Поняття та сутність іннваційного інвестування

1. 1 Сутнісна характеристика інвестування

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого – певні результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання. Відтворення витрачених засобів виробництва, здійснюється через поповнення виробничих запасів і оновлення зношених засобів праці. Останнє відбувається через інвестиційну діяльність. Тому однією з найважливіших сфер діяльності будь-якого підприємства є інвестиційна діяльність, що протікає в рамках організаційно-правових форм і ринкових механізмів, що склалися в країні.

З недавніх пір термін «інвестиція» став відігравати особливу роль у житті будь-якого підприємства пострадянського періоду. Він походить від латинського “investio – одягаю” й означає довгострокове вкладання капіталу як усередині країни, так і за кордоном з метою його подальшого збільшення. Джерелом приросту капіталу, основним мотивом інвестування є бажання одержати прибуток.

Любий економічний процес являє собою перетворення ресурсів в економічний продукт і протікає по схемі “ресурси – фактори виробництва – продукт економічної діяльності”. Капітальні, трудові, інформаційні, природні ресурси, об’єднані підприємницькою ініціативою, під впливом управління утягуються у виробництво і поступово стають його факторами. Перетворення економічних ресурсів в діючі фактори виробництва відбувається з певною тривалістю у часі. Виробники, підприємці вимушені спочатку придбати необхідні ресурси, здійснити витрати, відволікти на це кошти, щоб створити фактори виробництва і лише потім вони відшкодовують, компенсують ці витрати шляхом продажу товарів, вироблених з використанням вказаних факторів.

Таким чином, в економіці неминуче необхідно спочатку вкладати в діло кошти, створювати умови протікання виробничих процесів і тільки потім отримувати бажаний результат, віддачу вкладених коштів. Проміжок часу між вкладенням коштів, утягненням ресурсів і їх перетворенням в діючі фактори виробництва може суттєво розрізнятися. Найбільш вагомі за вартістю і тривалістю вкладення здійснюються в основні засоби виробництва: будинки, споруди, машини, обладнання. Якщо ресурси тривалий час знаходяться у вигляді сировини, матеріалів, інших виробничих запасів, то їх вважають вкладеннями в виробництво, в економіку, вони не можуть бути використані в інших цілях. Найважливіший напрямок інвестиційної політики – вкладення засобів у господарський і соціальний розвиток суспільства на основі застосування високопродуктивних машин і устаткування, прогресивних технологій, що дають підвищення соціально-економічної ефективності і норми прибутку на капітал. Результативність капіталовкладень обумовлена надійністю економічного і законодавчо-правового механізмів, а також підвищенням якості управління.

Інвестиція – це довготермінова господарська операція, що передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав і цінних паперів в обмін на засоби чи майно.Інноваційна форма інвестицій – вкладення капіталу в активи, які забезпечують втілення в виробництво досягнень науково-технічного прогресу і успішну протидію конкурентам як на внутрішньому так і на світовому ринках.

Світовий досвід свідчить, що країни з перехідною економікою не в змозі розвивати господарство без залучення й ефективного використання інвестицій. Акумулюючи підприємницький, державний, змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій та менеджменту, інвестиції сприяють формуванню національних інвестиційних ринків і пожвавлюють ринки товарів та послуг. Крім того, інвестиції, як правило, сприяють заходам макроекономічної стабілізації та дозволяють вирішувати соціальні проблеми трансформаційного періоду.

Поступово, із формуванням і поглибленням в Україні основ ринкових відносин починають змінюватися наукові світогляди сутності інвестицій, виникають та розвиваються чисто ринкові підходи до їх оцінки та визначення умов ефективності і доцільності впровадження різних форм і методів здійснення інвестиційної діяльності, розвиваються науково-методичні засади інвестування.

Інвестування як наука сформувалась відносно недавно. Формування західної наукової думки щодо інвестування здійснювалось на основі вчення про фінанси. Вважається, що початком цього процесу була перша половина 50-х років ХХ століття, коли М. Марковіц заклав основи сучасної теорії інвестиційного портфеля. Таким чином, по суті, була викладена методологія прийняття рішень в області інвестування і запропонований відповідний науковий інструментарій.

Саме в рамках теорії фінансів сформувалась прикладна дисципліна інвестиційний менеджмент як наука, яка присвячена методології і техніці управління інвестиціями компанії і включає три взаємопов’язаних напрямки, що складають серцевину процесу управління інвестиціями компаній.:

- інвестиційна політика (дії, пов’язані з розміщенням інвестиційних ресурсів);

- управління джерелами коштів (тобто звідки брати кошти і якою повинна бути оптимальна структура джерел фінансування),

- дивідендна політика (у яких обсягах і в якому вигляді виплачувати дивіденди).

В Україні значний імпульс для розвитку теорії інвестицій був даний становленням системи приватного підприємництва та конкуренції у 90-ті роки ХХ ст., коли проблемам теоретичного осмислення категорії “інвестиції” та пов’язаних з ним понять приділялося багато уваги. Існує чимало модифікацій поняття “інвестиція”, появлення яких обумовлене специфікою та традиціями різних економічних шкіл та течій. Найбільш поширеним і виваженим з них, на наш погляд, є визначення інвестиції як вкладення в основний капітал (основні засоби виробництва), в запаси, в резерви, а також в інші економічні об’єкти і процеси, які вимагають відволікання матеріальних і грошових засобів на тривалий час.

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестиції мають розгалужену структуру і можуть бути класифіковані за різними ознаками. Одним з важливіших класифікаційних ознак є об’єкт інвестування.

1.2 Класифікація інвестицій

Інвестиції можуть класифікуватись за численними ознаками. За об’єктами вкладання коштів (майна) інвестиції поділяються на реальні (капітальні) та фінансові.

Під реальною ( капітальною ) інвестицією розуміється господарська операція, що передбачає будування (придбання) будинків, споруджень і інших об'єктів нерухомої власності, основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Під фінансовою інвестицією розуміється господарська операція, що передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів і інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяють на прямі і портфельні.

Підготовка й аналіз проектів реальних інвестицій, які найбільш характерні для промислових підприємств, істотно залежить від того, якого роду ці інвестиції, тобто яку з задач, що стоять перед підприємством, необхідно вирішити з їх допомогою. З цих позицій усі можливі типи реальних інвестицій підприємств можна звести в такі основні групи:

1. Інвестиції в підвищення ефективності виробництва. Їхньою метою є створення умов для зниження витрат фірми на виробництво продукції за рахунок заміни устаткування, навчання персоналу чи переміщення виробничих потужностей у регіони з більш вигідними умовами виробництва (наприклад, з більш низькою заробітною платою робітників).

2. Інвестиції в розширення виробництва. Задачею такого інвестування є розширення можливостей випуску товарів для ринків, що раніше сформувалися у рамках вже існуючих виробництв.

3. Інвестиції в створення нових виробництв, товарів, т. ін.. Такі інвестиції забезпечать створення цілковито нових підприємств, що будуть випускати товари, що раніше не виготовлялися фірмою (чи робити новий вид послуг) або дозволяти фірмі почати спробу виходу з товаром, що раніше уже випускався на нові для неї ринки (інвестиції в інновації).

4. Інвестиції заради задоволення вимог державних органів управління (задоволення екологічних стандартів, безпеки продукції тощо), що не можуть бути забезпечені тільки за рахунок удосконалювання менеджменту.

Причиною введення такого роду класифікацій є різний рівень ризику, з яким вони сполучені. Зобразимо залежність між типом інвестиції і рівнем ризику у виді схеми, наведеної на рис. 1.1.

Тип 3	Тип 2	Тип 1	Тип 4
Інвестиції в ство- рення нових вироб ництв (інновації)	Інвестиції в роз- ширення вироб- ництва	Інвестиції в під- вищення ефектив- ності виробництва	Інвестиції заради задово- лення вимог органів державного управління

Рисунок 1.1. - Зв’язок типів інвестицій і ризику

Таким чином, з точки зору інвестування інновації є найбільш ризиковою господарською операцією, але воно може бути й найбільш прибутковим при реалізації таких інновацій, які призводять до якісного поліпшення виробництва і реалізації продукції. Науково-технічні інновації – головний фактор стійкого економічного розвитку підприємства і економіки держави в цілому.

Інновації можуть класифікуватись за різними характерними ознаками

Дата добавления: 2014-01-04