Зона Полісся

Тема 12 Генезис, класифікація та географія ґрунтів України

Ґрунти України як природні тіла та об’єкт людськоїї діяльності доситьт різноманітні. Це зумовлено явищами ґрунтоутворювального процесу і різних за інтенсивністю антропогенних впливів на нього. В Україні виділяється понад 1200 ґрунтових видів. Внаслідок господарської діяльності властивості ґрунтів і напрям ґрунтоутворювального процесу змінюються – утворюються відмінні від природних аналогів ґрунти (окультурені абож вторинно засолені, вторинно лучні, вторинно солонцюваті та інші). В Україні серед ґрунтових зон виділяють: Полісся, Лісостеп, Сухий степ, а також Карпатську і Кримську гірські області, з властивими для кожної з них типами структури ґрунтового покриву.

Займає близько 11,3 млн. га (19% території України). Ґрунтовий покрив досить строкатий. В структурі ґрунтового покриву є такі групи ґрунтів (у % від загальної площі ріллі цієї зони): дерново-підзолисті – 50, дерново-підзолисті оглеєні – 17, сірі лісові – 9, темно-сірі лісові й чорноземи опідзолені – 12, дерново-карбонатні – 2, дерново-оглеєні, лучні – 9, болотні – 1. Дерново-підзолисті ґрунти за механічниим складом переважно піщані, глинисто—піщані та піщано-суглинисті, характеризуються підвищеною щільністю, низькою вологоємністю, слабкою вологоутримуючою здатністю, високою водопроникністю, досить низькими гігроскопічністю та ємністю поглинання, бідністю на увібрані основи і поживні речовини. На лесових островах на Поліссі трапляються сірі і темно-сірі лісові ґрунти та чорноземи опідзолені. Це найродючіші ґрунти даної зони. До таких належать дерново-карбонатні ґрунти на крейді. Дерново-оглеєні ґрунти поширені у знижених елементах рельєфу вододілів і терас річок, де неглибоко залягають ґрунтові води. Вони перезволожені і при сільськогосподарському використанні потребують осушення земель з наступним застосуванням агротехнічних заходів. Болотні ґрунти поширені в усіх зонах України, але найбільше їх на Поліссі. Агроналічні якості цих ґрунтів визначаються насамперед відсутністю або наявністю органогенного шару і тим, яка потужність останнього. Вони поділяються на: болотні, мінеральні, муловато-глейові, торф’яно-глейові (потужність органогенного шару до 30 см), торфові неглибокі (50-100 см), торфові середньоглибокі (100-200 см), торфові глибокі (200-400) і тофові надглибокі (> 400 см). Серед них трапляються карбонатні, засолені, солонцюваті види.

В Україні Полісся є основним районом виробництва товарної картоплі, льону-довгунця; ґрунтово-кліматичні умови сприятливі й для вирощування цукрових буряків, хмелю, а також зернових культур, люпину, гречки та ін.

Дата добавления: 2014-01-04