв'язку з розділеними, у т.ч. острівними тери­торіями;

2) масовість перевезень і висока провізна можливість залізниць (до 80-90 млн. т вантажу по двоколійній або 20-30 млн. т по одній лінії за рік);

3) універсальність використання для перевезень різноманіт­ного вантажу і можливість масових перевезень вантажу та пасажирів із більшою швидкістю;

4) регулярність перевезення незалежно від пори року, часу доби та погоди;

5) можливість створення прямого зв'язку між великими під­приємствами по під'їзних залізничних коліях і забезпечен­ня доставки вантажу по схемі «від дверей до дверей» без дорогих перевалок;

6) порівняно з водним транспортом, як правило, більш корот­кий шлях перевезення вантажу (у середньому на 20%);

7) порівняно невисока собівартість перевезення в порівнянні з іншими видами транспорту, крім трубопровідного.

Слід враховувати зростаючу конкуренцію на транспортному ринку, технічний прогрес і деякі недоліки залізниць. До таких недоліків відносяться капіталоємкість спорудження залізниць і відносно повільна віддача авансуємого капіталу (6-8 років, а інколи й більше). Вартість спорудження двоколійної лінії, як правило, на 30-40% вище, ніж одноколійної. Тому окупність капітальних витрат в залізничному будівництві залежить від по­тужності освоєних вантажо- і пасажиропотоків на новій лінії.

Дата добавления: 2014-01-04