Природокористування – поняття та види

ТЕМА 2. ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Існування людини як біологічної та соціальної істоти тісно пов’язано із використанням природних ресурсів[2,С.202]. Природа і суспільство, взаємно впливаючи один на одного, складають єдину динамічну систему, що само розвивається, джерело розвитку якої полягає в самому процесі взаємодії[15,С.9]. При взаємодії людини з природним середовищем відбувається вилучення з нього всього необхідного для життєдіяльності людини, яка вживає, пристосовує, переробляє природні об’єкти з урахуванням своїх потреб[8,С.111]. Природні ресурси є необхідною передумовою будь-якого виробництва, вихідним матеріалом для будь-якого продукту, що врешті-решт спрямовано на задоволення матеріальних та інших потреб людей[16,С.31]. В літературі[17,С.46] під природокористуванням розуміють фактичне використання тих чи інших властивостей навколишнього природного середовища, а під правом природокористування – таке їх використання, яке урегульоване нормами права. В.Б. Єрофєєв використовує термін «екологокористування», вказуючи, що «…якщо в природокористуванні панує переважно економічний, господарський інтерес, то в екологокористуванні – переважно інтерес максимального збереження екологічних зв’язків в екосистемі та забезпечення її цілісності…[18,С.64]». А, за визначенням Т.Ю. Туниці, «природокористування – це широкий спектр проблем, який охоплює всі сфери виробничої діяльності та інститути, що пов’язані не лише з використанням ресурсної частини природного життєвого довкілля, але й не ресурсної частини екологічного потенціалу» [19,С.26].

Природокористування включає в себе наступні правомочності: володіння, користування, а також, на думку М.М. Брінчука, внутрішньогосподарське управління, яке полягає в тому, що «…користувачі природних ресурсів згідно законодавства можуть та зобов’язані здійснювати внутрішньогосподарський устрій наданого в користування природного ресурсу для його раціонального використання та охорони, внутрішньогосподарський облік стану та використання цього ресурсу…[20,С.217]».

Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання. Загальним природокористуванням є таке, коли користування природним об’єктом є доступним певною мірою усім особам, коло яких не обмежене і вони не пов’язані взаємними правами і обов’язками[8,С.122]. Загальний фактичний критерій розмежування загального і спеціального використання природних ресурсів – ступінь екологічного ризику: загальне використання характеризується незначним ступенем екологічного ризику і навантаження на довкілля[21,С.34].

Громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб, а саме – естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних. Забезпечення реалізації права загального користування землею полягає в можливості практичного здійснення повноважень з експлуатації земельних ділянок з метою вільного пересування, а також використання корисних властивостей земель і розташованих на них природних об’єктів для задоволення духовних, естетичних, профілактичних, рекреаційних і лікувально-оздоровчих потреб громадян[22,С.22-23]. Однією з важливих ознак об’єктів права загального природокористування є «санкціонована державою і закріплена правом можливість їх загальнодоступного використання» [23,С.74]. Право загального природокористування виникає з приводу використання природних ресурсів як необхідної умови, джерела, засобу і місця забезпечення життєдіяльності людини; частини довкілля, що задовольняє пізнавальні, естетичні, освітні, наукові, рекреаційні, оздоровчі, туристичні та інші потреби людини[24,С.139]. Загальне використання природних ресурсів здійснюється громадянами безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і без надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

Спеціальне природокористування здійснюється за дозволом компетентних органів, комунальних або приватних власників природних об’єктів, якщо вони надаються в відокремлене користування[25,С.146]. В порядку спеціального використання природних ресурсів, згідно ч. 3 ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах[26,С.107].

Таким чином, найбільш вагома класифікація природокористування – це його поділ на загальне та спеціальне. Важливою вважається також правова класифікація видів природокористування за цільовим призначенням. Види природокористування за цільовим призначенням визначаються природоресурсовим законодавством з урахуванням специфіки природного ресурсу і задоволення ним суспільних потреб.

У земельному законодавстві визначено цільове призначення всіх категорій земель в межах території України, згідно з видами землекористування.

Водний кодекс встановлює, що водні об'єкти можуть використовуватися для наступних цілей: питного і господарсько-побутового водопостачання; охорони здоров'я, промисловості та енергетики; сільського господарства; лісового господарства; гідроенергетики; рекреації; а також для інших цілей.

Згідно зі ст. 80 ЛК України в лісовому фонді можуть здійснюватися наступні види лісових користувань: заготівля деревини; заготівля живиці; заготівля другорядних лісових ресурсів (пнів, кори, берести тощо); побічного лісокористування (сінокосіння, випасанні худоби, заготівля деревних соків, заготівля і збір дикорослих плодів, ягід, горіхів, грибів, інших харчових лісових ресурсів, лікарських рослин і технічної сировини, збір моху, лісової підстилки та опалого листя, очерету та інші види побічного лісокористування) тощо.

Основними видами користування тваринним світом є полювання і рибальство, включаючи видобуток водних безхребетних і морських ссавців.

Специфічні види використання атмосфери, врегульовані Законом України «Про охорону атмосферного повітря», - споживання атмосферного повітря для виробничих потреб та видалення забруднюючих речовин у процесі функціонування суспільства.

Дата добавления: 2014-01-04