Склад і властивості сірих лісових ґрунтів

Тип сірих лісових ґрунтів характеризується слідуючою будовою профілю. Цілинні ґрунти з поверхні мають горизонт лісової підстилки (А0) або дернини (Ад). У верхній частині виділяється гумусовий шар, забарвлення якого змінюється від світло-сірого до темно-сірого, в залежності від вмісту гумусу. Гумусовий шар помітно розподілений на 2 горизонти – верхня частина з найбільш інтенсивним забарвленням (гор. А1) і нижня частина – гумусово-опідзолений (гор. А1А2), який має білясту присипку (ознака опідзоленості). Далі слідує перехідний горизонт А2В. Нижче залягає ілювіальний горизонт В, який поступово переходить в породу С. В.В.Докучаєв розглядав сірі лісові ґрунти як самостійний зональний тип, зформований під трав’янистими широколистними лісами в умовах лісостепової зони. У формуванні профілю сірих лісових ґрунтів, крім процесу опідзолення, беруть участь також поцеси лесиважу та внутрішньоґрунтового вивітрювання.

В залежності від інтенсивності гумусування і розвитку ознак опідзолення тип сірих лісових ґрунтів підрозділяють на 3 підтипи – світло-сірі, сірі та темно-сірі.

За сукупністю морфологічних ознак та властивостей займають проміжне положення від дерново-підзолистих до чорноземних ґрунтів.

Структура профілю та генезіс сірих лісових ґрунтів

Умови ґрунтоутворення сірих лісових ґрунтів

Сірі лісові ґрунти

Зона Лісостепу

Займає 20,2 млн. га (34% від площі країни). Ґрунтовий покрив досить різноманітний. Це зумовлено неоднорідністю природних умов ґрунтоутворення. В структурі ґрунтового покриву (у % від загальної площі орних угідь зони) сірі лісові ґрунти займають – 10, темно-сірі лісові і чорноземи опідзолені – 21, реградовані ґрунти (сірі і темно-сірі, чорноземи) – 10, чорноземи типові – 51, чорноземи солонцюваті і лучно-чорноземні солонцюваті – 2, чорноземи на щільних пордах і глинах – 3.

Клімат. Сприятливий для росту і розвитку природної дерев’янистої та трав’янистої рослинності. Характерна особливість – приблизно однакове співвідношення опадів та випаровуваності.

Рельєф і ґрунтоутворюючі породи. Рельєф хвилястий, сильно і глибоко розчленований ерозією. Перважаючими породами яввляються леси та лесовидні суглинки.

Рослинність. Цілинна рослинність зони представлена трав’янистими лісами, які чергуються з безлісними ділянками лучних степів. Переважають букові, буково-грабові, дубово-грабові ліси.

Механічний та мінералогічний склад. Верхні горизонти збіднілі на мулисту фракцію, що пов’язано з поцесами опідзолення та лесиважу. Мінералогічний склад мулистої фракції представлений аморфними сполуками SiO₂, R₂O₃ та глинистими мінералами (гідрослюдами, вермикулітом, монтморилонітом, хлоритом).

Хімічний склад та фізико-хімічні властивості. Верхні горизонти збіднілі на півтораоксиди, але збагачені кремнійкислотою. Вміст гумусу коливається від 3-4 до 6-8 % (сірі лісові) і від 3,5-4 до 8-9% (темно-сірі). У складі гумусу гумінові кислоти переважають над фульвовими. Підтип сірі лісові ґрунти характеризується кислою реакцією. Ємність поглинання коливається в межах 18-30 м-екв.

Більш сприятливі фізико-хімічні властивості у темно-сірих ґрунтів. Ємність поглинання – до 45 м-екв. Вони мають вищу насиченість основами (V=80-90%). Реакція витяжки частіше всього слабокисла.

Фізичні та водно-фізичні властивості. Щільність твердої фази ґрунтів зростає вниз по профілю. Характеризується високою щільністю ілювіальних горизонтів. Загальна пористість змінюється від 50-60% у верхніх горизонтах до 40-45% в ілювіальних і породах. Темно-сірі ґрунти характеризуються більшою вологоємністю та більшим вмістом доступної для рослин вологи.

Дата добавления: 2014-01-04