Контрольні запитання впорядкованого вибору відповідей. Контрольні запитання множинного вибору відповідей

Контрольні запитання множинного вибору відповідей.

Завдання для перевірки знань

1. Які зміни повинні відбутись в оргструктурі управління підприємством, коли планується випуск нової продукції на діючих виробничих потужностях, яка буде реалізовуватись на новому ринку

а) організується нова служба по НДДКР;

b) організується група “управління за продуктом”;

с) організується група збуту, що відповідає за діяльність на ринку.

2. До основних задач підсистеми маркетингу та збуту в умовах кризи відносяться:

а) оптимізація обсягів споживання на основі уточнення можливостей ринку;

b) збереження ринків збуту на основі уточнення їх характеристик;

с) аналіз збуту та причин його падіння;

d) аналіз ситуації зі збутом у конкурентів;

е) короткострокове планування заходів щодо ФОПСТИЗ;

f) вивчення політики цін на підвищення їх гнучкості за рахунок форм розрахунків та системи знижок.

3. Слід відзначити декілька правильних відповідей.

До основних видів диверсифікації відносяться:

а) фінансова;

b) конгломератна;

с) споріднена;

d) неспоріднена;

е) кластерна.

4. Фінансовими причинами диверсифікації виступають такі, як:

а) стабілізація чи скорочення реалізації прибутку;

b) можливість виходу на інший ринок, у тому числі і на світовий;

с) наявність грошових ресурсів для інвестування в іншу галузь;

d) стабілізація доходів, зарплати та премій;

е) доступ до кредитів під галузь;

f) стабілізація цін на акції.

5. Основними симптомами кризи збуту на підприємстві є:

a) зменшення обсягів реалізації;

b) збільшення залишків готової продукції на складах;

c) зменшення обігових засобів;

d) зменшення обсягів замовлень;

Позначити цифрами у відповідному порядку послідовність робіт (етапів) або відповідність між частинами моделей, позначених цифрами і визначеннями.

6. Вкажіть порядок еволюційних етапів продуктової реструктуризації на підприємстві

- "закриття" циклу обігу грошей;

- "нове" використання "старих" продуктів;

- освоєння виробництва та збуту продукту;

- збут освоєного продукту на новик ринках;

- вдосконалення "слабких місць" продукту за рахунок виробничо-технічної еволюції;

- споріднена диверсифікація;

- виробництво доповнюючих товарів;

- неспоріднена диверсифікація.

7. Позначте цифрою 1 - "внутрішні", а цифрою 2 - "зовнішні" причини кризи збуту:

О поява нових фірм-конкурентів;

О зниження рівня конкурентоспроможності товару;

О недоліки в роботі служби маркетингу;

О експансія з боку імпортерів;

О домінування одного клієнту.

Література

1. Антикризисное управление: Учеб. пособие для технических вузов/ В.Г.Крыжановский, В.И.Лапенков, В.И.Лютер и др.; под. ред. Э.С. Минаева и В.П.Панагушина. - М.: "Издательство ПРИОР", 1998. - с.91-100, 141-159.

2. Антикризисное управление: Учебник/ Под ред. Э.М.Короткова. – М.: ИНФРА-М, 2001. - с.160-180.

3. Банкротство: Стратегия и тактика выживания/ Иванов Г.П. и др. –М.: юрид. Фирма СП МКИ, 1993. – г.1. Как избежать банкротства. – 1993.- 239с.

4. Кох Ричард. Менеджмент и финансы от А до Я: Перевод с англ. – СПб.: Питер, 1999. – 496 с.

5. Кошкин В.И. и др. Антикризисное управление: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 11. – М.: ИНФРА-М, 2000. – с.128-155.

6. Пособие для международного предпринимателя/ Под ред. В.А.Щаницина. – Краснодар: Агропромышленная фирма «Центральная», 1990. – 155 с.

7. Стратегия и тактика антикризисного управления. /Под ред А.П. Градова и Б.И.Кузина. СПб. «Специальная литература» 1996.

8. Шершньова 3.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління.- К.: КНЕУ, 1999. – 384 с.

Тема 3. Фінансова криза

Для якісного засвоєння матеріалу даної теми спочатку треба повторити відповідні розділи курсів “Аналіз господарської діяльності”, “Економіка підприємства”, “Економічна діагностика”, “Гроші та кредит”, “Інвестування”, “Фінанси підприємств”, “Управління затратами”, що стосуються оцінки та напрямків покращення фінансового стану підприємства. Студенти повинні чітко усвідомити місце та роль фінансової кризи на підприємстві. З одного боку, фінансова криза можу бути наслідком кризи збуту на підприємстві, з іншого – саме фінансова криза може спричинити “ланцюжок” кризових явищ на підприємстві: кризу постачання, виробничо-технологічну, організаційну, системну та стратегічну кризи (див. теми 6-9). Значення фінансової кризи серед інших видів локальних криз важко переоцінити, оскільки саме за фінансовими показниками здійснюється аналіз схильності підприємства до банкрутства та розпочинається процедура банкрутства.

Розпочинаючи вивчення теми, треба розглянути питання щодо визначення сутності поняття “фінансова криза на підприємстві”. В сучасній літературі існує декілька визначень фінансової кризи, що свідчить про багатогранність цього явища:

фінансова криза – це вид локальної кризи, при якій в динаміці спостерігається погіршення показників поточної ліквідності, фінансової стійкості з одночасним зростанням коротко- та середньострокової заборгованості, що призводить до неплатоспроможності підприємства

фінансова криза – це робота підприємства у безприбутковій зоні, яка призводить до втрати потенціалу успіху, загрожує його платоспроможності та по дальшому існуванню як суб’єкту господарювання.

Також під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. В результаті настання фінансової кризи на підприємстві, через нестачу грошових ресурсів, відбуваються збої в поставках, що може спричинити виникнення кризи постачання.

Наступним кроком у вивченні теми є виокремлення основних симптомів фінансової кризи. Вона характеризується: зменшенням рівня прибутковості та рентабельності; скороченням частки грошової маси в обігових коштах; зменшенням платоспроможності та поточної ліквідності підприємства; збільшенням собівартості готової продукції; збільшенням запасів готової продукції на складах; зменшенням швидкості обороту капіталу та ін.

Як правило, фінансову кризу на підприємстві характеризують трьома параметрами: джерелами (факторами) виникнення; видом кризи; стадією її розвитку [10]. Ідентифікація цих ознак дає змогу правильно
діагностувати фінансову неспроможність підприємства та дібрати найефективніший каталог заходів щодо фінансового оздоровлення. Так, головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути: спад кон'юнктури в економіці в цілому; зменшення купівельної спроможності населення; значний рівень інфляції; нестабільність господарського та податкового законодавства; нестабільність фінансового та валютного ринків; посилення конкуренції в галузі; криза окремої галузі; сезонні коливання; посилення монополізму на ринку; дискримінація підприємства органами влади та управління; політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств — постачальників сировини
(споживачів продукції); конфлікти між засновниками (власниками). Вплив зовнішніх факторів кризи має здебільшого стратегічний
характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві,
якщо менеджмент неправильно або несвоєчасно реагує на них,
тобто якщо відсутня або недосконало функціонує система раннього попередження та реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства.

Також можна виокремити досить великий перелік ендогенних факторів фінансової кризи: низька якість фінансового менеджменту; недоліки в організаційній структурі; низький рівень кваліфікації персоналу; недоліки у виробничій сфері; прорахунки в галузі постачання; низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції; прорахунки в інвестиційній та кредитній політиці; брак інновацій та раціоналізаторства; дефіцити у фінансуванні; відсутність або незадовільна робота служб фінансового контролю та контролінгу (планування, аналіз, інформаційне забезпечення, контроль).

Далі необхідно з’ясувати основні види фінансової кризи на підприємстві. Розрізняють такі види кризи: стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал, немає засобів щодо його відновлення, оскільки відсутні ключові фактори успіху, що не дозволяє подолати кризу збуту); криза прибутковості (перманентні збитки вихолощують власний капітал, і це призводить до незадовільної структури балансу); криза ліквідності (підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності) [10].

Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Існують
три фази кризи: фаза передкризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління); фаза кризи, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і
потребує негайного проведення фінансової санації; кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації (за режимами самоліквідації або через систему банкрутства).

Досить важливим є питання своєчасної ідентифікації фінансової кризи на підприємстві. Основними джерелами інформації при аналізі фінансової сфери є: баланс підприємства; звіт про фінансові результати; звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал. Взагалі аудит фінансової сфери передбачає: оцінювання динаміки та структури валюти балансу; аудит власного капіталу; аудит позичкового капіталу та кредиторської заборгованості; оцінювання ліквідності активів підприємства та його платоспроможності; аудит інвестицій; аналіз дебіторської заборгованості; аналіз Cash-Flow (обсяги чистих грошових потоків, утворюваних у результаті операційної та інвестиційної діяльності, які залишаються в розпорядженні підприємства на певному періоді); оцінювання ділової активності підприємства. Студентам варто повторити методи обчислення показників, що використовуються для проведення позначених видів аналізу.

Наступним питанням теми, що розглядається, є оцінка схильності підприємства до банкрутства. Студентам слід звернути увагу на основні моделі, які найчастіше використовуються для такої оцінки, а саме: двохфакторна модель оцінки банкрутства; Z-розрахунок Альтмана; модель на основі рейтингової оцінки (Сайфулін, Кадиков); модель У. Бівера; модель Спрингейта; загальна універсальна дискримінантна функція. Перелічені методи мають свої переваги та обмеження щодо можливостей їх використання на українських підприємствах. Студенти повинні проаналізувати зміст цих методів та визначити, наскільки критерії та константи, що містяться у цих підходах, є універсальними, тобто наскільки точними можуть бути прогнози за цими методами для умов діяльності українських підприємств.

Останнє питання цієї теми присвячено розробці та впровадженню заходів щодо подолання кризових явищ у фінансовій системі підприємства. Система заходів щодо подолання фінансової кризи поділяється на оперативні (негайні), тактичні та стратегічні.

До надзвичайних заходів щодо подолання фінансової кризи відносяться: заходи, спрямовані на призупинення “відтоку” готівки (заморожування рахунків до оплати; одержання короткострокових поступок по оплаті боргів; визначення й оплата термінових зобов'язань; призупинення витрат на модернізацію обладнання, підвищення кваліфікації і т.д.) та заходи, спрямовані на інтенсифікацію “притоку” готівки (продаж/здача в оренду основних чи фондів устаткування; відмовлення від закупівлі мало споживаних видів сировини і матеріалів на користь найбільш необхідних; розгляд варіантів кредитування і т.д.). Тактичні заходи можуть мати вигляд постійно-діючих планів або спеціальних планів по фінансовому оздоровленню. Прийняття рішень щодо змісту та часових характеристик заходів залежить від типу та глибини фінансової кризи.

Для фінансового оздоровлення, у залежності від причин формування кризових явищ у фінансовій підсистемі, застосовують заходи у таких напрямках: подолання кризи платежів; реструктуризація кредиторської заборгованості, в т.ч. по основному боргу, санкціях тощо; забезпечення достатнього рівня надходження коштів; економія поточних витрат тощо. Реструктуризація заборгованості – один з найважливіших заходів, що дозволяє забезпечити базу для подальших антикризових перетворень в організації. Фінансова реструктуризація займає чильне місце у загальному процесі реструктуризації підприємств. Заходи виходять за межі суто фінансових важелів та потребують участі практично усіх підрозділів підприємства.

Фінансове оздоровлення може існувати у формі фінансової санації. Згідно Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” санація розглядається як система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів та капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Санація може здійснюватися з ініціативи власників або кредиторів підприємства, що передбачає поглинання фірми, що знаходиться на межі банкрутства іншою компанією; випуск нових цінних паперів для мобілізації грошового капіталу; збільшення кредитів та державних субсидій; зменшення відсотків за облігаціями, які раніше були випущеними та відстрочки їх погашення; реструктуризація заборгованості; повна або часткова купівля державою акцій підприємств. Санаційні заходи можуть оформлятися у вигляді плану або програми, які відрізняються цілями, структурою, часовими характеристиками та складом виконавців.

Для подолання стратегічної фінансової кризи на підприємстві необхідно підготувати програму розробки та реалізації заходів по фінансовому оздоровленню підприємства, яка повинна охоплювати такі розділи: експрес-діагностика за балансовими даними; заходи щодо використання зовнішніх джерел фінансового оздоровлення підприємства; заходи щодо використання внутрішніх джерел (резервів фінансового оздоровлення). Зміст програми включатиме заходи по розробці та виконанню антикризової фінансової стратегії, а також необхідні механізми, що забезпечують підтримку фінансової стійкості.

Вибір методів подолання фінансової кризи зумовлює склад та обсяги робіт фінансово-економічних служб підприємства. Основними задачами діяльності фінансових підрозділів підприємства в умовах кризи є: координація діяльності всіх підрозділів підприємства з метою впровадження заходів по фінансовому оздоровленню; скорочення витрат при стабілізації поставок МТР; розробка та фінансове обґрунтування виходу підприємства з кризи; збереження платоспроможності; підвищення надходжень та скорочення витрат.

Термінологічний словник

Безнадійна заборгованість – заборгованість, яка відповідає одній з наведених далі ознак [10]:

- заборгованість за зобов’язаннями, щодо якої минув строк позовної давності;

- заборгованість, яка лишилася непогашеною за браком майна юридичної або фізичної особи, оголошеної банкрутом у встановленому законодавством порядку, або юридичної особи, що ліквідується;

- заборгованість, яка лишилася непогашеною через нестачу коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого в заставу як забезпечення зазначеної заборгованості за умови, що інші юридичні дії кредитора стосовно примусового стягнення іншого майна позичальника не привели до повного покриття заборгованості.

Власний капітал – підсумок першого розділу пасиву балансу; відбиває частку активів (майна) підприємства, яка фінансується за рахунок внесків держателів корпоративних прав та власних коштів суб’єкта господарювання [10].

Дебіторська заборгованість – сума боргів, належних підприємству, які виникли в результаті його господарської діяльності.

Заборгованість – сума боргів, належних організації від фізичних та юридичних осіб, які виникли в результаті господарських взаємовідносин між ними.

Коефіцієнт b (бета) – математична оцінка ризикованості одного активу у термінах впливу на ризикованість групи (портфелю) активів. При цьому враховується ринковий ризик та розраховується показник b: чим вищим є показник – тим більшим є ризик.

Кредиторська заборгованість - грошові кошти, тимчасово залучені організацією, які належать поверненню фізичним та юридичним особам.

Криза прибутковості – криза, яка характеризується ситуацією, коли перманентні збитки вихолощують власний капітал, що це призводить до незадовільної структури балансу [10].

Криза ліквідності – це така ситуація, коли підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності [10].

Ліквідні активи – майно підприємства, яке можу бети швидко реалізоване.

Ліквідність – здатність активів до швидкої реалізації на ринку та перетворення на грошові активи.

Майнові ризики - можливості матеріальних втрат в результаті пошкодження, руйнування або розкрадання майна, що належить особі або організації.

Неплатоспроможність – це пов’язана з недостатністю активів у ліквідній формі нездатність суб’єкта підприємницької діяльності виконати платіжні зобов’язання, строк сплати яких настав.

Платоспроможність – здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і в повному обсязі виконати свої платіжні зобов’язання.

Реструктуризація активів – санаційні заходи, пов’язані зі зміною структури та складу активної сторони балансу (нерідко зі зміни супроводжуються також змінами у складі й структури балансу) [10].

Реструктуризація боргу – перегляд (продовження) строків кредиту з метою полегшення фінансового стану боржника, який має труднощі з платежами. Одночасно можуть переглядатися інші умови кредитування (наприклад, списання частини боргу або розділення в часі сплати боргу та відсотків по ньому).

Рефінансування дебіторської заборгованості – форма реструктуризації активів, яка полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо [10].

Ризик внутрішнього фінансового стану фірми – ризик, що впливає на здатність фірми користуватися кредитами, згладжувати здійснення фінансових операцій у часі, уникати ситуацій, що можуть підірвати довіру до неї з боку робітників, постачальників, споживачів та суспільства в цілому.

Санаційний аудит – поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприємств, який здійснюється на підприємствах, що перебувають у фінансовій кризі [10].

Санація – система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів та капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника [1].

Фінансова криза – це робота підприємства у безприбутковій зоні, яка призводить до втрати потенціалу успіху, загрожує його платоспроможності та подальшому існуванню як суб’єкту господарювання.

Фінансова криза - це фаза розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві.

Фінансова криза на підприємстві – це кінцева стадія не прогнозованого процесу втрати (під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів) потенціалу розвитку, у ході котрого структура капіталу та ліквідність підприємства погіршується настільки, що це загрожує його подальшому існуванню [10].

Фінансовий ризик – можливість того, що інвестиції не забезпечать грошового потоку, достатнього для покриття витрат по обслуговуванню боргу (своєчасних виплат процентів та основної суми), а також для забезпечення необхідного рівня прибутковості фірми (в тому числі у зв’язку з втраченими можливостями, інфляцією тощо).

Дата добавления: 2014-01-04