Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Види ресурсів, які необхідні для здійснення виробничої діяльності підприємства

Вступ

Головною ланкою економіки в ринкових умовах господарювання є підприємства, які виступають у ролі господарюючих суб'єктів. Вони здійснюють виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність, у результаті якої виробляють відповідні види продукції, реалізують її, отримують доходи і накопичення, розподіляють їх, формують відповідні фонди грошових коштів, З іншого боку, для здійснення господарської діяльності, отримання продукції, доходів і накопичень підприємства використовують окремі види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, а також грошові кошти. При цьому матеріальні ресурси складають основу процесу виробництва.

Ресурсні можливості України, їх кількісний і якісний стан зумовлюють умови для розвитку народного господарства країни, сприяють добробуту держави, її економічній незалежності. В умовах розвитку України як суверенної держави першочергове значення надається проблемі забезпечення промислового потенціалу природними, сировинними, матеріально-технічними і фінансовими ресурсами.

Більшість енергії будь-якої фірми витрачається на перетворення сировини в готову продукцію. Ця функція називається виробництвом або виробничими операціями. Завдання перетворення сировини в готову продукцію відоме як менеджмент виробництва і виробничих операцій.

Виробничий процес - це послідовна зміні стану предметів праці, у результаті якого одержують продукт праці - виріб,товар, послугу. Виробничий процес може бути представлений у вигляді „чорної шухляди". Керівника вищого рангу, у першу чергу, цікавить вихід, результат виробничого процесу, тобто мета і ступінь її досягнення. Потім те, що необхідно для досягнення мети, тобто вхід. І тільки потім, якщо щось не спрацьовує, розглядався сам виробничий процес і умови його функціонування. Предметом занепокоєння операційних менеджерів є безперебійність виробничого процесу, усіх його забезпечуючих складових й інфраструктур, спрямованих на досягнення поставлених шлей організації. [5:56]

Ресурси

 

На вході „чорної шухляди" зображені стрілками шість видів ресурсів, необхідних для функціонування будь-якого підприємства. Це:

Т - технічні, К - кадрові (трудові), Т - технологічні, Ф - фінансові, М -матеріальні, І - інформаційні. Це найважливіші ресурси, які необхідні для виробничої діяльності підприємства. Кожний із зазначених видів ресурсів являє собою сукупність можливостей досягнення цілей ВС. Це означає, що, маючи у своєму розпорядженні ті чи інші засоби виробництва, кадри, виробничі приміщення, споруди, ВС здатна у тій чи іншій степені задовольнити нестатки. що змінюються, потреби і запити потенційних покупців. [6:21]

Переробка сировини на готову продукцію відбувається на кожному підприємстві. Процес переробки може набирати різних форм, залежно від того, як надходять матеріали. Він може бути неперервним, коли сировина надходить у систему, а готова продукція покидає її неперервним потоком. При нормованих процесах збирається вся сировина і обробляється для кожного виду продукції. Прикладом є спорудження будинків. В аналітичних процесах готова продукція виробляється розділенням цілого на складові частини. Прикладом може бути очищення нафти. У синтетичних процесах певну кількість деталей або матеріалів складають у єдине ціле (виробництво автомобілів).

Розглянемо виробничі ресурси детальніше.

Технічні. Одним із складових елементів виробничої системи виступають технічні ресурси, які проявляються в особливостях виробничого обладнання, інвентаря, основних та допоміжних матеріалів і т. п.

В основу оцінки технічного рівня виробництва можуть бути покладені такі показники:

· рівень устаткування:

· загальний рівень технології;

· рівень технічної оснащеності виробництва;

· рівень автоматизації та механізації виробництва;

· технічний рівень виробничої інфраструктури.

Згідно з параметрами вимог НТП до рівня устаткування, його терміну служби пред'являються надзвичайно високі вимоги. Так, загальний рівень устаткування повинен забезпечувати безперервність виробничого процесу, випуск високоякісної конкурентоспроможної продукції, а термін служби основних груп устаткування - складати 3-5 років. Високий загальний рівень технології повинен сприяти розвитку гнучкості технологічних процесів, науково-дослідного потенціалу підприємства. Цей потенціал належить забезпечувати всім необхідним обладнанням, машинами, устаткуванням, пристроями для досягнення максимального рівня технічної оснащеності виробництва. Рівень його механізації та автоматизації визначається відношенням трудомісткості робіт, що виконуються механізованим чи автоматизованим способом, до загальної трудомісткості робіт. Останній показник є комплексним, він визначає загальний технічних рівень виробництва відповідних підрозділів.

У процесі оцінювання технічного рівня виробництва визначаються відповідність його вимогам сучасним досягненням в галузі науки і техніки, шляхи підвищення технічного рівня, резерви такого підвищення, вплив технічного рівня виробництва на динамізм виробничих потужностей підрозділів. [2:91]

Трудові. Робочій силі належить визначне місце в виробництві продукції. Трудові ресурси і рівень підготовки кадрів є важливим елементом виробничого потенціалу. В Україні є досить вагомий трудовий потенціал, який може бути використаний у сфері підприємництва, тобто є велика кількість фахівців високої кваліфікації, передусім це інженерно-технічні працівники. Однією з основних проблем, з якою зустрічаються підприємства, є необхідність приведення кількості працюючих у відповідність з обсягами продукції, що виробляється, попитом на ринках збуту продукції і ринками пралі. Дослідження сучасної ситуації, що сформувалась на багатьох підприємствах, показує на наявність надлишку робочої сили. [7:140]

Ефективність функціонування будь-якої підприємницької структури значною мірою залежить від раціонального використання трудових ресурсів. Тому пошук раціональних форм управління трудовими ресурсами входить до складу важливих завдань керівництва підприємством. На великих сучасних підприємствах питання, пов'язані з управлінням трудовими ресурсами виділяють в самостійний напрям менеджменту. Типовими функціями управління трудовими ресурсами є: 1.планування потреб підприємства у трудових ресурсах; 2.забезпечення потреб підприємства в спеціалістах різного профілю; 3.вибір і оцінка кандидатів на робочі місця; 4.визначення величини зарплати; 5.розробка програм розвитку виробничого колективу.

При досягненні своїх цілей організація повинна визначити необхідну для їх досягнення кількість людських ресурсів. Планування трудових ресурсів представляє собою застосування процедур планування для комплектації персоналу. Процес планування включає 3 етапи: оцінка наявних ресурсів, оцінка майбутніх потреб, розробка програми задоволення майбутніх потреб.

Технологічні. Виробничий процес здійснюється за допомогою технологій, під якими слід розуміти способи послідовної зміни стану, форми, розмірів та інших характеристик предмета праці. Вплив на предмет праці в межах технологічного процесу може здійснюватися як при безпосередній участі людини (технологічний вплив), так й без неї, коли діють природні сили — бродіння, закисання (природний вплив).

До технологічних ресурсів відносять гнучкість технологічних процесів, наявність конкурентноздатних ідей, наукові наробки і т. д. Отже, в основу оцінки технологічної структури виробництва можуть бути покладені наступні показники:

· ступінь технологічної диференціації виробництва;

· відповідність форм технологічної диференціації виробництва організаційним умовам;

· щільність налагодження виробничих взаємозв'язків між підрозділами підприємства;

· гнучкість виробничої системи.

Оцінка технологічної структури виробництва дає можливість здійснити нормальне економічне діагностування однієї з основ функціонування і розвитку виробничої системи підприємства - його техніко-технологічної бази.

Технологія — термін, який означає будь-який процес виробництва тієї чи іншої продукції. Причому під виробництвом необхідно розуміти не тільки власне виробничі технологічні процеси, а й транспортування та зберігання матеріалів, виробів, конструкцій, пов'язані з цим процеси управління, тобто все, що перетворює вихідну сировину в продукт виробництва. Технологія характеризується набором інгредієнтів, зокрема нормами витрат і виробництва різних видів ресурсів. Терміном „ресурси" позначають не тільки сировину, землю, працю, але й продукцію, оскільки продукція однієї галузі чи виробництва є ресурсом для інших. Очевидно, технологія — не феномен сьогоднішнього дня. Величезні камені доісторичних будов, точність та граціозність монументальних єгипетських пірамід, Велика Китайська стіна, обсерваторії племені майя - все це свідчить, що людство давно було спроможне перевозити та піднімати колосальні вантажі, різати й обробляти тверді поверхні та здійснювати складні розрахунки. І справді, багато з цих творінь могли б кинути виклик нашим нинішнім інженерним спорудам.[1:25]

Старовинне латинське прислів'я „Bis dat, bis sito dat" (удвічі більше дає той, хто дає швидко) свідчить про те, що наші предки вже в ті далекі від нас часи добре розуміли значення інтенсифікації виробничого процесу. Застосування „швидких" технологій, тобто технологій із порівняно коротким строком реалізації, що у підсумку викликає скорочення термінів виробництва, породжує економічний ефект.

Фінансові. Це власний, позичений та залучений грошовий капітал, який використовується підприємствами для формування своїх активів та здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання відповідного доходу. При цьому власні кошти - це кошти підприємств, які постійно знаходяться в їхньому обігу й строк користування якими не встановлений. Формуються вони за рахунок власного капіталу, тобто тої частини капіталу в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. Позичені кошти - це кошти, які отримує підприємство на визначений термін, за плату і на умовах повернення. Формуються вони в основному за рахунок довго - та короткострокових кредитів банку. Залучені кошти - це кошти, які не належать підприємствам, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно знаходяться в їх обігу. Формуються вони за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості. Склад фінансових ресурсів, їхні обсяги залежать від виду та розміру підприємства, роду його діяльності, обсягів виробництва. При цьому обсяг фінансових ресурсів тісно пов'язаний з обсягом виробництва, ефективною роботою підприємства. Чим більше обсяг виробництва і вище ефективність роботи підприємства, тим більше обсяг власних фінансових ресурсів, і навпаки. Наявність у достатньому обсязі фінансових ресурсів визначає добрий фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. [8:15]

Матеріальні. Виробнича діяльність підприємств знаходиться в тісному зв'язку з процесом використання матеріальних ресурсів. За своєю економічною природою і роллю в процесі виробництва матеріальні ресурси є носіями предметів праці - частини засобів виробництва, яка в сполученні з іншою їх частиною — засобами праці і робочою силою — є необхідним елементом процесу виробництва. Предмети праці створюють матеріальний склад оборотних виробничих фондів, засоби праці - основних виробничих фондів. Матеріальні ресурси є основними об'єктами перетворень з досягнення поставлених цілей. До них належать: сировина, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, запчастини, паливо, малоцінні і швидкозношувані предмети. В собівартості продукції підприємств ряду галузей матеріальні витрати займають значну частку, і тому, для ефективної роботи і одержання максимального прибутку підприємствам потрібно намагатися скорочувати витрати на закупівлю матеріальних ресурсів, як одного з головних факторів виробництва. Але також використовувати тільки якісні матеріальні ресурси, адже від їх якості в основній мірі залежить якість виробленої продукції.[3:242]

Використання матеріальних ресурсів має свої особливості. Сировина і основні матеріали складають основу готового продукту, а допоміжні матеріали не утворюють основного речового складу, але також використовуються цілком в своїй натуральній формі і забезпечують нормальні виробничо-експлуатаційні умови роботи підприємств. Матеріальні ресурси як речові носії оборотних виробничих фондів знаходяться на підприємствах у вигляді виробничих запасів і предметів праці, які поступили в процес виробництва. Неперервність процесу виробництва потребує постійного надходження всіх необхідних матеріальних ресурсів. Значну роль в покращенні забезпеченості підприємств матеріальними ресурсами відіграють прямі зв'язки з постачальниками і підписання договорів на постачання матеріальних ресурсів.

Інформаційні. У період розвитку ринкових відносин значення інформації різко зросло. Без неї неможливо почати нову справу, переходити на новий продукт, технологію, вижити в конкурентній боротьбі. Без інформації не може обійтися жодне підприємство, а для деяких даний ресурс є домінуючим. Інформаційний сектор і кількість людей, зв'язаних з інформацією, постійно зростає. Ресурси інформації використовуються для зв'язку і координування кожної фази процесу перетворення. Точний об'єм інформаційного сектора в економіці визначити досить важко, оскільки багато видів діяльності, особливо в сфері надання послуг, мають інформаційну складову. Ріст сектора інформації є лише однією причиною, через яку управління процесом зв'язку набуває для продуктивності все більш важливого характеру. Технічний прогрес в обробці інформації - комп'ютери, супутники зв'язку, всесвітня телефонна і телевізійна мережа - радикальним чином збільшили об'єми обороту інформації і скоротили терміни на її передачу. Скорочення часу передачі інформації означає, що в менеджерів залишається все менше часу на її отримання і використання. Відносно продуктивності в області комунікацій існують ті ж помилки, що і в питанні підвищення продуктивності в сфері виробництва. Зокрема, продуктивність підвищує не збільшення об'єму інформації, а покращення її якості. Інформація є одним з основних ресурсів зростання продуктивності. Більш ефективне використання інформації набуває все більш важливого значення для забезпечення продуктивності організації. При цьому необхідно враховувати взаємодію техніки, людей, структури організації і зовнішнього середовища.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Рівні управління виробничою програмою | Проблеми ресурсозбереження
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 7111; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.025 сек.