Визначення продуктивності кранів

Крани на базі трактора

Тракторні крани можуть мати різне компонування. Найчас­тіше використовуються крани-трубоукладачі, які є основними вантажопідіймальними машинами при Промисловість виготовляє крани-трубоукладачі з гідравліч­ним і механічним будівництві трубопрово­дів. приводами.

Основні переваги стрілових самохідних кранів порівняно з баштовими — їх значно вища мобільність, автономність, менші затрати коштів і часу при перевезенні кранів з об'єкта на об'єкт. Якщо баштові крани випускають інколи з постійною ванта­жопідйомністю, то вантажопідйомність стрілових самохідних кранів завжди залежить від вильоту стріли.

Загальний недолік стрілових самохідних кранів (крім кранів-трубоукладачів) полягає у тому, що переміщення цих кранів з вантажем дозволяється тільки по заздалегідь спланова­ному майданчику, при значному зниженні вантажопідйомності, крайньому задньому положенні стріли, мінімальному вильоті та розміщенні вантажу над землею не вище 20—30 см.

Стрілові самохідні крани обладнують такими приладами без­пеки: обмежувачами переміщень гакової підвіски та стріли, об­межувачами вантажопідйомності, покажчиками вильоту та ван­тажопідйомності, креномірами, сигналізаторами наближення до ЛЕП.

Продуктивність кранів значно залежить від їх конструктив­них особливостей. Крани — машини циклічної дії, тому їхня технічна продуктивність, т/год.

,

де Q — вантажопідйомність крана, т; — коефіцієнт викорис­тання крана за вантажопідйомністю; — тривалість одного циклу, с.

Крани та їх механізми розраховані на певний режим роботи:

легкий (Л); середній (С); важкий (В); дуже важкий (ДВ).

Режим роботи крана визначається за кількома показниками, до яких належить коефіцієнт використання за вантажопідйом­ністю:

,

де ^— середня маса, т, вантажу, що піднімається; — номінальна вантажопідйомність, т.

Найбільші значення цих коефіцієнтів обумовлені для кожного крана залежно від прийнятого режиму роботи.

Тривалість циклу роботи крана становить:

,

де — машинний час, тобто частина тривалості циклу, коли працюють механізми крана; — ручний час, тобто частина тривалості циклу, коли механізми крана не працюють, цей час витрачається на стропування і розстропування, утримання ван­тажу при закріпленні його в монтажному оснащенні тощо. Машинний час можна визначити як суму часових інтервалів переміщень, які утворюють цикл. На практиці вони часто менші від цієї суми за рахунок поєднання операцій:

,

де t₁ - час піднімання й опускання вантажу, с, при цьому , де H - висота піднімання та опускання, м; — середня швидкість піднімання і опускання, м/с; t — час переміщення крана або гака (вантажного візка) при зміні вильоту, с, при цьому , де S - довжина шляху переміщення, м; – середня швидкість переміщення, м/с;

t₃ - час повороту крана, с, при цьому t₃== 2ά / 360/n, де ά — кут повороту крана, град; n — частота обертання поворотної частини крана, с^-1;

- коефіцієнт поєднання операцій (= 0,6...0,8). ' Коефіцієнт поєднання операцій визначається конструкцією крана, конкретними умовами роботи та кваліфікацією оператора. Щоб підвищити технічну продуктивність крана, необхідно збіль­шити значення Kв шляхом правильного підбору тари при переміщенні сипких і тістоподібних матеріалів та використання багатомісних вантажозахватних пристроїв при переміщенні вантажів малої маси.

' Ручний час можна зменшити за рахунок застосування вантажозахватних пристроїв, які забезпечують автоматичне стропування і розстропування вантажу. Значно впливають на тривалість машинного часу виробничі умови, в яких працює кран, тобто організація його робочої зони.

Матеріали і деталі, які підлягають підніманню, слід розмістити так, щоб переміщення крана в процесі монтажу було мінімальним.

Дата добавления: 2014-01-04