Екологічні права та обов’язки громадян

Визнання актуальності екологічних проблем та наявності екологічних прав громадян відбувалося порівняно недавно. Усвідомлення світовою спільною того, що реалізація основних прав людини, в тому числі і права на життя, залежить від стану навколишнього середовища, прийшло лише в останні десятиліття ХХ століття. В цей час приймалися основні міжнародно-правові документи у сфері охорони довкілля, в яких почали визнавати основні екологічні права громадян та зв’язок між можливістю забезпечення основоположних прав громадян із охороною довкілля (Стокгольмська декларація (1972), Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (1991), Декларація Ріо-де-Женейро з навколишнього середовища і розвитку (1992), Конвенція про біологічне різноманіття (1992), Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (1992), Конвенція про цивільну відповідальність за екологічну шкоду (1993), Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Оргуська конвенція) (1998) тощо).

Із прийняттям міжнародних угод в даній сфері відповідні принципи з охорони довкілля та певні екологічні права почали знаходити своє відображення і в національних правових системах[11].

Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ о правосуддя з питань, що стосуються довкілля, від 25 червня 1998 року (м. Орхус, Данія) визнала, що кожна людина має право жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров’я та добробуту, і для забезпечення можливості відстоювати це право громадяни повинні мати доступ до інформації, право брати участь у процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища[12].

Метою існування екологічних прав та обов'язків є забезпечення екологічної безпеки. Під нею розуміють стан навколишнього природного середовища, який забезпечує запобігання погіршенню екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей.

Гарантіями екологічної безпеки для громадян України є широкий комплекс взаємопов'язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, виховних, правових та інших заходів.

Отже, екологічне законодавство, по-перше, закріплює екологічні права та обов'язки громадян України, по-друге, передбачає гарантії їх реалізації, по-третє, встановлює правові, соціальні, економічні та інші основи охорони навколишнього природного середовища[13].

Згідно з діючим законодавством кожний громадянин в Україні має право на: безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище; участь в обговорені проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, та внесення пропозицій до державних та господарських органів, установ та організацій із цих питань; участь у розробці та здійснені заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів; здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів; об'єднання в громадські природоохоронні формування; одержання в установленому порядку повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров'я населення; участь у проведенні екологічної експертизи; одержання екологічної освіти; подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування збитків, заподіяних його здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище, тощо. Усі екологічні права громадян захищаються і відновлюються в судовому порядку.

Поряд із правами згадані нормативно-правові акти передбачають і деякі обов'язки. Так, громадяни зобов'язані: берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; здійснювати діяльність із додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів; не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів; вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення; компенсувати шкоду, завдану забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище, тощо.

Діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їхніх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому законодавством України. Держава гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством. Порушені права громадян в галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України. При цьому слід зазначити, що саме судова форма є найбільш ефективною формою захисту порушеного права. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина гарантує ст. 55 Конституції України, відповідно до положень якої права і свободи людини і громадянина захищає суд. Способи захисту екологічних прав випливають із загальних способів захисту цивільних прав, передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України, якими може бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов’язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Отже, аналіз чинного законодавства дає змогу зробити висновок стосовно існування судового та позасудового порядку відшкодування екологічної шкоди. Позасудовий спосіб може здійснюватися добровільно, в адміністративному порядку, а також за допомогою страхування ризику заподіяння екологічної шкоди[14,С.318-323].

Контрольні запитання до теми:

1. В чому полягає комплексність галузі екологічного права?

2. Які методи нормативно-правового регулювання застосовуються відносно до екологічних правовідносин?

3. Обґрунтуйте думку щодо необхідності (або відсутності необхідності) створення екологічного кодексу.

4. Охарактеризуйте судовий та позасудовий порядок захисту екологічних прав.

Дата добавления: 2014-01-04