Економічна сутність і класифікація інновацій

Економічний розвиток в умовах динамічного, нестабільного середовища для більшості промислових підприємств неможливий без здійснення великомасштабних інвестиційних проектів, які передбачають заміну морально і фізично зношеного устаткування, впровадження сучасних ресурсозберігаючих і безвідхідних технологій, формування структури виробничих потужностей по випуску продукції, що користається попитом на ринку, поліпшення споживчих властивостей продукції, що вже випускається.

Для сталого розвитку підприємства мусять постійно здійснювати інвестиційні заходи по впровадженню в виробництво нововведень – досягнень науково-технічного прогресу (НТП) або інновацій. Підвищення технологічного рівня підприємства має здійснюватись завдяки прогресивним науково-технічним досягненням, державній системі управління використанням наукоємної продукції з високою доданою вартістю, механізмам комерціалізації конкурентоздатної наукоємної продукції, інфраструктурі для передачі її до сфери виробництва.

Мотивом інноваційного оновлення виробництва, реальним стимулом і винагородою за сміливе новаторство, значною мірою ризикову справу, є винагорода підприємців у вигляді додаткового доходу, або інноваційного надприбутку, який отримують ті, хто першим здійснив ефективну інновацію. Інноваційний надприбуток, який в літературі називають також інноваційною рентою, – це інструмент відбору в ринковій конкурентній боротьбі, ефективний важіль економічного розвитку і соціального прогресу, що виправдовує існування ринкової економіки з усіма її неминучими втратами і недосконалостями.

Інновації – об'єкти впровадження чи процес, що веде до появи чогось нового – новації. В науковий лексикон цей термін вперше ввів австрійський економіст Й. Шумпетер, що в буквальному перекладі означає «втілення наукового відкриття, технічного винаходу в новій технології або новому виді виробу». Крім того інновація розглядалася Й. Шумпетером як нова функція виробництва, її нова комбінація, до яких відносять:

1. Нововведення, яке ще недостатньо поширене у суспільному виробництві.

2. Нововведення, впровадження нових ідей, технологій, видів продукції тощо в організацію продукції, виробництво, управління підприємством та галуззю.

3. Щось, що сприймається як нове, як нововведення.

4. Форма керованого розвитку вже існуючих систем.

5. Процес, в ході якого винахід або відкриття доводиться до стадії практичного застосування і починає давати економічний ефект.

6. Нове прикладання науково-технічних знань, що забезпечує ринковий успіх.

Термін «інновація» набув розповсюдження в американському менеджменті, але сьогодні активно використовується і в Україні.

К. Найт дає таке визначення: "нововведення — це впровадження будь-чого нового щодо організації або її безпосереднього оточення" і розглядає нововведення як "особливий випадок процесу змін в організації".

X. Барнет визнає нововведенням будь-яку ідею (діяльність чи речовий результат), що є новою за своїми якісними ознаками порівняно з існуючими формами.

Багато американських дослідників під нововведеннями розуміють процеси виникнення, розвитку, поширення та зміни науково-технічних нововведень у різних сферах людської діяльності.

В. Томпсон: "Нововведення є генерування, прийняття і впровадження нових ідей, процесів, продуктів та послуг".

Б. Твіс: "Нововведення є процес створення і впровадження нового. Це єдиний у своєму роді процес, що поєднує науку, техніку, економіку і управління. Він полягає в здобуванні нового, сягає від зародження ідеї до її комерційної реалізації і охоплює комплекс відносин: виробництво, обмін, споживання".

Отже, інновації — це створені (вдосконалені), поширювані і застосовувані продукти, технології, послуги, рішення, які характеризуються науково-технічною новизною і задовольняють нові суспільні потреби.

В принципі, будь-яке соціально-економічне нововведення, доки воно не отримало масового, тобто серійного поширення в галузі праці, виробництва і управління можна вважати інноваціями. Інновації – новоутворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, які істотним чином покращують структуру або якість виробництва і (або) соціальної сфери. Інноваціями прийнято вважати вкладення інвестиційного капіталу в нововведення, які приводять до інноваційного процесу або його продовження (розвиток).

Інноваційна діяльність – діяльність, яка направлена на використання і комерціалізації результатів наукових досліджень і розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг. Їй притаманний ряд специфічних термінів. Інноваційний продукт – результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, яка покращує структуру або якість виробництва і (або) соціальної сфери; Інноваційна продукція – новий конкурентоздатний товар або послуга, які покращують структуру або якість виробництва і (або) соціальної сфери. Інноваційний проект – комплект документів, який визначає процедуру і комплекс всіх необхідних заходів (зокрема інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції. Інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор і т.п.) – підприємство (об'єднання підприємств), яке розробляє, проводить і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію або послуги, об'єм яких в грошовому вимірюванні перевищує 70 відсотків його загального об'єму продукції і (або) послуг. Інноваційна інфраструктура – сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, які надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, комунікативні, юридичні, освітні і т. ін.).

Дифузія – пропозиції по використанню вже одного разу оновленої і упровадженої ідеї інновації.

Підготовка, оновлення, освоєння і контроль впровадження інвестицій в нововведення називається інноваційною діяльністю (процесом).

Значення терміну “інновація” залежить від конкретної цілі та об’єкту нововведень. У зв’язку з цим розрізняють такі основні типи інновацій:

§ товарна інновація – введення нового продукту;

§ технологічна інновація – введення нового методу (технології) виробництва;

§ ринкова інновація – створення нового ринку товарів або послуг;

§ маркетингова інновація – освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів;

§ управлінська інновація – реорганізація структури управління та/або впровадження нових технічних засобів, які в ній використовуються;

§ соціальна інновація – впровадження заходів, щодо покращення життя населення;

§ екологічна інновація – впровадження заходів щодо поліпшення охорони навколишнього середовища.

«Інновації» — це ідеї та пропозиції (в багатьох випадках засновані на результатах відповідних спеціальних наукових досліджень і інженерних розробок), що можуть стати основою створення нових видів продукції чи значно поліпшити споживчі характеристики (технічні, економічні тощо) існуючих товарів, створення нових процесів, послуг, чи будь-чого, що може покращити «якість життя» людства.

Інновації відіграють надзвичайно важливу роль у розвитку загальнолюдської цивілізації та, зокрема, кожної окремої держави, відповідно більшість сучасних держав намагаються створити та постійно удосконалювати національні інноваційні системи для підтримки процесу створення та впровадження інновацій.

У 40-і роки XX ст. І. Шумпетером уперше були відзначені інноваційні хвилі, які з часом стають дедалі коротшими. Він підкреслив, що інноваційні хвилі, відрахунок яких ведеться з Промислової революції XVIII ст. в Англії, з’являються та зникають через 50–60 років. Кожна нова хвиля приносить із собою початок чергової «Економічної епохи», що характеризується різким зростанням інвестицій, а потім знову йде новий спад. Втім після кожної такої нової хвилі країна в цілому стає дедалі багатшою.

Період часу між появою новації і її втіленням називається інноваційним лагом. Процес від зародження ідеї і створення нового продукту до зняття його з виробництва у зв'язку із застаріванням прийнято називати процесом управління асортиментом продукції, що випускається. Промислові підприємства в процесі управління номенклатурним набором вироблюваних товарів і послуг, що продаються, керуються, в основному, концепцією життєвого циклу виробу на ринку, спираючись при цьому на такі чинники, як: динаміка об'єму продукції, що реалізовується, рівень норми і маси прибули, одержуваної при цьому. Згідно концепції життєвого циклу виділяють стадії: появи, зростання, зрілості, насичення і спаду.

Основною ознакою класифікації інновації є, як правило, новизна, її змістовна сутність, а також вплив на економічні та соціальні процеси.

За ступенем новизни та значущості інновації можуть бути засновані на нових відкриттях чи бути створеними на основі нового способу, застосовуваного до відкриттів. За ознакою економічної значущості інновації поділяють на базисні, що сприяють створенню нових ринків та галузей промисловості; революційні, що забезпечують технологічні прориви та принципово нові рішення проблем на основі нових знань; поліпшуючі, що виникають завдяки адаптації інновацій до вимог ринку.

Окрім того, що інновації впливають на загальну ефективність господарювання і на можливість зростання економіки у довгостроковій перспективі, вони також справляють прямий і швидкий вплив на зайнятість, доходи населення. Таким чином, управління інноваційним процесом, інвестування в інновації є обов’язковою складовою частиною економічної діяльності підприємства і фахівці, які беруть участь в проведенні економічного аналізу діяльності підприємств, у розробці їх економічної стратегії повинні володіти сучасними знаннями в галузі інвестиційної і інноваційної діяльності. Ця діяльність підприємств окремих галузей виробництва може мати суттєву специфіку, яка обумовлена особливостями виробничого процесу на цих підприємствах, особливостями механізмів відтворення і інноваційного оновлення виробничих потужностей.

Існує декілька класифікаційних схем інновацій. Найпоширенішим вважається розподіл інновацій за змістом та сферою застосування. На основі цього критерію вирізняють:

— продуктові інновації – створення нових продуктів, що споживаються у сфері виробництва (засоби виробництва) чи у сфері споживання (предмети споживання) – винаходи, корисні моделі, промислові зразки, секретні об'єкти, сорти рослин, породи тварин, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, доменні імена, зазначення місцезнаходження товарів, комп'ютерні програми, тощо;

— технологічні інновації — нові способи виробництва старих чи нових продуктів, впровадження інформаційних систем — комерційні секрети (ноу-хау), наукові відкриття, раціоналізаторські пропозиції, науково-технічна інформація, топографії інтегральних мікросхем, тощо;

— управлінські інновації— нові методи праці, що використовуються апаратом управління, методи моделювання процесів, методи управління персоналом, тощо;

— економічні інновації — нововведення у фінансовій та бухгалтерській сфері діяльності;

— юридичні — прийняття нових нормативно-правових актів;

— соціальні інновації — процес змін умов праці, культурних та політичних аспектів, зміна способу життя в цілому;

— екологічна – впровадження заходів з питань охорони довкілля.

По своїй науково-технічній значущості і новизні виділяють базисні і поліпшуючі ідеї, рішення і проекти, а також псевдо інновації. До базисних відносять інновації, які реалізують крупні науково-технічні розробки і стають основою формування технологій нового покоління, що не мають аналогів у вітчизняній і світовій практиці. Поліпшуючі інновації реалізують дрібні і середні винаходи, які удосконалюють технологію виготовлення і/або технічні характеристики вже відомих товарів. Псевдоінновації направлені на часткові, частіше декоративного характеру (форма, колір) зміни застарілих поколінь техніка і технології, які за своєю суттю гальмують технічний прогрес. За цим розділенням стоять два типу інноваційних процесів: піонерний і що наздоганяє.

Стратегія «піонера» або «першопрохідця» означає, що компанія пропонує на ринок принципово новий товар або послугу, одержуючи при цьому перевагу «першого ходу» в даному бізнесі або даному регіоні. Нові ринки з'являються в результаті відкриття нових технологій, появи нових знань, виникнення нових запитів у покупців, впровадження нової маркетингової концепції, появи нових фінансових інструментів і т.п. Сучасний світовий досвід показує, що стратегія «піонера» пов'язана з високим ризиком, оскільки інноваційні технології зв'язані з невизначеністю як самої розробки, так і реакції ринку на новий винахід. В той же час дана стратегія може забезпечити стійку конкурентну перевагу завдяки монопольній позиції. Стратегія «послідовника» менш небезпечна, але і доходи відповідно у таких компаній теж нижче. З погляду довгострокової перспективи найбільш продуктивні інвестиції в сектор нових «високих» технологій.

Звичайно інноваціям, які впроваджуються на підприємствах, передує науково-виробнича діяльність, зв’язана з появою нововведення. Підготовка, відновлення, освоєння і контроль впровадження інвестицій у нововведення називається інноваційною діяльністю (процесом). По суті інноваційний процес є сучасною формою відтворення засобів виробництва підприємств на базі досягнень науково-технічного прогресу з метою випуску продукції, яка відповідає вимогам споживачів, що постійно змінюються, і буде реалізована на ринку.

В сучасних умовах активізація інноваційної діяльності є неодмінною умовою випуску конкурентоздатної продукції й ефективного функціонування підприємств.

Інноваційний процес в різних сферах діяльності, через розвиток науково – технічного прогресу, може проходити різні по тривалості і витратам фази (стадії). Наприклад, у виробничому (інвестиційному) середовищі цей процес звичайно проходить наступні стадії:

- сертифікація (патентування) ідеї;

- наукове і техніко-економічне обґрунтування нового продукту (технології);

- експериментальне освоєння зразків;

- доведення до промислового виробництва;

- отримання нового продукту в необхідному об'ємі для його комерціалізації.

Дата добавления: 2014-01-04