Вимоги до розвитку та розміщення об’єктів атомної енергетики

Чорнобильська катастрофа: події, факти, цифри

У результаті вибухів та пожежі внаслідок аварії на 4-му енергоблоці ЧАЕС із 26 квітня до 10 травня 1986 року зі зруйнованого реактора було викинуто ядерного палива й продуктів розпаду сумарною активністю близько 50 млн. Кі.

Загалом, радіоактивними викидами ЧАЕС було забруднено 80% території Білорусі, вся північна частина Правобережної України й 19 областей Росії.

Під вплив зовнішнього та внутрішнього опромінення в Україні потрапило більше 2,6 млн. людей, що складає близько 1,5% чисельності її населення у 1986 році. Після завершення програми відселення 1992-1993 р.р. загальна площа зони відчуження досягнула 3400 км². На цій території із економічної діяльності вилучений значний потенціал Київської області. В даний час повернення земель зони відчуження в сільськогосподарський оборот вважається неможливим.

Чорнобильська катастрофа призвела до забруднення 4,6 млн. га сільськогосподарських угідь. Найбільшу питому вагу в розрахунках еколого-економічних збитків від радіоактивного забруднення займають збитки для населення, що проживає на забруднених територіях. Це збитки пов’язані з його захворюваністю, передчасним старінням та смертністю.

а) Інженерно-технічні заходи:

1. Заходи, що забезпечують безпеку роботи АС

У проекті АС передбачаються технічні засоби та організаційні заходи, що спрямовані на запобігання проектним аваріям та обмеженню їх наслідків.

Забезпечення радіаційної безпеки як персоналу АС, так і населення, що мешкає поблизу станції, – це незаперечна та головна вимога під час проектування, спорудження та експлуатації АС.

Умовами забезпечення безпеки роботи АС є вимоги до вибору майданчика для розміщення станції. Вибір земельної ділянки, де планується розміщення підприємства, вимагає обов’язкового узгодження з державною санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України. Вона повинна знаходитись у зоні мінімальної сейсмічності. Обов’язкова умова – незатоплюваність території за будь-якого рівня повеневих вод, а рівень ґрунтових вод повинен бути не менш ніж на 1,5 м нижчим від дна підземних ємностей радіоактивних відходів. Земельні ділянки для розміщення підприємств повинні розташовуватись з підвітряного боку відносно житлових та громадських будівель, дитячих та санаторно-курортних підприємств, зон відпочинку, спортивних споруд міста енергетиків.

Для забезпечення радіаційної безпеки населення на всіх АС встановлюються вентиляційні труби, через які радіоактивні речовини, головним чином інертні гази, виводяться в атмосферу для розбавлення. Висота таких труб залежить від потужності реактора та повинна бути не меншою за 100 м.

2. Підготовка захисних споруд для персоналу та населення (сховищ та протирадіаційних укриттів), а також обладнання підвалів будинків з метою радіаційного захисту людей

3. Будівництво доріг з твердим покриттям (не менше 5-6) у різних напрямках від АС з урахуванням рози вітрів для проведення попереджувальної чи негайної евакуації населення.

б) Організаційні заходи:

1. Планування захисту персоналу АС та населення під час аварій.

Особлива увага приділяється плануванню загальної випереджаючої та загальної негайної евакуації.

2. Створення та підтримання в постійній готовності сил та засобів для ліквідації аварії.

3. Забезпечення персоналу АС та населення засобами індивідуального захисту – протигазами, респіраторами, йодними препаратами.

4. Контроль радіаційної обстановки з використанням стаціонарних, пересувних та переносних приладів, систем та засобів радіаційного контролю.

5. Створення оперативної локальної системи оповіщення населення.

6. Підготовка персоналу об’єкта та населення до дій в умовах радіоактивного забруднення.

в) Санітарно-гігієнічні та медико-профілактичні заходи:

1. Створення навколо АС санітарно-захисної зони.

2. Проведення регулярного дозиметричного контролю населення.

3. Дотримання населенням гігієнічних норм в умовах радіоактивного забруднення, в тому числі гігієни харчування.

Дата добавления: 2014-01-04